РОЗДІЛ 5. ЗМІСТОВНІ МОДУЛІ ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦЯ

Проблематика визначення змістовності складових спеціальності порушена у цілій низці публікацій вчених, провідних фахівців України, які здійснюють підготовку фахівців або працюють у сфері документно-інформаційних комунікацій

Зокрема, у статті Кушнаренко Н.М. [50] окреслені основні методологічні проблеми системного розвитку спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність” в освітньому просторі вищої школи України через локалізацію в напрямі “Культура” та змістовне наповнення основних її складових - документознавчої і інформаційної у їхньому тісному взаємозв‘язку. Зазначається, що започаткована в Україні спеціальність “Документознавство та інформаційна діяльність” відрізняється від існуючої в Росії спеціальності “Документознавство та документаційне забезпечення управління”, яка є вужчою за змістом, зорієнтованою на підготовку фахівців для сфери діловодства (документаційного забезпечення управління).

Стаття Власової Г.В. [39] розкриває підходи щодо формування моделі підготовки фахівця з документознавства та інформаційної діяльності. Зміст підготовки фахівця пропонується закласти у три основні блоки: дисципліни гуманітарно-економічного циклу, логіко-математичного та комп‘ютерно-технологічного, інформаційно-аналітичного і документознавчого циклу.

Л.Філіпова в статті “Інформаційна діяльність як фахова навчальна дисципліна: змістовний аналіз” [61] обгрутовує необхідність подальшого розвитку і вдосконалення змісту фахової навчальної дисципліни, а також створення базового підручника з даного фаху. Запропонована автором структура узагальнює всі напрями інформаційної діяльності, які вкладаються автором в відповідні змістові модулі, зокрема: “Інформаційно-аналітичні служби та інформаційні центри”, “Інформаційна діяльність: визначення, основні напрями та види”, “Інформаційний менеджмент”, “Інформаційни маркетинг” та інші.

Отже, спеціальність "Документознавство та інформаційна діяльність" містить дві рівноправні змістовні складові освіти – документну (документознавство) та інформаційну (інформаційна діяльність), спрямовані на підготовку кадрів для документно-інформаційної (документно-комунікаційної) галузі суспільства, а не лише для діловодства, як в Росії. У результаті підготовки за вказаною спеціальністю Україна має отримати фахівця, здатного кваліфіковано виконувати широке коло професійних видів діяльності з документами: від їх створення і стандартизації – до розробки й експлуатації різноманітних автоматизованих систем аналітико-синтетичної обробки документів. У галузі інформаційної діяльності випускник вузу - це інформаційний менеджер, референт-аналітик, розробник баз даних наукової та ділової інформації і т.д. Цей висновок підтверджується подвійною кваліфікацією випускника – "документознавець, спеціаліст з інформаційної діяльності”[5].

Ключовим, базовим поняттям спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”, а саме, її першої складової – документної, виступає “документ”. Документ – явище складне і давнє і сам по собі є особливим об’єктом теоретичного дослідження. Його поява, еволюція, функції документа, класифікація документів, фіункціонування документно-комунікаційних систем вивчаються в циклі спеціальних документознавчих дисциплін, зокрема, в навчальному курсі “Документознавство”, який відкриває професійну підготовку спеціаліста вищої кваліфікації.

Сучасний етап характеризується активізацією вивчення документа усіма науками, де він виступає головним або одним із об’єктів вивчення. Об’єднання зусиль цих наук утворює інтегративний напрямок розвитку знань про документ.

Поняття “документ” має багато визначень, зафіксованих у словниках, енциклопедіях, стандартах та законах. Хоча вони й різняться один від одного, роблячи акцент на різних ознаках документа та його функції (призначення), у них є загальне – вони розглядають документ як носій інформації, як результат її фіксації. Таким чином, документ нерозривно зв‘язаний з інформацією.

Будь-яке співтовариство може існувати тільки обмінюючись інформацією. На сьогодні світ переживає “інформаційний бум”, що насамперед пов‘язано з розвитком людства і науково-технічної революції, яка змінила способи фіксації і передачі інформації і засоби комунікації (зв‘язку). ХХІ століття названо ерою інформатизації а інформація розглядається як стратегічний ресурс. Але інформація потребує передачі її на відстань, зберігання тощо. Тому людина шукає спосіб закріпити інформацію для її передачі у просторі і часі. Так з‘являється документ.

Документ, зафіксувавши (відобразивши) інформацію, тим самим забезпечує її збереженість та накопичення, можливість передачі іншій особі, багаторазове використання, повернення до інформації у часі.

Способи фіксації інформації, тобто способи документування протягом багатьох віків змінювалися і збагачувалися. Проходять еволюцію і матеріали, на яких можна було б надійно закріпити інформацію і зробити її доступною для багатьох. Зокрема, закони мали знати всі, тому у давнину вони висікалися на камені. Наприклад, у XVШ ст. до н.е. вавілонські закони царя Хаммурапі були висічені на кам‘яному стовпі заввишки 2,25 м. Діяння єгипетських фараонів малювалися червоною фарбою або висікалися ієроглифами на стінах пірамід. Для оперативного листування застосовували глиняні і дерев‘яні дощечки, папірус, пергамент. Потім з‘являється папір, а з ХІХ ст. починають розвиваться нові носії інформації – фото-, фоно-, кінодокументи, у ХХ ст. з‘являються магнітні стрічки, цифрові носії інформації.

Документознавство відноситься до циклу наук про суспільство, з багатьма з яких перебуває в тісному взаємозв'язку й взаємодії.

З появою і розвитком держави функції управління ускладнюються. Спеціально створений апарат займається певним напрямком управлінської діяльності, наприклад, дипломатичним, обліковим, керує певною територією тощо. Й відразу встановлюються інформаційні зв‘язки, закріплювані в документах. Вся управлінська діяльність обов‘язково документується.

Як носій інформації документ виступає в якості обов‘язкового елемента внутрішньої організації будь-якої установи, підприємства, фірми. Інформація є основою для прийняття управлінських рішень, служить доказм їх виконання, джерелом для узагальнень, а також матеріалом для довідково-пошукової роботи. В управлінській діяльності документ виступає і як предмет праці, і як результат праці. Всі форми управлінської діяльності знаходять відображення у відповідних документа, які виступають способом і засобом реалізації покладених на аппарат управління функцій. Особливості функціонування, складання управлінських документів розглядаються у навчальному курсі “Управлінське документознавство”.

Один документ – це одиничний акт документування. Але діяльність установи оформлюється сукупністю певним чином взаємодіючих документів, які звичайно відповідають відповідним функціям управління. Сукупність документів, взаємопов‘язаних за ознаками походження, призначення, виду, сфери діяльності, єлиних вимог до їх оформлення складають систему документації.

Ряд функцій управління є типовим, характерним для будь-якого управлінського апарату. До таких функцій відносяться, наприклад, планування, організаційно-розпорядча діяльність, облік і звітність, фінансування, кадрове забезпечення та ін. Ці функції відображаються у відповідних функціональних системах документації. Спеціальні системи документації вивчаються у межах навчальної дисципліни “Документаційне забезпечення діяльності установи”.

Важливу роль у створенні умов для функціонування, обігу, поточного зберігання, обробки та ін. у межах окремої установи відіграє такий вид інформаційної діяльності як діловодство – галузь діяльності, яка забезпечує документування і організацію роботи з документами. Діловодство є предметом вивчення такої навчальної дисципліни як “Діловодство”.

Сучасне діловодство включає як забезпечення своєчасного і правильного створення документів (документування), так і організацію роботи з документами (отримання, передача, обробка, облік, реєстрація, контроль, зберігання, систематизація, підготовка документів до передачі в архів, знищення).

Паралельно з терміном “діловодство” в останні десятиріччя використовується термін “документаційне забезпечення”. Термін “документаційне забезпечення” піднімає традиційну діяльність, пов‘язану з документами – діловодство, на більш високий рівень, що, в першу чергу, пов‘язано з впровадженням комп‘ютерних технологій у роботу з документами.

Інша наукова дисципліна, що вивчає організацію роботи з документами в суспільстві – це архівознавство – наукова система, яка вивчає історію, теорію і практику архівної справи; а архівна справа – це галузь життєдіяльності, суспільства, яка охоплює наукові, культурологічні, правові й техніко-економічні умови відбору, експертизи цінності, опрацювання архівних документів та організацію користування ними. В свою чергу архівний документ – документ, що припинив виконувати свою основну соціальну функцію, заради якої був створений, але через свою історичну, наукову, культурну цінність, вагомість як джерела інформації зберігається в архіві або підлягає архівному зберіганню.

Необхідність отримання знань і навичок у сфері інформаційної діяльності зумовила модульну побудову навчальних планів спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”. Зокрема, на інформаційну складову спеціальності за навчальним планом підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр” “працюють” наступні модулі навчального плану: “Інформаційна діяльність”, “Комп‘ютерні технології”, а також цикл дисциплін вільного вибору студентом.

Модулі “Інформаційно-аналітична діяльність” і “Комп‘ютерні технології” (відповідно до моделі, запропованої Філіповою Л. [61]) забезпечують реалізацію інформаційно-гуманітарного та інформаційно-технічного напрямів в підготовці інформаційних кадрів (аналітико-синтетичне опрацювання інформації, її пошук, розповсюдження, підготовка інформаційних продуктів та здійснення інформаційних послуг, в тому числі засобами комп‘ютерних та Інтернет-технологій; підтримка та лінгвістичне забезпечення інформаційних систем та баз даних; а також технічне, технологічне й апаратне забезпечення інформаційної діяльності).

Для вироблення у студентів розуміння цілісного явища, яким є інформаційна діяльність, до навчального плану підготовки бакалавра (нормативна частина) введено наступні дисципліни: “Інформаційно-аналітична діяльність”, “Аналітико-синтетична переробка інформації”, “Системний аналіз інформаційних процесів”, “Інформаційний менеджмент”, “Організація діяльності інформаційних установ”, “Захист інформації”, “Маркетинг інформаційних продуктів та послуг”, “Інформаційне право“.

Ключовою дисципліною, безумовно, тут визначена “Інформаційно-аналітична діяльність”, яка знайомить студентів з компонентною структурою, видами інформаційно-аналітичної діяльності; типологією інформаційних ресурсів держави; методикою підготовки інформаційно-аналітичних документів, каналами розповсюдження інформації; а також базовими інформаційно-аналітичними технологіями: інформаційним аналізом, інформаційною діагностикою, інформаційним моделюванням, інформаційним прогнозуванням, інформаційною експертизою, інформаційним моніторингом; об‘єктами, методами збирання і обробки інформації, фіксації даних, інтерпретації і формами надання результатів. Один зі змістових модулів дисципліни присвячений проблемам інформаційно-аналітичного супроводу управління, бізнесу, науково-виробничої діяльності тощо.

Курс “Аналітико-синтетична переробка інформації” спрямований на оволодіння сучасними технологіями і навичками перобки інформації і документів.

Для вивчення підходів щодо визначення типів інформаційних продуктів та послуг як товару, каналами і засобами їх розповсюдження, визначення споживачів інформаціїної продукції, послуг та систем, структури і змісту інформаційної продукції та послуг навчальним планом передбачено курс “Маркетинг інформаційних продуктів та послуг”.

У зв‘язку з розширенням інфраструктури інформаційно-аналітичних установ, організаційним оформленням нових господарюючих форм в галузі інформації та інформаційного обслуговування, важливого значення набуває формування у майбутніх спеціалістів знань і вмінь щодо організації їх діяльності, що має на меті вивчення дисципліни “Організація діяльності інформаційних установ”. У результаті вивчення дисципліни студенти знайомляться з принципами діяльності інформаційних установ; інформаційною інфраструктурою в Україні та за кордоном; менеджментом кадрових ресурсів інформаційної служби, а саме: формуванням штатів, системою оплати праці працівників; професійними вимогами до інформаційного працівника; забезпеченням інформаційних служб матеріальними ресурсами; формуванням фінансових ресурсів: плануванням і розподілом коштів; напрямками і формами інформаційного підприємництва; методикою проведення економічного аналізу і оцінкою ефективності діяльності інформаційної служби, установи тощо.

Засвоєння дисципліни “Системний аналіз інформаційних процесів” дозволить майбутнім фахівцям застосовувати системний підхід як методологічну основу для дослідження, аналізу інформаційних процесів та моделювання інформаційних систем різних рівнів, сфер діяльності та функцій.

Поява й успішний розвиток в останні роки нової наукової дисципліни - інформаційного менеджменту ще сильніше зблизило дослідження управлінських і документознавчих проблем, оскільки більша частина інформації фіксується в документах. Більше того, деякі автори (М.В.Ларін [53, 54]) у перспективі прогнозують об'єднання служб документаційного забезпечення управління і інформаційного менеджменту.

До циклу дисциплін вільного вибору студентом (вибіркова компонента, сформована університетом виходячи з концепції спеціальності), які продовжують подальший системний розвиток знань і умінь студентів в сфері інформаційної діяльності, відносяться насамперед “Інформаційне забезпечення органів державного управлінння”, “Інформаційні комплекси та системи в праві”, “Системи підтримки прийняття рішень”.

Особливо варто зупинитися на зв'язку документознавства з науками про інформацію. Стрімке нарощування інформаційних ресурсів, бурхливий розвиток комп'ютерних технологій й активне теоретичне осмислення інформаційних процесів у другій половині 20 сторіччя не просто вплинули на характер і зміст документознавчих досліджень, але й привели до вбудовування документознавства в цикл наук про соціальну інформацію. У результаті документознавство виявилося самим тісним образом пов'язане з такими науковими дисциплінами, як соціальна інформатика, обчислювальна техніка й програмування, інформаційна безпека й захист інформації й ін. Лише разом із цими науками документознавство має можливість на сучасному етапі ефективно вирішувати теоретичні й прикладні завдання, пов'язані з виробництвом, передачею, споживанням, зберіганням документованої інформації. З інформатикою безпосередньо пов’язане вивчення документознавством комплексу проблем електронної документації.

Комп‘ютерно-технологічній підтримці здійснення інформаційної діяльності має послуговувати засвоєння студентами комп‘ютерних технологій роботи з інформацією (у т.ч. з документованою і такою, що відноситься до сфери діловодної обробки), які вивчаються у відповідних навчальних дисциплінах, а саме: “Інтернет-технології та ресурси”, “Електронний документообіг”, “Комп‘ютерні мережі та телекомунікації”, “Прикладне програмне забезпечення”, “Комп‘ютерні технології в діловодстві”.

Таким чином, сформульована і окреслена вище інформаційна складова моделі фахівця з документознавства та інформаційної діяльності потребує подальшого вивчення і удосконалення. Це може бути досягнуто, насамперед, шляхом коригування окремих модулів фахової підготовки, зокрема, через введення вибіркових навчальних дисциплін, які забезпечуватимуть різноманітні спеціалізації. Закладені вузькоспеціальні дисципліни сприятимуть, на нашу думку, подальшому поглибленню знань і навичок студентів в галузі інформаційної діяльності. Удосконалення змісту навчальних дисциплін т.зв. “інформаційного циклу” має здійснюватися з урахуванням змін в документно-інформаційної галузі соціальної діяльності, а також завдяки опрацюванню сучасних розробок наукового, навчально-методичного характеру, що має призвести до досягнення високої якості навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з документознавства та інформаційної діяльності.

Поиск по сайту: