Міжнародні торгові організації

В умовах глобалізації світової економіки велике значення в регулюванні міжнародних торгових відносин має діяльність міжнародних організацій. Серед них провідне місце належить:

1. Міжнародній торговій палаті.

2. Конференції ООН з торгівлі та розвитку.

3. ГАТТ/СОТ.

Міжнародна торгова палата, МТП (International Chamber of Commerce, ICC) - це неурядова міжнародна організація, яка об´єднує тисячі учасників (компаній, асоціацій, підприємців) з понад 130 країн світу. Вона була заснована у 1919 році з основною метою, яка залишається незмінною протягом років — служити міжнародному бізнесу шляхом сприяння розвитку торгівлі, інвестицій, вільного руху капіталів, відкриття ринків для товарів та послуг. Основні цілі МТП закріплені в Статуті організації і спрямовані на поліпшення економічних відносин між країнами, на встановлення ділових контактів та взаєморозуміння.

Основними функціями МТП є такі: - встановлення правил та стандартів (наприклад, Правила інтерпретації комерційних термінів — INCOTERMS; Єдині звичаї і практика документарних акредитивів — UCP 500; Уніфіковані правила з інкасо; Уніфіковані правила з договірних гарантій; Правила про Арбітражний суд, а також документи, що регулюють питання конкуренції, іноземних інвестицій, перевезень тощо);

Конференція ООН з торгівлі та розвитку, ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development, UNCTAD) є органом Генеральної асамблеї ООН, тому з юридичної точки зору її не можна розглядати як міжнародну організацію, хоча вона має багато рис, притаманних ним. ЮНКТАД була створена 30 грудня 1964 року. Понад 190 країн світу є її членами.

Окрім регулювання торговельних відносин ЮНКТАД сприяє розвитку рівноправного взаємовигідного співробітництва між державами, розробляє різноманітні рекомендації з питань економічного розвитку, інвестицій, зменшення обмежувальної практики, політики конкуренції, надає технічну допомогу країнам, що розвиваються, та державам з перехідною економікою тощо.

ЮНКТАД є універсальним форумом, призначеним для обговорення різних проблем міжнародних економічних відносин. Як відмічається в документах ЮНКТАД, сьогодні її основними напрямками діяльності є:

- міжнародна торгівля;

- інвестиції, підприємництво та технології;

- глобалізація, взаємозалежність та розвиток;

- інфраструктура для розвитку, ефективність торгівлі, розвиток трудових ресурсів;

- найменш розвинуті країни та острівні державі, що розвиваються;

- технічна кооперація.

Вищими керівними органами ЮНКТАД є Конференція та Рада з торгівлі та розвитку. Сесії Конференції проходять на рівні міністрів та глав урядів один раз у 4 роки. Протягом кожного року Рада збирається один раз на регулярне засідання та до трьох разів на виконавчі сесії. Рада здійснює керівництво в перервах між сесіями. Зокрема, вона здійснює підготовку чергових сесій, забезпечує реалізацію рекомендацій, ухвалених на конференції. В її межах працюють три комісії: Комісія з торгівлі товарами, послугами та сировинними товарами, Комісія з інвестицій, технологій та зв´язаних фінансових питань, Комісія з питань підприємств, сприяння бізнесу та розвитку.

Усі рішення ЮНКТАД мають рекомендаційний характер і оформлюються у вигляді резолюцій, заяв, висновків тощо. Під егідою ЮНКТАД розробляються багатосторонні угоди та конвенції. За роки існування організації відбулося 11 конференцій..

Генеральна угода з тарифів і торгівлі, ГАТТ (The General Agreement on Tariffs and Trade, GATT) була підписана в Женеві у жовтні 1947 р. і вступила в силу з 1 січня 1948 р. На початковому етапі її учасниками були 23 країни, а коли в 1994 р. вона була реформована у Світову організацію торгівлі (COT), ряди її членів нараховували вже 118 держав світу.

ГАТТ являла собою багатосторонню міжнародну організацію на основі угоди, яка містила зведення правових норм, що регулювали торговельні відносини між країнами-учасниками за різними напрямами. Метою Генеральної угоди з тарифів і торгівлі було забезпечення необхідної правової основи на багатосторонньому рівні для розвитку міжнародних торговельних відносин шляхом скасування митних та інших торговельних обмежень, усунення всіх форм дискримінації у міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості, підвищення реальних доходів населення та попиту, більш ефективного використання сировини, зростання виробництва і торговельного обміну.

Вищим органом виступали Конференції, оперативну діяльність здійснювала Рада представників, робочими органами були: постійно діючий Секретаріат та різноманітні комісії, комітети, підкомітети та робочі групи.

За період з 1947 по 1994 р. відбулося вісім торговельних раундів переговорів, метою яких була подальша лібералізація світової торгівлі й усунення торговельних бар´єрів. Восьмий (уругвайський) раунд переговорів став поворотним в еволюції ГАТТ і не лише тому, що призвів до створення Світової організації торгівлі, але й тому, що на ньому було прийнято багато документів, які регулюють різноманітні питання торгівлі товарами та послугами, захисту прав інтелектуальної власності тощо.

Рішення про створення Світової організації торгівлі, СОТ (World Trade Organisation, WTO) було прийнято на Уругвайському раунді переговорів, який проводився в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Угода про створення СОТ вступила в силу з 1 січня 1995 року.

СОТ є міжнародною міждержавною організацією. Водночас вона має певні особливості щодо членства. Членами СОТ можуть бути не лише держави, але й митні території з повною автономією у здійсненні зовнішньоторгових відносин (наприклад, Тайвань, Палестина, ЄС).

СОТ не має правотворчих функцій, але вона регулює торгово-політичні відносини учасників організації у сфері міжнародної торгівлі на основі пакета угод уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів 1986-1994 років. Пакет угод складається з декількох десятків багатосторонніх угод та інших правових документів, основним із яких є угода про заснування СОТ

Фактично СОТ функціонує так само, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль більш широкого спектру торгових угод

Основними принципами й правилами СОТ є.

— надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі на недискримінаційній основі;

— взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;

— регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

— відмова від використання кількісних обмежень;

- розв´язання торгових суперечок шляхом консультацій і переговорів.

Усі країни — члени СОТ зобов´язуються виконувати близько ЗО основних угод та інших юридично закріплених умов. Таким чином, СОТ являє собою своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами й правилами якого регулюється понад 90% усієї світової торгівлі товарами й послугами.

За своєю структурою СОТ складається з:

- Конференції міністрів (торгівлі, економіки тощо) країн-учасниць — це вищий орган організації. Конференції проходять не рідше одного разу у два роки;

- Генеральної ради, що є виконавчим органом організації. Рада складається з представників усіх членів СОТ її засідання проходять у разі необхідності (зазвичай декілька разів на рік) на рівні послів чи представників країн — членів СОТ. В межах Генеральної ради існують Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами, Рада з торгових аспектів прав інтелектуальної власності;

- Секретаріату, що являється адміністративним органом, покликаним забезпечувати стабільну роботу організації. Цей постійно діючий орган очолює генеральний директор. В Секретаріаті працюють біля 500 осіб, які мають статус міжнародних чиновників. В межах Конференції міністрів та Генеральної ради створюються різні комітети на постійній чи тимчасовій основі для розгляду спеціальних питань.

Зараз учасниками СОТ є майже 150 держави світу; майже 30 країн ведуть переговори про приєднання, маючи статус спостерігачів. У спостерігачах також є близько 50 міжнародних організацій, утому числі МВФ, Група Світового банку, ОЕСР, різні підрозділи ООН, регіональні угрупування, товарні організації тощо.

Процедура приєднання до СОТ досить складна й тривала — займає кілька років. На першому етапі в рамках спеціальних Робочих груп відбувається детальне вивчення економічного механізму і торгово-політичного режиму країни, що приєднується. Потім починаються консультації і переговори (на двосторонньому рівні з усіма зацікавленими країнами - членами СОТ) про умови членства країни-здобувача у цій міжнародній організації. Насамперед, переговори стосуються «комерційно значимих» поступок, що країна, яка приєднується, буде готова надати членам СОТ при доступі на її ринок. Замість того, країна, що приєднується, набуває права, якими володіють члени СОТ, що практично означає припинення її дискримінації на зовнішніх ринках.

Україна є державою, питання про членство якої у СОТ знаходиться «у роботі». Ще наприкінці 2002 р. Україна представила пакет відповідних документів до Секретаріату цієї організації. Надбання членства очікується у 2007-2008 році.

Поиск по сайту: