Методичні вказівки. Одним з найбільш простих але ефективних методів фінансового аналізу, є операційний аналіз, який отримав назву “Витрати – Об’єм –Прибуток” [CVP

Одним з найбільш простих але ефективних методів фінансового аналізу, є операційний аналіз, який отримав назву “Витрати – Об’єм –Прибуток” [CVP (cost-volum-profit)]. Він відстежує залежність фінансових результатів бізнесу від витрат і об’ємів реалізації продукції. Цей аналіз неможливий без розподілу витрат на змінні та постійні.

Сума всіх витрат представляє загальні витрати на весь обсяг продукції.

Загальні витрати на виробництво продукції, робіт або послуг можна представити у вигляді формули:

З = ПостВ + ЗВ х Ко,

де З – загальні витрати на виробництво продукції;

ПостВ – постiйнi витрати;

ЗВ – питомі змінні витраи;

Ко –кiлькiсть продукцiї.

Оскільки, аналіз CVP вимагає розподілу витрат на змінні та постiйнi, при аналiтичних розрахунках виникає необхідність відділити однi витрати вiд інших за допомогою промiжного фінансового результату діяльності пiдприємства. Цю величину називають маржинальний прибуток

МП = ЧВ – ЗВ,

де МП – маржинальний прибуток;

ЧВ – чиста виручка (без ПДВ i акцизного збору);

ЗВ – змінні витрати.

Головна мета менеджменту – максимiзацiя маржинального прибутку, тому що його зростання в межах релевантного діапазону чисельно дорівнює зростанню прибутку підприємства. Це відбувається внаслідок зменшення в структурі собівартості продукції питомої ваги постійних витрат при зростанні об’єму реалізації продукції.

Пiд точкою беззбитковості розуміється така точка обсягу продаж, при якій витрати дорівнюють виручці від реалiзацiї усієї продукції. Де немає ані прибутку, ані збитку.

Точка беззбитковості розраховується за формулою:

Якщо у підприємства обмаль готівкових коштів менеджери можуть визначити обсяг продажу, який потрібен для покриття усіх грошових витрат за період що планується. Ця величина називається точкою готівкової рівноваги.

Якщо необхідно розрахувати обсяг продажу при заданому прибутку то використовують наступну формулу:

,

де П – прибуток.

Якщо плановий прибуток встановлюється з урахуванням податку, то формула обсягу продажу при заданому прибутку буде мати наступний вигляд:

,

де ЧП – чистий прибуток;

На – ставка оподаткування прибутку.

Якщо “Тб” помножити на ціну виробу, то отримуємо точку беззбитковості у вартісному виразі або інакше кажучи беззбитковий (безприбутковий) оборот або поріг рентабельності.При багато номенклатурному виробництві беззбитковий оборот розраховують за формулою(Боб):

,

де Кмп – коефіцієнт маржинального прибутку або коефіцієнт покриття.

А оскільки:

Під порогом рентабельності розуміють величину виручки, яка дорівнює сукупним витратам підприємства, тобто безприбутковий оборот, через який підприємство повинно переступити, щоб вийти з зони збитків і перейти в зону прибуткової діяльності.

Запас фінансової мiцностi (ЗФМ) – це перевищення фактичної чистої виручки над безприбутковим оборотом. Її сума показує, до якої межi може впасти виручка, щоб не було збитку. Відносна (до виручки) величина запасу фінансової міцності (запас надійності (Зн)) показує максимально можливий процент такого падіння.

ЗФМ = ЧВ – Боб

За допомогою ЗФМ показника можна спрогнозувати прибуток:

П = ЗФМ х Кмп

Одним з інструментів цього механізму є леверідж (важіль). Існує три види леверіджу, які визначаються шляхом перекомпоновки і деталізації статей звіту про фінансові результати.

Виробничий (операційний) леверідж – це потенційна можливість впливати на операційний прибуток шляхом зміни структури собівартості та обсягів випуску.

Силу впливу операційного важеля (Свов) розраховують як відношення маржинального прибутку до операційного прибутку

або

Фінансовий леверідж (важель) – потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури та обсягів довгострокових пасивів.

Згідно з концепцією американських вчених ефект фінансового важеля можна трактувати як зміну чистого прибутку на кожну звичайну акцію (в %), яка породжена даною зміною нетто-результату експлуатації інвестицій [НРЕІ]:

Сила впливу фінансового важеля[СВФВ]=Зміна чистого прибутку на акцію/зміна НРЕІ.

Після ряду перетворень ця формула набуває вигляду:

Якщо фірма не запозичує кошти, то СВФВ=1.

Категорія, що узагальнює дві попередні носить назву виробничо-фінансового леверіджу, для якого є характерним взаємозв’язок трьох показників: виручки, витрат виробничого та фінансового характеру та чистого прибутку.

СВПР = СВОВ х СВФВ,

де СВПР – сила впливу поєднаного ризику.

До речі, за рахунок трансформації вищенаведеної формули підприємницького ризику, можна визначити майбутній доход на акцію:

,

де Чамп – чистий прибуток на акцію в майбутньому періоді;

Чабп – чистий прибуток на акцію в базовому періоді;

CВПР – сила впливу підприємницького ризику;

В1 таВ2 – виручка в звітному та в наступному періоді відповідно.

Визначення впливу на прибуток різних факторів за допомогою методики маржинального аналізу слід проводити з врахуванням наступних факторів:

– відхилення прибутку (маржинального прибутку) за рахунок зміни змінних витрат за формулою:

,

де , – відхилення прибутку і маржинального прибутку;

Взм_і^пл, Взм_і^ф – величина змінних витрат за і- им виробом за планом та за фактом в грн.;

N_і^пл – кількість і -их виробів в плановому році в од.

– відхилення прибутку за рахунок зміни цін на продукцію:

Де Ц_і^пл, Ці^ф – ціна виробів за планом і за фактом.

– відхилення прибутку (маржинального прибутку) за рахунок зміни обсягів продаж в натуральному виразі:

,

де - кількість і- их виробів за планом і за фактом;

– маржинальний прибуток по і -му виробу в базисному році;

– відхилення прибутку за рахунок зміни постійних витрат:

,

де Впост_ф,, Впост_пл – постійні витрати за фактом і за планом.

– всього відхилення прибутку і маржинального прибутку:

Для того, щоб при формуванні асортименту використовувати показник маржинального прибутку, необхідно мати інформацію про маржинальний прибуток не лише в цілому по підприємству, але й по окремих виробах. Оскільки його величина залежить від методу розподілу постійних (накладних) витрат, то виникає питання про об’єктивність цього методу. При розподілі постійних витрат пропорційно маржинальному прибутку ми використовували такий показник, як “коефіцієнт беззбитковості” (Кб):

Поиск по сайту: