Тема 2.1. Прогнозування за допомогою багатомірного аналізу

Багатомірний аналіз. Альтернатива. Оптимальна стратегія

Розвитку об'єкту. Критерій оптимальності. Таксономія.

Геометрична інтерпретація багатовимірних об'єктів.

Матриці відстаней. Метод упорядкування статистичної

Сукупності об'єктів. Метод розбиття множини об'єктів на

Підмножини.

Якщо в результатi дослiдження по деякiй моделi прогноза отримана множина альтернатив, тодi заключним етапом задачi прогноза є вiдшукання оптимальної альтернативи на заданiй множинi алтернатив по деякому критерiю, який називається критерiєм оптимальностi.

Існує декiлька прийомiв i пiдходiв до розв’язання цiєї задачi.

1. За основу вибору тiєї чи iншої альтернативи приймається ступiнь упевненостi, що дана альтернатива приведе до кiнцевої цiлi, яка дослiджується. Основою для такої упевненостi може служити перш за все досить висока ймовiрнiсть даної альтернативи, яка залежить вiд числа експертiв, якi за неї висловились, i ступiнь узгодженостi думок експертiв, якi висловились за цю альтернативу. Мiрою такої узгодженостi може бути рiзниця мiж квартилями розподiлення часу досягнення цiлi при урахуваннi тiльки альтернативи, яку розглядають.

2. За основу вибору альтернативи може бути прийнятий час сподiвання (ожидаемое время), тобто медiана розподiлення досягнення заданої кiнцевої цiлi при вiдкиданнi всiх iнших альтернатив.

3. За основу може бути взята оцiнка вартостi досягнення цiлi при данiй альтернативi i мiра невизначеностi (середньоквадратичне вiдхилення або рiзниця мiж квартилями).

Якщо не iснує достатнiх пiдстав для вибору однiєї альтернативи, то можна застосовувати два прийоми. Перший полягає у включеннi в план найближчих цiлей з найбiльшими коефiцiєнтами важливостi (важности) (або з найбiльшими вiдносними вагами) без зумовлення (предопределения) подальшого (последующего) розвитку плана. Другий прийом полягає в об'єднаннi близьких альтернатив (якi вiдрiзняються невеликим числом елементiв).

По визначенню альтернатива описується набором умов, необхiдних для досягнення кiнцевої цiлi i набором параметрiв, характеризуючих цi умови, якщо прогнозування проводилося на основi експертних оцiнок. Таким чином, альтернативу можна розглядати як деякi статистичнi сукупностi або багатовимiрнi об'єкти, кожний з яких описується параметрами, де - число умов, якi складають -у альтернативу, -число параметрiв, що описують одну умову. Це дозволяє порiвняльнi дослiдження проводити за допомогою методiв багатомiрного аналiзу, якi служать для рiзноманiтних спiвставлень i виявлення закономiрностей в статистичних сукупностях.

Такий пiдхiд дає можливiсть застосовувати методи таксономiї, що дозволяють дослiджувати економiчний об'єкт як складний. Завдяки цьому, варiюючи характеристиками (параметрами), якi описують економiчний об'єкт, можна створити множину об'єктiв, на якiй проводити аналiз та оцiнки їх розвитку. Якщо, наприклад, скористатися методом знаходження таксономiчного показника, то можна побудувати деякий штучний об'єкт, який буде “еталоном” для всiх об'єктiв множини i який можна прийняти за об'єкт з оптимальними характеристиками. Всi об'єкти множини при цьому впорядковуються згiдно з обчисленими таксономiчними показниками за вiддаллю до штучно сконструйованого, тобто “еталону”.

Наведемо один з таксономiчних методiв - метод упорядкування об'єктiв вивчамоєї сукупностi.

Поиск по сайту: