Поняття і типологія політичних режимів

Кожне поняття своє сутнісне навантаження несе через слово чи комбінацію слів, що його позначують. Етимологія поняття "політич­ний режим" коріниться в словах "політика" та "режим". Головне на­вантаження у цьому словосполученні несе термін "режим" (франц. regimen - правління), що загалом означає державний устрій, спосіб правління.

Поняття "політичний режим" є одним із найвживаніших у сучасній політичній науці. Поряд із такими категоріями, як "форма правління" та "державний устрій", воно дає повну характеристику формі держа­ви. Цілком справедливо можна стверджувати навіть більшу роль цьо­го поняття - фактично воно визначає сутність держави.

Політичний режим і державний устрій. Якщо категорією "дер­жавний устрій" визначають константу фізичної структури держави - її територіальний устрій і спосіб взаємовідносин її частин між собою, то категорія "політичний режим" визначає внутрішній зміст і першопочаткову сутність держави як інституції для впорядкування суспільного життя.

Інакше кажучи, державний устрій окреслює фізичну субстацію - територію як обов'язкову ознаку держави. Політичний режим окреслює спосіб співіснування людей на цій територій, спосіб організації їх життя, спосіб організації самоуправління. В той же час ряд українських політологів категорії "політичній устрій" і "політичний режим" помилково розглядають в єдиній понятійній площині.

Політичний режим і форма правління. Якщо категорія «форма правління» покликана передати спосіб організації державної влади, порядок утворення і взаємовідносин з населенням, то "політичний жим" визначає умови, при яких може бути запроваджена та чи інша форма правління. Політичний режим як комплекс культурних, ідеоло­гічних етнопсихологічних, соціально-економічних і утилітарно-побу­тових факторів фактично підпорядковує собі категорію "форми прав­ління", і навіть більше - поглинає її собою.

Іншими словами, політичний режим є вираженням духу існуючих взаємовідносин держави і суспільства, а форма правління є матеріалі­зацією цього духу. Хоча деякі автори-політологи схильні синонімізувати розуміння "політичного режиму" із поняттям "форми правлін­ня", говорячи про режими "президентсько-парламентський", а чи "пар­ламентсько-президентський".

Політичний режим і політична система суспільства. Зважаю­чи на ту об'ємність характеристики взаємовідносин держави, суспіль­ства і особи, яку воно несе в собі, часто поняття "політичного режи­му" не відділяють також і від поняття політичної системи як інтегра­тивної сукупності державних і недержавних інститутів, що здійсню­ють управління справами суспільства, розглядаючи їх синонімічне. Деколи навпаки - розводять їх аж надто далеко.

Отож, як не дивно, але незважаючи на широку вживаність поняття "політичний режим" для характеристики сутності держави, його розу­міння є доволі неоднозначним, і дати його універсальне визначення є надзвичайно складним завданням. Серед значної кількості таких ви­значень слід виділити енциклопедичне, відповідно до якого політичний режим - це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою і суспільством, домінуючих форм ідеології, стану політичної культури.

Класифікація політичних режимів. У політологічній науці побутує ряд класифікацій політичних режимів. Однак будь-яка з них є умовною оскількив жодному суспільстві не існує політичного режиму в його «чистому» вигляді. Загалом, "чистий", ідеальний вимір явища штучним та існує тільки в науці.

Значну увагу класифікації політичних режимів почали приділяти на початку XX ст. Але практично до 60-х років найчастіше використовувалася класифікація Макса Вебера, відповідно до якої всі політичні режими поділялися на демократичні й антидемократичні.

На початку 60-х років XX ст. популярності набирає класифікація Збігнєва Бжезинського, американського політолога польського походження. Серед антидемократичних режимів він окремо виділив тота­літарні й авторитарні режими (зокрема стверджуючи, що в більшості тодішніх соціалістичних країн функціонували авторитарні політичні режими). Зрештою, таку ж типологію антидемократичних режимі подає й іспанський політолог Хуан Ліндс.

Отож на сучасному етапі розвитку політичної науки практично най поширенішою є тричленна класифікація політичних режимів тоталітарний, авторитарний і демократичний. Розрізняють також і різновиди: фашистський, комуністичний, теократичний, ліберально-демократичний тощо.

В основу розрізнення політичних режимів між собою ставлять такі: критерії:

- спосіб формування органів державної влади;

- співвідношення між гілками влади (законодавчою, виконавчою
і судовою);

- співвідношення між центральною владою та владою регіональною і місцевим самоврядуванням;

- становище і роль елементів та структур громадянського суспільства (громадян, політичних партій, громадських організацій);

- характер і особливості існуючої правової системи;

- співвідношення між правовими, соціальними та психічними ре­
гуляторами суспільного життя;

- рівень соціально-економічного розвитку;

- рівень політико-психологічної культури;

- рівень політичної стабільності суспільства;

- характер реалізації силових функцій держави.

Якщо вдатися до спрощеного узагальнення названих критеріїв, то можна стверджувати, що політичні режими розрізняються між собою на основі аналізу співвідношення та взаємодії держави і громадянського суспільства.

Відомий французький філософ і соціолог Реймон Арон (1905-198! у фундаментальній праці "Мир і війна між націями" таке узагальнення висловлює наступним чином: "Політичні режими певної епохи, які керують організацією суспільства певного типу, неминуче мають якісь спільні характеристики. Але вони відрізняються принаймні способом значення тих, хто здійснює суверенну владу, способом, яким ці останні ухвалюють свої рішення: а отже, й відносинами, що встановлюються між індивідами, опінією, суспільними групами, з одного боку, та тими, хто править, - із другого".

Становлення того чи іншого типу політичного режиму залежить від співвідношення політичних сил у суспільстві, від особистості за­гальнонаціонального лідера та від особливостей правлячої еліти, від історичних та соціокультурних традицій і від політичної культури на­селення.

Як правило, політичний режим у суспільстві формується не ціле­спрямовано, а відрухово і під дією всієї сукупності факторів суспіль­ного розвитку. Очевидно, що він не затверджується Конституцією чи іншими законами.

Поиск по сайту: