Уживання прикметників у фаховому мовленні. Особливості творення й уживання форм ступенів порівняння якісних прикметників

Практичне заняття 2.4.

Особливості формотворення й уживання прикметників і займенників

План

1. Уживання прикметників у фаховому мовленні. Особливості творення й уживання форм ступенів порівняння якісних прикметників.

2. Творення і правопис відносних та присвійних прикметників.

3. Подвоєння приголосних при збігу однакових приголосних на межі префікса й кореня, кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів, кореня або основи і суфікса, основи і постфікса. Історичне (традиційне) подовження приголосних.

4. Особливості словозміни займенників, їх уживання у професійних текстах.

Уживання прикметників у фаховому мовленні. Особливості творення й уживання форм ступенів порівняння якісних прикметників

І. Повні та короткі форми прикметників

За типом закінчення у сучасній українській мові розрізняють повні (відмінювані) та короткі (невідмінювані) форми прикметників.

Звичайною для української мови є повна форма прикметників: високий, синій, чудова, зелена, глибоке, чорне, розумні, ясні. Повні прикметники мають два різновиди – стягнений і нестягнений. Нестягнені варіанти (як паралельні до стягнених) можливі тільки у називному і знахідному відмінках однини прикметників жіночого і середнього роду (висока – високая, глибоку – глибокую, ясне – яснее, далеке – далекеє), а також у називному і знахідному відмінках множини (сильні – сильнії, веселі – веселії).

Повні прикметники (при наявності варіантів – у стягненій формі) належать до стилістично нейтральних форм, які використовуються без будь-яких функціональних обмежень. Нестягнені варіанти повних прикметників використовуються переважно у фольклорі і (з метою стилізації під усну народну творчість) у поезії:

Ой і зійди, зійди

Ти, зіронько вечірняя,

Ой вийди, вийди,

Дівчинонько моя вірная! (нар. пісня);

Сріблясті потоки із місяця ллються,

Сріблястії звуки з-під лютні несуться (А. Кримський).

Окремі повні прикметники чоловічого роду у називному – знахідному відмінках однини утворюють короткі (з нульовим закінченням) форми: вартий – варт, винний – винен, годний – годен, дрібний – дрібен, живий – жив, здоровий – здоров, ладний – ладен, певний – певен, повний – повен, потрібний – потрібен, правий – прав, радий – рад, срібний – срібен, ясний – ясен. Сферою використання коротких прикметників є фольклор, розмовне мовлення, поезія, наприклад:

Ой славен козак да старший Павло Хвалився конем перед королем... (нар. пісня);

Чом, Дунає, став ти мутен, Став ти мутен, каламутен?

(П. Куліш);

Благословен останній альпініст, Що буде вгору дертися по скелі!

(Л. Костенко).

II. Варіанти відмінкових форм прикметників

Прикметники чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини мають паралельні форми: на нижньому – на нижнім, па останньому – на останнім, па безкрайому – на безкраїм. Стилістично форми не диференціюються, використовуються у всіх стилях, хоча вживання форми на -ім у науковому і – особливо – в офіційно-діловому стилі не рекомендується. Частіше вживається форма на -ому. Прикметники із закінченням -ім (-їм) активно функціонують у поетичних творах:

Поїзд мене забере: крізь прочинені двері,

не зупиняючись, тихо мене забере,

і в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі,

ми поїдем в диму зеленавім печерських дерев.

(І. Малкович);

Там Сварог схиливсь над стернями, вкутав голову туманами і ворушить тихо віями, як лісами в білім інею (Т. Осьмачка).

Поиск по сайту: