Правове забезпечення функціонування аграрних бірж в Україні

Проблема правового забезпечення діяльності аграрних бірж в Україні набула особливої актуальності у зв’язку з розвитком ринкових відносин в аграрному секторі економіки.

Для розвитку бірж в Україні протягом 1991-1995 рр. були створені необхідні передумови. В 1991 р. було прийнято і введено в дію ЗУ «Про товарну біржу», в 1992 р. – «Про біржі та біржову діяльність». В січні 1995 р. вийшов Указ ПУ «Про реформування аграрних відносин». Уряд прийняв постанови «Про заходи щодо розвитку ринку сільськогосподарської продукції» та «Про прискорення організації біржового ринку». Діяв проект «Українська аграрна біржа». На створення незалежної від держави аграрної біржі Міжнародний валютний фонд надав грант на суму 3 млн. доларів США. Тай починалося все багатообіцяюче. Із січня по жовтень 1995 р. на аукціонних торгах Мінсільгосппроду та Української аграрної біржі було продано 3 млн. тон зернових. При цьому ціни постійно зростали і майже досягали рівня світових. Проте, за такий же період наступного 1996 р. цей показник знизився в 5 разів. Причому в угодах переважав спот, тобто продаж реального товару. Ліквідність пропозиції постійно залишалась низькою. [ 6, ст.53-54]

В наступних роках було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997 р. № 848 "Про Концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції" [7]. Документ передбачає принципи раціонального поєднання держ. і ринкових методів регулювання процесу формування бірж, системи як осн. ланки оптового ринку. При цьому д-ва виступає у ролі рівноправного партнера і як покупець, і як продавець аграрної продукції. Постановою КМ України «Про надання гарантій Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів щодо забезпечення погашення кредитів, які залучаються для фінансування закупівлі Українською аграрною біржею зернозбиральних комбайнів і тракторів» від 15.VII 1997 на Укр. А. б., за її згодою, покладено функцію держ. агента із залученням кредитів для закупівлі під гарантії уряду імпортної сільськогосп. техніки, поставки її сільськогосп. товаровиробникам та ін. суб'єктам господарювання і укладення з ними договорів купівлі-продажу на умовах розстрочення платежу або договорів фін. лізингу терміном на 5 років [8]

Також з метою прискорення формування інфраструктури аграрного ринку, створення умов для надійного ресурсного забезпечення виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, сприяння розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки було прийнято Укази Президента України №767 від 6 червня 2000 року "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" та Указ Президента України від 19 травня 2003 р. № 415/2003 "Про додаткові заходи щодо стабілізації ринку зерна" які стали логічним продовженням і закріпленням перших позитивних результатів у процесі реформування сільського господарства. [9]

Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 року №1877 - ІV було започатковано створення Української Аграрної біржі, яка фактично є монополістом на аграрному біржовому ринку [10]. Постановою КМ України від 26 грудня 2005 р. «Про створення аграрної біржі» було затверджено Статут Аграрної біржі.[11]

Закон України «Про товарну біржу» від 10.12.1991р. є основним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність товарних бірж в Україні, зокрема аграрних та встановлює принципи їх діяльності.

Зокрема ст. 2 п.2.1. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 року зазначає, що аграрна біржа створюється відповідно із Законом України «Про товарну біржу» з урахуванням того, що статут аграрної біржі затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики; засновником аграрної біржі є Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду.

В свою чергу, стаття 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства" зазначає, що "Аграрний фонд є державною спеціалізованою установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України провадити цінову політику в агропромисловій галузі економіки України. Аграрний фонд є бюджетною організацією…". А відповідно до статті 5 Закону України "Про товарну біржу" " засновниками і членами товарної біржі не можуть бути … державні установи, що перебувають на державному бюджеті".

Таким чином, зазначені положення прямо суперечать положенням Закону України «Про товарну біржу» і ч.3 ст.279 Господарського Кодексу України від 16 січня 2003 року України і потребують відповідного узгодження.

Отже, Аграрна біржа не може бути заснована Аграрним фондом, принаймні одноособово, оскільки це не відповідає основним принципам її діяльності. В законодавстві доцільно було б передбачити норму, яка б надавала можливість бути засновниками Аграрної біржі, поряд з Аграрним фондом, сільськогосподарським товаровиробникам або їх об'єднанням, що дозволило б узгодити норми зазначених вище законів.

Виникає також питання про використання назви аграрна біржа щодо окремої біржі. Як показує світовий досвід, біржова торгівля розвивається у напрямі спеціалізації бірж на конкретних видах товарів. З відродженням біржової торгівлі в Україні світовий та власний, вітчизняний, досвід сприяли відокремленню аграрних бірж від інших видів товарних бірж. Окремі біржі з метою чіткого визначення спрямованості своєї діяльності у назві використовують слово "аграрна" окремо або у словосполученні (наприклад, Полтавська регіональна аграрно-промислова біржа).

Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" став підставою для створення єдиної Аграрної біржі. У нормативних актах, які були прийняті пізніше зазначеного закону, вживається термін "аграрна біржа" виключно у розумінні біржі, засновником якої є Аграрний фонд України.

Постановою КМУ "Про створення Аграрної біржі" від 26.12.2005р. затверджено Статут Аграрної біржі, в якому зазначено офіційне найменування біржі: "Аграрна біржа". На наш погляд, для чіткого відокремлення Аграрної біржі від інших аграрних та товарних бірж, що спеціалізуються на сільськогосподарській продукції, у її назві необхідно зазначити індивідуальні ознаки. Наприклад, Державна аграрна біржа або Центральна аграрна біржа. [12]

Новий Цивільний кодекс України, який набув чинності 1 січня 2004 р., висунув на порядок денний проблеми реалізації функцій представництва в інтересах інших осіб у сфері аграрного ринку.

Так виконуючи представницькі функції на аграрних біржах, виробники збувають товарну с/г продукцію, покупцями якої здебільшого виступають спеціальні агропромислові фірми, які потім набагато дорожче перепродують закуплену продукцію, вітчизняним, а в деяких випадках зарубіжним фірмам. За таких умов с\г товаровиробникам треба вдало вибрати товар, що користується попитом на аграрному ринку, час реалізації, покупців продукції. Товаровиробники не завжди обізнані з правилами біржової торгівлі, не мають часу вивчати ринкову конюктуру, визначати за яким договором збувати продукцію. У таких випадках вони звертаються за допомогою до представників, зокрема до брокерів, які мають досвід біржової торгівлі і можуть за дорученням здійснювати представницькі операції з продажу с\г продукції від імені особи, яку вони представляють і в її інтересах. Даним нормативно –правовим актом закріплено низку положень, які дозволяють співпрацювати товаровиробника та їхнім представникам.

Наприклад: ст. 238, ст. 243, ст. 249 ст. 250 ЦК України.

Також норми Цивільного Кодексу України застосовіються до біржових договорів у частині, яка визначає поняття договору, вимоги до договору (глава 16 Цивільного кодексу України) та положення книги п'ятої "Зобов'язальне право", як у частині загальних положень про зобов'язання так І щодо договору купівлі-продажу (глава 54 Цивільного кодексу України).[13]

Таким чином ЦК України передбачає достатню правову базу для ефективного функціонування аграрних бірж, використання біржових брокерів, укладення біржових договорів та ін. В Україні існує досить широка правова база, яка належним чином регулює порядок реалізації с\г продукції аграрними товаровиробниками. Але спеціальне законодавство у сфері діяльності аграрних бірж нашої держави потребує також відповідних змін. Необхідно внести зміни до Закону України „Про державну підтримку сільського господарства" в частині визначення функції та повноважень Аграрного фонду щодо створення аграрної біржі.

Доцільно було б прийняти Закон України „Про аграрну біржу". У ньому можна б було чітко визначити порядок створення аграрної біржі та особливості її діяльності. Доцільно передбачити право участі у заснуванні бірж і не лише вітчизняних а й зарубіжних учасників, при цьому у складі засновників і членів аграрної біржі повинно бути не менше як половина вітчизняних сільгоспвиробників та представників переробної промисловості.

Поиск по сайту: