Інвестицій. Прогнозування хазяйського ризику. Зв'язок

прогнозування з бізнес- плануванням фірми.

Суть внутрішньофірмового прогнозування. Раціональне господарювання багато в чому залежить від якості прогнозів. Економічне прогнозування сприяє визначенню цілей діяльності фірми шляхом дослідження тенденцій середовища господарювання, в тому числі сильних і слабких сторін її організації.

Головною задачею прогнозування на рівні фірми є прагнення передбачити, осмислити і своєчасно пристосуватися у своїх цілях і можливостях до обставин бізнесу, тобто:

- виявити об’єктивні тенденції господарювання;

- аналіз потенціала фірми;

- виявлення альтернатив розвитку;

- визначення проблем, які потребують рішення в прогнозний період;

- визначення рівня ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, інтелектуальних та інших), які а) будуть необхідні фірмі для досягнення цілей діяльності, в тому числі по певним видам ресурсів; б) будуть у фірмі.

При прогнозуванні використовуються прогнози двух типів: дослідницький для визначення функціонування розвитку, формування обмежень по ресурсам, основним показникам діяльності; нормативний (програмний) для визначення, наприклад, потреб покупців.

Фірма повинна орієнтуватися не тільки на економічний успіх сьогодення, але бачити перспективу на ринку, а це потребує розробки прогнозу. Фірмі потрібен об’єктивний аналіз варіантів майбутнього стану, але витрати на виконання якісного прогнозу не повинні перевищувати можливі доходи від майбутніх переваг. Фірма може в ході прогнозування переглянути всі або деякі свої проблеми з урахуванням нових ідей, нової інформації і нових думок. Чим крупніша фірма, тим більше вона робить вкладень в майбутнє, тим важливіші для неї прогнози, які можуть стати основою стратегічного плану і забезпечити стабільні довготривалі прогнози. В цьому разі прогнозування необхідно. Коли ситуація на ринку змінюється дуже швидко, то немає сенсу розробляти довгострокові прогнози (така ситуація зараз у більшості країн бувшого Союзу). Але в умовах нормально функціонуючої економіки підприємець завжди визнає необхідність прогнозування майбутньої діяльності. Фірми використовують різні прогнози – від оперативних до далекострокових. Але головними є довгострокові.

Прогнозування фірми включає: 1) прогнозування показників зовнішнього середовища господарювання, які відображають об’єктивні умови бізнесу і не підлягають плануванню; 2) прогнози показників внутрішнього середовища.

Прогнози показників зовнішнього середовища є вхідною інформацією для економічних розрахунків і планів об’ємних і якісних показників фірми. До першої групи відносяться прогнози: економічного стану регіона; окремих підприємств-конкурентів, попиту на товари, які виробляються або продаються фірмою; кон’юнктури ринку; нових потреб і технологій на ринку товару та інші.

Якість цих прогнозів визначається кваліфікацією прогнозиста і повнотою об’єкту інформації, яку він використовує. Ці прогнози більш точні, якщо вони виконуються спеціальними фірмами або науковими закладами по замовленню держави або регіональних органів влади. В цій групі прогнозів основними є прогнози попиту.

До другої групи відносяться прогнози в основному об’ємних і якісних показників діяльності фірми. Прогнозування діяльності фірми повинно визначати цілі на перспективу. Єдина економічна ціль будь-якого бізнесу – максимізація прибутку. Вона може досягатися різними шляхами, наприклад, при збільшенні об’єму діяльності або при мінімізації витрат. Одночасно це зробити неможливо. Збільшення об’єму роботи потребує збільшення витрат, а мінімізація витрат пов’язана із зниженням об’єму діяльності. Тому спочатку потрібен прогноз можливого стану фірми в майбутньому в залежності від зовнішніх умов, а потім проробка по варіантам згідно бажаних цілей господарювання. Кращий варіант такого прогнозу може стати основою планування.

Фірма може розробляти основні види прогнозів стану зовнішнього середовища, економічні, попиту та об’єму збуту, технологічні, об’єму інвестицій, господарського ризику та інші.

Основні економічні прогнози фірми.

Прогноз попиту (об’єм продажу) є частиною економічного прогнозу, але має самостійне значення, розробляється на основі опублікованих або розрахованих спеціалізованими закладами даних. Він визначає реальний рівень попиту на товари фірми в майбутньому і повинен складати основу всіх економічних обгрунтувань фірми: прибутку, капіталу, витрат, персонала. Прогноз впливає на розрахунки фірми: що треба виробляти, в якому об’ємі, кому і по якій ціні продавати, які для цього потрібні інвестиції, який буде прибуток і рентабельність.

Технологічний прогноз охоплює рівень технічного прогресу або стан технологічного розвитку сфер, які безпосередньо впливають на діяльність фірми. Наприклад, фірма, яка виробляє комп’ютери або займається їх продажем, повинна знати прогноз технічних можливостей по розширенню об’єму пам’яті на дискетах.

Прогнозування збуту (продажу) продукції. Прогноз збуту продукції визначає основні об’ємні показники діяльності фірми на основі прогнозу попиту, який визначений для фірми.

З об’ємом збуту пов’язані такі об’ємні показники діяльності фірми: у промисловості і сільському господарстві – об’єм товарної і реіалізованої продукції; в торгівлі - об’єм роздрібного і оптового товарообігу; у сфері послуг - об’єм послуг; на транспорті – вантажооборот, загальний пробіг та об’єм вантажів (пасажирів), які перевозяться; у будівництві - об’єм капітальних вкладень (довгострокових матеріальних інвестицій), в тому числі будівельно-монтажні роботи, і введення в дію основних фондів.

Прогноз збуту – це той центр, навколо якого концентрується все планування бізнесу. Це відомості про кон’юнктуру ринку; стан економіки в цілому, в тому числі і регіону; перспективи товарної пропозиції, умови діяльності фірми і т.д.

Прогноз кон’юнктури ринку пов’язаний з прогнозом попиту, прогнозом товарної пропозиції, в тому числі і за рахунок імпорту.

Прогноз стану економіки в цілому базується на прогнозі соціально-економічних показників.

Для прогнозу існування фірми треба враховувати: динаміку її цін на продукцію; можливі зміни в каналах розподілу продукції; зміни в програмах пересування продукції; нові види продукції або їх модернізацію; зміни у виробничих потужностях; кваліфікацію персоналу; дилерську або іншу сітку; фінансовий стан фірми.

Прогноз збуту включає показники: найменування видів продукції та їх фізичний об’єм. Може включати: ціни на різні види продукції, потреби у виробничих потужностях, площах, технічному парку машин та устаткуванню, потреби в основному і оборотному капіталі, робочої сили, загальний бюджет прогнозу збуту. Бажано враховувати прогноз прибутку регіонів, періоди, канали розподілу, методи збуту (продажу).

Застосовуються такі основні методи прогнозування збуту: метод експертних оцінок; екстраполяція тенденцій і цикла; прогнозування по портфелю потенціальних покупців; моделювання, в тому числі: на основі математичної статистики; моделей різного періоду упередження; одноваріантних моделей і багатоваріантних моделей.

Практика показала, що при прогнозуванні збуту успішно застосовуються такі моделі: модель постійного споживання; прямо пропорціональна модель; сезонно-постійна модель; сезонна модель з поступовим ростом.

Економічна суть прогнозування збуту вивчається логістикою. Бажано кінцевий варіант прогнозу вибирати на основі різних методів розрахунку.

Прогнозування інвестицій. Особлива роль прогнозів інвестицій пов'язана з тим, що вони потребують довготермінових дій і значного капіталу. Задача раціональної діяльності фірми полягає у визначенні оптимальної кількості продукції (товару) для виробництва або продажу і витрат, які для цього потрібні з урахуванням існуючої тенденції і перспективи технологічних зв'язків.

У перспективі обгрунтування капітальних вкладень, витрат на наукові дослідження і інші інвестиції будуть виначати "лице" фірми, в тому числі її стан (положення) серед конкурентів.

Інвестиційна політика фірми – це її загальна стратегія, спрямована на приріст активів з ціллю одержання прибутків у майбутньому. Саме тому потрібен прогноз ефективності проекту.

В цих випадках частіше всього використовуються методи: метод потіка грошової готівки; метод норми рентабельності капіталу; метод дисконтування засобів.

Метод потіка грошової готівки передбачає розрахунок суми прибутку по рокам експлуатації об'єкту. Ця сума є підсумковим економічним ефектом від вкладення інвестицій.

Переваги метода: простота розрахунків; можливість ранжировки проектів в залежності від терміну окупності; визначеність суми інвестицій. Недоліки: недооцінка прибутковості як віддачі від вкладених інвестицій; однакова оцінка основного капіталу в перший і рік повернення інвестицій. Тому для підвищення точності розрахунків рекомендується в ньому також враховувати амортизацію і можливості її використання.

Метод норми рентабельності оснований на урахуванні інвестиційних проектів. Розрахунки по цьому методу рекомендуються доповнювати розрахунками варіантів прибутку при різній ціні капітала, тобто з урахуванням дисконтування.

Дисконтування – це приведення економічних показників різних років до співставлення у часі виду. Відповідно дисконтована вартість – це оцінка майбутнього до прибутків у поточних цінах.

Метод дисконтованих засобів будується на приведенні суми прибутку майбутнього в поточні соразмірники (соизмерители) і співставлення її з сумою інвестицій: при перевищенні прибутку над інвестиціями можна говорити про доцільність вкладень в об'єкт, при перевищенні інвестицій – навпаки. Але всі побудовані на припущенні, що гроші, отримані в майбутньому, будуть мати меншу вартість ніж сьогодні. Це пов'язано з тим, що сьогоднішня сума інвестицій буде скорочуватися під дією різних факторів (типу інфляція) і ставки процента на позики (заемный капитал).

Прогнозування хазяйського ризику. Діяльність фірми в умовах ринку завжди пов'язана з ризиком. Тому будь-яка фірма намагається укріпити своє положення за рахунок інших підприємств-конкурентів. Аналогічні дії приймаються і іншими фірмами. У випадку несприятливих обставин фірма несе відповідальність своїм майном і іменем. Тому важливою задачею, яка входить у сферу пронгозування фірми, є: усвідомлення і визначення ступеня ризику, розробка заходів по його зниженню або вибір іншого варіанту дій. Прогнозування ризику є складовою частиною прогнозних досліджень фірми, економічної роботи фірми. Воно виконується, як правило, одночасно, а іноді і після виконання деяких планових розрахунків, пов'язаних з визначенням довгострокових цілей розвитку фірми. Так, спочатку на основі прогнозу попиту, збуту і інвестицій в фірмі розраховують варіанти стратегічного плану, по якому потім можна визначити прогноз ризику. Це допоможе вибрати із всіх варіантів стратегії розвитку найменш ризиковану.

Існують різні методи прогнозування ризику – від простих до дуже складних. Розрізняють методи прогнозування як самого ризику (його ступеня), так і ситуацій в умовах ризикового середовища. Розглянемо деякі з них.

До найбільш популярних методів визначення ризику відноситься рейтинг фірми, тобто оцінка фірм шляхом віднесення до певного класу, розряду або категорії. Так, широко відомі методи рейтингу по індексу Доу-Джонса і Ніккей, "РТР-Інтерфакс".

Приблизно по цьому принципу побудований інший метод прогнозування ризику –ранжування. Метод передбачає: по-перше, присвоєння ваги кожному фактору ризику за його призначенням для безпечної діяльності фірми і, по-друге, суб'єктивне визначення ймовірності відбування ризикованої події або фактору. На основі добутку цих двох величин визначається загальний показник ризику даної події. Міри по зниженню ризику будуть направлені на невілювання фактору з максимальним значенням ризику.

Більш складні методи прогнозування ризику і заходів по його зменшенню пов'язані з приміненням правил мінімізації ризику. Тут визначається оптимальний варіант дій фірми по отриманню прибутку при різних обставинах, які складаються. Вважається, що ризику тим більше, чим менше повнота і точність інформації, чим більший період прогнозованого рішення. В ході вивчення ризику розглядаються варіанти подій (стратегій) з оцінкою ймовірносного недоотримання запланованого прибутку з урахуванням наступних основних правил мінімізації ризику: вибір найбільш ймовірного варіанту розвитку події; визначення загального показника події (розрахунки виконуються стосовно факторам по вазі, але не повідношенню до ризику, а по відношенню до події; принцип мінімаксу, оснований на задачі повного виключення ризику (правило обережного пессиміста).

2. Методичні вказівки до практичних занять

Плани проведення практичних занять

Плани проведення практичних занять побудовані наступним чином.

По кожному з занять надано:

– перелік питань за темою заняття, які пропонуються для обговорення, деякі з них деталізуються за допомогою рефератів, що за бажанням або за призначенням викладача виконуються студентами групи;

– посилання на джерела, що містять відповіді на поставлені запитання та можуть бути використані при виконанні рефератів. Саме ці джерела студент повинен самостійно проробити перед заняттям.

Поиск по сайту: