Моральність натовпу

Натовп може виявити іноді дуже високу моральність.

Діючи на індивіда в натовпі і викликаючи в нього почуття слави, честі, релігії і патріотизму, легко можна змусити його пожертвувати навіть своїм життям. Історія багата прикладами, подібними до хрестових походів і волонтерам 93-го року. Тільки натовп здатен до прояву найбільшої безкорисливості і найбільшої відданості. Як багато разів натовп героїчно вмирав за яке-небудь вірування, чи слова ідеї, що він сам ледь розумів. Натовп, що влаштовує страйки, робить це не стільки для того, щоб домогтися збільшення свого убогого заробітку, яким він задовольняється, скільки для того, щоб коритися наказу. Особистий інтерес дуже рідко буває могутнім двигуном у натовпі, тоді як в окремого індивіда він займає перше місце. Ніяк не інтерес, звісно, керував натовпом в багатьох війнах, частіше усього недоступних його поняттям, але він йшов на смерть і так само легко приймав його, як легко дають себе убивати ластівки, загіпнотизовані дзеркалом мисливця.

Якщо вважати моральними якостями безкорисливість, покірність і абсолютну відданість химерному чи реальному ідеалу, то треба визнати, що натовп дуже часто володіє цими якостями в такій степені, у якій вони рідко зустрічаються навіть у самого мудрого з філософів. Ці якості натовп пропонує до справи бессозна­тельно, натовп головним чином управляється несвідомими інстинктами і зовсім не міркує. Якби він міркував іноді і справлявся б зі своїми безпосередніми інтересами, то, бути може, ніяка цивілізація не розвилася б на поверхні нашої планети і людство не мало би історії.

Висновок

Свідома особистість зникає, причому почуття і ідеї всіх окремих одиниць, які базують ціле, яку називається натовпом, приймають один і той же напрямок. Утворюється колективна душа, яка має, звісно, тимчасовий характер, але й досить певні риси.

Натовп в інтелектуальному відношенні завжди коштує нижче ізольованого індивіда, але з погляду почуттів і вчинків, викликуваних цими почуттями, він може бути чи краще,чи гірше його, залежно від обставин. Усе залежить від того, якому вселянню кориться натовп. Натовп часто буває злочинним

Ї це правда, але часто також він буває героїчним.

У числі спеціальних властивостей, що характеризують натовп, ми зустрічають такі як: імпульсивність, дратівливість, нездатність обмірковувати, відсутність міркування і критики, перебільшену чуттєвість і т.д..

Натовп не в змозі стримати емоції - вони настільки сильні, що їх не може стримати навіть інстинкт самозбереження. Натовп часто спонтанний, легковірний, для нього не існує неймовірного отож це й вражає його найбільше. Оскільки натовп не може стримувати інстинкти, і чисельність індивідуумів породжує у присутніх відчуття могутності, для натовпу відсутні уявлення про перешкоди, про щось неможливе. Ще один феномен: захоплення натовпу, збудники, котрі діють на нього, перемінливі отож натовпу властиві непостійність, зміна настроїв. Несподівано натовп може переходити від жадоби крові до благородства і навпаки.

Театральні видовища завжди мають великий вплив – часто натовп перестає відчувати різницю між подіями на сцені та реальністю отож спритні вожді завжди поспішають цим скористатися.

Натовп не знає відтінків – він усе бачить у чорно-білому кольорі. Підозра відразу набирає риси очевидності, антипатія – ненависті. Звідси й агресивність, котра відразу виливається в насильство. Оскільки натовп постійно впадає в крайнощі, він може або прийняти ідею в цілому й відноситись до неї як до абсолютної істини, або ж її повністю відкинути. Іншими словами, натовп не аналізує, а вірить, йому не властиві сумніви. Саме тому натовп авторитарний та нетерпимий, він не переносить сумнівів, заперечень. Відповідно й авторитарність та нетерпимість з боку організаторів він легко, радісно сприймає.

Всі знають: без вожака не може існувати зграя, отара, табун худоби, диких звірів. Так само й людська спільнота.

Лідери не обов’язково повинні мати фізичну силу, володіти інтелектом чи здатністю передбачення. Їм іноді досить бути обмеженими, тому що інтелект примушує задумуватись, вагатись. Лідери же зазвичай є людьми дії, фанатиками ідеї. Переслідування лише стимулюють їх, інстинкт самозбереження руйнується й часто вони навмисне прагнуть мучеництва ради високої мети. Часто саме такі гіпнотично "заводять" натовп. Особистий магнетизм (харизма) вождя значить дуже багато й без цього неможливо досягнути омріяної мети.

Безликий, безвільний натовп інстинктивно тягнеться до людини наділеної сильною волею. Роль вожаків заключається у створенні віри. І не важливо якої – релігійної, соціальної чи політичної. Оскільки народні маси за рамками своєї спеціальності ні про що інше не мають чітких уявлень, ними завжди будуть керувати вожді.

На натовп не діють звичні, "замусолені" слова отож лідер повинен придумувати нові визначення набридлих, заїжджених понять та явищ. Потрібно спочатку вловити настрої натовпу, підлеститись й, увійшовши в довіру, змінювати його переконання, поведінку. У виступах не можна нахрапом йти проти вікових звичок народу, потрібно намагатись знайти компроміс між традиціями та новаціями. Публіці потрібні ілюзії й лідер має їх створювати а не руйнувати. Потрібно натхненно малювати "сяючі висоти", сипати словами "демократія", "рівність", "воля", "добробут", щастя", обіцяти реформи, викривати ганебні явища, звинувачувати ворогів, й при тому не дати можливості їм виправдатись й весь час виступу тримати натовп у піднесенні. Давно помічено: виступи ораторів часто не логічні, не читабельні, але саме такі виступи діють на натовп.

Якщо потрібно примусити натовп кинутись на барикади чи пограбувати палац, то кращим тут буде особистий приклад. Якщо ж необхідно примусити слідувати якимсь ідеям, то не слід їй довго пояснювати, аргументувати, переконувати. Тут інший універсальний рецепт – короткий, безапеляційний лозунг, гасло, заклик. Багато разів повторена думка являється доказаною, істинною й, врізавшись глибоко у підсвідомість, примушує діяти по закладеній програмі.

Натовп завжди бажає створити ідола, кумира, божество й беззаперечно йому поклонятись отож, якщо зникне один лідер, маси радісно підкориться іншому, сильнішому. Маси поважають силу, а доброту вважають ознакою слабкості. Натовпу характерні обожнювання, страх, підкорення божеству, тверда віра в його ідеї та бажання їх поширити, ненависть та нетерпимість до його ворогів. Усі вожаки бажають покори, слави, почестей отож кожен прагне за будь яку ціну стати кумиром натовпу. Будь для народу божеством або будеш ніким, тому що натовп слабких не любить й повстає проти слабкої, бездіяльної влади. Іншими словами: не можеш бути божеством – йди геть.

Вшановуючи нового тирана натовп топче відкинутого, (свого вчорашнього улюбленця) тому, що той виявився слабшим. Якщо ж сила влади міняється, натовп переходить від рабства до анархії і навпаки…

Натовп консервативний, отож зроблені ним переміни ефемерні, часто пов’язані лише з перейменуваннями, зміною вивісок. Насправді натовп відчуває жах перед кардинальною зміною традицій. Усі в натовпі бажають змінити все, при цьому не змінюючи власного, часто аморального способу життя! Із-за цього технічний прогрес при правлінні натовпу неможливий. Поволі анархія набридає й натовп інстинктивно прагне рабства (сильної руки).

Натовп не може породити жодної ідеї. Ідея зароджується в вищому середовищі, оволодіває якимсь індивідуумом, той створює групу й стає вожаком, (дисидентом). Група (секта, партія) переносить ідею в народ. Народ підхоплює її, робить загальновідомою істиною й вимагає від верхів перемін, реформ. Настає момент коли низи не можуть жити по-старому, а верхи керувати по-новому, і…

Натовп буває різноликим: анонімний (випадкові перехожі, покупці), не анонімний (депутати, делегати).

Однорідний: секти (політичні, релігійні та інші), касти (військові, духовенство, робітники тощо), класи (буржуазія, селянство тощо)

Натовп буває пасивним та активним. Пасивний збирає цікавість до якогось явища, активний – досягнення певної мети. Активний характеризується яскраво вираженим емоційним зарядом. Найбільш небезпечним із активних натовпів є агресивний. Цей натовп намагається вирішити проблеми силовим шляхом й при цьому втрачає раціональну основу, розряджає гнів на випадкових людях та об’єктах. Утікаючий натовп перетворюється у панічний й змітає усе на шляху.

Натовп завжди має кільцеподібну форму із найбільш активними в центрі.

Підсумок: Знаючи причини утворення агресивного, невдоволеного натовпу можна його створювати й, очоливши, використовувати для досягнення власної мети. Досягнувши омріяної влади, варто робити все, щоб не допустити утворення невдоволених твоєю владою груп людей. Для цього потрібно окупувати (підкупити) усі засоби масової інформації, щоб унеможливити появу нових лідерів, поширення нових ідей. Непокірних слід підкуповувати, убивати. Якщо ж агресивний натовп все ж утворився, слід, знаючи вищеописану кухню, діяти на нейтралізацію невдоволення…

Доволі часто натовп стає небезпечнішим за будь-яке стихійне лихо чи навіть ава­рію, які його викликали. Істотною рисою некерованого натовпу є паніка. Згадайте хоча б події в кінотеатрі м. Червонограда, коли в натовпі загинули 4 школярі. Паніка проявляється так: панічна втеча завжди спрямована в бік від небезпеки (не робиться намагань уникнути небезпеки); напрям втечі під час паніки не є випадковим (вибір за знайомою дорогою, туди куди біжать усі), людина, охоплена панікою, погано розмір­ковує, її думки шукають альтернативних рішень. Наприклад, пригадайте, як вистрибували із хмарочосів люди від пожежі Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку, після терактів 11 вересня 2001 р.

Як уціліти в натовпі? Найкраще правило — здалеку оминати його. Коли це немо­жливо, у жодному разі не йти проти натовпу. Якщо натовп вже захопив, слід намага­тися уникнути його центру і краю — небезпечного сусідства вітрин, ґрат тощо. Ухи­лятися від усього нерухомого — стовпів, тумб, стін, дерев, інакше до них можуть притиснути і розчавити. Не слід чіплятися ні за що руками, коли несе натовп — мо­жуть поламати руки. Обов'язково застебнути одяг, зняти окуляри, сережки, краватки, шарф. Дорого може коштувати вибір взуття на високому підборі або розв'язаний шнурок. Якщо є сумка чи парасолька, потрібно їх викинути, якщо щось випало, не намагатися підняти.

Головне завдання в натовпі — не впасти. Але якщо вже так сталося, потрібно не­гайно захистити голову руками і якнайшвидше вставати. Для цього слід підтягнути ноги до себе, згрупуватися та рвучко спробувати встати.

Якщо натовп нерухомий, з нього можна спробувати вийти, використовуючи при­йоми психологічного впливу, наприклад, прикинутися п'яним або божевільним, ска­зати, що нудить і не можна втриматись — натовп розступатиметься, щоб випустити.

Поиск по сайту: