Поняття предмету, місце курсу в системі правових дисциплін і його значення для вивчення інших юридичних дисциплін

Навчальний курс “Судові та правоохоронні органи України” визначає завдання, принципи організації та діяльності правоохоронних органів, їх повноваження та побудову.

Правоохоронні органи виконують особливі функції для всебічного зміц­нення законності та правопорядку, запобігання злочинів та інших право­порушень і тим самим сприяють охороні суспільного ладу, його політичної та економічної системи, власності, прав і свобод громадян.

Предмет будь-якої навчальної дисципліни перш за все визначається колом тих питань і проблем, які вивчаються в її рамках. До цих питань і проблем відносяться: характеристика правоохоронної діяльності, відомості про органи, що здійснюють правоохоронну діяльність, їх структуру і пов­новаження, а також статус посадових осіб, що працюють в цих органах.

Таким чином, предметом дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” є положення про основи організації, систему, завдання, повнова­ження і принципи діяльності судових та правоохоронних органів, а також статус посадових осіб, що працюють у цих органах.

Систему навчальної дисципліни складає перелік тем, що вивчаються в ній. До системи дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” включаються теми, в яких розглядаються загальні питання, пов’язані з поняттям правоохоронної діяльності, характеристикою органів, що здійснюють цю діяльність, аналізом принципів, що лежать в основі їх побудови і діяльності.

Дисципліна “Судові та правоохоронні органи України” — є одним з по­чаткових курсів, що дає вихідні знання про правоохоронну діяльність і органи що її здійснюють. Ці знання перебувають у тісному зв’язку і взає­мозалежності з відомостями, що надаються студентам юридичних вузів при вивченні деяких суміжних навчальних дисциплін.

В нормах конституційного права закріплено суспільний та громадський устрій, будова механізму всієї нашої держави, а також і таких важливих правоохоронних органів як суд і прокуратура, які в державному апараті займають специфічне положення. В силу своєрідності їх призначення вони об’єдналися в підгалузі — судоустрій та прокурорський нагляд.

Норми судоустрою регулюють тільки будову судів, а їх діяльність із здійснення правосуддя детально регламентована самостійними галузями пра­ва, які вивчаються у відповідних курсах дисциплін, в даному ж курсі даю­ться лише загальні положення правосуддя.

Норми прокурорського нагляду регулюють не тільки організацію, але і діяльність прокуратурі, у зв’язку з чим в даному курсі висвітлюється лише її будова, а порядок діяльності прокуратури вивчається детально в окремій дисципліні.

Курс неподільно пов’язаний з загальною теорією держави та права, яка є теоретичною базою для всіх інших правових наук, оскільки вивчає походження та сутність держави та права, поняття та зміст законності та правопорядку, методи їх забезпечення, в тому числі й через систему право­охоронних органів. В даному курсі на основі знань загальної теорії держави та права вивчаються вже конкретні правоохоронні органи та їх місце в ме­ханізмі всієї держави.

Курс “Судові та правоохоронні органи України” пов’язаний також з дисципліною “ Адміністративне право ”, особливо з питань організаційного забезпечення діяльності судів та їх устрою, а також діяльності Міністерства внутрішніх справ України. В курсі “Адміністративне право” організаційне керівництво судами вивчається серед інших галузей державного управління, а в даному курсі воно висвітлюється як специфіка керівництва Міністерства юстиції такими своєрідними органами як суди. Міністерство внутрішніх справ України в даному курсі вивчається в плані організаційного устрою, тобто його внутрішньої організації, а в дисципліні “Адміністративне пра­во” вивчається його діяльність серед інших галузей державного управління.

Деякі питання організації правоохоронних органів вирішуються в нор­мах таких галузей права як кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, фінансове і інших галузей права. Якщо в даному курсі вивчається організаційний устрій правоохоронних органів, то в названих дисциплінах зас­воюється, з урахуванням отриманих знань, вже сам порядок діяльності суду з розгляду цивільних та кримінальних справ та прокуратури по здійсненню нагляду за законністю.

Місце курсу “Судові та правоохоронні органи України” в системі ін­ших юридичних дисциплін визначається його предметом. Неможливо глибоко і всебічно засвоїти діяльність правоохоронних органів з реалізації відповідних галузей права не усвідомивши їх побудову, організаційну структуру. Будова їх, принципи організації, питання співвідношення з іншими юридич­ними дисциплінами на інших курсах не вивчається.

Значення курсу для вивчення інших юридичних дисциплін визначається по-перше тим, що він є дисципліною правового характеру, оскільки в ній вивчаються юридичні установи держави, організовані на основі права. Галу­зі і норми, що визначають будову правоохоронних органів, знаходяться у взаємозв’язку з іншими галузями права і цим створюють основу для взаємо­зв’язку правових наук, а отже і юридичних дисциплін. Місце курсу та його значення для вивчення інших юридичних дисциплін визначається також тим, що він є одночасно суспільною наукою та юридичною наукою, яка вивчає право. Значення дисципліни для вивчення інших юридичних дисциплін визначається ще й тим, що ця дисципліна має характер вступного курсу, який передує вивченню інших юридичних дисциплін. Перш ніж вивчати ті чи інші галузі права та їх реалізацію в діяльності різних, в тому числі й правоохоронних органів, треба вивчити й зрозуміти устрій самих цих органів. Зрозумівши устрій судових та правоохоронних органів, можна глибоко та правильно засвоїти їх роботу з застосування права, забезпечення законності та правопорядку.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Отже, предметом дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” є положення про основи організації, систему, завдання, повнова­ження і принципи діяльності судових та правоохоронних органів, а також статус посадових осіб, що працюють у цих органах.

Систему навчальної дисципліни складає перелік тем, що вивчаються в ній. До системи дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” включаються теми, в яких розглядаються загальні питання, пов’язані з поняттям правоохоронної діяльності, характеристикою органів, що здійснюють цю діяльність, аналізом принципів, що лежать в основі їх побудови і діяльності.

3. Законодавчі джерела дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”

В рамках дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” вивчається сукупність законодавчих актів, в яких регламентуються основи організації та діяльності суду, прокуратури, органів внутрішніх справ, Конституційного Суду, а та­кож адвокатури та інших громадських організацій, завданням яких є перш за все сприяння правоохоронній діяльності.

Всі нормативні акти діляться на закони та підзаконні акти, останні видаються на основі та у відповідності з законами держав­ними органами. Закони приймаються вищим представницьким органом влади Верховною Радою України і мають вищу юридичну силу — верхо­венство, займаючи, таким чином, ведуче положення в системі норма­тивних актів держави. Закони діляться на конституційні (основні) та звичайні, останні видаються в порядку чинного законодавства.

Конституція України (Основний закон) країни займає ведуче місце в системі всіх законів та підзаконних актів держави. Вона є юридичною базою розвитку всього законодавства з усіх галузей пра­ва. На її основі приймається та оновлюється законодавство. Кон­ституція України — це акт, в якому вирішені найбільш принципові питання державного та громадського життя:

— зафіксовані основи гро­мадського устрою та політичної системи,

— вихідні основи взаємовідносин держави та особи,

— її основні права, свободи, обов’язки,

— державний устрій,

— структура та порядок утворення ор­ганів державної влади та управління, їх основні завдання та ряд інших питань.

Для дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” особливе значення мають конституційні положення, які містяться, в розділах: VII — стосується прокуратури, VIII — стосується право­суддя, XII — стосується Конституційного Суду України.

Для загальної характеристики законодавчих джерел дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” важливо знати, що з пи­тань правоохоронних органів є наступні основні акти:

— Закон “Про прокуратуру”, прийнятий 5 листопада 1991 року;

— Закон “Про міліцію”, прийнятий 20 грудня 1990 року;

— Закон “Про Конституційний Суд”, прийнятий 16 жовтня 1996
року;

— Закон “Про оперативно-розшукову діяльність”, прийнятий 18
лютого 1992 року;

— Закон “Про державну податкову службу”, прийнятий 5 лютого 1998;

— Закон “Про службу безпеки”, прийнятий 25 березня 1992 року.

— Закон України «Про судоустрій та статус суддів»

При характеристиці джерел, які мають безпосереднє відношен­ня до дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” слід мати на увазі, що багато положень, які закріплені в законодавчих актах, нерідко уточнюються та розвиваються в приписах наказів, інструкцій, вказівок. Вони можуть видаватися керівниками правоо­хоронних міністерств та відомств, але тільки на основі закону та в суворій відповідності з ним.

Велику роль відіграють також керівні роз’яснення, які дає Пле­нум Верховного Суду України. Ці роз’яснення оформляються у виг­ляді постанов Пленумів та звичайно містять приписи з питань відповідного застосування законодавства, а також, які регламен­тують організацію та діяльність правоохоронних органів. Поста­нови Пленуму Верховного Суду України, які містять керівні роз’яс­нення, обов’язкові не тільки для нижчестоящих судів, але і для інших органів та посадових осіб, які застосовують закон, з якого дано роз’яснення.

Отже, всю систему нормативних актів, які регулюють будову правоохоронних органів, можна підрозділяти на закони та підзаконні акти, а за їх значущістю та силою, в залежності від характе­ру органа держави, який видає той чи інший акт, можна розбити на шість груп:

Перше місце серед нормативних актів займає Конституція України. У багатьох її статтях вирішуються питання організації та діяльності різних правоохоронних органів, закріплюються конституційні принципи організації та діяльності судів, прокуратури, Конституційного суду тощо. Як вже відмічалося вище, Конституція України є юридичною базою для розвитку всього законодавства, всіх його галузей, у тому числі і тих, на основі яких організуються та працюють правоохоронні органи.

Друга група нормативних актів, які посідають важливе місце в регулюванні правоохоронної діяльності, особливо у зв’язку з активною інтеграцією України до Європейського Співтовариства, займають міжнародно-правові акти та міждержавні угоди, учасницею яких є Україна. Серед них особливо виділяються: Загальна декларація прав людини, схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, Європейська Конвенція з прав людини 1959 року, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року. Вони ратифіковані і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Третя група нормативних актів – це Закони, що приймаються Верховною Радою України. Закони, які регулюють діяльність судових, правоохоронних і правозахисних органів, можна умовно розділити на декілька груп:

— Закони, які визначають загальні засади діяльності суду та окремих правоохоронних і правозахисних органів (“Про судоустрій та статус суддів ”, “Про прокуратуру”, “Про Службу безпеки України”, “Про міліцію”, тощо);

— Закони, які регулюють окремі напрямки діяльності суду, правоохоронних і правозахисних органів (“Про боротьбу з корупцією”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про оперативно-розшукову діяльність” тощо);

— Закони, які містять гарантії правового та соціального захисту суб’єктів судової, правоохоронної та правозахисної діяльності (“Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, “Про судоустрій та статус суддів” тощо).

Четверта група нормативних актів – це Постанови Верховної Ради України та Укази Президента України, які стосуються організації діяльності судових, правоохоронних і правозахисних органів (Указ Президента України "Про Державну судову адміністрацію України", "Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю", "Про Положення про Міністерство юстиції України", Постанова Верховної Ради України "Про затвердження Положення про класні чини працівників прокуратури України", "Про затвердження дисциплінарного статуту прокуратури України" тощо).

П’ята група нормативних актів – це Постанови Кабінету Міністрів України, які стосуються організації діяльності судових, правоохоронних і правозахисних органів ("Про застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР", "Про Державну судову адміністрацію України", "Про систему органів юстиції" тощо.)

Шоста група нормативних актів – це нормативні акти галузевих органів державної влади і управління, якими є постанови, накази, інструкції Міністерств, відомств. Наприклад, Міністра юстиції, Міністра внутрішніх справ, Генерального прокурора України, Верховного Суду України (Постанова Пленуму Верховного Суду "Про незалежність судової влади ", Наказ Міністерства юстиції України "Про порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю" та інші.)

Така система викладення нормативних актів, які вивчаються з дисципліни, в залежності від їх значимості, від характеру органа держави, який видав той чи інший нормативний акт, дозволяє правильно зрозуміти характер діяльності і будову судових, правоохоронних і правозахисних органів та підготуватися до вивчення інших юридичних дисциплін.

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Отже, всю систему нормативних актів, які регулюють будову правоохоронних органів, можна підрозділяти на закони та підзаконні акти, а за їх значущістю та силою, в залежності від характе­ру органа держави, який видає той чи інший акт, можна розбити на п’ять груп: Перша група нормативних актів — Конституція України. Друга група нормативних актів — це Закони, що приймаються Верховною Радою України, які стосуються організації та діяльності правоохоронних органів. Третя група нормативних актів — це Постанови Верховної Ради України та Укази Президента України, які стосуються правоохоронних органів. Четверта група нормативних актів — це Постанови Кабінету Міністрів України, які стосуються правоохоронних органів. П’ята група нормативних актів — це нормативні акти галузевих органів державної влади і управління, якими є постанови, накази, інструкції Міністерств, відомств.

ВИСНОВКИ ДО ТЕМИ:

Таким чином, дисципліна “Судові та правоохоронні органи України” дає мінімум знань про основні установи, які покликані забезпечувати реалізацію правових приписів, а також знання про механізм правозастосування.

Діяльність держави і її органів охоплює багато сфер держав­ного та суспільного життя. Вирішення проблем, пов’язаних з забез­печенням нормального функціонування економіки в цілому, ї галу­зей і конкретних господарських організацій, проведення зовнішньої політики, створення умов для розвитку культури, науки і освіти, підтримання обороноздатності, правопорядку, охорона безпеки дер­жави, а також інші функції — такий зміст цієї різноманітної діяльності.

Поиск по сайту: