Загальна психологічна характеристика діяльності

Діяльність

1. Загальна психологічна характеристика діяльності.

2. Мотиви діяльності

3. Психологічна теорія діяльності

4. Психологія вчинку

1. Активність особистості та її джерела. Активність і діяльність. Діяльність як суттєвий вид активності людини. Розвиток уявлень про сутність діяльності. Основні положення психологічної теорії діяльності.

2. Структура діяльності. Екстеріоризація та інтеріоризація дій. Поняття про навички, вміння, звички.

3. Основні види діяльності (гра, навчання, праця).

4. Індивідуальний стиль діяльності та професійна придатність.

· Опрацювати першоджерела:

ü Давыдов В.В. Нерешенные проблемы теории деятельности // Психологический журнал. – 1992. – Т.12. - №2.

ü Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознания. Личность. – М., 1975.

ü Шадриков В.Д. Психологический анализ деятельности как системы // Психологический журнал. – 1990. – Т.8. - №3.

Загальна психологічна характеристика діяльності

Діяльність – це динамічна система взаємодії суб’єкта зі світом. В ході такої взаємодії виникає психічний образ, відбувається його втілення в об’єкті, відбувається реалізація суб’єктом своїх відношень з оточуючою дійсністю.

Спонукальними причинами діяльності людини є мотиви – сукупність внутрішніх та зовнішніх умов, які зумовлюють активність суб’єкта і визначають спрямованість особистості. Саме мотив є спонукальною силою діяльності, скеровує її, тобто визначає її цілі та завдання.

Мета – це усвідомлений образ кінцевого результату діяльності. Метою може бути певний предмет, явище або певна дія. Задача – це задана в певних умовах (наприклад, в проблемній ситуації) мета діяльності, яка має бути досягнута шляхом перетворення цих умов з використанням певних процедур. Будь яке завдання включає в себе: вимогу або мету, яку необхідно досягнути; умову або ситуацію, тобто відомий компонент постановки завдання; шукане або невідоме – яке потрібно віднайти, щоб досягти мету. Задачею може бути конкретна мета. Яку необхідно досягнути. Однак в складних видах діяльності задачами є конкретні цілі, без досягнення яких неможливим є досягнення головної мети. Наприклад, для того щоб оволодіти певною спеціальністю, людина має спочатку засвоїти її теоретичні аспекти,обто розв’язати певні учбові завдання. А потім реалізувати ці знання на практиці. Тобто розв’язати рід задач практичної діяльності.

Людина в сучасному суспільстві займається різноманітними видами діяльності. Класифікувати всі види діяльності надзвичайно важко. Однак можна узагальнити і виділити властиві всім людям основні види діяльності. Вони є відповідними загальним потребам. Які притаманні всім людям, а точніше – тим видам соціальної активності людини, в які неодмінно залучається кожна людина в ході індивідуального розвитку. Такими видами діяльності є гра, навчання, праця.

Гра – це особливий вид діяльності, результатом якого не є виробництво певного матеріального чи ідеального продукту. Розрізняють кілька типів ігор: індивідуальні (рід діяльності, коли грою зайнята одна людина) та групові (включає кілька людей), предметні (з включенням в ігрову діяльність певних предметів) і сюжетні (за певним сценарієм), рольові (поведінка людини в грі визначається певною роллю) та ігри за правилами (регулюються певною системою правил поведінки учасників гри). Для дітей ігри мають розвивальне значення. У дорослих гра не є провідним видом діяльності, а є засобом спілкування і розрядки.

Навчання – вид діяльності. Мета якого: засвоєння людиною знань, умінь и навичок навчання може бути організованим і здійснюватись в спеціальних освітніх закладах. Воно може бути неорганізованим і відбуватись мимовільно, в інших видах діяльності. У дорослих людей навчання може відбуватись в ході самоосвіти. Особливість навчальної діяльності: вона безпосередньо спрямована на психічний розвиток індивіда.

Праця займає особливе місце в системі людської діяльності. Саме завдяки трудовій діяльності людина стала тим, ким вона є. Завдяки праці людина створила сучасне суспільство, створила предмети матеріальної та духовної культури, змінила умови життя і таким чином відкрила для себе перспективи подальшого, фактично необмеженого розвитку. З працею перш за все пов’язане створення та удосконалення знарядь праці. Вони, в свою чергу, зумовили підвищення продуктивності праці. Розвитку науки, промислового виробництва, технічної та художньої творчості.

Діяльність людини – складне та різноманітне явище. У здійсненні діяльності задіяні всі компоненти ієрархічної структури людини: фізіологічний, психічний, соціальний.

Психологічна теорія діяльності. Розробка та розвиток даної теорії пов’язана з такими видатними психологами, як Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, А.Р.Лурія, О.В.Запорожець, П.Я.Гальперін та ін. Теорія створена в радянський період і є центральною теорією психологічною теорією, що розвивалась протягом 50 років. Чому ж дана теорія займає таке значуще положення у вітчизняній психології. По-перше вона наголошує на вирішальній ролі праці і діяльності в походженні свідомості і розвитку психіки людини. Ця точка зору і зараз є основоположною в методології досліджень психологів. По-друге, психологічна теорія діяльності розкриває роль діяльності в прояві психічних явищ людини, в т.ч. і свідомості. Адже, характеризувати людину, особливості її особистості ми, в основному, можемо лише за результатами її діяльності.

Найбільш повно теорія діяльності висвітлена в працях О.М.Леонтьєва. Основними поняттями даної теорії є діяльність, свідомість і особистість. Який же зміст вкладали психологи в дані поняття?

Діяльність має складну ієрархічну будову. Вона складається із кількох нерівнозначних рівнів. Верхній рівень – це рівень особливих видів діяльності, далі – рівень дій, за ним – рівень операцій, і найнижчий – рівень психофізіологічних функцій.

Центральне місце в такій ієрархічній побудові займає дія – яка я основною одиницею аналізу діяльності. Дія – це процес, спрямований на реалізацію мети. Наголошуємо, що мета – це усвідомлений образ бажаного результату діяльності. Виконуючи певну діяльність. Людина постійно тримає даний образ у своїй свідомості. Таким чином, дія – це свідомий прояв активності людини. Винятками є ті випадки, коли у людини із-за певних причин порушена адекватність психічної регуляції поведінки

2. Мотиви діяльності

3. Психологія вчинку

Поиск по сайту: