Основні поняття гри

Модуль 1.

Теоретичний матеріал: гра в історії суспільства та в житті дитини. Методика застосування рухливих ігор у школі. Методика проведення рухливих ігор в позаурочний час.

Основні поняття гри.

Слово гра багатозначне й історично-мінливе. Вона служить для вираження представлень про різні дії, явища і нерідко вживається умовно. Відомі, наприклад, вираження: "гра цін", "гра сил". Різний зміст здобуває слово "гра", коли мова йде про "гру древніх", про "олімпійські ігри", про "спортивні ігри".

Гра як елемент культури – історично сформоване соціальне явище, особливий вид діяльності, властивий людині. Розвиваючись з усією культурою суспільства, ігрова діяльність задовольняє різні потреби людей (у відпочинку, розвазі, у розвитку духовних і фізичних сил).

Ігрова діяльність становить визначений інтерес для суспільства та для окремих осіб. Вона характеризується різноманіттям цільових настанов і мотивованих дій. Проявом ігрової діяльності, добровільності й емоційності. Сувора регламентація завдань, виконаних за необхідністю, виключається (можливі випадки професіоналізму). Однак відносна свобода, самостійність дій у грі поєднуються з обов'язковістю проходжень ряду умовних вимог. У процесі ігрової діяльності не створюються матеріальні цінності та не привласнюються блага природи для задоволення життєво необхідних потреб.

Рухлива гра відноситься до тих проявів ігрової діяльності, у яких яскраво виражена роль рухів. Для рухливої гри характерні активні творчі рухові дії, мотивовані її сюжетом (темою, ідеєю). Ці дії частково обмежуються правилами (загальноприйнятими, установленими керівниками або граючими). Вони направляються на подолання різних труднощів ("перешкод") на шляху до досягнення поставленої мети (виграти, перемогти, опанувати визначеними прийоми).

Перешкодами в грі можуть бути механічні перешкоди (наприклад, мотузочка, через яку треба перестрибнути), прийоми рухів (які треба опановувати), тактичні задуми і дії що водять а команди супротивника (під час гри доводиться протиборствувати).

Рухлива гра – комплексне поняття. Воно охоплює представлення про численні різноманітні ігри, які складаються з рухів. Серед них розрізняють власне рухливі (основні, елементарні) ігри і спортивні ігри (більш складні, оскільки вимагають певної фізичної підготовки учасників).

Рухливі ігри, як правило, не вимагають від учасників спеціальної підготовленості. Виключення складають ігри, які проводять в регламентованих календарних змаганнях. Одні й ті самі рухливі ігри можуть проводиться у різноманітних умовах, з великою або меншою кількістю учасників, за різними правилами. Існує багато найменувань і правил рухливих ігор. Рухливі ігри широко поширені серед дітей і підлітків. Рідше вони застосовуються зі спеціальною спрямованістю (у допомогу спортивному тренуванню, для організації активного відпочинку, у лікувальних цілях) у юнацькому, середньому і старшому віці.

У педагогічній практиці основне місце займають колективні рухливі ігри, в яких одночасно беруть участь як невеликі групи учасників, так і цілі класи, спортивні секції, а в деяких випадках і значно більше кількості граючих.

Індивідуальні (одиночні) рухливі ігри зазвичай створюються й організуються дітьми. У таких іграх кожен має намічати свої плани, установлювати цікаві для себе умови та правила, а за бажанням і змінити їх.

За особистим бажанням обираються і шляхи для здійснення задуманих дій. Подібні ігри використовуються також учителями, вожатими в оздоровчих таборах, активістами, що ведуть позакласну роботу з фізичної культури і спорту з дітьми і підлітками для організації їхнього змістовного дозвілля.

Спортивні ігри – більш високий ступінь розвитку деяких рухливих ігор.

Спортивним іграм властиві більш-менш стійкі умови проведення, тверді правила. У них передбачається точна кількість учасників, що повинні мати визначений рівень загальної і спеціальної фізичної, технічної і тактичної підготовленості. Щоб постійно удосконалюватися в обраній грі, учасники зобов'язані дотримувати встановлений режим тренувань, поєднати заняття обраною грою з заняттями іншими видами спорту. За спортивними іграми проводяться змагання; кращим гравцям присвоюються спортивні розряди та звання.

Багато ігор (наприклад, «Городки», «Російська лапта», волейбол) у залежності від цільової настанови можуть проводитися як елементарні рухливі ігри, або як спортивні.

Майже всі спортивні ігри доступні та корисні дітям середнього і старшого шкільного віку (з деякими змінами правил).

Рухливі ігри широко використовуються як засіб фізичного виховання. Історично сформовані компоненти рухливої гри (зміст, форма і методичні особливості) дозволяють використовувати її в якості одного з ефективних засобів фізичного виховання.

Зміст рухливої гри складає її сюжет (тема, ідея), правила і рухові дії. Зміст виходить з досвіду людства, що передається з покоління до покоління.

Сюжет гри визначає мета дій граючих, характер і розвиток ігрового конфлікту. Він запозичається з навколишньої дійсності й образно відбиває її дії (наприклад, мисливські, трудові, військові, побутові) або ж спеціально створюється, виходячи із задач фізичного виховання, у вигляді схеми протиборства при різних взаємодіях граючих (наприклад, в іграх типу "Зарница", у сучасних спортивних іграх). Сюжет гри не тільки оживлює цілісні дії граючих, але й додає окремим прийомам техніки й елементам тактики цілеспрямованість, робить гру захоплюючою.

Правила – обов’язкові вимоги для учасників гри. Вони обумовлюють розташування і переміщення гравців, уточнюють характер поводження, права й обов'язки граючих, визначають способи ведення гри, прийоми й умови обліку її результатів. При цьому не виключається прояв творчої активності й ініціативи граючих у рамках правил гри.

Рухові дії в рухливих іграх дуже різноманітні. Вони можуть бути, наприклад, наслідувальними, ритмічними; виконуються у виді рухових задач, що вимагають прояву спритності, швидкості, сили й інших фізичних якостей. В іграх можуть зустрічатися короткі перебіжки з раптовими змінами напрямків і затримками рухів; різні метання на дальність і в ціль; подолання перешкод стрибком, силою; дії, що вимагають уміння застосовувати різноманітні рухи, придбані в процесі спеціальної фізичної підготовки та ін. Усі ці дії виконуються у всіляких комбінаціях і сполученнях.

Форма рухливої гри (характер організації і взаємин учасників) визначається її змістом. Для рухливої гри характерна така організація дій учасників, при якій їм надається творча ініціатива у виборі способів для досягнення поставленої мети і задоволення процесом ігрової діяльності.

Ігровий метод застосовується в заняттях основною гімнастикою, різними видами спорту і туризмом шляхом використання методичних прийомів, характерних для гри (образність, елементи змагання, природність рухів та ін.).

При цьому враховується мета використання тих або інших вправ (відпочинок, розваги та ін.).

У заняттях різними видами спорту рухливі ігри (народні, спеціально підібрані) часто використовуються як спосіб удосконалювання техніки.

У кожній фізичній вправі методичні особливості гри можуть бути представленні по-різному: яскравіше або слабкіше, більш-менш повно – у залежності від різних вимог до їхнього використання й умов, в яких вони проводяться.

У педагогічній практиці ігровий метод широко використовується при вирішенні задач загальної фізичної підготовки, а також має допоміжне спеціальне значення в спортивних тренуваннях. Одночасно він може служити діючим фактором виховання у тих хто займається спортом позитивних моральних і вольових якостей.

При вивченні теорії і методики фізичного виховання дітей шкільного віку необхідно ознайомитися з педагогічною характеристикою рухливих ігор. Вона допомагає правильно критично оцінювати місце, роль і значення ігор у регламентованій навчально-виховній роботі й у самодіяльності дітей.

Педагогічне угруповання (класифікація) рухливих ігор (розподіл ігор на групи за визначеними подібними ознаками) допомагають складати більш виразне представлення про істотні особливості змісту ігор, а також полегшують їхній правильний вибір для кожного конкретного випадку відповідно до педагогічних задач, що ставляться перед проведенням тієї або іншої гри.

Принципи застосування ігор для всебічного фізичного виховання: ідейність - відповідність задачам моральності і моралі, наукова обґрунтованість і плановість використання ігрового методу, спрямованість на досягнення оздоровчих, освітніх і виховних результатів; керівна (або направляюча) роль педагогів, старших; правильне поєднання ігор з гімнастикою, спортом і туризмом відповідно до конкретних задач фізичного виховання і з урахуванням особливостей різних вікових груп, що займаються.

Поиск по сайту: