Загальні положення

Лабораторна робота № 3

Визначення зараженості зерна і продуктів його переробки шкідниками

Мета роботи. Ознайомитись з методами визначення зараженості зерна шкідниками хлібних запасів.

Загальні положення.

Всіх шкідників хлібних запасів поділяють на дві групи: безхребетні (членистоногі) та хребетні (хордові)

Безхребетні представлені двома класами – комахи (жуки, метелики) та павукоподібні (кліщі), круглі черв¢яки та інші.

Хребетні поділяються на два класи гризуни та птахи, добре переміщуються, можуть легко проникнути в приміщення, мають власну температуру тіла, а тому можуть жити та розвиватися незалежно від температури повітря.

Безхребетні:

Зараз відомо до мільйона різних комах. Всі шкідники зерна та зернових продуктів належать до ряду жорсткокрилих (жуки) та лускокрилих (метелики). Вони мають три частини тіла: голову, груди та черевце. Рот - гризового типу. Майже всі комахи – різностатеві і перша фаза розвитку у них - яйце. В подальшому розвиток у комах може бути повним або неповним. При неповному розвитку комахи проходять три стадії - яйце, личинка, доросла комаха. При повному розвитку чотири стадії - яйце, личинка, лялька та доросла комаха.

Жуки - проходять наступні стадії розвитку: яйце, личинку, ляльку доросла комаха (жук). Жуки не довговічні, після завершення функцій розмноження вони, як і всі комахи швидко старіють та помирають. Вони поїдають частину зернових продуктів і знижують якість всієї партії.

Жуки нараховують понад 250 тис. видів. В тому числі шкідники хлібних запасів об’єднані більш як в 10 родин: довгоносики, зернівки, До жуків відносять:

Амбарний довгоносик – завдає найбільшої шкоди зерну. Пошкоджує до 40 % зерна і тому віднесений до дуже шкідливих. Самка відкладає 50-250 яєць, причому кожне в окрему зернівку замазуючи ямочку липкою рідиною, яка швидко утворює пробку яку практично не видно. Личинка що виходить з яйця живиться ендоспермом доки не перейде в стадію лялечки, а лялечка знаходиться в стані анабіозу доки не перетвориться в дорослого довгоносика і не вийде з зернівки. Від зернівки залишається лише одна оболонка.

Рисовий довгоносик і кукурудзяний довгоносик – ззовні і за розвитком подібні до амбарного але ці комахи ще додатково добре літають.

Хрущаки (малий борошняний хрущак, великий борошняний хрущак, притворяшка – вор, хлібний точильник, рижий мукоїди, суриманський мукоїди, мавританська козявка, горохова зернівка) живляться не тільки зерном, але і висівками, крупою, борошном. Самки хрущаків відкладають до 450 яєць.

Всі жуки пошкоджують зерно і зерно продукти, засмічують їх екскрементами, личинками і є додатковим джерелом тепла і вологи.

Метелики – всього відомо 80 тис. видів метеликів. Лише 20 видів відносять до шкідників зернопродуктів. Метелики проходять повний розвиток - яйце, личинка, лялька та доросла комаха.

Подібно жукам і кліщам метелики не тільки знищують, але і засмічують зернові продукти своїми екскрементами, шкурками, трупами.

Самі шкідливі для зернових продуктів – зернова міль, амбарна (хлібна) міль, зернова совка, борошняна вогнівка.

Метелики здатні заражати зерно ще у полі, а уже потім в зерносховищах.

Метелики відкладають яйця на поверхні зерен, з яких виходить гусінь, вгризається в зерно і розвивається в середині, виїдаючи борошнисту частину (ендосперм до 75 %).

Для розвитку гусені характерно те, що вона виділяє павутиння, яке скріплює в грудки окремі зерна. Гусінь борошняної вогнівки за допомогою павутиння скріплює до декількох кілограм зерна.

Кліщі (павукоподібні) – в зерні і продуктах переробки зустрічається 15-30 видів кліщів. Кліщі поділяють на два типи – гризучі та сосуни.

Хребетні – криси, миші.

Криси бувають риючі і лазячі. До риючих відноситься сіра криса (пацюк), до лазячих – чорна криса. Довжина тіла криси від 18 до 25 см, довжина хвоста приблизно рівна довжині тіла. Одна криса за день може з’їсти 25-70 г зерна. Криси потребують води, без води вони живуть не більше двох діб.

Миші (домова, польова, звичайна лісова) мають довжину тіла від 8 до 12 см, довжина хвоста близька до довжини тіла. Харчуються миші переважно продуктами рослинного походження. Часто поселяються в зерносховищах і поїдають значну кількість зерна.

Полівки (звичайна, суспільна) відрізняються від мишей формою тіла, більш тупою мордою і коротким фостом. Довжина тіла – 8-10 см, хвоста – 2-4 см. Живуть в неглибоких норах. Харчуються травою. В період дозрівання зерна пошкоджують посіви. Інколи на зиму переселяються в зерносховища, де знищують значну кількість зерна.

Птахи. До пташиних шкідників хлібних запасів відносять голубів (домашній голуб) та горобців (домовий та польовий горобець). Вони не тільки поїдають зерно у зерносховищах, але можуть і налітати на посіви і викльовувати насіння з ґрунту.

Зараженість зерна шкідниками хлібних запасів (кліщами, комахами) визначають при прийомі хлібопродуктів, при зберіганні та обробці.

При зберіганні термін перевірки зараженості встановлений в залежності від температури зерна. Таким чином, при температурі зернової маси вище 15°С перевіряють стан її зараженості не рідше одного разу на 10 днів; при температурі від 15 до 5°С – не рідше одного разу на 15 днів; при температурі нижче 5°С – один раз на місяць.

Зараженість зерна визначають просіюванням всього середнього зразка в відповідності з ГОСТ 10841-64.

Зразки для визначення зараженості зерна відбирають у відповідності з ГОСТ 10839-64.

При збереженні зерна на складах середні проби відбирають окремо від кожного шару. Зразки беруть від кожної секції 100 м² ; при висоті насипу 1,5 м – із трьох шарів: верхнього (на глибині 10-15 см від поверхні зерна), середнього (із середини насипу) і нижнього (на підлозі). При висоті насипу нижче 1,5 м проби відбирають із двох шарів – верхнього і нижнього. Від кожного шару беруть проби в п`яти точках: в чотирьох кутах на відстані приблизно 1 м від границь секції і посередині насипу. Із проб складають вихідні зразки, а із останніх – середні зразки для визначення зараженості.

Зразки із кожного шару перевіряють на зараженість окремо і ступінь зараженості зерна на складі встановлюють за найвищою зараженістю.

Зараженість зерна в силосах елеватора визначають за середніми зразками, які відбирають щупом на можливу глибину окремо від кожного силоса і шару насипу зерна, подібно відбору зразків зерна на складах.

Зараженість зерна в вагоні чи автомобілі визначають просіюванням всього середнього зразка.

При завантаженні (чи вивантажуванні) на водний транспорт зараженість визначають за середніми зразками, які відбирають із кожного трюма окремо.

Встановлені ступені зараженості зерна кліщами і довгоносиками при явній зараженості партій.

Для інших шкідників хлібних запасів при визначенні зараженості встановлюють види шкідників і кількість живих екземплярів на 1 кг зерна.

Для кліщів встановлено три ступені зараженості.

Для довгоносиків також встановлено три ступені зараженості зерна.

Поиск по сайту: