Ступені порівняння прикметників

Вищий ступінь порівняння вказує на більший рівень вияву ознаки. Має дві форми: просту і складену.

Просту форму утворюють за допомогою суфіксів -ш-, -іш-: молодий – молодший, білий – біліший, ясний – ясніший, тихий – тихший, тихіший, важ- кий – важчий, товстий – товщий, товстіший.

При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- прикметникові суфікси -к-, -ок-, -ек- зникають: тонкий – тонший, далекий – дальший. Приголосні г, ж, з у поєднанні з суфіксом -ш- змінюють на –жч-, а с – на -щ-: низький – нижчий, дорогий – дорожчий, вузький – вужчий, дужий – дужчий, високий – вищий.

Для деяких прикметників вищий ступінь утворюють від інших основ: гарний – гарніший, кращий; великий – більший; поганий – гірший; добрий – добріший, кращий.

Cкладену (аналітичну) форма вищого ступеня порівняння утворюють за допомогою додавання слова більш або менш до звичайної форми прикметника: більш ефективний, більш відомий, менш важливий.

Найвищий ступінь порівняння вказує на максимальну міру вияву ознаки: найгарніший, найбільший. Має дві форми: просту і складену.

Просту форму утворюють додаванням до форми вищого ступеня префіксів най-, якнай-, щонай-: найвищий, найбільший, якнайвищий, якнайбільший, якнайдужчий, щонайшвидший.

Складену форму утворюють за допомогою слова найбільш і звичайної форми прикметника: найбільш зручний, найбільш ясний.

Аналітичні форми мають відтінок книжності. Їх вживають здебільшого в науковому й офіційно-діловому стилях паралельно з простою формою. У всіх інших стилях слід віддавати перевагу простим формам вищого і найвищого ступенів: гарніший, найдосконаліший, зрозуміліший, найпросторіший, веселіший, найвірогідніший, стриманіший, найефективніший.

Існують прикметники, які не утворюють ступенів порівняння. До них належать:

1) відносні прикметники – сталевий, оксамитовий, нічний, викладацький;

2) прикметники, що виражають абсолютну якість: сліпий, глухий, босий;

3) назви мастей тварин: буланий, зозулястий, вороний;

4) назви кольорів, що виникли в результаті зміни значення колишніх відносних прикметників: апельсиновий колір, салатовий відтінок;

5) прикметники з суфіксом здрібнілості: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: малесенький, тонюсінький, легенький;

6) прикметники з суфіксами згрубілості -езн-, -енн-: величезний, довжелезний, товстенний;

7) прикметники з суфіксами неповного вияву ознаки -ав-, -уват -: білуватий, жовтавий;

8) прикметники з префіксом пре -: предобрий, прегарний;

9) прикметники з префіксами над-, за-, ультра-, яківказують на максимальний рівень вияву ознаки: надзвичайний, заширокий, ультрашвидкий;

10) прикметники з префіксом не-: недобрий, нешвидкий;

11) незмінювані прикметники іншомовного походження: бордо, беж;

12) більшість складних прикметників: жовто-зелений, сорокарічний.

Типові порушення норми:

1) Одночасне вживання простої та складеної форм ступенів порівняння: більш точніше замість точніше, найменш уважніший замість найменш уважний.

2) Утворення найвищого ступеня порівняння за допомогою слова самий: самий поганий замість найгірший, самий кращий замість найкращий.

3) Поєднання порівнянь із прикметниками вищого ступеня у формі родового відмінка без прийменника на взірець російської мови: краще всього, старший мене, глибший інших.

4) Використання форми вищого ступеня у значенні найвищого. У газетних публікаціях та й в усних виступах часто натрапляємо на вислови “зібралися кращі люди села ”, “ відзначимо головніші здобутки та надбання ”, “ проаналізуймо вірогідніші шляхи вирішення проблеми ”. Загальновідомо, що форму вищого ступеня вживають тоді, коли щось порівнюють за певними ознаками: кращі за інших, головніші від інших, вірогідніші, ніж інші. Вищий ступінь порівняння прикметників не має значення, синонімічного із формою найвищого ступеня. Російське “ высшая мера наказания ” – це по-українському не вища, а “ найвища міра покарання ”; “ высшее качество ” – це не вища, а “ найвища якість ”.

Присвійні прикметники вказують на належність предмета певній особі або істоті. Відповідають на питання чий? чия? чиє? Присвійні прикметники утворюють від іменників за допомогою суфіксів -ин-, -їн-, -ів-, -ач-.

Від назв осіб, іменників 1-ї відміни, присвійні прикметники утворюють за допомогою суфікса -ин-: сестрин, Миколин, Галин, Настин. Суфікс -ін- (на письмі -їн-)вживають тільки після й (Маріїн, Софіїн).

При цьому, якщо основа слова закінчується на приголосні г, к, х, відбувається чергування г – ж, к – ч, х – ш: Ольжин, тітчин, свекрушин.

До іменників другої відміни твердої групи додають суфікс -ів-, який у жіночому і середньому роді чергується з -ов-: батьків піджак – батькова куртка – батькове пальто; до іменників м’якої і мішаної групи – суфікс -ів-

(-їв-), який у жіночому і середньому роді чергується з -ев-, -єв -: Василів зо- шит – Василева книжка – Василеве пальто; Андріїв зошит – Андрієва книж ка – Андрієве пальто. Присвійні прикметники, утворені від імен і прізвищ, пишуть з великої букви.

Від назв тварин присвійні прикметники утворюють за допомогою суфіксів -ач-, -ин-: птах – пташиний, орел – орлиний, миша – мишачий, крокодил – крокодилячий.

У текстах офіційного стилю присвійні прикметники вживають дуже рідко, тут переважають відносні прикметники на -ський: шевченківський, ректорський.

Поиск по сайту: