Сенсомоторні реакції

Розділ 8.Психологічні властивості людини

До основних психологічних властивостей людини, які забезпечують її психологічну надійність з точки зору БЖД, належна пам'ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, темперамент, почуттяобережності.

Пам'ять

Пам'ять -це комплекс процесів, що відбуваються в центральній нервовій системі і забезпечують нагромадження, зберігання та пригадування або актуалізацію того, що збереглося.

Пам'ять - це психофізіологічний процес збереження та відтворення інформації. Виокремлюють короткочасну, оперативну та довготривалу пам'ять.

Короткочасна пам'ять зберігає інформацію під час обмеженого, як правило, невиликого, проміжку часу.

Довгочасна пам'ять розрахована на довгий, заздалегідь не окреслений термін збереження інформації.

Оперативна пам'ять займає проміжний стан. Вона розрахована на збереження матеріалу під час раніше заданого терміну.

Розрізняють також зорову, рухову, емоційну пам'ять,тактильну,нюхову,смакову та ін.

Середній об'єм короткочасної пам'яті обмежений: це 2...7 одиниці інтегрованої інформації. Особливістю цієї пам'яті є зміщення, коли при перенасиченості пам'яті людини інформація, що надходить, частково витісняє ту, що там зберігається. Завдяки короткочасній пам'яті людина може опрацювати значний обсяг інформації, знищити непотрібну та забезпечити запам'ятовування у довгочасній пам'яті необхідного матеріалу. У довгочасну пам'ять інформація надходить через короткочасну, виступає ніби у ролі фільтра, який здійснює суворий відбір важливого (з точки зору людини) матеріалу. Властивістю короткочасної пам'яті є можливість за певних умов розширити її часові межі (зосередження волі, розумова активність, безперервне повторювання слів, цифр).

Д овгочасна пам'ять має змістовну організацію. Вона має практично безмежний обсяг, але обмежені можлтвості довільного згадування повідомлень, які у ній зберігаються.

У операторській діяльності прцеси короткочасної та довгочасної пам'яті практично йдуть паралельно та взаємопов'язано.

Пригадування здійснюються у вигляді відтворення і впізнання. Відтворення відбувається за відсутності запам'ятовуваного матеріалу, а впізнання - при його повторному пред'явленні в нових умовах.

Пам'ять залежить від певних відділів великих півкуль головного мозку. Відділи мозку, що відповідають за певний вид пам'яті, пов'язані між собою замкнутими ланцюжками нейронів.Любові та скроневі ділянки кори головного мозку, уражені травмою, погіршують пам'ять загалом, хворий неспроможний запам'ятовувати, зберігати та відтворювати інформацію.

Кількаразове повторення відкладає інформацію в пам'яті. Залежно від того, що людина запам'ятовує, виділяють різні види пам'яті: рухову, образну, емоційну, словесну, слухову, зорову.

Рухова пам'ять лежить в основі навчання рухами, вироблення побутових, спортивних і трудових навичок, навичок письма.

Образна пам'ять допомагає запам'ятати і відтворити в уяві обличчя людей, картини природи, запахи, звуки та мелодії.

Емоційна пам'ять зберігає пережиті людиною почуття. це співчуття іншій людині. Запам'ятовування сприяють біологічно активні речовини, які виділяються під час емоційного збудження.

Словесна пам'ять полягає у запам'ятовування збережені і відтворені прочитаного, почутого або сказаного.

Слухова пам'ять дає змогу контролювати роботу механізмів і машин, сприймати аварійні звукові сигнали.

Зорова пам'ять забезпечує запам'ятовування технологічних операцій, які вимагають особливої уваги. Пам'ять буває довготривала і короткотривала.

Довготривалв пам'ять використовується для запам'ятовування надовгий час відомостей, пов'язаних з професією і необхідних в побуті.

Короткочасна пам 'ять служить для запам'ятовування на короткий час(запис лекцій).

Довільна (логічна) пам'ять характеризується наявністю спеціального завдання: запам'ятовування являє собою спеціальну дію, спрямовану на збереження людиною певної інформації в певному вигляді і на певний час.

Усі види пам'яті взаємопов'язані.

Обсяг пам'яті - це кількість інформації, яка може бути відтворена безпосередньо після одноразового предявлення.

Точність відтворення - це ступінь відповідності сприйнятого матеріалу відтвореному.

Забування - закономірний процес, який зберігає пам'ять від надлишкової, непотрібної інформації, звільняє місце для сприйняття нової, необхідної; забування - це не втрата знання, а втратаз датності пригадати. Основний засіб проти забування - повторення.

На розвиток і якість пам'яті впливають фізичний і психічний стан людини, її тренованість, професія, вік. Пам'ять погіршується з віком.

До 20... 25 років пам'ять поліпшується і до 30...40 років залишається на одному рівні, потім здатність запам'ятовувати і згадувати поступово спадає. Краще повторювати частіше і потроху, ніж рідше і багато. Найкраще відтворюється матеріал наступного дня. Повторювати слід через 2...3 дні, а не відразу.

Краще повторювати двічі уважно, ніж десять разів неуважно. Важливо чергувати складний матеріал з більш доступним, цікавий з менш цікавим.

Новий матеріал слід записувати, повторювати подумки, краще уголос.

Найефективнішим є запам'ятовування перед сном, бо сон закріплює результати запам'ятовування. Успішність запам'ятовування залежить від мотивів, зацікавлення, емоційності внутрішнього світу.Вважають, що погана пам'ять - це погано організована пам'ять.

На продуктивність пам'яті впливають як суб'єктивні, так і об'єктивні причини.

Суб'єктивні причини: природна здатність сприймати та запам'ятовувати інформацію, метод запам'ятовування, попередній досвід, установка, зацікавлення, емоції,стан організму.

Об'єктивні причини: характер матеріалу(логічність зв'язність, зрозумілість, наочність, рифмованість) та кількість матеріалу і зовнішні умови.

На запам'ятовування та згадування інформації значно впливають емоції.

Існують ефективні методи тренування пам'яті. Одні з цих методів грунтуються на регуляції уваги, другі передбачають удосконалення сприйняття матеріалу, треті базуються на керуванні уявою, четверті - на розвитку у людини здібностей осмислювати та структуризувати запам'ятовування матеріалу, п'яті - на активному використанні у процесах запам'ятовування та пригадування спеціальних прийомів та дій.

Мислення

Мислення - це процес пізнання.Наслідком мислення є думка. Здатність мислити - властивість людини.

Мислення - процес відтворення загальних властивостей предметів і явищ, знаходження закономірних зв'язків і відносин між ними.

Мислення дає змогу пізнавати те, чого ми безпосередньо не спостерігаємо, пердбачати хід подій, результати наших власних дій, прогнозувати розвиток процесу і результати майбутніх дій; це здатність людини правильно і швидко виносити судження і приймати рішення.

Мислительні дії та операції. Мислення(розумові операції) складається з таких процесів, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування,конкретизація, узагальнення, які взаємозв'зані та існують як система операцій, у якій діякожної з них є зворотною операцією.

Порівняння визначає подібні і відмінні ознаки, властивості певних об'ктів. Все в світі пізнається не інакше, якчерез порівняння.

Аналіз - мислене розчленування об'ктів свідомості, виділення окремих їх частин, елементів, ознак і властивостей.

Синтез - мислене об'днання окремих частин, ознак і властивостей об'ктів у єдине ціле. Аналіз ісинтез є протилежними і водночас нерозривно пов'заними між собою процесами.

Аналіз і синтез - протилежні і водночас нерозривно пов'зані між собою, постійно чергуються і переплітаються. Це основні операції мислення.

Абстрагування - мислене відокремлення одних ознак і властивостей від інших і від предметів, якими вони притаманні.Абстрактним є наукове мислення, тому що абстракція відіграє провідну роль в утворенні тих понять, у яких воно виявляється і якими оперує; абстаркція готує основу для широких і грунтовних узагальнень.

Пізнання являє собою рух думки від конкретного до абстрактного і знову до конкретного.

Конкретизація - це перехід від абстрактного до конкретного.

Узагальнення - розкриття загальних властивостей і відношень, що існують в реальній дійсності. Від глибини узагальнень залежить і коло передбачень, які може зробити людина.

Форми мислення. Розрізняють три форми мислення: судження, умовиводи, поняття.

Судження - це рух нашого мислення,ототожнення і розрізнення його об'єктів, переходи від одинокого до загального, від конкретного до абстрактного і павпаки, від причини до наслідку, від частини до цілого.

Судження- форма мисленного відображення об'єктивної дійсності. В судженні ми завжди стверджуємо або заперечуємо наявність у певному об'єкті якихось, властивостей, зв'язків з іншими об'ктами.

Судження є істинним, якщо воно адекватно відображає зв'язки та взаємовідносини, що існують в об'єктивній дійсності, і що перевіряється практично.

Міркування являє собою низку зв'язаних між собою суджень, спрямованих на те, щоб з'ясувати істинність якої-небудь думки,довести її або заперечити, відстояти її в суперечці.

Умовиводом називаютьтакурозмову дію, або форму мислення, в якій з одного або декількох певним способом зв'язаних суджень, що відображають зв'язані відношення предметів чи явищ об'єктивної дійсності, виводиться нове судження. Умовиводи бувають індуктивні, дедуктивні та аналогічні.

Індуктивний умовивід - умовивід, в якому ми йдемо від фактів до узагальнень, від менш загальних до більш загальних суджень.

Дедуктивний умовивід - умовивід, в якому ми йдемо від загальних суджень до часткових і поодиноких.

Індукція і дедукція нерозривно пов'язані між собою в людському мисленні. За допомогою індукції робляться загальні висновки. Шляхом дедукції застосовуємо їх до нових ситуацій.

Аналогія - умовивід, що грунтується на подібності деяких ознак об'єктів.

Мислення є логічним, якщо хід думок правильно відображає зв'язок предметів, явищ об'єктивної дійсності.

Поняття формується у процесі мислення, в судженнях і умовиводах про предмети і явища об'єктивної дійсності.

Кожне поняття характеризується певним обсягом і змістом.

Обсяг поняття - це відображення в ньому коло об'єктів, а зміст відображена в ньому сукупність їх істотних ознак.

Загальні поняття- поняття, в котрих відображаються істотні властивості класів предметів.

Конкретні поняття- поняття, в котрих відображаються певні предмети, явища чм їх класи з їх істотними ознаками, зв'язками і відношеннями.

Абстрактні поняття відображають ті чи інші властивості об'єктів відокремлино від них самих (хоробрість, добро, вартісність), які є завжди загальними.

Різновиди мислення.Мислення відбувається за загальними ознаками, спільними для всіх людей, водночас набуває відміннихособливостей залежно від змісту задач.Відповідно до цього мислення буває технічним, науковим, художнім тощо.

Технічне мислення спрямоване на розв'язання різних технічних задач.

Наукове мислення спрямоване на розв'язання теоретичних, наукових задач.

Художнє мислення виявляється у виконанні завдань художнього зображення особливостей дійсності, зокрема людей, їх життя, суспільних і виробничих відносин.

Індивідуальні відмінності в мисленні людей. Мислення за тих чи інших умов характеризується глибиною, послідовністю, самостійністю, критичністю, гнучкістю, швидкістю.

Глибина мислення характеризується вмінням людини проникнути в суть пізнаваних явищ, розкриття їх причини, дошукуватися їх основ, всебічно зя'сувати їх зв'язки з іншими явищами об'єктивної реальності, передбачити хід подій.

Поверховість мислення протилежна глибині мислення. Це вдоволення частковим з'ясуванням зв'язків тих чи інших явищ, недостатня диференціація зрозумілого і незрозумілого, доведеного і недоведеного.

Послідовність мислення полягає в умінні людини дотримуватися його логічних правил, не суперечити самій собі в своїх міркуваннях,доводити і обгрунтовувати свої висновки, стежити за тим, щоб думки випливали одна з одної, не відхилялися від теми міркування; дотримуватися певного плану у викладі думок, контролювати їх хід.Послідовність - істотна властивість правильного мислення.

Самостійність мислення - вміння людини ставити нові проблеми, знаходити нові підходи до їх розв'язання, виявляти ініціативу в розв'язанні тих завдань, котрі постабть у повсякденному житті. Це необхідна передумова новаторства в науці ітехніці.

Критичність мислення полягає у здатності переглядати погляди, теорії, що вже склалися, змінювати їх, якщо вони вступають у суперечність з новими даними науки і практики.

Гнучкість мислення - вміння змінювати спосіб розв'язання проблеми, знаходити нові шляхи її розв'язання,бути вільним від шаблону в з'ясуванні питань, беручи при цьому до уваги конкретні обставини, за яких відбуваються ті чи інші явища, події.

Інертність мислення вимірюється часом, протягом котрого різні люди впорюються з одними і тими ж пізнавальними завданнями, правильно і обгрунтованоїх розв'язуючи.

Розрізняють три види мислення: наочне, діюче, пов'язане з практичною діяльністю; образне, при якому предмети безпосередньо не сприймаються, а уявляються в пам'яті (уявлення деяких технологічних операцій); абстрактне, коли вивчаються загальні поняття і закономірності.

Осбливий тип мислення, характерний оператору - оперативне мислення, яке здійснюється в ході практичної діяльності та спрямоване на розв'язання практичних задач і характеризується швидкістю.

Властивості мислення, такі як швидкість, винахідливість, кмітливість, точність дії при раптовій зміні ситуації вимагають спеціального тренування як в реальних умовах, так і шляхом моделювання складних ситуацій чи окремих їх елементів за допомогою тренажерів і спецметодів.

Увага

Увага - це психологічний стан, який характеризує інтенсивність пізнавальної діяльлності та міру зосередженності на відносно малій ділянці, який стає усвідомленим та концентрує на собі психологічні і фізичні зусилля людини протягом певного відтінку часу.

Увага - це концентрація свідомості на певному об'єкті чи діяльністю з одночасним відвертанням від всього іншого; фізіологічною основою уваги єосередок оптимального збудження певної ділянки кори великих півкуль гологвного мозку.

Людська свідомість постійно спрямована на якість об'єкти, думки чи діяльність. Увага пов'язана з волею. Залежно від волі увага буває активною і пасивною.

Пасивна увага виникає без свідомого вольового зусилля під впливом зовнішніх подразників і триває доти, поки вони діють(сильний звук, світло). Це низька форма уваги, яка виникає за законом орієнтованого рефлексу і є спільною для людини і тварини.

Активна увага - свідома увага, яка вимагає вольового зусилля і завжди спрямована на сприйняття об'єктів і явищ з наперед поставленою метою (праця оператора).

Пасивна і активна увага взаємодіють і доповнюють одна одну.

Активна увага, вимагаючи вольового зусилля і нервового напруження, швидше втомлює людину.

Розрізняють зовнішньоспрямовану (табло приладів) і внутрішньоспрямовану (думки, переживання) увагу.

Обсяг уваги - кількість об'єктів, котрі можуть бути сприйняті одночасно і досить чітко.

Звичайно людина охоплює поглядом 6...8 об'єктів, при виконанні певної роботи - 2...3 об'єкта. Обсяг уваги пов'язаний з розподілом уваги.

Розподіл уваги - це здатність людини зосередити увагу на декількох об'єктах чи одночасно виконувати дві і більше дій.

Швидкість переключення уваги - здатність швидко змінювати об'єкти, на які спрямована увага, швидкість переходу від одного виду діяльності до іншого, що вдосконалюється в процесі профдіяльності і підвищує надійність робітників в критичній ситуації. Для безпеки праці велике значення має обачність, тобто здатність бачити те, що необхідно у дану мить.

Основа обачності - розподіл і переключення уваги, що забезпечує своєчасне визначення можливості ускладнення ситуації і правильну послідовність дій, що запобігають аварійним ситуаціям.

Інтенсивність і стійкість уваги - важливі якості людини.

Інтенсивність уваги - це ступінь її напруження при сприйнятті об'єкта: із збільшенням інтенсивності уваги сприйняття стає повнішим і чіткішим.

Стійкість уваги - утримання необхідної інтенсивності уваги протягом тривалого часу, що залежить від ступеня тренованості людини.

Неуважність - протилежна стійкості уваги і умовно поділяється на три ступеня:

- неуважність через слабкість та нестійкість активної уваги як результат неготовності діяти;

- надмірна інтенсивність і трудність переключення уваги як результат зосередження на певному різновиді діяльності, питаннях чипроблемах під впливом надмірних особистих переживань;

- слабка інтенсивність уваги при перевтомі, у хворобливому стані чи після вживання алкоголю, що характеризується слабкою концентрацією і ще більш слабким переключенням.

Найчастіше увага знижується при перевтомі.

Правила тренування уваги:

- уважно виконувати роботу заижди і в будь-якій ситуації;

- зосереджувати увагу в будь-який момент на певному предметі чи діяльності;

- ставитись з зацікавленням до предмета чи роботи, що підвищує увагу;

- чітка організація праці і здоровий психологічний клімат в колективі;

- дисциплінованість, рішучість і наполегливість;

- постійні вольові зусилля.

Сенсомоторні реакції

Сенсомоторні реакції - зворотні дії людини на усякі відчуття, які сприймаються органами чуттів. Дані реакції бувають прості і складні.

Прості сенсомоторні реакції - це швидка відповідь наперед відомим простим рухом на раптовий сигнал, який теж наперед відомий (швидке натискання кнопки чи реакція на сигнал лампочки).

Складні сенсомоторні реакції - це відповідь на декілька наперед відомих сигналів, на кожний з яких слід відповідати певним наперед відомим рухом (послідовне засвічування на табло2...3 різнокольорових лампочок, які гасять, натискаючи на відповідні кнопки). В кожній сенсомоторній реакції є прихований (латентий) і моторний період.

Латентний період - це час від моменту появи сигнали до початку руху. Латентний період простої реакції в середньому становить на звуковий сигнал - 0,14 с, на світло - 0,2 с.

Моторний період- час виконання руху.

Час складної реакції значно перевищує час простої і залежить від наступних чинників:

- стаж роботи, очікування небезпеки, настрій, заняття спортом (зменшують час реакції);

- хвороба, вживання ліків, алкоголю, радіація сонця,атмосферний тиск,вік,перевтома, рух у темряві, переляк, поганий настрій тощо (збільшують час реакції).

Сенсомоторна реакція характеризується правильністю, точністю і своєчасністю. Можна вчасно зреагувати, але вчинити неправильно.

Час реакції збільшується з віком, хоча з часом досвід у вмінні прогнозувати ситуацію компенсує сповільнену реакцію. Час реакції водія - 0,75 с, за змістом - 2,5 с, він залежить від швидкості автомобіля, від віку водія, його професійності (старші за віком мають реакцію 0,5...1,5 с, у водіїв з меншим досвідом час реакції - 1...2с)

Поиск по сайту: