Зовнішні банківські ризики: Ризик країни, Ринковий, Стихійного лиха

Ризик ліквідності – це небезпека виникнення проблеми нестачі ліквідних активів для забезпечення виконання власних зобов’язань банку.

Інвестиційний ризик – це ризик фінансових втрат, пов’язаних із вкладанням коштів у цінні папери (акції, облігації, векселі тощо).

Валютний ризик – це ймовірність того, що зміна курсів іноземних валют призведе до збитків унаслідок зміни ринкової вартості валютних активів і пасивів.

Ризик країни є різновидом кредитного ризику, пов’язаного з ризиком країни-контрагента. Він обумовлений економічною і соціальною ситуацією краіни-позичальника і виникає при кредитуванні нерезидентів.З ризиком країни тісно пов’язаний трансфертний ризик.

Правовий ризик пов’язаний із тим, що внаслідок недостатніх або недосконалих, некваліфікованих правових консультацій або невірного ведення документації вартість активів може виявитися нижчою, а обсяг зобов’язань вищим, ніж планувалося.

Ризик репутації – це ймовірність втрати репутації банку з причин операційних прорахунків, у результаті чого виникає неспроможність банку відповідати вимогам і правовим актам, які регламентують банківську діяльність.

Процентний ризик – це ризик зниження вартості власного капіталу, викликаний зміною ринкових процентних ставок.Критичний рівень ризику зміни процентних ставок визначається ймовірністю того, що середня процентна ставка за залученими коштами банку впродовж періоду своєї дії може перевищити середню процентну ставку за активами, що призведе до збитків банку.

Ринкові ризики - це ризики, що виникають внаслідок негативного впливу змін ринкових факторів, таких як процентні ставки, валютні курси, котирування цінних паперів, кредитні спреди ціни на товари та інше, на доходи і капітал банку чи на його здатність досягати своїх бізнес-цілей

Операційний ризик - це існуючий чи очікуваний ризик, що загрожує доходам і капіталу банку і виникає унаслідок погрішностей у трансакціях з клієнтами чи контрагентами, недоліків у системі внутрішнього контролю недостатнього чи кадрового забезпечення, а також унаслідок подій нефінансового характеру (шахрайство, стихійне лихо і т.д.).

Операційний ризик – це ризик фінансових втрат, пов’язаних з управлінськими помилками, шахрайством у банку, неефективним наданням банківських послуг.

Кредитний ризик – це ризик несплати в обумовлений строк основного боргу і процентів по банківським позикам.

Кредитні ризики - це ризики, що загрожують доходами капіталу банку внаслідок можливого невиконання контрагентом чи групою контрагентів прийнятих на себе зобов'язань перед банком.

Ризик контрагента – наявний або потенційний ризик при загрозі неплатежу або невиконання контракту.

Стратегічний ризик – виникає через неправильне управління рішенням, неналежному реалізації рішень у бізнес-середовищі.

Управління ризиком означає чинити дії, спрямовані на підтримання такого рівня, який відповідає поставленим на даний момент цілям управління.

Дюрація – метод управління ГЕПом (Оцінка середньозваженого строку погашення.)

Етапи кредитного процесу: Отримання та розгляд кредитної заявки; Співбесіда с потенційним позичальником; Оцінка кредитоспроможності; Підготовка до складання кредитного; Укладання кредитної угоди; Моніторинг і контроль якості кредитів; Робота з проблемними кредитами

Загальний обсяг наданих кредитів: Н8 не більше 8-кратного розміру регулятивного капіталу банку.

Загальний розмір отриманих міжбанківських позичок: Не більше 2-кратного розміру.

Імунізація банку – збалансованість А і П банку за середньозваженими строками погашення і за приведеними вартостями.

Скорінг – метод оцінки кредитоспроможності за допомогою балів.

Складові оцінки фінансового стану окремих категорій позичальників:

1. Для юридичних осіб: платоспроможність;фінансова стійкість;обсяг реалізації;обороти за рахунками;дебіторсько-кредиторська заборгованість;собівартість продукції;прибутки/збитки, рентабельність;кредитна історія 2. Для банків: дотримання економічних нормативів;виконання нормативу обов'язкового резервування;якість активів та пасивів;прибутки/збитки, рентабельність;обсяги та якість наданих і одержаних міжбанківських кредитів;кредитна історія 3. Для фізичних осіб: матеріальний стан;соціальна стабільність;вік;ділова репутація;дебіторсько-кредиторська

Джерела інформації про кредитоспроможність позичальника: співбесіда з заявником;ведення власної картотеки;зовнішні джерела;інспектування на місці;аналіз фінансових звітів;кредитна історія.

Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану: Клас «А», Клас «Б», Клас «В», Клас «Г», Клас «Д».

Клас «А» — фінансова діяльність дуже добра і надалі проводи­тиметься на такому ж рівні (прибуткова та рівень рентабельності вищий, ніж середньо-галузевий), що свідчить про можливість своє­часного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокре­ма основна сума боргу та процентів за ним сплачуються відповід­но до умов кредитної угоди; економічні показники в межах уста­новлених значень; вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника бездоганна.

Клас «Б» — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А» (тобто фінансова дія­льність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузе­вому рівні, окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність утримування її на цьому рівні впродовж тривалого часу є низькою. Забезпечення кредитної операції немає викликати жоднихсумнівів. Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу «Б», мають бути лише потенційними. За наявності реальних не­доліків клас позичальника знижується.

Клас «В» — фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж галузевий рівень, деякі економічні показники не від­повідають мінімально прийнятним значенням). Надходження коштів та платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в пов­ній сумі й у строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечен­ня за кредитними операціями, необхідної документації, що свід­чить про наявність і ліквідність застави тощо. Одночасно спосте­рігається можливість виправлення ситуації і покращення фінан­сового стану позичальника.

Клас «Г» — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають встановленим значенням) і спостері­гається її нестабільність упродовж року; є високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення кредитної заборгованості та процентів за нею є низькою.

Клас «Д» — фінансова діяльність незадовільна, є збитки (кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою, показ­ники не відповідають встановленим значенням, імовірність ви­конання зобов'язань з боку позичальника банку практично від­сутня).

Кредитна інструкція – опис послідовних дій з реалізації конкретної кредитної процедури.

Кредитний договір – основа кредитних відносин. Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін. Кредитна угода являє собою розгорнутий документ, що підписується обома сторонами кредитної угоди і містить докладний виклад усіх умов позички. Його основні розділи такі: свідчення і гарантії; характеристика кредиту; зобов’язуючі умови; умови, що забороняють; невиконання умов кредитної угоди; санкції у разі порушення умов.

Кредитний моніторинг – контроль банку за виконанням умов кредитного договору, повинен здійснюватись протягом усього процесу кредитування.

Кредитний портфель банку – це сукупність кредитів, гарантій, авалів та зобов’язань з кредитування, наданих банком своїм клієнтам.

Майнові права – на оренду підприємства, будівлі, кредиторські вимоги, спадкові права.

Меморандум – основа для контролю і спостереження організації кредитного процесу, є інструктивним матеріалом для працівників підрозділу, встановлює вимоги за виконанням кредитних інструкцій, вимоги, на підставі яких здійснюється перевірка позичальника співробітникам відділів, а також визначає механізм внесення коректив у поточну внутрішню кредитну політику.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) розраховується як: співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) встановлюється з метою:

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) встановлюється для: обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) визначається як: співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) встановлюється для: обмеження сукупної суми всіх ризиків, пов’язаних з інсайдерами.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) визначається як: співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку.

Нормативи максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою: Обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань.

Нормативи максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) розраховується як: співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.

Нормативне значення Нормативу великих кредитних ризиків (Н8): не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу.

Нормативне значення Нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9): не більше 5 %.

Нормативне значення Нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) повинно: не перевищувати 25 %.

Нормативне значення Нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10): не більше 30 %

Розмір великого кредиту: не більше 10% регулятивного капіталу банку

Розмір кредиту, наданого акціонеру без забезпечення: Не більше 50% його внеску.

Розмір кредиту, наданого одному позичальнику: Н7 не більше 25%.

Розмір процентної ставки за кредитами акціонерів: Не менше, ніж облікова ставка НБ.

Що є метою контролю якості кредитного портфеля банку є: Зниження кредитного ризику по кожній окремій операції та зменшення втрат за позиками а рівні кредитного портфеля банку в цілому

Види погашення кредиту: своєчасне, дострокове, відстрочене

Способи погашення кредиту: одноразове, у розстрочку, дисконтне

Сплата процентів оформляється такими документами: Якщо рахунок позичальника є в цьому ж банку(Меморіальним ордером, Платіжним дорученням), Якщо рахунок позичальника є в іншому банку (Платіжною вимогою- дорученням, Інкасовим дорученням)

Кредитний моніторинг – контроль банку за виконанням умов кредитного договору, повинен здійснюватись протягом усього процесу кредитування.

Види кредитного моніторингу:попередній, оперативний

Попередій кредитн моніторинг - перевірка розрахункового документа і його відповідності контракту

Оперативний кредитн моніторинг - перевірка своєчасності надходження об’єкта кредитування, ведення реєстру використання кредитних коштів, використання об’єкта кредитування за призначенням, наявність та збереження заставленого майна

Основні міжнародні кредитори та напрямки їхніх кредитних прнограм в Україні: Світовий банк (МБРР) - Фінансування проектів у вуглевидо­бувному секторі, енергетичній галузі, сільському господарстві, соціальній та управлінській сферах, медицині. ЄБРР - Великі проекти щодо підтримки енергетичної галузі, транспорту і міської інфраструктури; підтримка малого та середнього бізнесу. Європейська комісія (ТАСІS) - Фінансування програм підготовки фахівців, працевлаштування. Інших соціальних проектів

Кредитні лінії, призначені для кредитування малого бізнесу: кредитна лінія Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Німецько-Українського фонду (НУФ), фонду “Євразія”, Світового банку реконструкції та розвитку (СБРР).

Міжбанківські кредити – надаються банками один одному з метою:оперативного регулювання своєї ліквідності (виконання вимог Центрального банку щодо економічних нормативів регулювання банківської діяльності);для здійснення кредитних та інвестиційних операцій з метою отримання прибутків (надання кредитів вигідним позичальникам);встановлення ділових партнерських стосунків з іншими банками.

Міжбанківські кредити поділяються на: отримані на міжбанківському кредитному ринку (від інших банків) отримані від центрального банку (НБУ)

Процентні ставки по міжбанківських кредитах відображають:співвідношення попиту і пропозиції; кредитні ризики;витрати банку кредитора.

При міжбанківському кредитуванні використовують 2 види угод:разові,генеральні.

Іпотека – це застава нерухомого майна з метою забезпечення зобов'язань; право звернення стягнення на заставлене нерухоме майно відповідно до чинного законодавства і змісту іпотечної угоди.

Предметом іпотеки може бути: земельна ділянка;житловий будинок (приміщення, квартира);дачний (садовий) будинок, гараж, будівля господарського призначення;цілісні майнові комплекси;багаторічні насадження

Предметом іпотеки може бути: об'єкти державної та комунальної власності, приватизація яких заборонена; національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені (підлягають занесенню) до Державного реєстру.

Іпотечний кредит – це особлива форма кредиту, пов'язана з наданням позик під заставу нерухомого майна – землі, виробничих або житлових будівель тощо.

Субєкти іпотечного кредитування: Кредитори(спеціалізовані іпотечні банки; універсальні комерційні банки) Позичальники(юридичні особи;фізичні особи)

Об'єкти іпотечного кредитування: житлові будинки; споруди;виробничі будинки; квартири;земельні ділянки; магазини

Основні документи, що використовують при оформленні іпотечного кредиту: іпотечне зобов'язання;закладний лист.

Проблемний кредит – це кредит, повернення якого може не здійснюватись у зв’язку з виникненням певних фінансових проблем у позичальника.

Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення позики.

Причини виникнення проблемних кредитів:Фактори макросередовища: погіршення політичної та економічної ситуації в країні, зміна ринкової кон'юнктури галузі, де працює позичальник;зміна законодавства, що стосується роботи банку/позичальника тощо. Фактори мікросередовища: З боку банку: поверхове визначення заявки на отримання кредиту;прояв суб'єктивізму та невиправданого ліберального ставлення до клієнтів;невірна оцінка фінансового стану позичальника; неправильна оцінка вартості та рівня ліквідності застави;відсутність дієвого контролю за погашенням позик. З боку позичальника:низька кваліфікація керівного складу;велика залежність від позичкових коштів;підприємницької діяльності фінансових);відсутність або неефективність власної системи страхування ризиків,неефективне використання ресурсів (трудових, матеріальних)

Причини появи проблемних позик: Не вірне визначення кредитного рейтингу позичальника,Некоректне оформлення кредитних угод, Пільгове кредитування окремих категорій позичальників, Відсутність достатньо повної інформації про позичальника, Високий рівень кредитного ризику, на який наражається банк з метою отримання якомога більшого доходу, Порушення принципів кредитування, Недостатній рівень внутрішнього контролю за наданими кредитами.

Методи управління проблемними кредитами: реабілітацію; ліквідацію.

Метод реабілітації полягаєв розробці спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту.

Метод ліквідації означає повернення кредиту шляхом проведення процедури банкрутства та продажу активів позичальника.

Кредитний потенціал банку – мобілізовані кошти банку мінус обов'язковий резерв. Кредитний потенціал банку відображає розмір мобілізованих банком коштів за мінусом резерву ліквідності.

Пошук свободних кредитних ресурсів банку=Кредитний потенціал банку – ресурси в інвестиції - виданий кредит

Кредитування – це кредитний процес, що включає сукупність механізмів регулювання кредитних відносин.

Об'єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позику з метою отримання прибутку.

Суб'єкти кредитних відносин: Юридично самостійні суб'єкти господарської діяльності, Фізичні особи

Перелік документів, які необхідні для отримання кредиту фізичною особою: Анкета позичальника;Заява на отримання кредиту;Паспорт з копією відповідних сторінок;Копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;Довідка з місця роботи (із зазначенням посади та отриманого доходу протягом 6-і останніх місяців із помісячною розбивкою);Документи в підтвердження інших доходів позичальника:податкова декларація про доходи на останню звітну дату за наявності доходу не за основним місцем роботи;письмове підтвердження позичальника про отримання додаткових доходів;Документи, що підтверджують право власності на майно позичальника або майнового поручителя;Інші документи в залежності від об’єкта кредитування.

Перелік документів, які необхідні для отримання кредиту юридичною особою: Заявка на отримання кредиту, Анкета позичальника, Копії право установчих документів (установчий договір, статут, свідоцтво про державну реєстрацію в органах виконавчої влади), Фінансову і статистичну звітність (баланс позичальника, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал),Комерційні документи (бізнес-план, техніко-економічний розрахунок окупності кредитного проекту), Документи про забезпечення кредиту (копію документів про вартісну оцінку предмета застави, договори гарантії, поручительства, копії документів, що підтверджують право власності законодавця на запропоноване в заставу майно), Картку зі зразками підписів осіб і відбитком печатки, Відомості про раніше отримані кредити.

Поиск по сайту: