|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Найвищий ступінь порівняння· Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до форми вищого ступеня: найдобріший, найсмачніший, найкращий, найлегший. Перед цим префіксом для підсилення якості можуть вживатися частки як, що: якнайшвидший, якнайкращий, щонайдорожчий, щонайлегший. · Складена форма утворюється сполученням слів найбільш, найменш із прикметником звичайного ступеня: найбільш зрозумілий, найменш зручний. Складена форма найвищого ступеня, утворена за допомогою слова самий (самий розумний, самий досконалий), вживається в українській мові лише в розмовному стилі (на відміну від російської, де форми із словом самый — самый умный, самый совершенный — відповідають літературній нормі). Досить часто трапляються випадки змішування простої і складеної форм ступенювання: більш легший, найбільш легший, більш простіший, найбільш простіший, що є порушенням норми.Літературними є форми: більш легкий, легший; найбільш легкий, найлегший; більш простий, простіший; найбільш простий, найпростіший. Проста форма вищого й найвищого ступенів порівняння переважає в художньому, публіцистичному, розмовному мовленні. Для наукового й офіційно-ділового стилів прийнятнішою є складена форма. Слід пам’ятати, що окремі якісні прикметники не мають ступенів порівняння, бо вони самі вказують уже на певну міру якості: премудрий (дуже мудрий), завеликий (надто великий), старезний (надзвичайно старий), нескінченний (якому немає кінця), холоднуватий (трохи холодний), тихесенький (дуже тихий). Не утворюються ступені порівняння і від тих якісних прикметників, які називають безвимірну ознаку (босий, сліпий, чалий, фіолетовий), а також від складних прикметників (світло-зелений, кисло-солодкий). 4. Від назв осіб за допомогою суфіксів –ів (-їв), -ин (-їн) утворюються присвійні прикметники: батьків, сестрин, Коваленків, Сергіїв, Софіїн. В українській мові належність особі може позначатися не тільки присвійними прикметниками, а й іменниками у родовому відмінку, наприклад: братова квартира — квартира брата, Іванів «Мерседес» — «Мерседес» Івана, Маринина донька — донька Марини. Наведені словосполучення є синонімічними, але в науковому, офіційно-діловому, публіцистичному стилях можливі лише конструкції з родовим належності. Присвійні прикметники побутують переважно у фольклорі, розмовному та художньому мовленні. 5. В офіційно-діловому стилі вживаються переважно відносні прикметники: телефонна розмова, договірне зобов’язання. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.) |