Страхування відповідальності виробників, та роботодавців

Страхування цивільної відповідальності дає змогу підприємству уникнути додаткових фінансових затрат, викликаних необхідністю у зв’язку з нормами цивільного законодавства компенсувати шкоду, спричинену іншим юридичним і фізичним особам Розрізняють страхування: цивільної відповідальності підприємств, експлуатуючих небезпечні виробничі об'єкти; відповідальності за забруднення навколишнього середовища; відповідальності виробників за якість виробленої продукції; цивільної відповідальності власників транспортних засобів; відповідальності перед третіми особами при будівельно-монтажних роботах; страхування відповідальності за невиконання зобов'язань; відповідальності роботодавців тощо.

Страхування відповідальності виробників за якість виробленої продукції. Виробник може застрахувати себе на випадок нанесення шкоди життю чи здоров'ю споживачу його продукції. Розмір страхової суми виробник, як правило, визначає сам. Деякі страховики можуть встановити мінімальний чи максимальний розмір такої відпо­відальності. Тарифи коливаються від 0,1% до 2% страхової суми. їх розмір коливається залежно від рівня технологічного оснащення і технічного стану підприємства, надійності зберігання продукції, виду упаковки тощо.

Підприємець може додатково застрахувати себе на суму юридич­них витрат на ведення процесу чи обумовити в страховому договорі відшкодування морального збитку, нанесеного третім особам.

Страхові компанії, які займаються страхуванням відповідальності за якість продукції (робіт, послуг) повинні мати високопрофесійні кад­ри із страхування й управління якістю, що дозволить гарантувати ви­сокий рівень обслуговування та ефективність роботи.

Страхування відповідальності роботодавця. Підприємець може не відшкодовувати можливий збиток, нанесений життю чи здоров'ю працівникам підприємства у робочий час. Страхова компанія за певну плату може зробити необхідні виплати працівникам, які от­римали травми чи загинули внаслідок пожежі, аварії, від теплових ударів, отруєнь, електричного струму, опіків та ін. Страховик може взяти на себе в середньому від 0,11% до 3,8% цієї суми. Такий діапазон пояс­нюється тим, що страхові компанії значно зменшують чи збільшують тарифну ставку залежно від ризику окремо взятої професії. Так, в одній і тій самій страховій компанії страховий поліс відповідальності робото­давця на випадок нанесення фізичної шкоди пожежнику коштує 2,55%, а бібліотекарю - 0,3%.

Страхування кредитів довіри пропонує підприємцям захист від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих власним пер­соналом, якому з огляду на виконувані ним службові обов'язки не­обхідно довіряти майнові цінності. Зазначене страхування дає змогу:

♦ уникати зайвої турботи про матеріальні цінності, що
полягає у виникненні особливих вказівок та інструкцій;

♦ запобігати прямим збиткам і втратам;

♦ уникати в кожному випадку потреби отримувати докази цілості
матеріальних цінностей.

Страховик відшкодовує страхувальникові майнові збитки, котрі йому завдані його довіреними особами шляхом чи в результаті вчинення ними недозволених дій. Отже, це страхування є специфічним видом страхування відповідальності службових осіб. Зміст страхування в цьому разі полягає у страхуванні «кредиту довіри». Проте матеріаль­ною субстанцією цього кредиту є вартість матеріальних цінностей, які неначе надаються в розпорядження у кредит третім особам.

Страхування кредиту довіри (недовіри) з'явилось в Англії. Ще в 1840 році страхова компанія Guarantee Society of London продала пер­ший поліс, за умовами якого компанія гарантувала працедавцям мате­ріальний захист на випадок збитків, завданих їм їхніми службовцями в разі несумлінного виконання покладених на них обов'язків. До цього часу таку гарантію забезпечувала звичайна готівкова застава в пев­ному домовленому розмірі. Особливого розмаху цей вид страхування набув у США в період міграційного буму. Працедавці змушені були користуватися послугами здебільшого невідомих працівників, які най­малися на службу. Необхідні були гарантії, що й сприяло утвердженню нового виду страхування. Сьогодні страхування довіри («Fidelity-Insurance») в США провадить більш ніж 200 страхових компаній.

Страхування кредиту довіри (недовіри) практикується здебільшо­го як загальне й охоплює всіх без винятку службовців та працівників. Завдяки цьому працедавець уникає необхідності надмірного нагляду за окремими працівниками, що, в свою чергу, не дає підстав для їх дискримінації, забезпечує солідний страховий захист і полегшує персо­нальні відносини.

Останніми роками особливим різновидом страхування довіри ста­ло страхування комп'ютерних зловживань. Воно захищає власників комп'ютерних систем від збитків, які завдаються їм у результаті використання електронної обробки інформації шляхом зовнішнього вторгнення в комп'ютерну систему з метою пошкодження носіїв інфор­мації, зміни програм, внесення фіктивних рахунків, зняття з них коштів і їх подальшого привласнення. Величина страхової відповідальності в цих випадках установлюється за домовленістю між страховиком і стра­хувальником.

Поиск по сайту: