Витрати діяльності підприємства

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організаційний момент (5 хвилин).

ІІ. Новий матеріал (75 хвилин).

План

1. Виробнича собівартість

1.1. Сутність витрат та склад виробничої собівартості

1.2. Визначення та облік виробничої собівартості

2. Облік витрат діяльності (клас 9)

3. Групування та облік витрат за елементами (кл.8, рах. 80-85)

1.1. Сутність витрат та склад виробничої собівартості

Методологічні засади формування витрат підприємства визначають законодавчі та нормативні акти (див. додаток)

Усі витрати підприємства, згід­но з П(С)БО 16, поділяють на виробничі, операційні та інші витрати діяльності (рис. 1).

Витрати виробництва -це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів працю працівників, зайнятих у процесі виробництва теперішньому) з відповідними на неї нарахуваннями та ін.

Виробнича собівартість - це собівартість, що містить цехову собівартість і накладні витрати (витрати допоміжних виробництв, загальновиробничі та адміністративні витрати). Показник виробничої собівартості дозволяє виявити відхилення від прийнятих норм витрат тих чи інших ресурсів.

Повна собівартість — це собівартість, що містить виробничу собівартість і витрати на збут (позавиробничі витрати). Повна собівар­тість використовується для визначення фінансового результату. І цехова, і виробнича, і повна собівартість може бути плановою та фактичною.

Планова (нормативна) собівартість — це прогнозне значення величини витрат, розрахованих на підставі нормативів за кожною статтею витрат. Планова собівартість формується на початку періоду, що планується.

Фактична (звітна) собівартість — це собівартість, визна­чена на підставі даних бухгалтерського обліку фактичних витрат.

Особливістю Національних Положень (стандартів) бухгал­терського обліку є те, що всі витрати, пов'язані зі звітним періодом, відносяться на витрати такого періоду. Навіть такі витрати, як крадіжки, сплачені штрафи відносяться на рахунки обліку витрат, оскільки ці та подібні витрати пов'язані зі зменшенням або збільшенням зобов'язань - зменшують прибуток (не оподатковуваний), а відповідно зменшують і власний капітал.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат.

Дані обліку витрат на виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та вдосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків.

Склад виробничої собівартості наведено на рисунку.

1.2. Визначення та облік виробничої собівартості (Клас 2, pax. №23)

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) призначено рахунок №23 " Виробництво".

Облік витрат на виробництво продукції здійснюється з використанням відповідних субрахунків:

- промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції;

- підрядних, геологічних та проектних організацій з виконання будівельно-монтажних робіт, геологорозвідувальних та проектно-вишукувальних робіт;

- підприємств транспорту та зв'язку на надання послуг;

- науково-дослідних підприємств на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт;

- підприємств громадського харчування на випуск власної продукції; - дорожніх господарств на утримання і ремонт автомобільних шляхів;

- інших підприємств та організацій;

- допоміжних (підсобних) виробництв.

На дебеті рахунка№23 "Виробництво" відображають:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

На кредиті рахунка№23 "Виробництво" відображають:

- вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків №26 "Готова продукція" і №27 "Продукція сільсько­господарського виробництва");

- вартість виконаних робіт і послуг (у дебет pax. №90 "Собівартість реалізації")

- собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо)

Рис. 2 Склад виробничої собівартості

Виробнича собівартість продукції (ВСП) за звітний період (місяць, квартал, рік) визначається за формулою:

ВСП = НВП п + ВВ п – ЗВ -ПП + БП – НВП _К, грн, де

НВП п - незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду, грн;

ВВ п - виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн;

ЗВ - зворотні витрати і відходи, грн;

ПП - попутна продукція, грн;

БП -брак продукції (технологічний і не з вини працівника), грн;

НВП_К - незавершене виробництво продукції наприкінець калькуляційного періоду, грн.

Виробничу собівартість одиниці вироблюваної продукції (1т хлібобулочних виробів, 1 т цукру, 1 дал спирту тощо) одержуємо за формулою:

ФСП од = ВСП грн./К (грн/од), де

ФСП од - фактична собівартість виробленої продукції, грн.;

К - кількість виробленої продукції, т; шт. тощо.

На дебеті рахунка №23 "Виробництво" групуються всі витрати, що складають виробничу собівартість продукції.

На кредиті рахунка №23 "Виробництво" відображають виробничу собівартість випущеної із виробництва готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, відходів і попутної продукції, одержаних у процесі виробництва.

Схему рахунка № 23 "Виробництво" наведено у таблиці.

Таблиця

Схема рахунка №23

Кореспонденцію рахунків основних господарських операцій з обліку витрат

за рах. 23 див. у Додатку.
2. Облік витрат діяльності (клас 9)

Рахунки Класу 9 "Витрати діяльності " застосовуються для узагальнення про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків.

Рахунок №90 "Собівартість реалізації" вірніше було б назвати "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)". Справа в тому, що на цьому рахунку відображаються витрати, що мали місце не тільки в зв’язку з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), а й вартість всіх матеріальних, нематеріальних і грошових ресурсів, вкладених в їх створення (виробництво, закупку і т.п.)

Собівартість продукції представляє собою вартісну оцінку продукції на основі вартості використаних в процесі виробництва сировини, матеріалів, палива, енергії, праці та інших складових

В собівартість готової продукції, так само як і в собівартість тієї, що знаходиться в стадії незавершеного виробництва, а також реалізованої продукції входять тільки витрати, які понесені безпосередньо при її виробництві.

Собівартість – це величина, що підлягає розподіленню на кожну одиницю вироблюваної (реалізованої) продукції.

На рахунку №91 "Загальновиробничі витрати" ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування.

До складу загальновиробничих витрат включаються (дебет рахунка №91):

1) витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

2) амортизація, основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

3) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

4) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

5) витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

6) витрати на опалення, освітлення водопостачання водовід ведення та інше утримання виробничих приміщень;

7) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

8) витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;

9) інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на складі; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; сплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

Витрати діяльності підприємства

(згідно з П(С)БО 16 «Витрати» №318 від 31.12.99р. зі змінами за станом на 5.02.03р.

Рис. 3 (продовження див. далі)

Продовження рис.

Рис. 3 (продовження див. далі)

Продовження рис.

Рис. 3

До адміністративних витрат (дебет рахунка №92) відносяться витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством. (Далі див. Рис. 3)

На кредиті рахунків №92-99 відображається списання визнаних витрат, одержаних від діяльності підприємства на зменшення фінансових результатів, проведенням:

Дебет рахунка №79 "Фінансові результати"

Кредит рахунка №92 "Адміністративні витрати"

Кредит рахунка №93 "Витрати на збут"

Кредит рахунка №94 "Інші витрати операційної діяльності"

Кредит рахунка №95 "Фінансові витрати"

Кредит рахунка №96 "Витрати від участі в капіталі"

Кредит рахунка №97 "Інші витрати"

Кредит рахунка №98 "Податок на прибуток"

Кредит рахунка №99 "Надзвичайні витрати".

Поиск по сайту: