Вплив уряду на галузеву конкуренцію

Інтенсивність конкуренції серед існуючих фірм в галузі також впливає на рівень прибутковості. Розрізняють два типи внутрішньогалузевої конкуренції: цінова і нецінова. При цьому, якщо галузь виробляє однорідну продукцію, то застосовується цінова конкуренція, а якщо продукція галузі піддається диференціації - тоді застосовується нецінова конкуренція. Але в цьому й іншому випадку конкуренти і ініціативи однієї фірми мають помітний вплив на інших учасників галузі.

Наприклад. Цінові знижки однієї фірми повторюються конкурентами, які цілком може погіршити становище всієї галузі, навіть у тих випадках, коли існує висока цінова еластичність попиту на продукцію галузі.

Нецінові методи також впливають на прибутковість галузі. Наприклад: невиправдані рекламні баталії, війна товарних і торгових марок, перевищення витрат на сервіс або гарантії.

Звичайно, якщо галузь має монополістичну або олігополістичних структуру, тоді внутрішньогалузева конкуренція або відсутня або її можна віднести до типу "люб'язною" або "джентльменською" у разі олігополії, декілька фірм, які існують на ринку розуміють, що їм краще домовитися, для того щоб забезпечити собі високий рівень прибутків.

Таким чином, можна зробити наступний висновок: чим інтенсивніше внутреотраслевой конкуренція, чим більший тиск на галузь замінників, постачальників і продавців, тим менша прибутковість галузі, а значить є нижчою її інвестиційна привабливість.

Крім того, на ситуацію в галузі може значною мірою впливати уряд:

1) створюючи вхідні бар'єри в галузь, надаючи окремим підприємствам виключні права на виробництво.

2) Уряд може впливати на становище галузі, щодо замінників через регулювання, субсидіювання та інші заходи.

3) Уряд може бути вирішальним покупцем чи продавцем в галузі і таким чином диктувати умови конкуренції в галузі.

Таким чином, не може бути завершеного структурного аналізу галузі без оцінки урядової політики щодо галузі.

63. Оцінка впливу постачальників на діяльність підприємства.

Вплив постачальників на підприємство достатньо суттєвий. Ціна, якість їх продукції, умови постачання, дисципліна поставок, експлуатаційні витрати безпосередньо позначаються на собівартості, а, значить, і на прибутках підприємства, на його конкурентоздатності.

Розрізняють постачальників: сировини, матеріалів, основних засобів, енергетичних, фінансових, трудових, інформаційних та інших ресурсів і послуг.

Найбільш загальні критерії оцінки впливу постачальників наступні:

Техніко-технологічний рівень продукції.

Сприятливе поєднання параметрів ціна-якість.

Зручність і дешевизна поставок (географія).

Висока конкурентостійкість постачальника.

Низька ймовірність тиску, погіршення умов, обсягів і якості поставок.

Характеристика особливостей продукції, що поставляється (ліквідність, універсальність, дефіцитність, замінність тощо).

Можливість вдосконалення продукції, що поставляється, відповідно до стратегічних змін на

підприємстві.

Оцінка рівня конкуренції за ресурсами (кількість підприємств, що використовуватимуть аналогічні види ресурсів).

Відсутність значної залежності від постачальника (розміщення замовлень у кількох постачальників, оцінка мобільності переходу на інші ресурси).

Можливості використання ресурсів-замінників і наявність підприємств, що зможуть їх виробляти.

Оцінка вартості витрат на можливу зміну постачальника.

Оцінка можливості інтеграції з постачальниками по окремих видах продукції.

Найважливіше - не потрапляти в економічну залежність від постачальників, тобто співпрацювати лише з одним із них.

Крім конкурентів, покупців, партнерів, постачальників на підприємство суттєво можуть впливати інші елементи мікросередовища: місцеві органи партій, громадських організацій і влади (держадміністрація, рада, податкова адміністрація, казначейство, фінорган, санстанція, пожежний нагляд, технагляд, держстандарт тощо), якщо вони не зацікавлені в діяльності підприємства, тобто не є його стейкхолдерами. Тому то слід вчитися будувати наскільки це можливо нормальні стосунки і з ними.

52. Сканування, моніторинг та прогнозування зовнішнього середовища.

Ефективність робіт з аналізу зовнішнього середовища багато в чому залежить від якості й обсягу інформації про стан середовища.

При зборі інформації використовують такі способи: сканування, моніторинг і прогнозування середовища.

Сканування зовнішнього середовища - один з напрямків аналітико-прогностичних робіт, що швидко розвивається, використовуваний у системах стратегічного управління фірмами. Призначення сканування - це збір, оцінка і прогноз значущості для фірми важливих змін у зовнішньому середовищі. Сканування звичайно проводиться за такими напрямками:

- економічне сканування - дослідження змін макро-економічних показників; показники галузі і конкуренція в ній; стан фінансових ринків;

- технічне сканування - вивчення НТП; принципові технічні і технологічні нововведення;

- політичне сканування - оцінка політичної ситуації на рівні країни, регіону; оцінка політичного ризику фінансових вкладень; переваги певної політичної сили на виборах та ін.

При скануванні використовується різноманітний інструментарій: експертні методи, сценарії, конкурентні порівняння, імітаційне й економіко-математичне моделювання, морфологічний і функціонально-вартісний аналіз та ін.

Моніторинг зовнішнього середовища - це постійне відстежування поточної і нової інформації. В організаціях, що беруть на озброєння технологію стратегічного управління, звичайно створюється спеціальна система відстежування зовнішнього середовища. Працівники цієї системи проводять не тільки регулярні спостереження за критичними факторами зовнішнього середовища, але й спеціальні спостереження.

Моніторинг звичайно не закінчується тільки збором інформації, а спрямований також на розкриття причин зміни стану досліджуваних факторів і передбачення трендів їх розвитку. Такий підхід до відстежування зовнішнього середовища дозволяє визначити можливості і загрози, що можуть сприяти або перешкоджати діяльності організації.

Ефективність моніторингу зовнішнього середовища підвищується, якщо він: підтримується вищим керівництвом; тісно пов'язаний з планувальними структурами в організації; робота фахівців системи аналізу зовнішнього середовища прямо пов'язана з роботою фахівців стратегічного підрозділу.

Прогнозування зовнішнього середовища — це формування уявлення про майбутній стан факторів зовнішнього середовища. Цей засіб є невід'ємним компонентом процесу стратегічного планування.

Зовнішній аналіз має бути цілеспрямованим і змістовним, тому, приступаючи до пошуку інформації, фірмі необхідно визначити перелік питань стосовно кожного з найважливіших факторів зовнішнього середовища, щоб не збирати інформацію, що не буде використана в подальшій роботі.

Поиск по сайту: