Геліометеотропні реакції та їх механізми

Поширеність, різноманітність симптоматики і клінічне значення реакцій організму на вплив погоди визначають необхідність їх систематизації з позицій нозопатології. Оскільки більшість спочатку вивчених реакцій цього типу була пов’язана з тими або іншими метеоролого-синоптичними ситуаціями, вони одержували назву метеопатій. До їх числа входили: анемопатії (метеопатичні реакції, пов’язані з інтенсивним рухом повітря), циклонопатії (реакції, обумовлені циклонною погодою) та ін. Підкреслюючи зв’язок багатьох метеопатичних проявів з проходженням атмосферного погодного фронту, С.М.Чубинський запропонував для них термін “фронтосиндром”. Переважанням симптоматики, що відображає переважно локальний характер метеопатичної реакції, обумовлені назви таких реакцій, як метеоміалгії, метеоартралгії, метеоцефалгії і т.п.метеочутливістю називають здатність організму відповідати фізіологічною або патологічною (у хворих і ослаблених) реакцією на вплив погодно-метеорологічних чинників, а метеотропністю – розвиток патологічних станів і загострень хвороб, що виникають під впливом різкого коливання метеорологічних чинників. Г.Т.Єрмолаєв і І.П.Женіч під метеочутливістю розуміють реакції організму, що проявляються в загостренні основного захворювання при зміні погодних умов. Ці автори вважають, що метеопатологічні реакції – це поява скарг (головний біль, запаморочення, шум і дзвін у голові, кардіалгії, стенокардія напруги і спокою, задишка, почастішання серцебиття), виникнення підвищеної дратівливості, збудливості, загальної слабкості, артралгій, міалгій, підвищення або пониження артеріального тиску, пов’язаних з погодою фронтального типу, погодою з вираженою циклонною діяльністю і підвищеною геомагнітною активністю.

В.Ф.Овчарова метеопатологічною реакцією називає патологічну реакцію на аномальні (різкі, незвичайні) зміни погодних чинників у звичному кліматі.

Приведені й деякі інші визначення недостатньо повно відображають ту принципову обставину, що відповідна реакція на погодні умови – це реакція не тільки на метеорологічні, але і на весь комплекс космічних, геліогеофізичних і метеорологічних чинників. Тому представляється доцільним визначення поняття геліометеопатологічної реакції як сукупності несприятливих для здоров’я і працездатності людини об’єктивних і суб’єктивних змін, що виникають в організмі у зв’язку з дією окремих погодних чинників (космічних, геофізичних, метеосиноптичних) або їх комплексу.

Суб’єктивні та об’єктивні прояви геліометеопатологічних реакцій багатоманітні. Ця різноманітність визначається початковим станом організму, віком, наявністю і характером хронічного захворювання, типом нервової системи й іншими ендогенними та екзогенними чинниками. Клінічні прояви метеопатологічних реакцій у дітей (їх метеочутливість при різних захворюваннях коливається від 10,6 до 61%) багато в чому схожі з аналогічними реакціями у дорослих і визначаються характером захворювання Оскільки геліометеопатологічна реакція звичайно виникає на фоні наявного хронічного захворювання, визначення погодообумовленого характеру реакцій у ряді випадків представляє складну задачу. Ознаками, що відрізняють погодообумовлений характер загострення захворювання від інших причин, є синхронність, відносна масовість і відносна короткочасність порушень, що виникають у хворих з однаковими захворюваннями або практично здорових людей до, під час або після тієї або іншої погодної ситуації, геліогеофізичного явища. Істотно і те, що такі реакції виникають на фоні звичайного режиму дня, харчування, праці, лікування і не пов’язані з їх відхиленнями.Чутливість до впливу погоди широко поширена і для різних контингентів населення коливається в межах від 10% до 90% і більше. Такий широкий діапазон метеочутливості обумовлений різним ступенем її вираженості залежно від багатьох чинників: віку, стану здоров’я, характеру і тяжкості перебігу основного захворювання та ін.Самопочуття і працездатність також залежать від періоду року. Метеочутливість у міських жителів у 1,5–2 рази вище, ніж у сільських, що пов’язано як з особливостями режиму й умов життя в містах, так і з особливостями формування і характером впливу погоди на них. Міські жителі значно менше часу проводять на відкритому повітрі. Вони менш адаптовані до коливань швидкості руху, температури повітря, його вологості та інших метеофакторів. У них більш виражена схильність до гіпоксичних явищ. При цьому можливо поєднання впливу несприятливих погодних умов і забруднень атмосферного повітря.Вплив погоди викликає широкий діапазон зворотних реакцій – від ледве уловимих порушень професійного стереотипу поведінкових реакцій у практично здорових людей до важких загострень серцево-судинних й інших захворювань (І.Н.Музалівська, Т.І.Андронова із співавторами та ін.).Виділяють (В.Ф.Овчарова й ін.) 3 ступені тяжкості метеопатологичних реакцій: легку (скарги переважно загального характеру – нерізко виражене нездужання і психоемоційні порушення, стомленість, зниження працездатності, порушення сну, біль у суглобах), середню (загальне нездужання, гемодинамічні зрушення, посилення або поява симптоматики, характерної для основного хронічного захворювання), важку (гострі порушення мозкового кровообігу, важкі гіпертонічні кризи, загострення ішемічної хвороби серця, астматичний напад й ін.).За характером і механізмом дії розрізняють наступні основні ефекти впливу погоди (В.Ф.Овчарова):1. Тонізуючий – самопочуття добре, поліпшення настрою, підвищення працездатності. В осіб із зниженим артеріальним тиском поліпшується загальний стан, підвищується працездатність, нормалізується артеріальний тиск, зменшуються прояви хронічної гіпоксії. У хворих на гіпертонічну хворобу можливе невелике підвищення артеріального тиску, помірна тахікардія, незначний головний біль і біль у серці. Метеорологічні умови характерні для встановлення зони високого атмосферного тиску.

2. Спастичний – біль спастичного характеру різної локалізації, погіршення сну, дратівливість, порушення гемодинаміки (тахікардія), можливе підвищення артеріального тиску, зміна ЕКГ, спазми гладкої мускулатури внутрішніх органів. У осіб із зниженим артеріальним тиском ці ж прояви, але менш виражені. Спастичний ефект звичайно пов’язаний зі встановленням зони високого атмосферного тиску, проходженням холодного фронту погоди, зниженням температури взимку і підвищенням влітку, зменшенням вологості.3. Гіпоксичний – у осіб з підвищеним артеріальним тиском біль різної локалізації, слабкість, стомлюваність, сонливість, задишка. Можливе серцебиття, тахікардія, набряклість тканин і сверблячка шкіри, зниження насичення артеріальної крові киснем і загального споживання його, підвищення артеріального тиску. В осіб із зниженим артеріальним тиском ті ж об’єктивні і суб’єктивні прояви, посилення гіпоксичної гіпоксії.Метеоумови характеризуються зниженням атмосферного тиску, підвищенням температури взимку і зниженням – влітку, підвищенням абсолютної вологості, зменшенням вмісту кисню.4. Гіпотензивний – у осіб з підвищеним артеріальним тиском можливо його зниження, поліпшення загального самопочуття. В осіб із зниженим артеріальним тиском помірна слабкість, стомлюваність, задишка, серцебиття, сонливість, тахікардія, зниження артеріального тиску, невелике підвищення споживання кисню. Метеоумови характеризуються зниженням атмосферного тиску, підвищенням температури взимку і зниженням – влітку, збільшенням абсолютної вологості, вмісту кисню.Виникнення геліометеопатологічної реакції можна розглядати як результат різних механізмів реалізації або їх поєднання. Така неоднозначність пояснюється різноманіттям і умовами впливу (ізольовано, комплексно) погодних чинників. Механізм геліометеопатологічної реакції, обумовлений, наприклад, тільки різким перепадом атмосферного тиску, відрізнятиметься від механізму реакції у відповідь на геомагнітне збурення або поєднання кількох екзогенних чинників, хоча в кожному з цих випадків, ймовірно, є загальні ланки патогенезу. З іншого боку, механізм і прояви геліометеопатологічної реакції, обумовленої однаковим екзогенним впливом, відрізнятимуться у хворих з різними захворюваннями, типом нервової системи і т.п. Так, в основі геліометеотропних реакцій у серцево-судинних хворих лежать вазомоторні рефлекси (спазм судин, прискорений пульс, підвищений артеріальний тиск тощо) та зміни у системі крові (пригнічення фібринолізу, посилення зсідання крові, тромбоутворення тощо). Ці зміни сприяють, зокрема, тромбоутворенню, порушенню живлення м’яза, ішемії або розвитку інфаркту міокарда.На зміни кліматичних умов, організм при нормальній фізіологічній активності відповідає насамперед реакціями неспецифічного характеру, що виявляються загальним напруженням організму (стадія тривоги загального адаптаційного синдрому). При цьому посилюється діяльність деяких фізіологічних систем організму, змінюється рівень обмінних процесів, причому основна роль у механізмі зворотної реакції належить само регульованій системі гіпоталамус – гіпофіз – кіркова речовина надниркових залоз. При цьому важливе значення має неспецифічний і специфічний вплив чинника залежно від особливостей патологічного процесу.Несприятливі чинники навколишнього середовища можуть впливати на кору великого мозку й підкіркові утвори, а через них на всю вазомоторну сферу.У сукупності елементів, що формують механізм геліометеопатологічної реакції, можна виділити такі, що безпосередньо впливають на ланки фізіологічної регуляції і, такі, що впливають опосередковано.Однією з найпоширеніших реакцій на зміну погодних умов є реакція на підвищення або зниження атмосферного тиску. Механізм цього впливу пов’язаний переважно з гравітаційною дією на барорецептори плеври, очеревини, серця, верхніх дихальних шляхів, кровоносних судин. Зниження атмосферного тиску веде до компенсаторного підвищення тиску систоли і діастоли, при підвищенні атмосферного тиску гемодинамичні реакції мають протилежний характер. Пов’язане із зниженням зовнішнього тиску розширення газів обумовлює метеоризм кишечника, високе стояння діафрагми. Діапазон подібної реакції у відповідь досить великий: від ледве реєстрованих змін у практично здорових людей до важких гіпертонічних кризів, гострого порушення мозкового кровообігу та інших проявів. Проте навіть у даному прикладі вірогідний механізм погодообумовленої реакції пов’язаний не тільки з коливаннями атмосферного тиску, про що свідчать дані про зростання електричного опору шкіри, зменшення числа нейтрофільних гранулоцитів. Останнє явище трактується окремими дослідниками як ознака збудливої дії зниженого атмосферного тиску на симпатичну частину вегетативної нервової системи, а підвищеного – на парасимпатичну частину, що визначає різну вираженість геліометеопатологічної реакції у осіб з неадекватним початковим функціональним станом нервової системи (Б.М.Чубинський). Важлива роль надається також зміні стану атмосферної електрики, пов’язаної з коливаннями атмосферного тиску.Профілактика і лікування геліометеотропних реакцій включають 3 основні ланки: медичну оцінку погоди (спеціалізований медичний прогноз), організаційні і лікувально-профілактичні заходи. Початковою у цій системі є медична оцінка погоди і її спеціалізований прогноз. Важливий етап у комплексі заходів щодо профілактики і лікування геліометеотропних реакцій – отримання, інтерпретація даних про погоду, доведення цієї інформації і відповідних рекомендацій до відома лікарів лікувально-профілактичних установ.Оскільки виявлення метеолабільних хворих, цілеспрямовані профілактика і лікування геліометеотропних реакцій ще не набули обов’язкового статусу в комплексі лікувально-профілактичних заходів, вказівки щодо останніх носять рекомендаційний характер.Представляється доцільним наступний варіант організації заходів щодо профілактики і лікування геліометеотропних реакцій у стаціонарних і амбулаторних хворих. Медична оцінка і спеціалізований прогноз погоди вимагають повсякденного контакту з відповідними службами Гідрометцентру України та інших відомств. В умовах великого населеного пункту за наявності кількох стаціонарів, амбулаторно-поліклінічних установ для забезпечення такого контакту й організації подальших заходів доцільно створення на базі одного із стаціонарів спеціалізованого центру.

Функції такого центру:1) оперативний контакт з метеослужбою, геофізичними станціями, астрофізичною обсерваторією, бюро погоди й іншими установами, отримання від них первинної метеосиноптичної і геліогеофізичної інформації;

2) реєстрація і спеціальна обробка цієї інформації;3) значення медичного типу, складання медичного бюлетеня погоди на дану і наступну добу, складання загальних рекомендацій з профілактики і лікування геліометеотропних реакцій у зв’язку з прогнозом погоди, передача відповідної інформації установам охорони здоров’я;

4) визначення змісту і форми медико-метеорологічної інформації, призначеної для оповіщення населення;5) надання методичної допомоги установам охорони здоров’я, узагальнення досвіду роботи з профілактики і лікування геліометеотропних реакцій.Якщо є загальноміський медико-метеорологічний центр, безпосередньо в лікарнях і поліклініках можна обмежитися виділенням одного медичного працівника для зв’язку з цим центром, отримання оперативної інформації і подальшого доведення її до керівників (лікарів) відділень.За відсутності загальноміського центру безпосередньо в лікувально-профілактичній установі можна виділити заздалегідь підготовлених лікаря і медичну сестру (фельдшера), одним із службових обов’язків яких буде отримання відомостей про погодні умови, узагальнення їх і повідомлення відділень. Можливості для цього відкриваються, зокрема, у зв’язку з повсюдною організацією відділень профілактики і відновного лікування.При первинному обстеженні хворого та оформленні історії хвороби слід характеризувати його метеолабільність. Підставою для такої характеристики є головним чином дані анамнезу, уточнені в ході спостереження в період перебування хворого в стаціонарі.На першому аркуші історії хвороби хворого, віднесеного до метеолабільних, доцільно зробити відповідне позначення (наприклад, буква “М”).З урахуванням медико-метеорологічної інформації лікуючий лікар вносить відповідні корективи у схему лікування, відміняє або призначає додаткові маніпуляції, медикаментозні препарати, дає вказівки про перевід хворого до блоку інтенсивної терапії, палати штучного клімату й ін.

Медикаментозні призначення і рекомендації з профілактики і лікування геліометеотропних реакцій записують в історію хвороби. Рекомендується враховувати погодні умови не тільки відносно метеолабільних хворих, але і відносно усіх тяжкохворих, для яких несприятлива погода також є чинником ризику. При цьому слід орієнтуватися головним чином на медико-метеорологічний прогноз, складений фахівцем, а не покладатися на власне сприйняття погодної обстановки, яке часто не співпадає із ступенем фактичної біотропності погоди.Спірним продовжує залишатися питання про доцільність ознайомлення населення з медичним коментарем прогнозу погоди. Останніми роками таке оповіщення у формі спеціальних публікацій в газетах отримало певне розповсюдження. Тим часом багато видних клініцистів відносяться вельми стримано до ідеї широкого оповіщення населення про несприятливу в медичному плані погоду, оскільки у багатьох людей може виникнути невроз очікування.Разом з тим гласність медичного прогнозу погоди при належній редакції може бути і доцільною. Така інформація може мати певне значення і для медичних працівників, особливо за відсутності спеціалізованого медико-метеорологічного центру. При цьому не слід робити акцент на те, що очікувана погода може викликати погіршення самопочуття або іншим чином негативно позначитися на стані здоров’я. Такий висновок медичний працівник зробить сам, виходячи з типу погоди, прогнозованої синоптичної ситуації. В інформації в загальнодоступній пресі, по радіо доцільно обмежитися даними про цю ситуацію, вказати очікуваний медичний тип погоди.Лікувально-профілактичні заходи повинні бути направлені на підвищення резервів адаптації, загальної стійкості організму до змін погоди і включати ефективну раціональну терапію основного захворювання.Конкретна схема профілактики і лікування геліометеотропних реакцій передбачає як довгострокові, так і короткочасні заходи, що здійснюються напередодні погодних ситуацій підвищеного ризику. Довгострокові, постійні заходи направлені на підвищення адаптаційних можливостей людини, загальної стійкості організму до несприятливого впливу. Вони зводяться до дотримання загальногігієнічних вимог щодо раціонального режиму харчування, праці, фізичної культури, загартування, правил психогігієни, особистої гігієни. Короткострокові заходи направлені на профілактику, усунення і ослаблення проявів геліометеотропних реакцій.

Розрізняють 3 основні форми профілактики геліометеотропних реакцій: термінову, поточну (курсову) і сезонну. Термінова профілактика проводиться напередодні (за 1–2 дні), в період несприятливої погоди і в подальші 2–3 дні. Нею повинні бути охоплені всі метеочутливі особи і хворі з підвищеним ризиком перебігу і кінця основного захворювання.Курсова профілактика проводиться протягом 2–4 тижнів з початку госпіталізації, амбулаторно – за призначенням лікуючого лікаря. Як і термінова, вона проводиться всім метеочутливим хворим і хворим з підвищеним ризиком перебігу захворювання незалежно від сезону року.Сезонна профілактика проводиться диспансерним хворим у формі курсів тривалістю 1–2 місяці в самі небезпечні для даної категорії хворих за умов погоди періоди і безпосередньо перед ними. Такими періодами для хворих на ішемічну хворобу серця в кліматичних умовах Києва є березень – квітень і листопад – грудень, для хворих на гіпертонічну хворобу – січень – березень, травень і грудень.Загальногігієнічні заходи потрібно виконувати постійно.Доцільно, а в окремих випадках необхідно, в несприятливі за погодних умов дні й періоди обмежити або відмінити діагностичні і лікувальні маніпуляції, пов’язані з підвищеним фізичним або емоційним навантаженням. Вказане обмеження слід брати до уваги і при планових оперативних втручаннях.Метеоролабільним людям необхідно твердо дотримуватись раціонального розпорядку дня: своєчасно лягати спати і завжди в однаковий час вставати. Сон повинен тривати 8 – 9 годин на добу. Слід різко обмежити паління, вживання спиртних напоїв, кави, какао.Харчування повинно відповідати фізіолого-гігієнічним вимогам, зокрема, забезпечувати раціональну вітамінізацію їжі і наявність у ній достатньої кількості мікроелементів і їх збалансованого співвідношення. Вітаміни типу С, В та А сприяють виробленню стійкості до метеофакторів, зокрема, до знижених температур. Систематичне вживання вітамінів у холодний період року полегшує перебіг метеоропатій.Оскільки до патогенезу геліометеотропних реакцій майже завжди причетні елементи кисневої недостатності, цю обставину слід враховувати при лікувальних призначеннях (киснева пінка, аеротерапія та ін.).

73 Дефіцит насичення (різниця між максимальною та абсолютною вологістю повітря) визначають по таблиці насичених водяних парів: від значення максимальної вологості повітря при показаннях сухого термометра психрометра віднімають абсолютну вологість повітря, розраховану за формулами Реньо чи Шпрунга.Фізіологічний дефіцит насичення (різницю між максимальною вологістю повітря при температурі тіла – 36,5^оС і абсолютною вологістю повітря) визначають по тій же таблиці насичених водяних парів (табл. 3).Точку роси (температуру, при якій абсолютна вологість повітря стає максимальною) знаходять по тій же таблиці насичених водяних парів (табл. 3) у зворотному напрямку: за значеннями абсолютної вологості знаходять температуру, при якій ця вологість буде максимальною.Взаємозалежність різних показників вологості повітря див. на схемі мал. 6.3).

Мал. 6.3. Взаємозалежність різних показників вологості повітря

Зі схеми видно, що максимальна вологість з підняттям температури повітря зростає в геометричній прогресії, а абсолютна – в арифметичній. А тому відносна вологість з підняттям температури знижується. Таким чином, в холодні пори року кількість вологи у повітрі (абсолютна вологість) істотно нижча, ніж влітку, але вона близька до насиченості (максимальної вологості), і тому відносна вологість в холодні пори року, як правило, висока, а влітку – низька.

Поиск по сайту: