|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Третьою ознакою для правоохоронної діяльності є те, що вона реалізується у встановленому законом порядку з дотриманням встановлених певних процедурЧетвертою істотною ознакою правоохоронної діяльності є те, що її реалізація покладається перш за все на спеціально уповноважені державні органи, які комплектуються відповідним чином підготовленими службовцями — в більшості своїй юристами, а також фахівцями, які володіють знаннями з інших галузей. В їх розпорядження надаються необхідні матеріальні та технічні засоби. Організація та діяльність таких органів детально та всебічно регламентується в законодавчому порядку, в тому числі шляхом встановлення особливих процедурних (процесуальних) правил для вирішення найбільш відповідальних питань. Все це в сукупності направлене на забезпечення оперативності, обґрунтованості, законності та справедливості прийняття названими органами рішень по застосуванню юридичних заходів впливу, направлених на охорону права від вже допущених чи передбачуваних порушень. Виходячи з названих ознак та їх короткої характеристики, можна визначити поняття правоохоронної діяльності. Правоохоронна діяльність — це така державна діяльністьспеціально-уповноважених державних та недержавних органів, яка здійснюється з метою забезпечення дотримання прав та свобод фізичних і юридичних осіб, а також законності та правопорядку шляхом застосування юридичних заходів впливу, в суворій відповідності з законом і при неухильному дотриманні встановленого ним порядку. Питання про завдання правоохоронної діяльності в законодавчому порядку державою спеціально не вирішено. Але виходячи з положень ряду законодавчих актів, в яких в тій чи іншій мірі вирішується питання організації і основи діяльності різних правоохоронних органів, основними об’єктами, які повинні захищатися системою державних органів є: — особистість — її права і свободи; — суспільство — його матеріальні і духовні цінності — держава її конституційний лад, суверенітет і територіальна цільність. Ці положення і слід вважати основними орієнтирами і завданнями правоохоронної діяльності. Згідно з Конституцією України охорона названих вище цінностей покладена на всі державні органи, в тому числі і на правоохоронні органи. Це відповідає змісту завдань правоохоронних органів. По своєму змісту правоохоронна діяльність різноманітна. Кожний її напрямок має свої специфічні завдання і реалізується також властивими тільки йому методами. До головних напрямків правоохоронної діяльності держави відносяться: — конституційний контроль, — правосуддя, — прокурорський нагляд, — охорона громадського порядку, — розслідування злочинів, — захист прав та інтересів громадян та організацій, — правова робота в народному господарстві, — громадська правоохоронна діяльність Розглянемо докладніше кожен з цих видів. Конституційний контроль — здійснюється Конституційним Судом України. Він відноситься до ефективних засобів забезпечення верховенства конституційних приписів, які є головним атрибутом демократичної держави. Основне призначення конституційного контролю полягає перш за все в забезпечені відповідності законів і інших нормативних актів органів законодавчої і виконавчої влади Конституції України, охороні конституційних прав і свобод особистості, офіційного тлумачення Конституції України і законів. Конституційний Суд України є гарантом реального виконання Конституції України всіма державними органами, посадовими особами та громадянами. Правосуддя — найважливіший напрямок правоохоронної діяльності держави тому, що його здійснює тільки суд в особливому процесуальному порядку з правом застосування до правопорушника державного примусу, в тому числі й у формі кримінального покарання. Ні один інший державний орган або громадська організація не має таких повноважень як суд. Тільки суд вправі розглядати такі справи і виправдовувати або застосовувати покарання від імені держави. Суд є головним інструментом дотримання правопорядку в країні і вінчає всю піраміду правоохоронних органів. Прокурорський нагляд — здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами країни і спрямований на опротестування та скасування актів державного управління, громадських організацій, які протирічять закону, а також попередження незаконних дій посадових осіб та громадян. Охорона громадського порядку покладена на органи Міністерства внутрішніх справ України, і перш за все на міліцію, з метою попередження, припинення та розкриття порушень законності та правопорядку. Розслідування злочинів — це діяльність особливих посадових осіб —слідчих та дізнавачів, здійснювана з метою розкриття і розслідування злочинів і встановлення осіб, які вчинили ці злочини, для віддання їх до суду або реабілітації невинних: слідчі готують матеріали кримінальної справи для її розгляду судом. Захист прав та інтересів громадян та організацій здійснюється перш за все адвокатурою в формі надання консультацій з правових питань, складання різного роду ділових паперів, виступів адвокатів в суді захисниками з кримінальних справ та представниками з цивільних справ: адвокатура є громадською організацією. Правова робота в народному господарстві, як вид правоохоронної діяльності, покладена на господарський суд та юридичну службу організацій, підприємств та спрямована на забезпечення законності в цивільному обігу, особливо в сфері договірних відносин підприємств і організацій. Юрисконсульти сприяють правопорядку в організаціях шляхом складання угод, візування наказів, консультування співробітників та в інших формах. Господарські суди розглядають господарські суперечки організацій, пов’язані з укладанням та виконанням різних угод. Громадська правоохоронна діяльність – здійснюється добровільними громадськими обєднаннями шляхом надання допомоги правоохоронним органам у виконанні окремих завдань, повязаних із забезпеченням охорони громадського порядку, та інших функцій, спрямованих на забезпечення дотримання прав і свобод юридичних та фізичних осіб, а також підтримання законності та правопорядку в державі. З цієї короткої характеристики різновидів правоохоронної діяльності держави витікає висновок про різноманітність напрямків, форм та методів цієї діяльності органі. Кожний з цих напрямків має за мету досягнення конкретних результатів, а саме: 1. усунення порушень норм Конституції України; 2. справедливий розгляд цивільних і кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення, господарських справ; 3. виявлення і усунення порушень закону засобами прокурорського реагування; 4. розкриття злочинів і викриття осіб, винних в їх вчиненні; 5. підготовка матеріалів для розгляду конкретних справ у суді; 6. надання всім, кому це необхідно, кваліфікованої юридичної допомоги, 7. створення умов для нормальної діяльності судів та інших органів. Досягнення цих результатів у кінцевому результаті забезпечує виконання завдань правоохоронної діяльності, незважаючи на своєрідність і специфічність методів, що використовується в процесі реалізації конкретних її функцій. Істотним є й те, що всі названі напрямки правоохоронної діяльності держави взаємозалежні і доповнюють одна одну. Необхідно особливо відзначити, що серед функцій держави, пов’язаних з правоохоронною діяльністю, важливе місце посідає правосуддя як форма реалізації судової влади. Незалежна судова влада має стати невід’ємним атрибутом правової держави, до якої прагне Україна. Проте правова держава неможлива без ефективного і справедливого правосуддя, до якого всі громадяни повинні ставитися з повагою. Правосуддя — це така функція правоохоронної діяльності, що прямо стосується захисту найбільш значущих прав і законних інтересів людини і громадянина. Виконанню завдань правосуддя так чи інакше підпорядкована реалізація всіх інших правоохоронних функцій. Наприклад, правосуддя по кримінальній справі не може бути здійснене законно, обґрунтовано і справедливо, якщо ця справа не була попередньо всебічно і повно розслідувана компетентними органами. Реалізація правосуддя — це насамперед забезпечення конституційних розпоряджень, у тому числі тих, що прямо пов’язані з належним відправленням правосуддя, гарантіями його законності, обґрунтованості та справедливості. Тому про правосуддя, ніякою мірою не зменшуючи значення інших правоохоронних функцій, можна говорити як про генеральну функцію в цій системі. В діяльності судових та правоохоронних органів першочергове значення і важливе місце займають законність і правопорядок. Забезпечення законності та правопорядку складає одну з головних функцій (головних напрямків) діяльності держави, серед її інших внутрішніх і зовнішніх Функцій. Законність і правопорядок — важливі складові частини всієї політичної системи нашого суспільства. Законність — це принцип державного устрою, який полягає у вимозі точного та неухильного дотримання законів усіма організаціями, посадовими особами та громадянами. Зміст принципу законності складає наявність сучасного законодавства, обов’язковим забезпеченням верховенства закону та безумовне виконання всіма органами держави, громадськими організаціями, посадовими особами та громадянами приписів законів. Принцип законності в реальному суспільному житті знаходить втілення в правопорядку. Правопорядок — це система суспільних відносин, які регулюються правом та базуються на законності. Найважливішим гарантом правопорядку та законності є правоохоронна діяльність держави, яка здійснюється через систему державних органів та громадських організацій. Робота всіх державних органів здійснюється в рамках закону і сприяє затвердженню основ законності та укріпленню правопорядку. Але є цілий ряд державних установ та громадських організацій які займаються виключно виконанням правоохоронної функції держави. Ці органи держави іменуються правоохоронними органами. Для правоохоронних органів та організацій характерні наступні ознаки: — ці органи створюються на принципах демократії та діють в умовах — вони в силу прямої вказівки в законі та специфічного положення — вони наділені відповідними правами та володіють специфічною компетенцією з попередження, припинення правопорушень та розгляду правових питань та справ, пов’язаних з правопорушеннями та захистом прав; — в залежності від характеру правових питань ці органи і організації наділені правом застосовувати відповідні заходи державного та громадського-впливу з метою відновлення та укріплення законності та правопорядку аж до кримінального покарання, яке застосовується виключно судом. Таким чином, правоохоронні органи — це такі державні установи та недержавні організації, які всією своєю діяльністю на основі закону і у відповідних формах покликані забезпечувати законність та правопорядок, захист прав та інтересів громадян, трудових колективів, суспільства і держави і наділені правом у відповідних випадках застосовувати державний примус стосовно осіб, які порушили законність та правопорядок. В законі “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року в ст.2 наданий перелік правоохоронних органів України. Це органи прокуратури, внутрішніх справ, суди, Служба безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи які здійснюють правозастосовчі та правоохоронні функції. Але цей перелік не повний, оскільки не враховані державні органи і громадські організації, які в тій чи іншій мірі здійснюють правоохоронні функції. До них слід віднести: органи та установи юстиції Міністерство юстиції (нотаріат, відділи РАГС), Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, Раду національної безпеки та оборони України. Виходячи з вищевикладеного слід зазначити, що місце правоохоронних органів в державному апараті визначається тим, що вони спеціально створені для виконання правоохоронної функції держави і це складає головний і основний зміст їх роботи. Цим самим діяльність правоохоронних органів відмежовується від функцій інших органів державної влади та управління. На правоохоронні органи державою покладені наступні завдання: 1. відновлення порушених (особистих, майнових) прав 2. покарання правопорушників в тих випадках, коли право не можна відновити, 3. або відновлення порушеного права і покарання одночасно. Виконуючи вказані завдання правоохоронні органи охороняють і захищають життя і здоров’я громадян, власність громадян, державних і не державних органів, навколишнє середовище, тваринний світ.
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ: Таким чином, правоохоронна діяльність — це така державна діяльність, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу, в суворій відповідності з законом і при неухильному дотриманні встановленого ним порядку. До основних напрямків правоохоронної діяльності держави відносяться: конституційний контроль, правосуддя, прокурорський нагляд, охорона громадського порядку, розслідування злочинів, захист прав та інтересів громадян та організацій, правова робота в народному господарстві, громадська правоохоронна діяльність. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |