Хід революції 1905-1907 р

9 січня 1905 почалася революція і за своїм розвитком пройшла висхідну - по грудень 1905 включно - і спадну - до третьеиюньского 1907 перевороту - стадії. Основними подіями революції стали: розстрілу 9 січня 1905 р., Іваново-Вознесенська страйк, Лодзьке повстання 1905 р., повстання на броненосці «Потьомкін», Жовтневий всеросійський політичний страйк 1905 р., Севастопольське повстання 1905 р. Здійснення революції відбувалося під керівництвом марксистської парії, Леніна. Політика уряду характеризувалася з'єднанням методів прямого придушення революційних виступів зі спробами відвернути маси від боротьби обіцянками реформ. Імператор Микола II видав Маніфест 17 жовтня 1905 р., в якому містилася обіцянка створити законодавчу Державну думу і підкреслювалося, що без її схвалення ніякий закон не зможе отримати силу. Почався перехід ліберальної буржуазії на бік контрреволюції, виникли буржуазно-поміщицькі партії. Тоді ж було оголошено про перетворення Ради Міністрів на постійно діючу урядова установа і про призначення С.Ю. Вітте його головою. Кульмінаційним пунктом революції були Грудневі збройні повстання 1905 р. в Москві, Красноярську, Читі, Сормово, Новоросійську та ін містах і робочих селищах Росії.

Низхідна стадія революції поступилася попередньої за інтенсивністю боротьби, але проходила в умовах більш чіткого класового розмежування.

Навесні 1906 р. спалахнули селянські рухи, які за своїм напруженням наближалися до осіннього підйому 1905

В армії і на флоті повсюдно росли революційні настрої, проходили хвилювання і повстання. Повстання на Балтиці були придушені, але вони стримували натиск реакції і були показником революціонізування армії.

Самодержавство початок пряме придушення революції за допомогою каральних експедицій та військово-польових судів. До квітня 1906 р. число розстріляних, повещенних і вбитих учасників революційного руху досягало 14 тис. чоловік, 76 тис. чоловік було кинуто в тюрми.

За закону 11 грудня 1905 р. вибори до Державної думи відбувалися за землевласницької, міської та селянської куріям. Царські сановники вважали селян «опорою держави і престолу», селяни мали можливість послати в Думу 43% депутатів, які зажадали землю. У відповідь Уряд заявив про недоторканність поміщицького землеволодіння.

Після початкового періоду затишшя з березня по квітень 1907 суперечки розгорілися з двох питань: аграрної політики та вжиття надзвичайних заходів проти революціонерів. Уряд зажадав засудження революційного тероризму, але більшість депутатів відмовилася це зробити. Тим часом всюди поновилися терористичні й антитерористичні акції (тільки за травень загинуло кілька сотень людей).

Була розігнана перша Державна Дума, яка функціонує з 27 квітня 1906 р. А потім і друга, діюча з 20 лютого 1907 р. і яка виявилася ще більш «лівої», ніж перша. Микола II оголосив скликання чергової Думи 1 листопада 1907 У маніфесті про розпуск Думи (02 червня) було оголошено про докорінні зміни в законі про вибори, який розроблявся в умовах абсолютної секретності протягом декількох місяців. Новий закон посилював виборчий ценз основних виборців, скорочував представництво селян і національних меншин, збільшував нерівність у представництві різних соціальних категорій. Царизм порушив сформульоване в Маніфесті від 17 жовтня 1905 р. положення про те, що жоден новий закон не має сили без схвалення Державної думи.

Період, який відкривався маніфестом 17 жовтня 1907 р., коли була зроблена перша в історії спроба поєднати самодержавний режим з конституційною формою правління, прийшов до кінця. Новий закон про вибори, прозваний у народі «проклятим законом», повертав країну до самодержавства.

Безсумнівно, на даному етапі перемога була на боці царської влади. Країна, втомлена від двох з половиною років заворушень, не прореагувала на прийняття нового закону про вибори. Уряд отримав покірну Думу, функції якої обмежувалися твердженням представлених їй законів.

Таким чином, державний переворот 3 липня 1907 знаменував собою поразку революції 1905 р. і відродження самодержавства, якому вдалося відмовитися від більшості поступок, вирваних під тиском опозиції 17 жовтня 1905 (виражених у Маніфесті).

Поиск по сайту: