АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Третьою ознакою для правоохоронної діяльності є те, що вона реалізується у встановленому законом порядку з дотриманням встановлених певних процедур

Читайте также:
  1. A. закономерности саморегулирования физиологических функций в норме
  2. a. Чи ця міра була передбачена законом та переслідувала законну мету
  3. I. Возникновение в обществе социального государства является закономерным результатом
  4. II. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності
  5. II. Мотивація навчальної діяльності школярів
  6. II. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ І ПРАЦІ, ЗМІНИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ПРАЦІ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДУКТИВНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ
  7. III. Витрати діяльності
  8. IV. Мотивація навчально-трудової діяльності.
  9. IV. ПОРЯДОК УТВОРЕННЯ І ДІЯЛЬНОСТІ СТАТУТНИХ ОРГАНІВ
  10. V. ЗМІСТ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  11. VIII. ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОФСПІЛКОВИХ ОРГАНІВ ТА ІНШИХ ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ОРГАНІВ ПРАЦІВНИКІВ
  12. VІ. ПРАВОВІ І НОРМАТИВНО – ТЕХНІЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Четвертою істотною ознакою правоохоронної діяльності є те, що її реалізація покладається перш за все на спеціально уповнова­жені державні органи, які комплектуються відповідним чином підго­товленими службовцями — в більшості своїй юристами, а також фахівцями, які володіють знаннями з інших галузей. В їх розпорядження надаються необхідні матеріальні та технічні засоби. Організація та діяльність таких органів детально та всебічно рег­ламентується в законодавчому порядку, в тому числі шляхом встановлення особливих процедурних (процесуальних) правил для вирішення найбільш відповідальних питань. Все це в сукупності направлене на забезпечення оперативності, обґрунтованості, закон­ності та справедливості прийняття названими органами рішень по застосуванню юридичних заходів впливу, направлених на охорону права від вже допущених чи передбачуваних порушень.

Виходячи з названих ознак та їх короткої характеристики, можна визначити поняття правоохоронної діяльності.

Правоохоронна діяльність — це така державна діяльністьспеціально-уповноважених державних та недержавних органів, яка здійснюється з метою забезпечення дотримання прав та свобод фізичних і юридичних осіб, а також законності та правопорядку шляхом застосування юридичних заходів впливу, в суворій відповідності з законом і при неухильному дотриманні встановлено­го ним порядку.

Питання про завдання правоохоронної діяльності в законодав­чому порядку державою спеціально не вирішено. Але виходячи з по­ложень ряду законодавчих актів, в яких в тій чи іншій мірі вирішується питання організації і основи діяльності різних пра­воохоронних органів, основними об’єктами, які повинні захищатися системою державних органів є:

— особистість — її права і свободи;

— суспільство — його матеріальні і духовні цінності

— держава її конституційний лад, суверенітет і територіальна цільність.

Ці по­ложення і слід вважати основними орієнтирами і завданнями правоохоронної діяльності.

Згідно з Конституцією України охорона названих вище ціннос­тей покладена на всі державні органи, в тому числі і на правоохо­ронні органи. Це відповідає змісту завдань правоохоронних органів.

По своєму змісту правоохоронна діяльність різноманітна. Кожний її напрямок має свої специфічні завдання і реалізується також влас­тивими тільки йому методами. До головних напрямків правоохоронної діяльності держави відносяться:

— конституційний контроль,

— правосуддя,

— прокурорський нагляд,

— охорона громадського порядку,

— розслідування злочинів,

— захист прав та інтересів громадян та організацій,

— правова робота в народному господарстві,

— громадська правоохоронна діяльність

Розглянемо докладніше кожен з цих видів.

Конституційний контроль — здійснюється Конституційним Судом України. Він відноситься до ефективних засобів забезпечення верховен­ства конституційних приписів, які є головним атрибутом демократич­ної держави. Основне призначення конституційного контролю полягає перш за все в забезпечені відповідності законів і інших нормативних актів органів законодавчої і виконавчої влади Конституції України, охороні конституційних прав і свобод особистості, офіційного тлума­чення Конституції України і законів. Конституційний Суд України є гарантом реального виконання Конституції України всіма державними органами, посадовими особами та громадянами.

Правосуддя — найважливіший напрямок правоохоронної діяльності держави тому, що його здійснює тільки суд в особливому процесуальному порядку з правом застосування до правопорушника державного примусу, в тому числі й у формі кримінального покарання. Ні один інший держав­ний орган або громадська організація не має таких повноважень як суд. Тільки суд вправі розглядати такі справи і виправдовувати або застосовувати покарання від імені держави. Суд є головним інструментом дотримання правопоряд­ку в країні і вінчає всю піраміду правоохоронних органів.

Прокурорський нагляд — здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами країни і спрямований на опротестування та скасування актів державного управління, громадських організацій, які протирічять закону, а також попередження незаконних дій посадових осіб та громадян.

Охорона громадського порядку покладена на органи Міністерства внутрішніх справ України, і перш за все на міліцію, з метою поперед­ження, припинення та розкриття порушень законності та правопорядку.

Розслідування злочинів — це діяльність особливих посадових осіб —слідчих та дізнавачів, здійснювана з метою розкриття і розслідування злочинів і встановлення осіб, які вчинили ці злочини, для віддання їх до суду або реабілітації невинних: слідчі готують матеріали кримі­нальної справи для її розгляду судом.

Захист прав та інтересів громадян та організацій здійснюється перш за все адвокатурою в формі надання консультацій з правових пи­тань, складання різного роду ділових паперів, виступів адвокатів в суді захисниками з кримінальних справ та представниками з цивільних справ: адвокатура є громадською організацією.

Правова робота в народному господарстві, як вид правоохоронної діяльності, покладена на господарський суд та юридичну службу організа­цій, підприємств та спрямована на забезпечення законності в цивільно­му обігу, особливо в сфері договірних відносин підприємств і органі­зацій. Юрисконсульти сприяють правопорядку в організаціях шляхом складання угод, візування наказів, консультування співробітників та в інших формах. Господарські суди розглядають господарські суперечки організацій, пов’язані з укладанням та виконанням різних угод.

Громадська правоохоронна діяльність – здійснюється добровільними громадськими обєднаннями шляхом надання допомоги правоохоронним органам у виконанні окремих завдань, повязаних із забезпеченням охорони громадського порядку, та інших функцій, спрямованих на забезпечення дотримання прав і свобод юридичних та фізичних осіб, а також підтримання законності та правопорядку в державі.

З цієї короткої характеристики різновидів правоохоронної дія­льності держави витікає висновок про різноманітність напрямків, форм та методів цієї діяльності органі.

Кожний з цих напрямків має за мету досягнення конкретних результатів, а саме:

1. усунення порушень норм Конституції України;

2. справедливий розгляд цивільних і кримінальних справ, справ про адмі­ністративні правопорушення, господарських справ;

3. виявлення і усунення порушень закону засобами прокурорського реа­гування;

4. розкриття злочинів і викриття осіб, винних в їх вчиненні;

5. підготовка матеріалів для розгляду конкретних справ у суді;

6. надання всім, кому це необхідно, кваліфікованої юридичної допомоги,
особливо тим особам, що притягаються до кримінальної відповідальності, а також надання інших юридичних послуг;

7. створення умов для нормальної діяльності судів та інших органів.

Досягнення цих результатів у кінцевому результаті забезпечує виконання завдань правоохоронної діяльності, незважаючи на своєрідність і спе­цифічність методів, що використовується в процесі реалізації конкретних її функцій.

Істотним є й те, що всі названі напрямки правоохоронної діяльності держави взаємозалежні і доповнюють одна одну.

Необхідно особливо відзначити, що серед функцій держави, пов’язаних з правоохоронною діяльністю, важливе місце посідає правосуддя як форма реалізації судової влади. Незалежна судова влада має стати невід’ємним атрибутом правової держави, до якої прагне Україна. Проте правова держава неможлива без ефективного і справедливого правосуддя, до якого всі грома­дяни повинні ставитися з повагою.

Правосуддя — це така функція правоохоронної діяльності, що прямо стосується захисту найбільш значущих прав і законних інтересів людини і громадянина. Виконанню завдань правосуддя так чи інакше підпорядкована реалізація всіх інших правоохоронних функцій. Наприклад, правосуддя по кримінальній справі не може бути здійснене законно, обґрунтовано і справедливо, якщо ця справа не була попередньо всебічно і повно розслідувана компетен­тними органами. Реалізація правосуддя — це насамперед забезпечення консти­туційних розпоряджень, у тому числі тих, що прямо пов’язані з належним відправленням правосуддя, гарантіями його законності, обґрунтованості та справедливості. Тому про правосуддя, ніякою мірою не зменшуючи значення інших правоохоронних функцій, можна говорити як про генеральну функцію в цій системі.

В діяльності судових та правоохоронних органів першочергове значення і важливе місце займають законність і правопорядок. Забезпе­чення законності та правопорядку складає одну з головних функцій (головних напрямків) діяльності держави, серед її інших внутрішніх і зовнішніх Функцій. Законність і правопорядок — важливі складові частини всієї політичної системи нашого суспільства.

Законність — це принцип державного устрою, який полягає у вимозі точного та неухильного дотримання законів усіма організаціями, поса­довими особами та громадянами.

Зміст принципу законності складає наявність сучасного законодав­ства, обов’язковим забезпеченням верховенства закону та безумовне виконання всіма органами держави, громадськими організаціями, поса­довими особами та громадянами приписів законів. Принцип законності в реальному суспільному житті знаходить втілення в правопорядку.

Правопорядок — це система суспільних відносин, які регулюються правом та базуються на законності.

Найважливішим гарантом правопорядку та законності є правоохоронна діяльність держави, яка здійснюється через систему державних орга­нів та громадських організацій. Робота всіх державних органів здій­снюється в рамках закону і сприяє затвердженню основ законності та укріпленню правопорядку. Але є цілий ряд державних установ та гро­мадських організацій які займаються виключно виконанням правоохорон­ної функції держави. Ці органи держави іменуються правоохоронними органами.

Для правоохоронних органів та організацій характерні наступні ознаки:

— ці органи створюються на принципах демократії та діють в умовах
максимальної гласності;

— вони в силу прямої вказівки в законі та специфічного положення
в механізмі держави призначені саме для забезпечення законності
та правопорядку, захисту прав та інтересів громадян, трудових
колективів, суспільства та держави;

— вони наділені відповідними правами та володіють специфічною компетенцією з попередження, припинення правопорушень та розгляду правових питань та справ, пов’язаних з правопорушеннями та захис­том прав;

— в залежності від характеру правових питань ці органи і організації наділені правом застосовувати відповідні заходи державного та громадського-впливу з метою відновлення та укріплення закон­ності та правопорядку аж до кримінального покарання, яке застосо­вується виключно судом.

Таким чином, правоохоронні органи — це такі державні установи та недержавні організації, які всією своєю діяльністю на основі закону і у від­повідних формах покликані забезпечувати законність та правопорядок, захист прав та інтересів громадян, трудових колективів, суспільства і держави і наділені правом у відповідних випадках застосовувати державний примус стосовно осіб, які порушили законність та правопоря­док.

В законі “Про державний захист працівників суду і правоохорон­них органів” від 23 грудня 1993 року в ст.2 наданий перелік правоохоронних органів України. Це органи прокуратури, внутрішніх справ, суди, Служба безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи дер­жавної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи які здійснюють правозастосовчі та правоохоронні функції. Але цей перелік не повний, оскільки не враховані державні органи і громадські організації, які в тій чи іншій мірі здійснюють правоохоронні функції.

До них слід віднести: органи та установи юстиції Міністерство юстиції (нотаріат, відділи РАГС), Координаційний комітет по бороть­бі з корупцією і організованою злочинністю, Раду національної безпеки та оборони України.

Виходячи з вищевикладеного слід зазначити, що місце правоохо­ронних органів в державному апараті визначається тим, що вони спеціа­льно створені для виконання правоохоронної функції держави і це скла­дає головний і основний зміст їх роботи. Цим самим діяльність право­охоронних органів відмежовується від функцій інших органів держав­ної влади та управління.

На правоохоронні органи державою покладені наступні завдання:

1. відновлення порушених (особистих, майнових) прав

2. покарання право­порушників в тих випадках, коли право не можна відновити,

3. або відновлення порушеного права і покарання одночасно.

Виконуючи вказані завдання правоохоронні органи охороняють і захи­щають життя і здоров’я громадян, власність громадян, державних і не державних органів, навколишнє середовище, тваринний світ.

 

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Таким чином, правоохоронна діяльність — це така державна діяльність, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноваженими ор­ганами шляхом застосування юридичних заходів впливу, в суворій відповідності з законом і при неухильному дотриманні встановлено­го ним порядку. До основних напрямків правоохоронної діяльності держави відносяться: конституційний контроль, правосуддя, прокурорський нагляд, охорона громадського порядку, розслідування злочинів, захист прав та інтересів громадян та організацій, правова робота в народному господарстві, громадська правоохоронна діяльність.


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)