Характеристика рекламної діяльності

ТЕМА: ОБЛІК РЕКЛАМНИХ ПОСЛУГ

Нормативне забезпечення

1. Закон України “Про рекламу” від 03.07.96 р. № 270/96-ВР, в редакції Закону від 11.07.2003 р. № 1121-ІУ.

2. Податковий кодекс України: чинне законодавство із змінами і допов. на 16.02.2011 року: (Відповідає офіц. текстові) – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 480 с.

3. Закон України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” від 19.12.95р. № 481/265-ВР.

4. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, 8 “Нематеріальні активи”.

5. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 5 “Дохід”, 16 “Витрати”.

6. Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції ви­робничо-технічного призначення та надлишків товарно-мате­ріальних цінностей, затверджене наказом Міністерства еконо­міки України та Міністерства фінансів У країни від 15.12.99 р. № 149/300.

Характеристика рекламної діяльності

Відповідно до КВЕД рекламна діяльність належить до секції К, клас 74 “Послуги, надані переважно юридичним особам”, код 74.40.0 “Реклама”.

Основні принципи рекламної діяльності в Україні визначає Закон про рекламу [1]. Цей закон регулює також правові відно­сини, які виникають у процесі створення, розповсюдження й отримання реклами.

Згідно закону «Про рекламу», реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформува­ти або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інте­рес щодо таких особи чи товару.

Суб’єкти реклами:

Рекламодавець – особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.

Виробник реклами – особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами.

Розповсюджувач реклами – особа, яка здійснює розповсю­дження реклами.

Споживачі реклами – невизначене коло осіб, на яких спря­мовується реклама.

Вказані особи є основними учасниками рекламної діяльності.

Існують певні особливості в обліку та оподатку­ванні доходів з реклами як у її виробників, так і у рекламо­давців.

Виробниками реклами виступають рекламні агентства, які можуть надавати такі послуги:

підготовка рекламних матеріалів та їх розміщення в засобах розповсюдження реклами;

розробка, виготовлення. монтаж та технічне обслугову­вання засобів зовнішньої реклами;

редакційна підготовка та поліграфічне виконання рекламної продукції;

– розробка та здійснення комплексних рекламних кампаній;

– зв’язок із засобами розповсюдження реклами, розміщен­ня в них замовлень на розповсюдження реклами та ін.

Для реклами існує багато обмежень і підприємства повинні зважати на них, оскільки їх порушення може призвести до значних фінансових наслідків.

Не можна:

—рекламувати заборонену продукцію та продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або ліцензуванню;

— рекламувати послуги, пов’язані з концертною, гастроль­но-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати в рекламних засобах не менше 5 % загальної площі (обсягу) всієї реклами;

— використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;

— порушувати авторські права інших виробників реклами, вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження споживачів, їх соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти тощо, або такі, що дискредитують продукцію інших осіб;

— подавати відомості або закликати до дій, які можуть спри­чинити порушення законодавства, завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;

— вміщувати зображення фізичної особи або використову­вати її ім'я без її згоди;

— розповсюджувати рекламу, яка містить елементи насиль­ства, жорстокості, порнографії, цинізму;

— використовувати або імітувати зображення державних символів України та інших держав та ін.

Додаткові вимоги:

— забороняється реклама лікарських засобів, які розповсюджуються тільки за рецептом лікаря, та допінгових речовин;

— реклама лікарських засобів повинна містити їх повну назву, найменування виробника, повну інформацію про використання, загальні застереження;

— забороняється вміщувати у рекламі інформацію про те, що лікувальний ефект від приймання лікарського засобу є абсолютногарантований, тощо;

— у рекламі косметичних засобів, харчових продуктів, віта­мінних та інших харчових добавок заборонено вказувати, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо їх наявність не доведена в установленому порядку;

— реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїві знаків для товарів і послуг заборонена на телебаченні та радіо (алкогольних напоїв — з 6 до 23 години); на продукції і виданнях, призначених для осіб, яким ще не виповнилось 18 років;
на перших та останніх сторінках газет, обгортках журналів та інших видань, на транспорті; дозволяється спонсорування телепередач та інших заходів з використанням товарних знаків. Реклама таких товарів повинна супроводжуватись попереджен­ням про шкоду куріння та вживання алкогольних напоїв (воно
повинно займати не менше 15 % площі реклами). Рекламодавці повинні також спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання ал­коголю не менше 5 % коштів, витрачених ними на рекламу.

Будь-яка рекламна інформація, що надається споживачам, має відповідати принципам добросовісної реклами. Недобросо­вісноювважається реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, пору­шення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди їм або державі; її розповсюдження може бути покарано згідно зі ст. 27 Закону «Про рекламу».

Класифікація реклами залежно від місця розміщення:

1. Реклама на радіо й телебаченні є однією з найбільш ефек­тивних. Обмеження: час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 % фактичного обсягу мовлення протя­гом астрономічної доби і 20 % — протягом кожної години мовлення. Реклама повинна бути розміщена у перервах між пере­дачами, крім дозволених випадків розміщення в передачах, які викладені в ст. 13 Закону [1], тощо.

2. Реклама в друкованих засобах масової інформації. Дру­ковані засоби, що розповсюджуються за передплатою, зобов'я­зані в умовах передплати зазначати кількість реклами в загаль­ному обсязі видання.

3. Реклама з використанням телефонного та документального електрозв'язку. У разі використання електрозв'яз­ку, в тому числі телефонного, рекламодавець повинен надати точну інформацію щодо вартості послуг, вікових та інших обмежень. Забороняється розповсюдження реклами за допомогою телексного або факсимільного зв'язку.

4.Зовнішня реклама розміщується на окремих тимчасових і стаціонарних спеціальних конструкціях— установках, щи­тах, екранах тощо, розташованих просто неба, на елементах вуличного обладнання та будівлях і т.д. Спеціальні конструкції бувають світлові та несвітлові, тимчасові та стаціонарні, наземні та не наземні (повітряні), плоскі та об'ємні: стенди, щити, панно, транспаранти, роли, таблички, короби, табло, екрани, панелі, тумби тощо.

Розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до ст. 16 Закону [1]; перелік обмежень, встановлених цим Зако­ном є вичерпним, зокрема:

— зовнішня реклама повинна розміщуватись із дотриман­ням вимог техніки безпеки, із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть тощо;

— світлове оформлення рекламного носія не повинно засліплювати учасників дорожнього руху та освітлювати вікна житлових будинків;

— для реклами на будинках та спорудах необхідна згода їх власників та ін.

Документом, що дає право на розміщення зовнішньої рекла­ми, є дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, який видається місцевими органами виконавчої влади безоплатно.

5. До внутрішньої реклами відносять будь-яку рекламу все­редині будинків, приміщень, споруд тощо. Заборонено розмі­щувати рекламу, крім соціальної, в приміщеннях органів вла­ди, в дошкільних навчальних закладах, середніх загальноосвітніх школах та спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах.

6. Рекламу можна розміщувати на транспортних засобах, автомобільних та залізничних шляхах, а також у метрополі­тені (цей вид реклами можна вважати різновидом зовнішньої). Реклама через радіотрансляційні або інші звукові мережі по­відомлення пасажирів заборонена. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати вимогам безпеки та правилам дорожнього руху і обмеженням ст. 18 Закону [1]. Погоджуєть­ся воно лише з власниками об'єктів транспорту або уповнова­женими ними органами.

Поиск по сайту: