Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування

Галузево – функціональний вид діяльності.

За галузево-функціональним видом діяльності розрізняють промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торговельні, виробничо-торговельні, лізингові, фінансово-кредитні, страхові та інші підприємства.

За ознакою національної належності капіталу розрізняють такі підприємства:

• національні, капітал яких повністю належить суб'єктам господарювання своєї країни;

• іноземні, якщо сто відсотків капіталу підприємства є вла­сністю суб'єктів господарювання іноземних країн;

• змішані або спільні підприємства, що створені як вітчизняними, так і іноземними суб'єктами господарювання для здійснення спільної діяльності.

Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування.

Головні підприємства – контролюють інші фірми.

Підприємства, що перебувають під впливом головної фірми поділяються на дочірні, асоційовані та філії.

Дочірнє підприємство – юридично самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; проте материнська фірма суворо контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній. Оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій.

Асоційоване підприємство – є формально самостійним, але з різних причин залежить від головної фірми і мусить підпорядковуватися її стратегічним цілям.

Філія – не користується юридичною та господарською самостійністю; немає власного статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства, має однакову з ним назву.

Розмір за кількістю працівників.

Малими (незалежно від форм власності) визнаються підприємства, в яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищував 70 млн гривень.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний рік період перевищує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує 100 млн. грн

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Підприємницькі структури мають право на добровільних засадах об'єднувати свою інноваційну, виробничу, маркетингову, постачальницько-збутову, фінансову та соціальну діяльність. Такими об'єднаннями можуть бути: асоціації, корпорації, концерни, консорціуми, трести, синдикати, картелі, холдинги, фінансові групи.

В Україні найбільш поширеними формами об'єднання підприємств є:

- асоціація – найпростіша форма договірного об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційно-фінансову діяльність своїх членів;

- корпорація – договірне об'єднання господарських суб'єктів на засадах інтеграції та виробничих інтересів з делегуванням їй окремих повноважень;

- консорціум – тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї, інвестиційного проекту;

- концерн – об'єднання підприємницьких структур, що характеризується органічним поєднанням власності та контролю, найчастіше з використанням принципу диверсифікації виробництва;

- холдинг – організаційна форма об'єднання інвестиційних ресурсів; утворення, яке безпосередньо не займається виробничо-господарською діяльністю, а спрямовує свої фінансові кошти на придбання контрольного пакету акцій інших підприємств.

- картелі – договірні об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності.

- синдикати – договірні об'єднання, які діють на основі різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію створюваної учасниками продукції через спільну збутову мережу або збутову мережу одного з учасників. Така форма об'єднання найчастіше зустрічається у галузях з масовим виробництвом однорідної продукції.

- трести – монополістичні об'єднання в єдиний виробничо-господарський комплекс підприємств, що раніше належали різним підприємцям. Такі підприємства повністю втрачають свою юридичну та господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрями їхньої діяльності.

- холдингові компанії являють собою засновані на об'єднанні капіталів інтегровані товариства, які безпосередньо не здійснюють виробничої діяльності, а використовують свої фінансові кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств з метою контролю за їхньою діяльністю.

- промислово-фінансові групи є інтеграційними утвореннями, які складаються з різних суб'єктів господарювання всіх форм власності для реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей, а також структурної перебудови економіки. У складі промислово–фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин.

Об'єднання є юридичною особою, що може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, що входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

Основою для створення об'єднань, як правило, стають схожий характер технологічних процесів, взаємозалежний розвиток господарств, синхронне зростання техніко-економічного рівня пов'язаних виробництв, необхідність комплексного використання сировинних та інших ресурсів, диверсифікація.

Основними завданнями формування об'єднань є:

• підвищення ефективності роботи в результаті об'єднання зусиль учасників, а також розвиток внутрішньої коопе­рації виробничих, наукових, проектних, будівельних та інших організацій у єдиний господарський комплекс;

• завоювання та утримання ринків збуту;

• закріплення постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та інших ресурсів;

• прискорення технічного розвитку виробництва.

Головні принципи формування господарських спілок підприємствами та організаціями:

· добровільність об'єднань;

· рівноправність партнерів;

· свобода вибору організаційних форм;

· самостійність учасників (за винятком учасників, що створюють трест);

· відповідальність тільки за зобов'язаннями, прийнятими кожним підприємством під час вступу до об'єднання.

У світовій практиці перелічені форми об'єднань зайняли міцну позицію в національних економіках ринково розвинених країн.

Ринок, як сфера товарного обігу і пов'язана з ним сукупність товарно–грошових відносин між виробниками і споживачами складається з певних елементів.

Основними видами ринків за суб'єктним складом є:

• ринок виробників;

• ринок споживачів;

• ринок посередників;

• ринок державних установ;

• ринок міжнародних установ, покупців і споживачів.

За елементно-технологічним складом ринки поділяються на:

• ринок засобів виробництва;

• ринок предметів споживання;

• ринок інвестицій;

• ринок фінансово-кредитних ресурсів;

• ринок інновацій та інформації;

• валютний ринок.

За територіальною ознакою ринки класифікуються на:

• місцевий;

• регіональний;

• національний;

• транснаціональний;

• світовий.

Функції ринкової інфраструктури виконують товарні і фондові біржі, страхові компанії, венчурні фірми, інформаційні центри, транспортні мережі, банки.

Поиск по сайту: