Поняття операційної системи (ОС). Їх класифікація та функції

ОС – це набір програм, що, по-перше, управляють роботою всіх складових інформаційної системи; по-друге, забезпечують зв’язок між комп’ютером та користувачем та зручне використання комп’ютера користувачем.

Тобто операційна система (ОС) – це комплекс програм; забезпечує керування комп’ютером як єдиним цілим (тоді як насправді комп’ютер складається з багатьох частин), його взаємодія з навколишнім середовищем (людиною, прикладними програмами, іншими системами). ОС – головна частина системного програмного забезпечення. Операційна система управляється командами.

Найбільш відомими ОС є:

§ сімейство операційних систем Windows (Windows 3.x, Windows 95, Windows 98, Windows NT, Windows ME, Windows 2000, Windows XP);

§ дискова операційна система фірми Microsoft – MS-DOS;

§ на робочих станціях і серверах найбільше поширення одержали операційні системи Windows Server і UNIX;

§ Linux – вільно розповсюджена ОС;

§ на персональних комп’ютерах фірми Apple використовуються різні версії операційної системи Mac OS.

§ OS/2.

§ Макінтош.

§ Mandrake.

Операційні системи різні, але їх призначення й функції однакові. Операційна система є базової й необхідної складової програмного забезпечення комп’ютера, без неї комп’ютер не може працювати в принципі.

Сучасні операційні системи мають складну структуру, кожний елемент якої виконує певні функції по керуванню комп’ютером.

Керування файловою системою. Процес роботи комп’ютера в певному змісті зводиться до обміну файлами між пристроями. В операційній системі є програмні модулі, що управляють файловою системою.

Командний процесор. До складу операційної системи входить спеціальна програма – командний процесор, – яка запитує в користувача команди й виконує їх.

Користувач може дати команду запуску програми, виконання якої-небудь операції над файлами (копіювання, видалення, перейменування), виводу документа на друк і так далі. Операційна система повинна цю команду виконати.

Графічний інтерфейс. Для спрощення роботи користувача до складу сучасних операційних систем, і зокрема до складу Windows, входять програмні модулі, що створюють графічний користувацький інтерфейс. В операційних системах із графічним інтерфейсом користувач може вводити команди за допомогою миші, тоді як у режимі командного рядка необхідно вводити команди за допомогою клавіатури.

Сервісні програми. До складу операційної системи входять також сервісні програми або утиліти. Такі програми дозволяють обслуговувати диски (перевіряти, стискати, дефрагментувати і т.д.), виконувати операції з файлами, працювати в комп’ютерних мережах тощо.

Довідкова система. Для зручності користувача до складу операційної системи звичайно входить також довідкова система. Довідкова система дозволяє оперативно одержати необхідну інформацію як про функціонування операційної системи в цілому, так і про роботу її окремих модулів.

Інтерфейс Windows XP: після завантаження системи на екрані відобразяться елементи робочого столу.

Основні елементи інтерфейсу Windows:

· Робочий стіл;

· значки – являють собою посилання на програми або документи;

· Панель задач;

· кнопка Пуск – головне меню Windows;

· панель швидкого запуску – панель інструментів, які настроюються, дозволяє згортати всі вікна на робочому столі і запускати програми одним клацанням миші.

· Ділянка повідомлення (панель індикації) (час, значок принтера) (рис. 1)

Рис. 1. Елементи інтерфейсу Windows.

Файл – це іменована сукупність даних, поданих на машинному носії інформації. Поняття файлу застосовують в основному до даних, які зберігаються на дисках, і тому файли ототожнюють з ділянками пам’яті на цих носіях.

Основні характеристики файлу:

1. Ім’я.

2. Тип.

3. Розширення.

4. Місце зберігання.

5. Обсяг.

Ім’я файлу:

· може складатися з літер кирилиці або латинських літер;

· може складатися з арабських цифр;

· не може містити символів /*\:?»< >

· максимальна кількість символів в імені обмежена (до 8 або до 256 залежно від операційної системи).

Залежно від того, які за типом повідомлення становлять файл та за допомогою якої програми вони були створені, розрізняють відповідні типи файлів. За тип файлу відповідає його розширення. Можливі розширення:

·.exe,.com – виконавчі або завантажувальні файли;

·.txt,.rtf,.doc – текстові файли;

·.bmp,.gif,.jpg – графічні файли;

·.htm,.html – WEB-сторінки;

·.wav,.mp3,.midi – звукові файли;

·.avi,.mpeg – відео-файли;

·.bas,.pas – код програми на мовах програмування.

У процесі роботи за комп’ютером найчастіше здійснюють такі операції:

· копіювання;

· переміщення;

· видалення;

· перейменування.

Щоб виділити об’єкт на екрані, необхідно перемістити на цей об’єкт вказівник миші, а потім натиснути та відпустити ліву кнопку миші(ЛКМ). Щоб перемістити об’єкт на екрані, необхідно перемістити на об’єкт вказівник миші, натиснути та утримуючи ліву кнопку миші (ЛКМ), перемістити об’єкт на нове місце та відпустити кнопку миші.

Натискання ЛКМ на будь-якому об’єкті робить його активним.

Подвійне натискання ЛКМ на значку:

Папки – розкриває її вікно,

Файлу – запускає на виконання програму, залежно від її розширення;

Ярлика – відкриває файл на який він містить посилання.

Натискання правою кнопкою миші (ПКМ) на будь-якому об’єкті виводить на екран контекстне меню. Контекстне меню містить перелік дій, які можуть бути виконані з даним об’єктом. Дане меню може змінюватись від ситуації.

Каталог (директорія, папка) – це спеціальне місце на диску, в якому реєструються всі відомості про файл (ім’я, розмір, властивості). У Windows сам каталог може мати ім’я і зберігатися в іншому каталозі разом з іменами звичайних файлів. У цьому випадку утворюється ієрархічна деревоподібна структура.

Кореневий каталог – головний каталог кожного диска. У ньому реєструються всі файли і каталоги 1 рівня.

Ярлик – це файл, що містить посилання на інший файл. Використовується для швидкого запуску програм.

Для створення ярлика використовують

· контекстне меню того об’єкта, для якого потрібен ярлик та вибирають вказівку Створити ярлик. Потім ярлик переміщують до потрібної папки;

· відкрити вікно тієї папки, де буде знаходитись ярлик. ПКМ/створити ярлик. У вікні що з’явиться вказати шлях до об’єкта, для якого створюється ярлик, для цього скористайтесь кнопкою Огляд (рис. 2).

Рис. 2. Створення ярлика.

При цьому ярлик можна розташовувати у будь-якому зручному місці, що забезпечує швидкий та зручний доступ до інформації.

Рис. 3. Зміна піктограми файлу.

Для зміни значка будь-якого об’єкта використовують контекстне меню об’єкта/властивості. На закладці Ярлик (для ярликів)/ Налаштування (для папок) вибрати змінити значок. Вибрати потрібний та натиснути кнопку Ок (рис. 3).

Робота з вікнами.

Вікна в ОС Windows подібні за виглядом та містять стандартні елементи: рядок заголовку, де вказується назва відкритого документа чи програми, та кнопки керування роботою вікна ( – згорнути, розгорнути(відновити), закрити), рядок меню, панелі інструментів, робочу область та рядок стану (рис. 4).

Рис. 4. Вікно програми «Мій комп’ютер».

Розміри вікна можна змінювати, а саме вікно перетягувати з одного місця на інше.

Для збільшення чи зменшення розмірів вікна курсор встановлюють на межі вікна або в кутку (курсор змінить вигляд), натискають на ліву клавішу миші і, не відпускаючи її, перетягують межу.

Вікно можна розгорнути на весь екран – , надати йому попереднього вигляду – чи закрити – , якщо воно зайве. Якщо ж вікно потрібне, але воно займає на екрані надто багато місця, його мінімізують – . Мінімізоване вікно набуває вигляду підписаної кнопки на панелі задач.

На екрані може бути декілька вікон програм чи папок, їх розташовують каскадом чи поруч. Однак лише одне вікно є активним. Рядок з його назвою має інший колір, ніж відповідні рядки неактивних вікон. Щоб зробити вікно активним, треба клацнути мишею будь-де в його межах. Працюють лише з активним вікном.

Закрити вікно (і відповідну програму) можна одним із таких шести способів:

§ клацнути на кнопці ;

§ двічі клацнути на системній кнопці (вона є ліворуч у рядку заголовка вікна і має вигляд рисунка);

§ клацнути на системній кнопці один раз і з отриманого меню виконати команду Закрити;

§ клацнути на пункті Файл і виконати команду Закрити;

§ клацнути правою кнопкою у рядку заголовка (отримаєте контекстне меню рядка) і виконати команду Закрити;

§ натиснути на комбінацію клавіш Аlt + F4 (закрити поточне вікно) або Shift + Alt + F4 (закрити декілька підпорядкованих вікон).

Мінімізоване вікно можна закрити одним із таких способів:

§ викликати контекстне меню кнопки, клацнувши над нею правою клавішею миші, і виконати команду Закрити;

§ натиснути по черзі на кнопки на панелі задач: вікна відкриються → закрити їх відомими способами.

Якщо потрібно працювати одночасно з декількома вікнами досить зручним є їх впорядкування. Для відкритих 2 або більше вікон на панелі задач викликати контекстне меню (рис. 5.а), в якому присутні такі варіанти для впорядкування вікон: розташувати вікна каскадом, згори до низу, зліва на право (рис. 5.б).

Поиск по сайту: