Норми вживання кiлькiсних числiвникiв

Стилiстичнi особливостi кiлькiсних числiвникiв виявляються здебільшого в їx зв’язках з iншими словами (несамостiйне вживання, тобто поєднання з iменниками, якi вказують на предмети, що рахуються.

Слово один (одна, одне) може вживатися в значеннi рiзних частин мови, зокрема:

- коли один субстантивується, у значеннi iменника (семеро до рота – один до роботи, один за одного менший);

- у значеннi прикметника, коли позначає поняття "спiльний", "единий",

- "самотнiй" (маємо одну мету, днював i ночував один);

- у значеннi займенника – неозначеного або означального (говорив з одним хлопцем, одного чудового дня);

- у значеннi прислiвника (вона цiлий день сидить i одно базiкає – постiйно,весь час);

- у значеннi часток (один Бог про це знає).

Форма один (одна, одне) може вживатися тiльки в однинi, а в множинi форму однi використовують у сполученнi з iменниками, якi мають тiльки форму множини (форма множини числiвника один тодi позначає одиничність предмета ): однi ножицi, однi дверi, однi джинси. 3астосована ж в iнших умовах, форма однi набуває значення iнших частин мови:

* однi бабусi залишилися (= caмi – займенник);

* однi переможцi виступлять на телебаченнi (= тiльки – частка);

* зустрiвся з одними хлопцями (з якимись – займенник).

Таке вживання форми однi характерне для просторiччя; в лiтературному мовленнi треба вживати слова, наведенi тут у дужках.

Як лексичний i граматичний синонiм до числiвника один використовують прикметник єдиний: єдиним фронтом, єдиним розчерком пера4.

Числiвники, що позначають великi числа – тисяча, мiльйон, мiльярд (i бiльйон), трильйон, квадрильйон, квiнтильйон, секстильйон, септильйон, октильйон, нонильйон, децильйон, гугол (десять у сотому степені, гуголплекс (десять у степенi гугол), центильйон (мiльйон у сотому степенi, або одиниця iз 600 нулями)5, – мають граматичнi ознаки iменникiв. Причому oстаннi одинадцять (+ бiльйон) уживаються тiльки в науковому стилi. Першi три, крім цього, вживаються в офiцiйно–дiловому та публiцистичному стилях, а в розмовному та в художньому мовленнi здебiльшого виступають як iменники, що позначають предметно–збiрну велику кiлькiсть.

Так само вживаються нумералiзованi абстрактнi iменники безлiч, сила, тьма, гибель, хмара, море, океан, маса, купа, уйма: сила–силенна народу, тьма грошей, море людей. Паралельними до числiвникiв у розмовному мовленнi часто є рiзнi числовi iменники, що позначають кiлькiсть: п’ятiрка, пара, дюжина, десяток, десятка, сотня, трояк, троячка, копа, око7. ", їх перевагою є те, що цi слова можуть мати при собi означення. Вони здебiльшого з будь–якими iменниками не сполучаються.

З числiвниками два, три, чотири iменники сполучаються у формi Н.в. множини, КРІМ:

1. iменникiв iз суфiксами –анин, –янин, –ин, якi втрачають суфiкс –ин у формах множини (татарин–татари, громадянин–громадяни). Тут треба використовувати форму Р.в. однини (два татарина, три громадянина). У розмовному мовленнi використовують збiрнi числiвники (двоє татар, троє громадян);

2. iменникiв, у яких Н.в. множини являє собою стару форму двоїни (око – очi, плече – плечi). Тут використовують тiльки Р.в. однини (два ока, два плеча);

3. iменникiв, якi в множинi мають суфiкс –ес –. Їх тут уживають тiльки в Р.в. однини (два неба, три чуда);

4. окремих iменникiв, що не пiдлягають лiчбi (сiль, cтapicть), що вживаються тiльки в множинi (ножицi, ясла), iменникiв IV вiдмiни на кшталт лоша–лошата, в яких також є вiдмiннiсть в основах однини й множини. Не можна сказати: "Сто тридцять три лошати (лошат); сімсот двадцять два (двi) ножицi (ножиць)". Тут варто вживати описовi звороти з лiчильними словами на кшталт душ, голiв, штук, примiрникiв тощо (Закуплено ножицi в кiлькостi семисот двадцяти двох; Лошат налiчується сто тридцять три голови).

При цьому варто зауважити, що поєднаний iз числiвником iменник у формi Н.в. множини має тут наголос на основі (показники́–два показники).

Форми деяких iменникiв у їx поєднаннi зі згаданими числiвниками розрiзняються залежно вiд семантичних особливостей цих iменникiв: три чоловiки (три представники чоловiчої cтатi) – три чоловiка (три особи).

Власне кiлькiснi числiвники мають особливостi вживання в науковому й офiцiйно–дiловому стилях. Так, у математичних виразах кiлькiснi числiвники без iменникiв уживаються в ролi пiдмета, присудка, додатка: Два на два – чотири; Сорок дiлиться на вісім; Три та два – п’ять; сім без трьох– чотири. У математичних виразах слова плюс i мінус становлять одне синтаксичне цiле з числiвниками: П’ять плюс два дорiвнює семи; Чотири мінус один дорiвнює трьом. Тут слова плюс i мінус важко вiднести до якоїсь частини мови.

Дробовi числiвники набули широкого вжитку в математичних обчисленнях i в позначеннях, властивих науковому та частково офiцiйному стилю. Замість слiв пiвтора, пiвтори, половина, третина, чверть, характерних для розмовного мовлення, у цих стилях уживають здебiльшого дробовi числiвники.

У математичних позначеннях вiдбулася н у м е р а л i з а ц i я iменника нуль, який уходить до складу дробових числiвникiв: нуль цiлих i п'ять десятих метра.

Iменник, що позначає предмет вимiру або одиницю вимiру, поєднується з дробовими числiвниками у формi Р.в. однини (Р.в. множини використовують у тому випадку, коли вимiрюють кiлька однорiдних предметiв, а також коли числiвник керує iменником множинної форми). У тому разi, коли замiсть дробових числiвникiв використовують iменники з кiлькiсно–предметним значенням половина, чверть тощо, якi поєднують з власне кiлькiсними числiвниками на позначення цiлих одиниць, iменник, що називає предмет чи одиницю вимipу, сполучається з цими власне кiлькiсними числiвниками: 2,5 метра, але два з половиною метри.

У Н., Р., Зн.в. числiвник пiвтора керує iменником у Р.в. однини, числiвник пiвтораста вимагає Р.в. множини. В iнших трьох вiдмiнках цi числiвники сполучаються з вiдповiдними формами множини iменникiв:

Н. пiвтора року; Р. пiвтора року; Д. пiвтора рокам; Зн. пiвтора року; Ор. пiвтора роками; М. (на) пiвтора роках;

Н. пiвтораста кiлограмiв; Р пiвтораста кiлограмiв; Д. Пiвтораста кiлограмам; Зн. пiвтораста кiлограмiв; Ор. пiвтораста кiлограмами; М. (на) пiвтораста кiлограмах.

Слово раз у поєднаннi з числiвником пiвтора має форму Р.в. (закiнчення –а): пiвтора раза.

1. У числівників 2, 3, 4 форми родового вiдмiнка традицiйно вживаються у прикметникaх, що закінчуються на –тисячний, –мiльйонний, – мільярдний, а також у словах, компонентом яких є складний числiвник: двохтисячний, трьохмiльйонний, чотирьохмiльярдний, двадцятидвохрічний.

2. Числiвники п’ять– десять, числiвники на – дцять i на – десят у складi прикметників i iменників мають форму родового відмінка (iз закiнченням – и): п’ятигодинний, десятилiтровий, п’ ятдесятиметровий.

3. Числiвники дев’яносто, сто в складних словах зберiгають форму називного вiдмiнка: стоголосий, стодвадцятимiлiметровий, стоквартирний, дев’яносторiччя.

4. Числiвники сорок, двiстi – дев’ятсот виступають у складних словах у формi родового відмінка: сорокавідерний, сорокап’ятирічний, двохсотлiтнiй, п’ятисотрiчний.

5. Числівник тисяча входить до складу іменників i прикметникiв у формі тисячо –: тисячочотирьохсотлiття, тисячотонний, тисячогранний, тисячократний

Неозначено–кiлькiснi числiвники вживають у вcix стилях, за винятком кiльканадцять, кiлькадесят, кiлькасот, кiльканадцятеро, якi властивi розмовному мовленню. Граматично–стилiстичною особливiстю неозначено– кiлькiсних числiвникiв є їх здатнiсть сполучатися не тiльки з iменниками, що позначають точно окресленi предмети, а й з iменниками, що позначають речовину, масу, збiрнi та абстрактнi поняття, якi не можуть бути об'єктом лiчби й тому не сполучаються з означено–кiлькiсними числiвниками: багато солi, мало листя, чимало радощiв, небагато клопотiв, кiлька слiв. Числiвники багато, немало, чимало можуть поєднуватися як з iменниками на позначення конкретних рахованих предметiв, так i з iменниками, що стосуються назв речовин, абстрактних понять. Числiвники декiлька, кiлька вказують на невизначену малу кiлькiсть – вiд трьох до дев’яти – i поєднуються з iменниками, що позначають конкретнi paxoванi предмети. Збiрнi числiвники легко субстантивуються й мають при собi субстантивованi прикметники: Семеро йде вперед; Веселi двоє. Вони не властивi науковому й офiцiйно–дiловому стилям i широко вживаються в розмовному мовленнi. Збiрнi числiвники обидва, обидвi поєднуються з iменником у Н.в. множини й не сполучаються з iменниками IV вiдмiни та з тими, що мають тiльки форму множини. Збiрнi числiвники двое, трое, четверо i т. д. можуть поєднуватися:

- з iменниками чоловiчого й спiльного роду, якi позначають осiб чоловiчої cтатi (двоє бiдолах, п'ятеро трактористiв, одинадцятеро хлопцiв).

Сполучування збiрних числiвникiв з iменниками жiночого роду є ненормативним (Не двоє ткаль, а двi ткалi; На мамин ювiлей прийшли двоє синiв i двi доньки);

- з iменниками чоловiчого роду, якi позначають назви тварин i птахiв (троє котів, двоє соколiв);

- з iменниками IV вiдмiни (троє телят, п’ятеро соколят);

- з iменниками, що мають лише форму множини (четверо ножиць, двоє вopiт), але, починаючи з п'яти, ці iменники частiше сполучаються з власне кiлькiсними числiвниками;

- з iменниками, що позначають парнi поняття (двоє черевикiв, четверо очей);

- з особовими займенниками ми, ви, вони у формi Р.в. множини (Троє ix прийшло сюди. Двоє нас було);

- з iменниками, що важко сполучаються з власне кiлькiсними числiвниками (двоє татар, троє громадян, двоє ден);

- з деякими iменниками, зокрема з тими, що мають рiзну основу в однинi та в множинi, – дiти, малята, хлоп'ята, дiвчата, особи (двоє дiвчат, троє малят).

Поиск по сайту: