|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Механізм розподілу національного доходу у суспільстві. Фонд споживання та нагромадженняЗа своєю натурально-речовою структурою ССП поділяють на засоби виробництва і предмети споживання. Якщо підходити до його оцінки з погляду функціональної ролі окремих складових елементів фактичного використання, то розрізняють фонд заміщення, фонд споживання і фонд нагромадження. Фонд заміщення - частина суспільного продукту, яка використовується на відновлення зношених засобів виробництва, а за натуральним складом є засобами та предметами праці. За своїм складом в умовах простого відтворення фонд споживання є лише предметами споживання. В умовах розширеного відтворення одна частина національного доходу спрямовується на особисте споживання, інша - на нагромадження, тобто на збільшення особистісних і речових факторів виробництва, на розвиток технологічного способу виробництва. У цьому випадку за своїм натуральним складом фонд споживання втілюється як у предметах споживання, так і в засобах виробництва. Якщо із ССП вирахувати фонд заміщення, то отримаємо створений у суспільстві чистий продукт, або національний доход (НД). Використання ССП:
2. Заробітна плата: суть, форми, системи У процесі встановлення заробітної плати створюється додаткова видимість продажу праці. Це зумовлено тим, що робітник одержує заробітну плату після завершення процесу праці, її величина змінюється зі зміною тривалості робочого дня, а індивідуальні відмінності у заробітній платі зумовлені неоднаковою інтенсивністю праці робітників. Внаслідок цього вартість робочої сили перетворюється на заробітну плату, тобто набуває перетвореної форми. Оскільки заробітна плата приховує купівлю-продаж робочої сили і стирає межі між необхідною і додатковою працею, перетворена форма приховує наявність експлуатації. Вартість робочої сили, виражена в грошах, набирає форми ціни робочої сили. Заробітна плата - грошовий вираз вартості ціни товару "робоча сила" сила та результативності функціонування робочої сили. Заробітна плата існує у двох основних формах: погодинній і відрядній. Погодинна заробітна плата - оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу. Водночас при встановленні ставки заробітної плати враховують умови праці, її безпеку та інші чинники. Відрядна, або поштучна, заробітна плата - оплата вартості й ціни товару робоча сила залежно від розмірів виробітку за одиницю часу. Відрядна заробітна плата використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення витрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед них. За сучасних умов цю форму застосовують у галузях з великим обсягом ручної праці. В економіці розвинутих країн світу існують такі системи заробітної плати: тарифні, преміальні та колективні. За тарифної системи заробітна плата залежить від безперебійної роботи устаткування, від складності праці, яка виражена відповідним тарифним розрядом і ставкою. Застосування преміальної системи грунтується на прийомах відрядної та погодинної заробітної плати. Відрядно-преміальна система передбачає сплачування робітникові певної суми за кожен виріб. За норматив беруть найменший можливий обсяг виробітку, який поширюється на більшість робітників. Найпоширенішою формою колективної оплати праці є система "участі у прибутках". Вона передбачає, що за рахунок заздалегідь встановленої частки прибутку формується преміальний фонд, з якого робітники одержують виплати. Премії нараховують за підвищення продуктивності праці, зниження витрат виробництва 3. Суспільні фонди споживання і умови їх зростання У розвинутих країнах світу частка товарів народного споживання (в тому числі послуг) у валовому національному продукті становить майже 70%. Види виплат і пільг із суспільних фондів споживання розподіліть на такі групи: а) виплати і пільги, що надаються незалежно від праці окремого члена суспільства; б) виплати і пільги, що залежать від результатів минулої або теперішньої праці: пенсії, безоплатне або пільгове утримання дітей у дитячих установах; стипендії; оплачена чергова відпустка; в) оплата відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами; г) шкільна освіта, середня спеціальна і вища освіта; д) охорона здоров'я, оплата днів тимчасової непрацездатності; е) пільги на оплату житлової площі та комунальних послуг. 4. Сімейні доходи і особливості їх формування в сучасних умовах Кінцевим підсумком розподілу фонду особистого споживання є формування сімейних доходів членів суспільства. Сім'я - це група осіб, які пов'язані між собою родинними стосунками і спільно ведуть господарство для забезпечення сімейного споживання. Домашнє (сімейне) господарство утворює завершальну фазу відтворення - споживання матеріальних благ і послуг. Ведення цього господарства здійснюється залежно від сімейного бюджету, який визначається співвідношенням між доходами й витратами сім'ї. Використання сімейних доходів: - харчування; - оплата житла; - купівля одягу та взуття; - придбання меблів, предметів культури й побуту; - накопичення. У період переходу до ринкової економіки в умовах нестабільності та інфляції статистика збільшення номінальних доходів недостатньо характеризує рівень життя населення. У 80-х роках Україна зіткнулася з наявністю бідності. Література: 1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. – Основи економічних знань: Навч. посіб. - К.: Вища школа, 1998.-544 с. 2. Кейнс Дж. Общая теория занятости\\ Вопросы экономики. – 1997.-№ 5.-с.102-113 3. Основи економічної теорії: політ. Економічний аспект \за ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка\ - К.: Либідь, 1994.-576 с. 4. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн., кн. 1\за ред. Ю.В.Ніколенко. К.: Либідь, 1998.-273 с. 5. Економічна теорія, за ред.. Є. М. Воробйова, Київ – Харків, 2003 р Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |