Безготівкові операції банків

Банки списують кошти з рахунків клієнтів лише за дорученнями власників рахунків (включаючи договірне списання коштів) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта.

Якщо до банку надійшло одночасно кілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються в такій черговості:

у першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

у другу – списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

у третю – списуються кошти на підставі інших рішень суду;

у четверту – списуються кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;

у п’яту – списуються кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

Банк зобов’язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли на їх користь за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, в день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів не виявлено розбіжностей.

Для списання коштів з рахунку юридичні особи можуть використовувати такі розрахункові документи:

1) платіжне доручення;

2) платіжну вимогу;

3) платіжну вимогу-доручення;

4) розрахунковий чек;

5) акредитив.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають вид платіжних інструментів і пред’являють їх під час укладення договорів на розрахунково-касове обслуговування.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Схема розрахунків з використанням платіжного доручення представлена на рис. 4.2.1.

1 – укладання договору купівлі-продажу товарів (послуг) на певну суму; 2 – відвантаження товарів (надання послуг); 3 – оформлення платіжного доручення та передача його в банк для оплати; 4 – списання зазначеної в платіжному дорученні суми на користь отримувача банком платника; 5 – зарахування коштів на поточний рахунок отримувача банком отримувача та повідомлення його про надходження коштів

Рис. 4.2.1. Схема розрахунків з використанням платіжного доручення

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами (за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги, у порядку попередньої оплати та ін.).

Платіжна вимога – розрахунковий документ, який містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Платіжні вимоги застосовуються у разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів та в разі договірного списання коштів з рахунку клієнта

Стягувачами коштів можуть бути податкові органи, державні виконавці та підприємства, що здійснюють примусове списання коштів на підставі визнаних претензій. Примусове списання коштів з рахунку платника здійснюється на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій у порядку, передбаченому законодавством України.

Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника – протягом 30 календарних днів з дати їх складання. Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на поточному рахунку платника, оскільки стягнення здійснюється з усіх рахунків клієнта (поточних, депозитних, коштів у розрахунках тощо). У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів на рахунках клієнта.

Банк не пізніше, ніж наступного робочого дня, повідомляє платника про надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів з його рахунку, якщо умова про таке повідомлення передбачена договором банківського рахунку цього платника. Стягувач може відкликати платіжну вимогу в будь-який час до списання коштів з рахунку платника шляхом подання листа про відкликання до банку, що обслуговує стягувача. Платіжна вимога відкликається лише в повній сумі.

Договірне списання коштів з рахунку платника банк здійснює за його дорученням на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг.

Платіжна вимога-доручення – розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої – вимога отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Отримувач коштів оформлює верхню частину вимоги-доручення і передає безпосередньо платнику не менше, ніж у двох примірниках.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину (акцептує) і подає до банку, що його обслуговує.

Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, яка є на його рахунку. Схема розрахунків з використанням платіжної вимоги-доручення представлена на рис. 4.2.2.

1 – укладання договору купівлі-продажу товарів (послуг) на певну суму; 2 – відвантаження товарів (надання послуг), оформлення платіжної вимоги-доручення та передача її платнику для акцепта; 3 – акцепт платіжної вимоги-доручення та передача її в банк для оплати; 4 – списання зазначеної в платіжній вимозі-дорученні суми на користь отримувача банком платника; 5 – зарахування коштів на поточний рахунок банком отримувача та повідомлення його про надходження коштів

Рис. 4.2.2. Схема розрахунків з використанням платіжної вимоги-доручення

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Розрахунковий чек – розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку. Чеки виготовляються на замовлення банку Банкнотно-монетним двором Національного банку на спеціальному папері і брошуруються в розрахункові чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії чекової книжки – один рік. Чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.

Розрахункові чеки використовуються в безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги).

Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця (підприємства) на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Тільки фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу з суми чека готівкою (але не більше, ніж 20% від суми чека).

Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» відповідних балансових рахунків у банку-емітенті.

Чек із чекової книжки пред’являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).

Схема розрахунків з використанням чеків представлена на рис. 4.2.3.

1 – заява на видачу чекової книжки; 2 – бронювання необхідної суми коштів на окремому аналітичному рахунку та видача чекової книжки; 3 – укладання договору купівлі-продажу товарів (послуг) на певну суму; 4 – відвантаження товарів (надання послуг); 5 – оформлення чека та передача його чекодержателю; 6 – передача чека в банк для оплати; 7 – банк чекодержателя пересилає чек до банку-емітента; 8 – банк-емітент списує зазначену в чеку суму коштів з рахунку чекодателя; 9 – банк чекодателя зараховує кошти на його поточний рахунок та повідомляє про надходження коштів

Рис. 4.2.3. Схема розрахунків з використанням чеків

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки, або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

Акредитив – це договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, що відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Бенефіціар – особа, якій призначено платіж або на користь якої відкрито акредитив.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

покритий – акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому аналітичному рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку;

непокритий – акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту;

відкличний акредитив – акредитив, умови якого можуть бути змінені або анульовані банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Відкликання акредитива не створює зобов’язань банку-емітента перед бенефіціаром. Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару лише через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній – бенефіціара. Документи за акредитивом, що відповідають умовам акредитива та подані бенефіціаром і прийняті виконуючим банком до отримання останнім повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива, підлягають оплаті;

безвідкличний акредитив – це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Якщо в договорі на відкриття акредитиву не зроблено поміток щодо можливості зміни умов акредитиву, він вважається безвідкличним.

У разі відкриття покритого акредитива, депонованого в банку-емітенті, заявник подає заяву та платіжне доручення на перерахування коштів зі свого рахунку на аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» у банку-емітенті.

Акредитив є відкритим після того, як надіслано повідомлення бенефіціару про відкриття та умови акредитива. Банк-емітент інформує виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива шляхом надсилання йому повідомлення не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви від клієнта.

При відкритті непокритого акредитива у реквізиті заяви «Вид акредитива» має додатково зазначатися «непокритий».

Виконуючий (авізуючий) банк про відкриття та умови акредитива повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента.

Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом.

Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром докумен-ти щодо дотримання всіх умов акредитива і перераховує заброньовані кошти на аналітичному рахунку на поточний рахунок бенефіціара.

Схема розрахунків за покритим акредитивом представлена на рис. 4.2.4.

У разі порушення хоча б однієї з умов акредитиву виконуючий банк не проводить виплати за акредитивом, про що інформує бенефіціара, і надсилає повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на оплату документів з розбіжностями. Зазначене повідомлення має містити пов-ний перелік розбіжностей з умовами акредитива, виявлених під час перевірки. У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днів після відправлення повідомлення або надходження негативної відповіді виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, зазначивши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів.

Не приймаються до оплати за акредитивом документи, які мають розбіжності з умовами акредитива або зміст яких суперечить один одному.

1 – укладання договору купівлі-продажу товарів (послуг) на певну суму; 2 – оформлення заяви на відкриття акредитиву та платіжного доручення для перерахування необхідної суми коштів на окремий аналітичний рахунок; 3 – повідомлення виконуючого банку про відкриття акредитиву; 4 – повідомлення бенефіціара про відкриття акредитиву; 5 – відвантаження товарів (надання послуг); 6 – передача всіх необхідних документів, передбачених умовами акредитиву, до виконуючого банку для оплати; 7 – виконуючий банк перевіряє дотримання бенефіціаром умов акредитиву та пересилає необхідні документи в банк-емітент для оплати; 8 – виконуючий банк зараховує кошти на поточний рахунок бенефіціара та повідомляє його про надходження коштів; 9 – банк-емітент після перевірки документів перераховує кошти з аналітичного рахунку на користь виконуючого банку; 10 – банк-емітент повідомляє платника про платіж та передає йому товаророзпорядчі документи

Рис. 4.2.4. Схема розрахунків за покритим акредитивом

Платіжна картка є власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі відповідно до умов договору з клієнтом.

За функціональним призначенням виділяють кредитні та дебетні платіжні картки, а також картки типу «електронний гаманець».

Кредитні картки передбачають відкриття кредитної лінії в банку, що дає можливість власнику користуватись кредитом при купівлі товарів і при отриманні касових позик. Держатель кредитної картки має право в межах установленого банком ліміту отримувати кредити банка при оплаті товарів або у формі готівки, застосовувати картку для розрахунків на усіх підприємствах торгівлі і послуг, які приймають картки цього типу.

Дебетна картка видається держателю, як правило, на обмежений термін і тільки після внесення їм покриття на спеціальний картковий рахунок у розмірі установленого ліміту.

Ще одна класифікація пластикових карток пов’язана з їхніми технологі­чними особливостями. Найбільш розповсюджені картки двох видів:

з магні­тною смугою – чіп-картка (сhір саrd);

з вбудованою мікросхемою – смарт-картка (smаrt саrd), чи «інтелектуальна» картка.

Собівартість смарт-картки вища ніж картки з магнітною смугою, але інформаційні можливості смарт-картки значно вищі.

Виконання платежів клієнтів або власних зобов’язань банків здійснюється в системі електронних міжбанківських переказів Національного банку (СЕМП), що складається з системи електронних платежів (СЕП) та системи термінових переказів (СТП), координацію роботи яких забезпечує система моніторингу технічних рахунків. Додатковими складовими СЕМП є інформаційно-пошукова система, система резервування і відновлення функціонування СЕМП.

Продовження табл. 4.1

Переказ грошей через кореспондентські рахунки банків – членів платіжної системи в розрахунковому банку – може виконуватися за результатами взаємозаліку на підставі клірингу або за кожним платіжним повідомленням платіжної системи окремо.

Поиск по сайту: