Розрахунок можливого рівня врожайності

Агротехнічна частина програмування передбачає розробку технологічного забезпечення програмованого врожаю. Це зокрема, оптимізація водного, повітряного і поживного режимів відповідно до біологічних особливостей культури.

Завершується технологічне забезпечення складанням технологічної карти програмування врожаю. Техніка, строки виконання робіт, зоди застосування препаратів, якість робіт, оптимальні показники структури посіву залежать від біологічних особливостей сорту.

Прогнозування врожаїв – це насамперед передбачення на основі даних наукових досліджень того рівня врожайності, якого можна досягти при певному збігу факторів урожайності. Для цього враховують господарські можливості і аналізують природні фактори, які в польових умовах неможливо істотно суттєво змінювати. Це сонячна радіація, волога і тепло. Тому програмування врожайності обчислюють, виходячи з потенційної врожайності і дійсно можливої врожайності. Також важливим елементом є розроблення системи використання обчислення дози добрив.

Суть програмування вперше сформулював академік Шаталов. Програмування врожаю – це розробка, своєчасне і якісне виконання комплекс взаємопов’язаних агротехнічних, організаційних заходів, які дають можливість вирощувати запрограмовані врожаї із одночасним підвищенням родючості грунтів, охорони навколишнього середовища і одержання екологічно чистої продукції.

Програмування – це оптимальне планування від багатьох обставин, яке забезпечується з однієї сторони реальними природними факторами урожайності, за кліматичними природними умовами і в наявності в господарстві штучні фактори-добрива, с-г техніка.

Шаталов виділив 10 рядів елементів, які ще називають принципи. Основна суть їх:

1. Розрахунок потенційної врожайності (ПВ) за використанням ФАР посіву;

2. Розрахунок дійсно можливого або кліматичного забезпечення врожайності за природними ресурсами вологи і тепла;

3. Спланувати реальну господарську (виробничу) врожайність за тими ресурсами, які є в господарстві;

4. Розрахувати площу листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал та ін;

5. Проаналізувати закони землеробства і рослинництва і правильно використати їх у конкретних умовах програмування;

6. Розрахувати норми добрив і розробити систему найефективнішого їх використання;

7. Скласти баланс води для умов зрошення для повного забезпечення культури водою по періодах вегетації;

8. Розробити систему агротехнічних заходів;

9. Розробити систему захисту рослин від шкідників, хвороб, бур’янів;

10. Скласти картку вихідних даних для оптимального варіанту агротехнічного комплексу для досягнення запрограмованої врожайності за величиною як і врожай.

Процес програмування поділяється на етапи:

1. Визначення рівня врожайності культур та їх реально можлива врожайність, конкретно грунтово-кліматичні і матеріально технічні умови господарювання.

2. Складання оптимального агрокомплексу стосовно конкретного сорту і агроекології;

3. Розробка моделей формування врожаю програми користування;

4. Процес реалізації програми і прийняття рішень щодо коригування прийомів.

Визначення дійсно можливої врожайності – Д М У, регульовані або мало регульовані фактори місцевості майже завжди перебувають не в оптимальних і обмежують ККД ФАР посівів. Тому врожайність, як правило, нижче тій, яка відповідає ККД ФАР.

Звідси невідповідність між ПУ і врожайністю, які забезпечують теплові і водні ресурси місцевості. Врожайність, розраховану за мало регульованими і перераховану, факторами волого забезпечення і тепловими ресурсами, називають дійсно можливою або кліматично забезпеченою. Визначають ДМУ за формулою:

Де ДМУ – дійсно можлива врожайність абсолютно сухої маси, ц/га;

- запас продуктивної вологи;

- сума опадів за вегетаційний період;

Тк – транспіраційний коефіцієнт.

Перерахунок від ДМУ біомаси до ДМУ господарсько цінної частини врожаю проводять за формулою:

В-к: При співвідношенні основної продукції до побічної (1:07) урожай становить

Потенційна врожайність, якої можна досягти при заданому коефіцієнті використанням посівом ФАР і повному забезпеченні іншими факторами, визначають за формулою:

ПУ - потенційна врожайність,

Офар – сума надходження фотосинтетичної радіації, млрд. кКал,

К - коефіцієнт засвоєння ФАР. %.

о - калорійність одного кг сухої біомаси,

10 - коефіцієнт для переведення в абсолютні величини.

Перерахунок від ПУ біомаси до ПУ господарсько цінної частини врожаю проводять за формулою:

Де Вст - стандартна вологість господарсько цінної частини врожаю,

а - сума частин основної і побічної продукції урожаю.

Поиск по сайту: