 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Заява подається у письмовій формі
комітет чи Адміністративна колегія Комітету розглядають заяву про надання дозволу на концентрацію протягом тридцяти днів з дня прийняття її до розгляду відповідним органом Антимонопольного комітету України. Заява вважається прийнятою до розгляду після 15 днів з дня її надходження, якщо протягом цього часу державний уповноважений Комітету не повернув заявнику заяву із повідомленням, що вона та інші документи не відповідають встановленим Комітетом вимогам і це перешкоджає її розгляду.
. Заява залишається без розгляду у разі надходження від заявника клопотання про відкликання заяви, про що приймається рішення відповідних органів Комітету.
У разі виявлення підстав для заборони концентрації, а також у разі необхідності проведення складного поглибленого дослідження чи експертизи відповідні органи Комітету розпочинають розгляд справи про концентрацію, про що приймається розпорядження та письмово повідомляється особа, яка подала заяву. Разом із повідомленням про початок розгляду справи надсилається перелік інформації, яку заявник повинен надати для прийняття органами Комітету рішення у справі.
Органи Комітету можуть запитувати у заявника та інших осіб додаткову інформацію, якщо її відсутність перешкоджає розгляду справи, а також призначити експертизу в порядку, визначеному статтею 43 Закону "Про захист економічної конкуренції".
Якщо протягом строку розгляду заяви, передбаченого пунктом 4.2 Положення, крім випадків надання дозволу відповідно до пункту 4.3 Положення, Комітет чи Адміністративна колегія Комітету не розпочали розгляду справи про концентрацію, то рішення про надання дозволу на концентрацію вважається прийнятим. Про що орган Комітету, який розглядав заяву, може повідомити заявника.
Строк розгляду справи про концентрацію не повинен перевищувати трьох місяців. Перебіг строку починається з дня подання заявником інформації у повному обсязі. Якщо протягом строку розгляду справи органами Комітету рішення не прийнято, вважається, що на концентрацію надано дозвіл. Про що орган Комітету, який розглядав справу, може повідомити заявника.
22. Механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань визначено Законом України від 22 грудня 1998 р. «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», який регулює засади і порядокпорушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів. Цей Закон застосовується щодо імпорту товару, який є об'єктом демпінгу,якщо такий імпорт заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.Демпінг - це ввезення на митну територію України товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару (ст.1 країна може застосовувати антидемпінгові заходи, лише коли в ході проведеного нею розслідування було встановлено, що демпінговий імпорт завдає шкоди національному товаровиробнику. Окрім того, повинен бути встановлений причинно-наслідковий зв'язок між демпінговим імпортом ташкодою галузі вітчизняної промисловості. Проведення антидемпінгового розслідування в Україні здійснюється центральними органами виконавчої влади - Міністерством, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а також Комісією.Правовий статус Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі визначає ст. 5 Закону. Комісію очолює Голова, яким за посадою є Міністр економікиУкраїни. Персональний склад Комісії затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Комісії. На засіданнях Комісії приймаються рішення:про порушення антидемпінгового розслідування; про позитивні або негативні висновки стосовно наявності демпінгу та методи, що дають можливість визначити демпінгову маржу; про позитивні або негативні висновки щодо наявності шкоди та її розмір;щодо визначення причинно-наслідкового зв'язку між демпінговим імпортом та шкодою;про застосування антидемпінгових заходів;з інших питань в межах повноважень, передбачених цим Законом.Рішення Комісії приймаються простою більшістю голосів, а в окремихвипадках, передбачених цим Законом, двома третинами (кваліфікованоюбільшістю) голосів її членів. 23. від субсидованого імпорту» визначає механізм захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, регулює засади і порядокпорушення та проведення антисубсидійних розслідувань, а також застосування компенсаційних заходів. Субсидованим імпортом є ввезення на мирну територію країни імпорту товару (товарів), що користується пільгами від субсидії, яка надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту такого товару. Під субсидією розуміється фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту,споживання подібного товару, в результаті якої суб'єкт господарюваннякраїни експорту одержує пільги (прибутки). Вважається, що факт надання субсидії має місце у разі, якщо: а) є фінансовий внесок державних органів або надається в будь-якій формі підтримка бюджетних надходжень чи підтримка цін; б) в результаті цього надається пільга.Фінансовий внесок державних органів може мати такі форми: здійснення державним органом прямого переведення грошових сум (у формі дарування, дотації, позики та участі в акціонерному капіталі тощо) або взяття зобов'язань щодо прямого переведення цих сум або грошових зобов'язань (гарантія тощо); відмова державного органу від справляння податків з доходів, що, як правило, підлягають справлянню (у разі встановлення податкових пільг,зокрема, відстрочення сплати податку тощо). Звільнення операцій з експорту товару від оподаткування податками, зборами тощо, які справляються з подібного товару, якщо такий призначається для споживання на внутрішньому ринку країни експорту, абозменшення сум них податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, не вважається субсидією за умов, передбачених у додатках 1-3 до Закону; забезпечення державним органом суб'єктів господарювання майном (у тому числі товарами) чи послугами, крім призначених для створення загальної інфраструктури, або купівля майна (у тому числі товарів); участь державного органу у фінансуванні суб'єктів господарювання, або доручення недержавній організації здійснити одну або більше функцій, передбачених пунктами 1-4, що належать до повноважень цього державного органу; або наказ зазначеній організації здійснити такі функції на умовах, які фактично не відрізняються від умов, на яких ці функції здійснюються державними органами. Закон розрізняє легітимні та нелегітимні субсидії. Підстави для застосування компенсаційних заходів дає лише нелегітимна субсидія.24. Згідно з ст. 5 Закону про захист економічної конкуренції узгодженими діями є укладення суб´єктами господарювання угод в будь-якій формі, прийняття об´єднаннями рішень в будь-якій формі, а також будь-яка інша узгоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб´єктів господарювання.
Узгодженими діями є також створення суб´єкта господарювання, якщо результатом створення якого є координація конкурентної поведінки між суб´єктами господарювання, що створили зазначений суб´єкт господарювання, або між ними і новоствореним суб´єктом господарювання.
Юридичні або фізичні особи, які здійснюють або мають намір здійснювати узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Горизонтальні узгоджені дії є укладенням суб´єктами господарювання угод в будь-якій формі, прийняття об´єднаннями рішень у будь-якій формі, будь-яка інша узгоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб´єктів господарювання, створення суб´єкта господарювання, ціллю або наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб´єктами господарювання, що створили вказаний суб´єкт господарювання, або між ними і новоствореним суб´єктом господарювання, коли суб´єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, конкурують або можуть конкурувати між собою на одному ринку товару.
Вертикальні узгоджені дії —…..і при цьому знаходяться або можуть знаходитися у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (продавець—покупець, постачальник—споживач).
Конгломератні узгоджені дії- не конкурують і в існуючих умовах не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів і при цьому не знаходяться і не можуть знаходитися у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (продавець—покупець, постачальник—споживач).
Змішані узгоджені дії, Рівноцінні узгоджені дії ( кі мають однакову ціль, чиняться однаковим способом, в однакових умовах, і з високою вірогідністю матимуть однакові наслідки для конкуренції, але в яких беруть участь різні суб´єкти господарювання.)
25. Дозволяються і не потребують дозволу органів Антимонопольного комітету України будь-які узгоджені дії, крім створення суб'єкта господарювання, об'єднання учасниками (засновниками), вартісні порогові показники яких перевищують зазначені в пункті 2.3, якщо сукупна частка на ринку товару всіх суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, на будь-якому задіяному ринку товару не досягає 5 відсотків 2.2. Дозволяються і не потребують дозволу органів Антимонопольного комітету України будь-які узгоджені дії, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3 та 2.4, при наявності водночас таких умов: 2.2.1. Жоден із суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не займає монопольного (домінуючого) становища на будь-якому задіяному ринку товару і не має виключних чи переважних прав чи повноважень від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктів природної монополії чи інших монопольних утворень. 2.2.2. Сукупна частка на ринку всіх суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники горизонтальних, змішаних узгоджених дій, на будь-якому задіяному ринку товару не досягає 15відсотків, або сукупна частка на ринку всіх суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники вертикальних, конгломератних узгоджених дій, на будь-якому задіяному ринку товару не досягає 20 відсотків.
2.3. Дозвіл, передбачений пунктом 2.2, та дозвіл на створення суб'єктів господарювання, об'єднань згідно з пунктом 2.1 не поширюються на узгоджені дії, якщо: сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів усіх суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому: вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного суб'єкта господарювання, до складу якого входять учасники узгоджених дій, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом
Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.
2.4. Дозволи, передбачені пунктами 2.1 та 2.2, не поширюються на горизонтальні або змішані узгоджені дії, які стосуються: встановлення цін (тарифів) реалізації або придбання товарів; розподілу ринку чи джерел постачання за територіальним
принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи
придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за
іншими ознаками; обмеження, у тому числі припинення, виробництва товарів чи
реалізації або придбання товарів; спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів,
тендерів.
26. Дозволяються і не потребують дозволу органів
Антимонопольного комітету України будь-які узгоджені дії, крім
створення суб'єкта господарювання, об'єднання учасниками
(засновниками), вартісні порогові показники яких перевищують
зазначені в пункті 2.3, якщо сукупна частка на ринку товару всіх
суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники
узгоджених дій, на будь-якому задіяному ринку товару не досягає 5
відсотків. Не потребують дозволу Антимонопольного комітету України
або його органів створення: 3.1.1. Суб'єкта господарювання, об'єднання двома та більше
суб'єктами господарювання, яке призводить чи може призвести до
посилення координації конкурентної поведінки між суб'єктами
господарювання, що створюють цей суб'єкт господарювання, або між
ними та новостворюваним суб'єктом господарювання, або вступ до
такого об'єднання, якщо засновники (учасники): (Абзац перший
підпункту 3.1.1 пункту 3.1 глави 3 в редакції Розпорядження
Антимонопольного комітету N 377-р (z0020-06) від 08.11.2005) поєднані за рахунок відносин контролю завдяки перебуванню у
власності, управлінні (користуванні) більш як 50 відсотків часток
(акцій, паїв); об'єднані в один концерн, створений на основі повної
фінансової залежності від одного або групи підприємств і дозвіл на
створення якого, а також дозвіл на вступ до якого надано
Антимонопольним комітетом України або його органами. 3.1.2. Саморегулівних організацій ринку цінних паперів, які
не обмежують конкуренції між засновниками (учасниками), а також
вступ до них суб'єктів господарювання, якщо ці організації
створюються і діють відповідно до вимог, установлених Державною
комісією з цінних паперів та фондового ринку і Антимонопольним
комітетом України.
3.2. Не потребують дозволу Антимонопольного комітету України
або його органів узгоджені дії, пов'язані з вступом суб'єктів
господарювання до об'єднання, що не обмежує конкуренції між
засновниками (учасниками), і дозвіл на створення якого було надано
Комітетом або його органами, якщо рішення про вступ суб'єктів
господарювання до об'єднання (в тому числі рішення щодо внесення
змін до установчих документів об'єднання), прийняті об'єднанням
після одержання дозволу Антимонопольного комітету України або його
органів на створення цього об'єднання, не посилюють узгодженість
дій на ринку засновників (учасників) об'єднання та не призводять
до погіршення умов конкуренції між засновниками (учасниками). Не потребують дозволу Антимонопольного комітету України
або його органів узгоджені дії, пов'язані з виходом господарських
товариств, підприємств із об'єднань.
27. Одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на здійснення узгоджених дій відбувається відповідно до вимог Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання
Під поданням заяви до органів Антимонопольного комітету України розуміють подання заяви про надання дозволу на узгоджені дії (зміни в узгоджених діях) суб’єктів господарювання, про надання попередніх висновків або про надання висновків щодо кваліфікації дій.
За подання заяв про надання дозволу на узгоджені дії у встановленому порядку справляється плата; заява подається у письмовій формі. в обов’язковому порядку до заяви додається документ, що підтверджує внесення плати за її подання (платіжне доручення на перерахування плати з відміткою установи банку або квитанція).
До заяви обов’язково додається комплект документів що потрібен для її розгляду та прийняття рішення по суті. Документи у комплекті мають бути складені у певному порядку. Комплект документів повинен мати суцільну нумерацію та бути підшитий у папці-швидкозшивачі. Установчі документи, зміни до них які додаються до заяви, мають бути засвідчені у встановленому порядку. Заяву про надання дозволу на узгоджені дії або про надання дозволу на зміни в узгоджених діях, яка подається до органів Комітету, підписує керівник юридичної особи — заявник (уповноваженаним особа) або фізична особа — заявником.
Відомості та інші документи, що додаються до заяви, підписує заявник, який або від імені якого здійснюються ці узгоджені дії, або уповноважена ним особа та засвідчуються печаткою. Також зазначаються прізвище, посада, місце роботи, контактний телефон того, хто готував відповіді на питання відповідного розділу, дата закінчення підготовки відомостей.
Учасники узгоджених дій мають право подати спільну заяву. Таку заяву підписують керівники всіх юридичних осіб та фізичні особи — заявники (або уповноважені ними особи).
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України “Про захист економічної конкуренції” заява про дозвіл або висновки вважаються прийнятими до розгляду по закінченні 15-денного терміну з дати. надходження її до відповідного органу Комітету, якщо протягом цього часу державний уповноважений Комітету чи голова територіального відділення Комітету не повернули заявникові зазначену заяву з повідомленням що вона та інші документи, які додано до неї, не відповідають встановленим Комітетом вимогам, що перешкоджає її розгляду.
Органи Комітету розглядають заяви про надання дозволу на узгоджені дії протягом трьох місяців з дня прийняття її до розгляду відповідним органом Комітету. Заява залишається без розгляду у разі надходження від заявника клопотання про відкликання заяви, про що приймається розпорядження відповідних органів Комітету. Його копію надсилають заявнику протягом 10 днів з дня прийняття рішення. Залишення заяви без розгляду не позбавляє заявника права звернутися до Комітету, його територіальногої відділення з повторною заявою. Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, якщо узгоджені дії провадяться із застосуванням конкурсних процедур (торги, аукціони, конкурси, тендери тощо), заява може подаватись як до початку конкурсної процедури, так і після,’але не пізніше ЗО днів з дати оголошення переможця, якщо інше не передбачено законом, а згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, якщо суб’єкт господарювання вчиняє рівноцінні узгоджені дії з різними суб’єктами господарювання, то заява може бути подана щодо однієї узгодженої дії за умови надання інформації щодо всіх інших учасників узгоджених дій.
28. Дії, що призводять або можуть призвести до спотворення, обмеження або усунення конкуренції з ринку, порушують законодавство про захист економічної конкуренції і підлягають покаранню. Вони є протиправними і шкідливими для ринкової конкуренції та осіб, які функціонують на ринку.
Головною ознакою протиправних дій є їхня здатність спотворювати чесні правила гри на ринку, порушувати права та охоронювані законом інтереси підприємців і споживачів, а також порушувати норми законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно до законів України “Про захист економічної конкуренції” та “Про захист від недобросовісної конкуренції” основними порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, вчинення яких спричиняє, можливо, найістотнішу шкоду ринковій конкуренції, можна назвати:
1. Антиконку рентні узгоджені дії суб’єктів господарювання — вчиняються виключно групою суб’єктів господарювання, одна особа сама по собі не може вчинити анти-конкурентні узгоджені дії.
2. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку — може вчинятися як однією особою, так і групою осіб.
3. Антиконку рентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю вчиняють виключно зазначені органи шляхом прийняття неправомірних рішень та вчиняючи дії, що обмежують вільну економічну діяльність на ринку та спотворюють дію економічних законів.
4. Недобросовісна конкуренція. Основою недобросовісної конкуренції є нечесне, неправомірне ведення підприємницької діяльності.
Вчинення цих неправомірних дій заборонено і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
29. в ч. 1 ст. 13 Закону “Про захист економічної конкуренції”: “зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема, обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку”. Слід мати на увазі, що перелік складів, які включають у дане порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, є невичерпним. Закон “Про захист економічної конкуренції” дещо деталізує та розширює наведений у ст. 29 ГК України перелік правопорушень, а також повторює окремі склади, та визначає у ч. 2 ст. 13, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцями, продавцями;
5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації або придбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
| 30. |
| Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб’єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності). Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою, відповідальність згідно з законом. |
Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання заборонені законодавством.
Залежно від структури ринку, виду суб’єктів господарювання, їх місця на ринку виділяють три основні види анти-конкурентних узгоджених дій:
•горизонтальні;
•вертикальні;
• конгломератні.
31. згідно зі статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:
· заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;
· пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення концентрації суб’єктів господарювання в інших формах;
· пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;
· будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;
· встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;
· надання окремим суб’єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
· дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;
· дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.
32. Обмежувальна діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань
1. Суб'єктам господарювання, об'єднанням забороняється схиляти інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень.
2. Суб'єктам господарювання, об'єднанням забороняється примушувати інших суб'єктів господарювання:
до антиконкурентних узгоджених дій, визначених статтею 6 цього Закону;
до узгоджених дій, визначених статтями 7, 8, 9 та 10 цього Закону;
до участі у концентрації суб'єктів господарювання, визначеної статтею 22 цього Закону.
Стаття 19. Неправомірне використання суб'єктом господарювання ринкового становища
1. Суб'єктам господарювання, які отримали дозвіл відповідних органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії відповідно до частини першої статті 10 цього Закону, суб'єктам господарювання, узгоджені дії яких дозволені згідно із статтями 7, 8 і 9 цього Закону, забороняється встановлювати щодо господарської діяльності суб'єктів господарювання обмеження, які, як правило, не застосовуються до інших суб'єктів господарювання, або застосовувати без об'єктивно виправданих причин різний підхід до різних суб'єктів господарювання.
2. Суб'єктам господарювання, які відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону отримали дозвіл Кабінету Міністрів України на узгоджені дії незалежно від наявності в них монопольного становища, забороняється вчиняти дії, що вважаються зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, відповідно до статті 13 цього Закону.
3. Суб'єктам господарювання, зазначеним у частині першій цієї статті, забороняється схиляти інших суб'єктів господарювання до надання будь- яким суб'єктам господарювання без об'єктивних причин переважних умов у господарській діяльності.
33. Дискримінація суб'єктів господарювання1. Дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається:
заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;
примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єднання;
прийняття рішень про централізований розподіл товарів, який призводить до монопольного становища на ринку;
встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону України в інший;
надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару;
обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;
встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців.
2.Дискримінація суб'єктів господарювання не допускається. Законом можуть бути встановлені винятки з положень цієї статті з метою забезпечення національної безпеки, оборони, загальносуспільних інтересів.
34. Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що
суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській
діяльності.
серед можливих форм вияву недобросовісної конкуренції Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та ГК України називає такі: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; порівняльна реклама; дискредитація господарюючого суб'єкта (підприємця); купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом; схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта (підприємця); схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника); схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом; підкуп працівника постачальника; підкуп працівника покупця (замовника); досягнення неправомірних переваг у конкуренції; неправомірне збирання комерційної таємниці; розголошення комерційної таємниці; схилення до розголошення комерційної таємниці; неправомірне використання комерційної таємниці.
Система захисту від недобросовісної конкуренції на сьогодні є достатньо розвинутою, включає в себе відповідну нормативно - правову базу - конкурентне законодавство, контрольну діяльність у цій сфері державного органу із спеціальним статусом Антимонопольного комітету України, а також діяльність державних органів, суб'єктів господарювання, їх об'єднань, споживачів та громадськості, що регулюється конкуренційним законодавством. Тому одним із головних наслідків боротьби з недобросовісною конкуренцією є захист інтересів споживачів
35. Правопорушенням щодо антимонопольних органів є дії (бездіяльність) суб'єктів господарювання, що створюють перешкоди для здійснення антимонопольними органами своїх функцій і повноважень. Проявами таких порушень є:
- неподання суб'єктами господарювання у встановлені строки інформації, подання неповної чи недостовірної інформації антимонопольним органам;
- створення перешкод працівникам антимонопольних органів щодо виконання ними своїх повноважень (проведення перевірок, вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації);
- невиконання суб'єктами господарювання погоджених з антимонопольними органами установчих документів (у випадках економічної концентрації) або вимог та зобов'язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії чи концентрацію.
Поиск по сайту: