Розрахунок виробничих та реалізаційних затрат

Розрахунок виробничих та реалізаційних затрат здійснюють на основі розрахунку потреб у виробничих ресурсах, платежах та витратах, пов'язаних з процесом виробництва продукції та її реалізацією. Важливо врахувати всі групи і види затрат, які підприємство понесе під час реальної діяльності. Серед них – затрати на оплату робіт та послуг інших підприємств, оплату тари та покупних матеріалів і сировини, оренду, ремонт та утримання основних засобів, обов'язкові платежі та відрахування, які можна включати у собівартість продукції.

При цьому важливим є згрупувати витрати на умовно-постійні та умовно-змінні (табл. 12).

Таблиця 12.

Розрахунок виробничих та реалізаційних затрат у новостворюваному підприємству (назва)

Стаття або елемент затрат	Всього затрат за рік, грн.	В тому числі, грн.:
умовно-постійні	умовно-змінні
Прямі затрати:
Затрати по організації та управлінню
Інші затрати:
Всього затрат
Структура затрат у %

Примітка: При розрахунку затрат рекомендується деталізувати їх на більш дрібні елементи в межах офіційно затверджених калькуляційних статей (наприклад оплату праці з нарахуваннями розділити на оплату праці та нарахування, оплату адміністративно-управлінського персоналу тощо).

Сукупні виробничі та реалізаційні затрати складають собівартість всієї виробленої продукції. Собівартість одиниці продукції визначають:

де – повна собівартість одиниці продукції, грн.:

– загальні витрати (виробничі та реалізаційні), грн.;

– обсяг виробництва продукції, одиниць виміру.

Одночасно можна визначити мінімальну ціну (Ц_min) реалізації продукції з врахуванням очікуваного рівня рентабельності продукції. При цьому в розрахунках враховують не традиційний показник у відсотках (%), а коефіцієнт у частках від одиниці (Кр_min – мінімально очікуваний рівень рентабельності продукції: 100 Ц_min):

Ц_min = С (1+Кр_min)

Реально прийнятну ціну реалізації продукції (Ц) визначають на основі вже проведеного маркетингового аналізу (практична робота № 4) та визначеної мінімальної ціни. При цьому необхідно врахувати:

• максимально можливу ціну продукції (Ц_mах), встановлену у маркетинговому плані:

• мінімально можливу ціну продукції (Ц_min), встановлену на основі собівартості та мінімально-допустимого коефіцієнту рентабельності;

• середньорозрахункову ціну продукції /(Ц_mах + Ц_min): 2/ та прийняту підприємством цінову політику.

Наведені розрахунки умовно-постійних (Зу.п.) та умовно-змінних витрат (З у.з.), ціни (Ц)та собівартості (С) одиниці продукції дозволяють розрахувати мінімально необхідний обсяг виробництва продукції (Q_min), який забезпечує прибутковість продукції:

Q_min = Зу.п.: (Ц – з у.з.)

де з у.з. – умовно-змінні витрати на одиницю продукції (З у.з.: Q_т), грн.

У випадку, коли розраховані мінімальні обсяги виробництва і реалізації не співпадають з обсягами, окресленими в маркетинговому плані, підприємницька ідея та інші складові підприємницького планування вимагатимуть коректив.

Поиск по сайту: