 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Особливості інших пасивних операцій банку
Для формування ресурсів банки можуть використовувати кошти, запозичені:
на міжбанківському ринку у вигляді залучених міжбанківських кредитів;
у результаті продажу цінних паперів на умовах репо;
у Національного банку України через постійно діючу лінію рефінансування або через отримання стабілізаційних кредитів;
у результаті розміщення цінних паперів власного боргу.
Міжбанківські кредити – це кредити, що надаються одним банком іншому на міжбанківському ринку. Кредитні відносини між банками визначаються на договірних засадах шляхом укладання кредитних договорів, які мають передбачати порядок здійснення розрахунків відповідальних сторін, їх права та обов’язки з належним оформленням справ за міжбанківськими кредитами (рис. 3.4.1).
 |
Рис. 3.4.1. види міжбанківських кредитів
Традиційним фінансовим інструментом ринку міжбанківських кредитів є короткострокові кредити – «короткі гроші» – терміном до одного місяця; кредити терміном більше, ніж один місяць, вже вважаються довгостроковими – «довгі гроші».
За строками кредитування міжбанківські кредити поділяють на кредити, надані:
на 1 робочій день – кредити овернайт (overnight);
від 2 до 7 днів;
від 8 до 21 дня;
від 22 до 31 дня;
понад 92 днів.
Найбільш поширеною формою є кредити овернайт.
При безстроковому міжбанківському кредитуванні строки угоди автоматично подовжуються щодня, доки одна із сторін не прийме рішення про розірвання такої угоди.
Міжбанківські кредити надаються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на кореспондентський рахунок банку-позичальника в межах встановленого ліміту. Банкиотримують міжбанківськи кредити з метою оперативної підтримки поточної ліквідності на необхідному рівні, поповнення коррахунку в Національному банку з метою дотримання нор-мативів обов’язкового резервування, для короткострокового кредитування клієнтів, для придбання державних цінних паперів або для здійснення арбітражних операцій.
В основу операцій репо покладено механізм залучення ресурсів банками на міжбанківському ринку за рахунок продажу низькоризикових та високоліквідних цінних паперів, до яких належать облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), казначейські векселі, депозитні сертифікати Національного банку, муніціпальні облігації, ліквідні цінні папери фінансово стійких вітчизняних підприємств. Залежно від характеру укладеної угоди репо може бути прямим та зворотнім.
Пряме репо – це кредитна операція, що ґрунтується на двосторонній угоді між банком-покупцем та банком-продавцем про купівлю цінних паперів або іноземної валюти з подальшим зобов’язанням банку-продавця викупити цінні папери або іноземну валюту за обумовленою ціною на обумовлену дату.
Зворотне репо – це депозитна операція, що ґрунтується на двосторонній угоді між банком-продавцем та банком-покупцем про продаж цінних паперів з одночасним зобов’язанням зворотного їх викупу за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату.
У разі потреби в додаткових коштах для підтримання ліквідності балансу банки за своєю ініціативою можуть звертатися до Національного банку з метою отримання кредитів рефінансування. Переважно рефінансування банків здійснюється шляхом:
1) надання кредитів рефінансування на один робочий день – кредити овернайт;
2) надання кредитів рефінансування до 14 днів та до 365 днів;
3) надання стабілізаційного кредиту.
Національний банк здійснює рефінансування банків за процентною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку, яка протягом дії кредитного договору не підлягає коригуванню.
Рефінансування банків здійснюється лише за умови надання банком-позичальник забезпечення (окрім бланкових кредитів) у вигляді:
державних цінних паперів (облігації зовнішньої державної позики, облігації внутрішньої державної позики України та інших боргових зобов’язань держави);
державних цінних паперів (облігації внутрішньої державної позики), які перебувають у довірчій власності банку – тільки для кредитів рефінансування понад 14 днів;
депозитних сертифікатів Національного банку;
векселів суб’єктів господарської діяльності;
подвійних складських свідоцтв, що містять складські свідоцтва та заставні свідоцтва, прийнятих банком як забезпечення за наданими кредитами;
іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю;
облігацій підприємств, які вільно обертаються на ринку, або облігацій підприємств з додатковим забезпеченням;
облігацій місцевих позик, що вільно обертаються на ринку;
застави майнових прав, котрі виникли в банку в результаті укладення кредитного договору між ним та відповідним суб’єктом господарювання тільки для кредитів рефінансування понад 14 днів.
Для отримання кредиту рефінансування банк може запропонувати лише однорідну заставу.
Національний банк здійснює рефінансування банків строком до 14 днів та до 365 днів шляхом проведення кількісного або процентного тендера. Один банк не може одержати більше, ніж 50%, запропонованого на тендері обсягу кредитів.
Процентний тендер – тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до Національного банку, крім суми очікуваного кредиту, пропонують ціну (процентну ставку з точністю до одного десяткового знака після коми), за якою вони погоджуються одержати кредит.
Кількісний тендер – тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування. Сума коштів, що пропонується для рефінансування, може оголошуватися або не оголошуватися.
Національний банк проводить тендери щосереди з такою періодичністю:
три середи підряд – рефінансування строком до 14 днів;
одна середа – рефінансування строком до 365 днів.
Розподіл кредитів під час проведення кількісного тендера здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за оголошеною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.
На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків. Якщо два або кілька учасників процентного тендера пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишилися, не достатній для задоволення всіх заявок банків з однаковою процентною ставкою, то кошти розподіляютьсяпропорційно між цими банками.
Національний банк також може надавати кредити на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення для забезпечення ліквідності банку на визначений строк – стабілізаційні кредити. Національний банк розглядає питання про надання стабілізаційного кредиту банку, який розробив програму фінансового оздоровлення, або банку, що взяв на себе борг іншого банку, працюючого за програмою фінансового оздоровлення (за наявності клопотання та висновків відповідного територіального управління Національного банку). Стабілізаційний кредит надається платоспроможному банку для підтримки ліквідності на строк до двох років. Національний банк має право приймати рішення про продовження строку користування стабілізаційним кредитом на строк до одного року з одночасним призначенням банку куратора. Загальний строк користування стабілізаційним кредитом з урахуванням усіх продовжень строку користування ним не може перевищувати п'яти років. Процентна ставка за стабілізаційним кредитом є змінною, її розмір визначається в річних процентах на рівні облікової ставки Національного банку плюс 2%. Національний банк має право приймати рішення щодо взяття за стабілізаційним кредитом однорідного або змішаного забезпечення.
Національний банк з метою обмеження ризику ліквідності банку під час надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору встановлює обмеження та вимоги щодо його діяльності, які мають бути передбачені в кредитному договорі, зокрема щодо:
заборони виплати дивідендів акціонерам чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
заборони виплати бонусів, премій та інших додаткових матеріальних винагород керівникам банку;
заборони здійснення інвестицій у нові основні засоби, які не беруть участі в здійсненні банківських операцій, крім тих, що перейшли у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя;
заборони придбання цінних паперів (крім державних облігацій України, боргових цінних паперів, емітованих Національним банком);
зупинення проведення банком активних операцій з пов'язаними особами банку;
заборони здійснення викупу акцій власної емісії та дострокового погашення цінних паперів власної емісії;
заборони надання бланкових кредитів (крім кредитів фізичним особам у сумі не більше ніж 50,0 тис. грн., у тому числі кредитів овердрафт).
Банки також можуть залучати кошти шляхом розміщення власних боргових цінних паперів, серед яких переважають банківські векселі та облігації. Ці цінні папери представляють собою зобов’язання банку сплатити певну суму (номінальну вартість даних цінних паперів) їх власнику у визначений термін.
Питання для самоконтролю:
1. Визначте сутність банківських ресурсів та окресліть їх структуру.
2. визначте джерела формування власних ресурсів банку?
3. Охарактеризуйте суть, значення залученого капіталу банку та назвіть основні класифікаційні ознаки.
4. Назвіть методи нарахування процентів за депозитними вкладами.
5. Розкрийте суть, значення запозичених банківських ресурсів.
6. Які джерела формування позиченого капіталу банку?
7. Охарактеризуйте механізм рефінансування банків.
8. У чому сутність операції РЕПО?
Поиск по сайту: