Тема: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ РИТОРИКИ

План:

1. Риторика як наукова та навчальна дисципліна. Її зв’язок з іншими науками.

2. Усний виступу, основні вимоги до нього.

3. Фази та етапи підготовки до виступу.

4. Види аргументів та способи аргументації.

ЗАВДАННЯ

1. Усно визначити, які з поданих нижче тем органічно належать до того чи іншого виду

красномовства (за метою): Українська мова на зламі віків. Вчіться сприймати

неминуче. Життя прожити – не поле перейти. Ні – наркотикам! Смертна кара: чи

потрібна вона. 18 – початок дорослого життя.

Письмово укласти схеми переконуючої та спонукаючої до дії промов за зразком,

поданим у методичних рекомендаціях (зразок схеми інформаційної промови

переписати).

2. Виписати із тексту ключові слова, усно пояснити значення конспекту ключових слів у

процесі підготовки виступу.

Зенон з Елеї (300 р. до н.е.) порівнював точну і строгу промову філософа із стиснутим кулаком, а невимушену й емоційну промову оратора з відкритою долонею. Саме ці образи переосмислив один із теоретиків американської риторики П.Корбетт. Риторика відкритої долоні – це переконливе мовлення, яке досягає поставленої мети через аргументоване, послідовне, взаємоприйнятне обговорення питань.

Риторика стиснутого кулака – це досягнення поставленої мети через застосування нераціональних, непослідовних, часто несловесних, нерідко провокаційних засобів і прийомів. П.Корбетт встановив чотири основні особливості риторики стиснутого кулака:

1)несловесний характер – проявляється у різного роду демонстраціях, мітингах, маршах протесту, бойкотах тощо. Мета такої риторики – вплинути через просту масову присутність, організовану або спонтанну. Написане слово зустрічається, в основному, або на транспарантах, або на стінах, або на листівках;

2)стадність: партійність, фракційність усіх можливих типів на всіх рівнях взаємодії;

3)спрямованість на примусовість – проявляється у намаганні зменшити кількість можливих альтернатив у прийнятті рішення. Пояснюється це тим, що люди, відчуваючи неможливість досягти своєї мети нормальними словесними засобами, починають, інколи несвідомо, використовувати засоби жорстокі, ультимативні, які не припускають компромісів;

4)непримиренність – небажання йти на взаємопорозуміння.

Перевага риторики відкритої долоні хоча б у тому, що в неї є шанс бути сприйнятою сердечно. А стиснутий кулак провокує появу іншого стиснутого кулака.

(Чулінда Л.І., Паримський І.С.

Риторична майстерність. – К.,2000)

ЛІТЕРАТУРА

а) основна:

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С.5-205.

2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С. 6-220.

3. ЧибісоваН.Г., Тарасова О.І. Риторика. – К., 2003. – С. 4-97.

4. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 9-190.

5. Сагач Г.М. Золотослів. – К., 1993. – С.49-60, 64-109, 247-249, 284-295.

6. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С. 7-18, 27-30, 41-52,

142-297, 315, 332-342.

7. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1996. – С. 10-29, 44- 51, 60-84, 94-120, 145-151,

160-166, 173-180. 199-220, 234-249.

8. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Терман М.А. Основы риторики. – К., 1978. – С.8-36, 71

118, 119-234.

9. Клюев Е.В.Риторика. – М., 2001. – С.5-21, 62-167, 178-262.

10. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978. – С.7-65, 109-160, 170-179, 187-251.

б)додаткова

1. Михневич А.Е. Ораторское искусство лектора. – М., 1984. – С.107-112, 141-149,

157-160.

2. Вандишев В.М. Риторика: Екскурс в історію вчень і понять. – К, 2006. –

С. 155-159.

3. Жаркова Л.П. Майстерність публічного виступу. – К., 1982. – С.39-42, 58-251.

4. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М.,1978. – С.8-20, 28-40, 48-62.

5. Основы лекторского мастерства. – М., 1978. – С. 39-68, 125-132, 197-211.

6. Одинцов В.В. Структура публичной речи. – М., 1976. – С. 9-58.

7. Палатовська О.В. Сучасна риторика в сучасній освіті // Вивчаємо українську мову та

літературу. – 2004. – №7. – С.4-7.

8. Учіться висловлюватися. – К., 1990. – С. 58-63.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Усезростаюча потреба суспільства в умінні виразно володіти словом призвела до відродження інтересу до теорії і практики ораторського мистецтва. Нова концепція риторики спирається на комунікативну функцію мови, а методи переконання розглядаються з урахуванням комунікативної ситуації.

Зверніть увагу на те, що термін “риторика” має кілька значень, найбільш поширене з них – наука про публічний мовленнєвий вплив. Практична риторика базується на розділах класичної риторики (інвенції, диспозиції, елокуції, меморії, акції). Вона має свій об’єкт і предмет вивчення, завдання і певну структуру. Риторика як комплексна наука пов’язана з іншими науковими дисциплінами, перш за все з філософією, логікою, психологією, культурою мови, етикою, естетикою, мовознавством, літературознавством, основами акторської майстерності, методикою виразного читання, педагогікою та ін. (необхідно визначити, у чому виявляється цей зв’язок, які змістовні компоненти вбирає в себе риторика з інших наук).

Усний публічний виступ має певні переваги перед письмовим (їх необхідно визначити). У той же час він створює для оратора певні труднощі, серед яких особливо виокремлюється “боротьба” аудиторії з промовцем (стратегії уникання, підриву авторитету та нерозуміння). Ця “боротьба” перш за все пов’язана з намаганням протистояти мовленнєвому впливу оратора.

Підготовка до виступу будь-якого типу включає кілька етапів: вибір теми, вирішення питання про мету, збирання матеріалу, укладання основи виступу, проба промови, безпосередньо виступ, саморецензія. Слід звернути увагу на такі моменти: мотивація вибору теми, моделювання аудиторії (урахування соціально-демографічних, соціально-психологічних та індивідуально-особистісні факторів), основні джерела накопичення матеріалу, опрацювання літератури.

Основне – завдання оратора – переконати слухачів в істинності чи помилковості певної тези, тому особлива увага при укладанні тексту виступу приділяється аргументації. Зверніть увагу на вимоги до тези і аргументів та їх класифікацію (логічні та емоційні; “за” і “проти”; сильні, слабкі та неістинні; коректні та некоректні, прямі та непрямі). Розташування доказів залежить від способу аргументації: нисхідної/висхідної, однобічної/двобічної, індуктивної/дедуктивної. Їх вибір визначається темою виступу та особливостями аудиторії. Ці ж чинники впливають і на спосіб викладу матеріалу: стадійний, концентричний, спіральний, ступеневий, пунктирний, контрастний. Подумайте, який різновид аргументації і спосіб викладу доцільно вибрати для вашої аудиторії (власна група).

Загальні правила ефективної аргументації передбачають емоційність викладу, незловживання логічним натиском, звертання до життєво важливих фактів, персоніфікацію ідей, відступи від теми, використання парадоксів, гумору, посилань на авторитети, наочності та ін. Їх варто враховувати при укладанні виступу.

Щоб встановити мету виступів на запропоновані теми, по-перше, належить визначити можливий зміст промови, по-друге, подивитися, чи дозволяє він прогнозувати ту чи іншу реакцію слухачів (деякі теми дозволяють віднести їх до різних типів). Кожен різновид має специфічну схему, яка в узагальненому вигляді відображає послідовність викладу матеріалу в залежності від мети. Наприклад, інформаційна промова-розповідь зазвичай будується за таким планом:

1.Вступ: де, коли і з ким відбувалася подія, про яку йдеться; або ж повідомляється

основна думка.

2.Основна частина: розповідь про те, що і як відбувалося (слідуючи за природнім

перебігом подій – зав’язка, розвиток, кульмінація; або ж почати з кульмінації, а

потім описати попередні події).

3.Закінчення: розв’язка історії.

4.Оратор висловлює особисте ставлення до описуваних подій або робить висновок.

Для укладання схем переконуючої та спонукаючої промов зверніться до посібника П.Сопера.

Ключові слова – це найважливіші слова у змісті речення чи абзацу, які містять логічний наголос під час виголошення промови. Поміркуйте, яке значення вони мають для оратора, чи можна обмежитися конспектом ключових слів, готуючись до виступу.

Студенти повинні знати: основні проблеми, мету та завдання риторики; основні фази й етапи підготовки до виступу; складові аргументації, вимоги до них та класифікацію; прийоми ефективної аргументації.

Студенти повинні вміти: оперувати основною риторичною термінологією; установлювати зв’язок риторики з іншими науками; використовувати різні способи мовленнєвого впливу залежно від комунікативної ситуації; мотивувати вибір теми й мети власного виступу; моделювати аудиторію; визначати різновиди аргументів; підбирати найбільш ефективні докази для обгрунтування тези; використовувати прийоми ефективної аргументації.

Поиск по сайту: