Організація соціально-педагогічної взаємодії для забезпечення роботи з учнями «групи ризику»

Соціально-педагогічна взаємодія з профілактики та подолання наслідків конфліктних ситуацій з учнями «групи ризику» являє собою координацію професійних зусиль фахівців для забезпечення ефективності роботи в даному напрямку.
Класний керівник представляє соціальному педагогу дані про підлітка «групи ризику» по наступних позиціях:

· Участь учня у громадському житті класу;

· Прийнятні (позитивні) якості особистості;

· Взаємини з однолітками;

· Дозвільні переваги (чим любить займатися у вільний час);

· Як впливають сім'ї;

· Чи мають місце конфлікти в класі і їх причини;

· Яка робота проводилася з підлітком і наскільки результативно.

Заступник директора з виховної роботи (ВР) у разі відсутності позитивного результату роботи, проведеної класним керівником, психологом організовує педконсіліум за участю вчителів-предметників, класного керівника, психолога.
Директор школи здійснює координацію зусиль всіх перерахованих вище учасників взаємодії; у разі необхідності приймає рішення:
· Про запрошення підлітка з батьками на засідання Ради з профілактики;
· Клопотання перед ПДН про складання протоколу на батьків у разі ухилення від виконання батьківських обов'язків;
· Напрямку підлітка на Комісію у справах неповнолітніх літніх;
· Винесення питання на педрада для обговорення та прийняття колегіального рішення
Технології роботи з дітьми групи ризику
Кожна з виділених складових роботи педагогів повинна бути забезпечена своїми соціально-педагогічними технологіями, які умовно можна розділити на дві групи:
· Організаційні соціально-педагогічні технології;

· Соціально-педагогічні технології індивідуальної роботи.

Організаційні соціально-педагогічні технології. У цілому вони спрямовані на виявлення дітей групи ризику, діагностику їх проблем, розробку програм індивідуально-групової роботи і забезпечення умов їх реалізації. Ці функціональні напрямки діяльності педагогів обумовлюють необхідні етапи та складові соціально-педагогічної технології.
1. Формування банку даних дітей і підлітків групи ризику.
Ця функція виділяється в діяльності педагогів як ключова, оскільки дозволяє організувати взаємодію різних структур, які вирішують проблеми неповнолітніх.
Ініціатива створення цілісного банку даних повинна належати соціальному педагогу і здійснюватися ним спільно з інспекторами відділів попередження правопорушень неповнолітніх, дільничними інспекторами органів внутрішніх справ, з представниками органів опіки та піклування управління освіти, соціального захисту, охорони здоров'я та комісії у справах неповнолітніх.
У цілісний банк даних включаються відомості про які проживають на мікроділянки освітнього закладу (як навчаються в ньому, так і не навчаються) дітей і підлітків:
· З сімей, що знаходяться в соціально небезпечному положенні;

· Бездоглядних чи безпритульних;

· Займаються бродяжництвом або жебрацтвом;

· Містяться в соціально-реабілітаційних центрах для неповнолітніх, соціальних притулках, центрах допомоги дітям, які залишилися без піклування батьків, спеціальних навчально-виховних та інших закладах для неповнолітніх, які потребують соціальної допомоги та (або) реабілітації;

· Вживають наркотичні засоби або психотропні речовини без призначення лікаря або одурманюючі речовини;

· Вчинили правопорушення, що призвело до застосування заходів адміністративного стягнення;

· Вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого настає адміністративна відповідальність;

· Звільнених від кримінальної відповідальності внаслідок акта про амністію чи в зв'язку зі зміною обстановки, а також у випадках, коли визнано, що виправлення неповнолітнього може бути досягнуто шляхом застосування примусових заходів виховного впливу;

· Не підлягають кримінальній відповідальності у зв'язку з недосягненням віку, з якого настає кримінальна відповідальність, або внаслідок відставання в психічному розвитку, не пов'язаного з психічним розладом;

· Обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів, у відношенні яких обрані запобіжні заходи, не пов'язані з взяттям під варту;

· Отримали відстрочку відбування покарання чи відстрочку виконання вироку;

· Перебувають на обліку у відділі профілактики правопорушень неповнолітніх;

· Перебувають на внутрішкільному обліку;

· Перебувають на обліку в комісії у справах неповнолітніх.

При формуванні банку даних уточнюються наступні позиції:

· Які підстави постановки на облік;

· Які структури працюють з підлітком;

· Яка робота проводиться для вирішення проблеми;

· Що ще можна зробити для вирішення даної проблеми;

· Чи немає дітей, які мають підстави, але на облік не поставлено.
На даному етапі роботи соціальний педагог виступає в якості дослідника й організатора посадової, часом формального взаємодії різних організацій, покликаних надавати допомогу дітям. Формуючи банк даних, фахівець дотримується принципів конфіденційності і таємниці дитини, інформацією користується тільки для службових цілей. Здійснюючи збір даних, педагог диференціює проблематику дітей та молоді, ситуацій, в яких вони опинилися, і тим самим освоює необхідний елемент професійної адаптації - емоційне прийняття і переживання дитячих проблем.
2.Діагностіка проблем особистісного та соціального розвитку дітей та підлітків.

Ця функція необхідна для уточнення соціальних і психолого-педагогічних особливостей кожної дитини, відомості про який надійшли до банку даних.
Для цього педагоги працюють з дитиною, з класним керівником, вчителями, батьками з метою з'ясування ситуації, в якій перебуває дитина.

Навчання школярів групи ризику за допомогою урочної системи
Більшість дітей потрапляють до групи ризику в підлітковому віці. Підліток жорстокий, замикається через відсутність чуйності, зацікавленої уваги до себе, співпереживання з боку батьків, вчителів.
Як писав А. С. Макаренко, такому підліткові на кожному кроці ввижається несправедливість, він уже за звичкою вважає за необхідне прийняти захисно-загрозливу позу, в будь-якому слові і рухах інших йому бачаться чужі і ворожі сили.
Як правило, діти групи ризику неуспішні і в навчальній діяльності, і в соціальній адаптації. Навіть коли у них з'являється бажання працювати, досягти успіху їм заважає нездатність витримати навіть невелике трудове напруження.
Спостереження за процесом навчання дітей групи ризику дозволило визначити, в чому полягають їх основні труднощі при виконанні навчального завдання. Це слабка орієнтація в ньому, непродуманість дій, неможливість виділити в об'єкті достатнє число його ознак, невміння аналізувати, імпульсивність дій, нездатність до планування, несамостійність, відволікання, незібраність, швидка стомлюваність.
Навчально-пізнавальна діяльність школяра стимулюється не тільки за допомогою використання цікавого навчального матеріалу і різноманітних методів його піднесення, а й характером відносин педагога та учнів у процесі навчання. В атмосфері любові, доброзичливості, довіри, співпереживання, поваги школяреві набагато легше вирішувати навчально-пізнавальні завдання. Бачачи, як цінуються його гідність, самостійна думка, творчий пошук, він починає прагнути до свого росту.
Підліткові важливо постійно відчувати, що з його думкою рахуються, довіряють йому і тому радяться. При цьому необхідно, щоб зміст навчання, при якому організується таке виховне середовище, дозволяло школяреві висловлювати свою думку, давати поради, робити припущення, вибирати, словом, бути активним учасником.
Педагогу потрібна віра в можливості кожної дитини, і відхилення в його розвитку слід розглядати в першу чергу як результат недиференційованого підходу до нього.
Активність школяра в навчальному процесі залежить від:
• його особистої зацікавленості в отриманні знань;

• рівня навчальних умінь і навичок;

• взаємовідносин, що склалися між ним і конкретним учителем, стилю їх спілкування;

• характеру взаємовідносин, прийнятих у конкретному учнівському колективі, класі;

• відносини батьків або інших осіб до процесу отримання освіти в цілому і до окремих предметів зокрема;

• стилю викладання, взаємин між педагогами, що склалися в даній школі;

• його соціально-професійної орієнтації, громадської думки щодо необхідності (важливості) тієї чи іншої навчальної дисципліни і т.д.

Високий рівень пізнавальної активності формується тільки за наявності всіх перерахованих факторів або якщо більшість з них представлені в оптимальному варіанті для конкретного учня. Деформація чи негативна зміна одного з факторів впливає на інші. На практиці рідко можна спостерігати ідеальне поєднання всіх вищезгаданих умов. Тому педагоги і психологи шукають механізм, здатний встановити баланс між ними.
Ситуація успіху учня, організована педагогом, може стати одним з таких механізмів. Необхідно розділяти поняття «успіх» і «ситуація успіху». Ситуація - це поєднання обставин, які забезпечують успіх, а сам успіх - результат тієї чи іншої ситуації. Саме ситуацію і здатний організувати вчитель (А. С. Бєлкін).
Успіх пов'язаний насамперед з почуттям радості, емоційного підйому, які відчуває людина після вдало виконаної роботи. Бажаючи повернути позитивні емоції, суб'єкт діяльності і наступного разу з бажанням візьметься за подібну роботу. Отже, треба допомогти школяреві одного разу досягти позитивного результату і тим самим створити в нього мотивацію досягнення успіху в майбутній діяльності. Зазначимо, що успіх має особливе значення для школярів, яких відносять до групи ризику.
У роботі з ними вчитель застосовує різні прийоми, обговорює питання різного характеру: з частковим змістом відповіді; потребують порівняння двох схожих, але не тотожних предметів; питання «Чому?» (Дозволяють встановити причинно-наслідкові зв'язки), «З чого почнемо працювати», «Що будемо робити потім?» та ін. Крім того, зачитується план майбутньої діяльності, учням надається вибір правильного варіанта серед інших, помилкових, поступово скорочуються «дози» допомоги, похвали і заохочення, заздалегідь продумуються можливі варіанти помилок при виконанні завдань, відбувається зміна видів діяльності.
Педагогічні та психологічні дослідження показують, що ключем до створення ситуації успіху є готовність вчителя вести діалог, якщо він організує навчальну діяльність в пропонованій послідовності:
1) установка на певну діяльність (емоційна підготовка учня до вирішення навчального завдання);
2) забезпечення діяльності, її розбивка на операції (створення умов для успішного рішення);
3) порівняння отриманих результатів з необхідними (усвідомлене ставлення до результату своєї навчальної праці).

Навчальний діалог передбачає ділові відносини з дитиною. Спільна робота має сенс лише в тому випадку, якщо вчитель потрібен, якщо без нього учень не впорається, якщо робота представляється йому притягальним випробуванням (С. Т. Шацький).
Педагогу важливо знати, що саме, на думку підлітків, є діалогом.
«По-перше, для них діалог на уроці - це комфортна доброзичлива обстановка, коли не страшно висунутися, виступити, коли немає небезпеки отримати негативну оцінку власної особистості чи поведінки.

По-друге, діалог на уроці - це заохочення активності того, хто задає питання, висловлює свою думку. Будь-яка думка не повинно бути проігноровано, всі повинні вникнути і обговорити те, про що йдеться.

По-третє, діалог на уроці - це суперечка, захист власної позиції. Діалог на уроці - це відсутність занудства, динамічність, жарти, сміх.

По-четверте, діалог на уроці - це пояснення того, що незрозуміло, спроба докопатися до істини. Діалог на уроці - це спільний творчий пошук, коли всі разом намагаються вирішити навчальну проблему або завдання. Це те, що цікаво.
І, нарешті, діалог на уроці - це цінний і хороша форма взаємодії. Але у підлітків є сумнів, що вчитель зуміє зробити його таким, як їм хочеться. Цей сумнів хотілося б дозволити ствердною відповіддю: «Учитель зможе це зробити!», Особливо якщо він буде частіше вдумуватися та співпереживати в те, що хочуть сказати його партнери по діалогу - учні»(Л. А. Регуш).

Поиск по сайту: