Поширення і демонстрування фільмів

Значна частина поширюваної візуальної масової інформації подається у вигляді кінофільмів та відеофільмів. Закон України «Про кінематографію» (ст. 1) визначає фільм як аудіовізуальний твір кінематографії, що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та який є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників.

Загалом, кінематографію, розглядають законодавством як галузь культури, що поєднує комплекс видів професійної діяльності, пов’язаної з виробництвом, поширенням, зберіганням і демонструванням фільмів, навчально-науковою роботою у цій галузі. Але серед напрямів діяльності в галузі кінематографії можна виділити два, безпосередньо пов’язаних з поширенням аудіовізуальної інформації. До них належать поширення та демонстрування фільмів.

Поширення (прокат) фільму – це виготовлення фільмокопій (тиражування), продаж і передавання їх у прокат юридичним і фізичним особам. Суб’єктами діяльності щодо поширення фільмів є: виробники, дистриб’ютори (прокатники) фільмів, кінокопіювальні підприємства, фонди фільмів, архіви кіно-, фото-, фонодокумснтів тощо.

Демонстрування (публічний показ, публічне сповіщення та публічна демонстрація) фільму – це професійна кінематографічна діяльність, що полягає в показі фільму глядачам у призначених для цього приміщеннях (кінотеатрах, інших кіно видовищних закладах), на відеоустановках, а також каналами мовлення телебачення. Суб’єктами діяльності щодо демонстрування фільмів є: кінотеатри, кіноустановки, відео установки, канали мовлення телебачення (ефірного, кабельного,
ефірно кабельного, супутникового тощо).

Державне регулювання діяльності з поширення та демонстрування фільмів забезпечується шляхом:

Ø установлення загальнообов’язкових технічних стандартів, норм і правил поширення і демонстрування фільмів;

Ø ведення Державного реєстру виробників, поширювачів і демонстраторів фільмів;

Ø надання права на демонстрування та поширення фільмів у дозвільному порядку.

Органом державного регулювання в галузі кінематографії є Міністерство культури та туризму України (МКТ), у структурі якого діють Державна служба кінематографії та Експертна комісії МКТ з питань поширення та демонстрування фільмів.

У межах своєї регуляторної діяльності в галузі кінематографії, Мінкультури встановлює вже згадані технічні стандарти, норми та правила поширення та демонстрування фільмів, дотримання яких є обов’язковим для суб’єктів кінематографії незалежно від форм власності. Крім того, згідно зі ст. 14 Закону України «Про кінематографію», іноземні фільми перед поширенням в Україні в обов’язковому порядку повинні бути дубльовані або озвучені чи субтитровані державною мовою, вони також можуть бути дубльовані або озвучені чи субтитровані мовами національних меншин.

Основні функції регулювання діяльності у галузі кінематографії виконує Державна служба кінематографі (Держкіно), яка є урядовим органом державного управління, що діє у складі МКТ і підпорядковується йому. Основними завданнями Держкіно є:

Ø сприяння відродженню національної кінематографії, посилення її впливу на формування духовних цінностей українського народу, створення належних правових і економічних умов для розвитку національного кіномистецтва та конкурентоспроможної на міжнародному ринку кіноіндустрії;

Ø участь у межах своєї компетенції у реалізації державної політики в галузі кінематографії;

Ø координація роботи місцевих органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у галузі кінематографії.

Зокрема, у межах виконання своїх повноважень Держкіно:

Ø веде Державний реєстр виробників, поширювачів і демонстраторів фільмів;

Ø видає державні посвідчення на право поширення та демонстрування фільмів.

Порядок ведення Державного реєстру виробників, поширювачів і демонстраторів фільмів визначається відповідним Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Одним з головних завдань ведення цього Реєстру є ідентифікація суб’єктів кінематографії, що здійснюють виробництво, поширення та демонстрування фільмів на професійній основі з дотриманням технічних стандартів, норм і правил у цій галузі. Реєстр складається з трьох розділів: виробники фільмів, розповсюджувачі фільмів, демонстратори фільмів, у яких відображають дані:

Ø про виробництво фільмів на власній або найманій (орендованій) виробничій базі з повним технологічним циклом для виготовлення оригіналів фільмових матеріалів на кіноплівці, магнітних чи інших електронних носіях – для виробників фільмів;

Ø про отримання права на виготовлення фільмокопій на кіноплівці, магнітних чи інших електронних носіях, продаж і передавання їх у прокат для демонстрування і приватного (домашніх умовах) перегляду, про умови виготовлення фільмокопій, на власній або найманій (орендованій) виробничій базі – для поширювачів фільмів.

Ø про демонстрування фільмів у призначених для цього приміщеннях – для демонстраторів фільмів.

Внесення суб’єкта кінематографії до Реєстру здійснюють на підставі відповідної заяви, яка розглядають у місячний термін з дня отримання її реєструючим органом. За результатами розгляду заяви орган управління кінематографією ухвалює рішення про внесення до Реєстру суб’єкта кінематографії чи про відмову у внесенні до Реєстру. При внесенні суб’єкта кінематографії до Реєстру йому видають свідоцтво встановленого зразка. Рішення про внесення до Реєстру суб’єкта кінематографії та видання йому свідоцтва ухвалюють:

Ø Державно – стосовно виробників фільмів, поширювачів фільмів, які отримали право на поширення фільмів на всій території України;

Ø місцеві органи управління кінематографією – стосовно поширювачів фільмів, які отримали право на поширення фільмів у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць, демонстраторів фільмів, які проводять свою діяльність у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Одним з ключових засобів регулювання поширення та демонстрування на території України всіх видів вітчизняних і іноземних фільмів є видання Державного посвідчення на право поширення та демонстрування фільмів (прокатного посвідчення). Прокатне посвідчення є документом, що засвідчує відповідне право та визначає умови поширення та демонстрування фільмів. Фільми, на які видані державні посвідчення на право поширення та демонстрування, вносять до Державного реєстру фільмів.

Безпосередньо порядок видання прокатних посвідчень визначають Положенням про державне посвідчення на право поширення та демонстрування фільмів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України.

Прокатне посвідчення дає право поширювати та демонструвати на території України всі види фільмів, вироблених в Україні та за її межами, будь-яким кінотеатрам, кіноустановкам, відео установкам, прокатним пунктам відеокасет, торговельним підприємствам, підприємствам з тиражування, а також телеорганізаціям, у тому числі кабельному телебаченню, незалежно від форми власності.

Згідно з цим Положенням (п. 2), прокатне посвідчення може засвідчувати два види прав: право поширення фільму та право демонстрування фільму.

Право поширення фільму є виключним (ексклюзивним) або невиключним (неексклюзивним) правом на тиражування. продаж, передавання в прокат, оренду фільму. Це право складається з:

Ø кінотеатрального права (тиражування фільмокопій на кіноплівці, передання їх у прокат, оренду);

Ø права домашнього відео (тиражування фільмокопій на відео носіях, їх продаж, передавання в прокат);

Ø права публічного комерційного відео (тиражування фільмокопій на відсоносіях, їх продаж, передавання в прокат, оренду для публічного показу через відеопроекцію);

Ø телевізійного права (тиражування фільмокопій на відеоносіях, їх продаж, передавання в прокат для публічного показу каналами мовлення телебачення);

Право демонстрування фільму – це виключне (ексклюзивне) або невиключне (неексклюзивне) право на демонстрування (публічний показ) фільму. Це право складається з:

Ø кінотеатрального права (демонстрування фільмокопій на кіноплівці у призначених для цього приміщеннях: кінотеатрах, кіноустановках);

Ø права публічного комерційного відео (демонстрування фільмокопій на відеоносії у призначених для цього й обладнаних спеціальною відеопроекційною апаратурою приміщеннях або у приміщеннях, безпосередньо не пов’язаних з демонструванням фільмів, обладнаних відеопроекційною апаратурою або телевізійними приймачами);

Ø телевізійного права (демонстрування фільмокопій на відеоносії або кіноплівці каналами мовлення ефірного, супутникового, кабельного телебачення платного чи безоплатного).

Прокатне посвідчення видають юридичній або фізичній особі, яка відповідно до законодавства є суб’єктом підприємницької діяльності. Рішення про видання посвідчення приймає Держкіно на підставі відповідної заяви.

Прокатне посвідчення видають:

Ø власникам кінотеатрального права – на кожний фільм і кожну фільмокопію на кіноплівці;

Ø власникам телевізійного права, права домашнього відео та публічного комерційного відео – на кожний фільм або кілька фільмів;

Дія отримання прокатного посвідчення власник відповідних прав на фільм подає до Держкіно:

Ø заяву про видання прокатного посвідчення, в яке зазначають назву фільму мовою оригіналу й українською мовою, країна і Студія-виробник, рік випуску;

Ø нотаріально засвідчені копії (ксерокопії угод (контрактів, договорів), інших документів, які підтверджують право даної особи на поширення і демонстрування фільму, починаючи від першого власника майнових авторських прав);

Ø коротку анотацію фільму, довідку про основний творчий склад знімальної групи та про метраж і тривалість фільму, засвідчені підписом власника відповідних прав на фільм;

Ø фільмокопію на кіноплівці або інших носіях, яка відповідає технічним вимогам для перегляду, дубльована (озвучена, субтитрована) українською мовою.

Розгляд заяви, ухвалення рішення щодо державної реєстрації фільму або відмови у ній та видання прокатного посвідчення здійснюють протягом 15 днів. У разі позитивного рішення Держкіно реєструє фільм у Державному реєстрі фільмів, присвоює кожному фільму державний реєстраційний номер і видає прокатне
посвідчення. Під час реєстрації також встановлюють індекс поширення та демонстрації та визначається глядацька аудиторія фільму.

У разі виникнення розбіжностей щодо визначення індексу фільму за згодою власника відповідних прав на фільм цей індекс визначає Експертна комісія з питань поширення та демонстрування фільмів при Держкіно, до складу якої входять незалежні експерти – кінознавці, кінокритики. мистецтвознавці, психологи, а також представники зацікавлених міністерств і інших центральних органів виконавчої влади. Підставами для відмови у державній реєстрації фільму та видання прокатного посвідчення є:

Ø висновок експертної комісії щодо невідповідності фільму вимогам Закону України «Про захист суспільної моралі»;

Ø якщо фільм не дубльований (озвучений, субтитрований) українською мовою на фільмокопії мови оригіналу.

Відмова у державній реєстрації та видання прокатного посвідчення означає заборону демонстрації та поширення фільму на території України.

Положенням про державне посвідчення на право поширення та демонстрування фільмів встановлені такі індекси що визначають глядацьку аудиторію та відповідно до неї умови поширення і демонстрування фільмів, які зазначають у прокатному посвідченні. Для фільмів, що не мають обмеження глядацької аудиторії встановлюються індекси: «ДА» дитяча аудиторія і «ЗА» загальна аудиторія.

Згідно з часовими обмеженнями фільми з індексом обмеження глядацької аудиторії можуть демонструватися на телебаченні:

«14» - фільм, перегляд якого дозволяється дітям до 14 років тільки у супроводі батьків. Самостійний перегляд дітям до 14 років забороняється – з 18 до 6 години;

«16» - фільм, перегляд якого забороняється особам віком до 16 років – з 21 до 6 години;

«18» - фільм, перегляд якого забороняється особам віком до 18 років – з 23 до 6 години;

«Х21» - фільм, перегляд якого забороняється особам віком до 21 року – з 24 до 6 години.

Відповідно до встановлених індексів, фільми, що мають обмеження глядацької аудиторії, поширюються і демонструються з дотриманням певних вимог і обмежень. Так, продаж, передання в прокат населенню примірників фільмів на відеоносіях здійснюють з дотриманням таких вимог:

Ø наявність на відеоносіях інформації про індекс фільму, який визначає глядацьку аудиторію;

Ø обов’язкове попередженням користувача про встановлені обмеження.

При демонструванні фільмів кінотеатрами та кіновідеоустановками встановлено вимоги щодо попередження глядача про встановлені обмеження та дотримання встановленого часу демонстрування фільму.

Згідно з часовими обмеженнями фільми з індексом обмеження глядацької аудиторії можуть демонструватися:

«14» - на будь-яких сеансах, крім спеціальних дитячих;

«16» - на будь-яких сеансах, крім спеціальних дитячих;

«18» та «Х21» - на вечірніх сеансах з 18 години.

При демонструванні фільмів телеорганізаціями необхідно дотримувати таких вимог: попередження про встановлені обмеження у програмах телепередач; попередження перед початком демонстрування фільму; застосування візуальних позначок класифікації відеопродукції; дотримання встановленого часу демонстрування фільму.

Ще однією вимогою до ідентифікації при демонструванні кінофільмів є встановлена ст. 1З Закону України «Про кінематографію» обов’язковість наявності вихідних даних (титрів) фільму, які повинні розміщуватися на матеріальних носіях на початку або в кінці фільму та підлягають обов’язковому відтворенню на всіх фільмокопіях.

У вихідних даних (титрах) у довільній послідовності зазначаються назва фільму, учасники його створення, знак охорони авторського права, рік його створення. За погодженням із власником, який має виключне право на фільм, у вихідні дані (титри) фільму можуть бути внесені додаткові відомості про у часників його створення.

Поиск по сайту: