Їх використання в практ діяльності лікарів. Класифікація клін ефектів пошкоджуючої дії на організм залежно від умов опромінення

Стадії біолог дії: 1 – фізична (поглинання випром – запуск реакції); 2 – фіз-хім (перерозподіл надмірної енергії відданих молекул – утвор вільних радикалів); 3 – хімічна (взаємодія іонав та вільних радикалів між собою та навколишніми молекулами – стійкі структурні пошкодження живих клітин). При опроміненні тканин з водою(у вільному стані і в складі органоїдів), 50% поглинутої дози в клітині припадає на воду; інші 50% - на органоїди і розчинені речовини – це пряма дія через органоїди, а якщо через воду – непряма. Вода пі дією іоніз випром разкладається на Н+ОН, які потім перетворюються в НО2 і Н2О2 – вони взаємодіють з молекулами органічної речовини тканин, окислюють і руйнують їх. НО2 (гідропероксид) утвор якщо в воді є О2 (Н+О2=НО2 - радикал). Чим більше О2 тим більший єфект променевої дії випромінювання – порушуеться обмін речовин. Якщо доза невелика то функція тканин відновлюється – якщо вел і довга дія – незворотні зміни. Особливості біологічної дії іонізуючого випромінювання: 1 – людина не відчув його ні якими органими чуттів, тому первинних проявів на введення немає. 2 – наявний латеннтний період прояву біолог ефекту (ураження шкіри, нездужання – через певний час). 3 – ефект підсумовування поглинутих доз, відбув непомітно. Якщо постійно потрапляють радіац речовини то з часом дози підсумовуються - ефект опромінення. На лідки впливу іоніз випром: 1 – соматичні: гостра і хронічна променева хвороба, локальні променеві ураження, опіки, катаракта; 2 – соматично-стохостичні – зниж тривал життя, онкогенез, тератогенез; 3 – генетичні (спадкові) – генні мутації хромосомні абберації. Променева хвороба (ПХ): гостра має 4 періоди: 1 – перв реакція (диспепсія, млявість, підвищення Т*С на 0,5-1,5*С, лейкоцитоз) триває кілька діб, тижнів. 2 – видиме благополуччя – прихований період залежить від дози (чим коротший тим тяжчі наслідки); 3 – розпал хвороби (диспепсія. Млявість Т*С – 40-41, кровотечі, лейкопенія); 4 – наслідки; видужання через 30 ьдіб чи передчасне постаріння, загострення хронічної хвороби. ГПХ – при опромін 100-1000 бер, чи 1-10 Зв і більше. 3 ступеня: легкий – 1-2,5 Зв (100-250 бер); середній – 2,5 – 4 Зв (250-400 бер); тяжкий – 4-10 Зв (400-1000 бер); дуже тяжкий – більше 10 Зв (по типу кишковий –10-100 ЗВ, або церебральної більш 100 Зв). Хронічна пром хвороба (ХПХ): легка – незначний головний біль, млявість, слабкість, порушення сну; середній - + порушення обміну речовин, патологія ШКТ, ССС; тяжка - + різкий прояв та ендокринні порушення, поруш ЦНС, кровотечі, випад волосся. Якщо збільшення дози – гострі хрон опіки. Є 4 ст гострого ураження: 1 – легкий: тимчасово випад волосся, лущення – пігментація. Відновлення через 2 міс. 2 – середній: набряк, свірбіння шкіри, жар, через д тижні еритема – випадає волосся. 3 ст – на 6-10 добу після опромінення – пухирі – виразки (довго не заживають). Хрон пром опіки: 1 ст - зміни кольору шкіри: 2 ст – зміни шкір та підшкірної; 3 ст – зміни форми нігтів та волосся, фолікулів, шкіра суха нігті ламаються. Випад волосся, виразки – перехід в новоутворення. Зовн опромінення (джерело поза організмом): при малих еквівалентних дозах, що не збільш порогових для соматичних ефектів через 25 років після опромінення. М/б віддалені наслідки сомато-стохастичні чи генетичні ефекти (віддаленні онкозахворювання чи спадкова патологія), якщо щоденно довго діє 0,2-0,5 мЗв (20-50 мБер) – зміни крові. При 10 мБер – онкозахворювання. Одноразова еквів доза – 4-5 Зв – капут, якщо опромінення всього організмі, якщо опромін окремих частин тіла – потрібно більшу дозу J. Найбільш чутлива до інізуючої радіації лімфатична тканина (л/в, тимус, кістк мозок, зародок). Небезпечні гама та нейтронне опромінення – глибоко проникають в тканину, руйнує її. Також небезпечне бета опромен – проник на 0,13 см. Чим молодший – тим більш чутливий. Внутрішнє опромінення при попаданні рад-активн реч у середину. Ушкодж в джерелі – альфа опром, потім бета, гама (тобто зворотньо пропорційне як при зовнішньому). Альфа частки мають найбільшу густину іонізації – руйнує слизову оболонку. Потрапляє: інгаляційно, з їжею, через шкіру, через рану. При інгаляційномі шляху, ураж залежить від дисперсності частинок. Мікродисперсні – нижче 1 мкм – назад видихаються, великодисп – більш 5 мкм затрим у ВДШ, середнь дисперсні (найб небезпечні) – 1-5 мкм затрим у легенях. Ступінь ураж ще залежить від: активності елементу (прямо пропорційно), від швидкостя введення та від характеру їжі (якщо разом з NaCl, K, то швидко виводяться). В кістках відкладаються джерела альфа випромінювання (радій, уран, плутоній), бета випромінювання (стронцій), гама випром (цирконій). Важко виводяться з організму. Елементи, що накопічуються в м’яких тканинах легко виводяться. Тефективний період піврозпаду (Теф)=(Т1/2*Тбіол)/(Т1/2+Тбіол).

Поиск по сайту: