Фактори зовнішнього середовища і залежність їх структуризації від різних чинників (поля діяльності, розмірів підприємства тощо)

Середовище підприємства поділяють на такі групи елементів-факторів: зовнішнє середовище: макросередовище, мікросередовище; внутрішнє середовище.

Макросередовище складається з елементів-факторів непрямої дії, тобто вони переважно прямо не пов'язані з конкретним підприємством, проте створюють певне сприятливе або несприятливе середовище для його господарсько-бізнесової діяльності.

При розробленні стратегії варто враховувати вплив таких факторів макросередовища: а) стану економіки країни; б) політико-правових відносин; в) ефективності державного регу­лювання економіки; г) рівня НТП; д) рівня соціального роз­витку; ж) стану культури, ціннісних орієнтацій у суспільстві; з) дієвості профспілок, партій і громадських організацій; е) де­мографії; к) природних умов, екології; л) міжнародного становища; м) надзвичайних обставин, яким не могли запобігти керівники (форс-мажорних).

На роботу підприємства постійно впливає зовнішнє середовище його функціонування, яке можна поділити на макро- і мікросередовище.

Макросередовище складається з його правової, економічної, політичної, екологічної, демографічної, соціальної та інших складових. Елементи макросередовища здійснюють вплив на підприємство переважно непрямим шляхом.

Існують різні підходи щодо діагностики макросередовища функціонування підприємства. Аналіз основних факторів макросередовища - це PEST-аналіз (від абревіатури назв основних елементів цього середовища: P - political and legal environment (політико-правове середовище); Е -economie environment (економічне середовище); S -sociocultural environment (соціокультурне середовище); T -technological environment (технологічне середовище)

13.Рушійні сили зміни принципу планування, планування “від майбутнього до сучасного”, а не “від минулого до майбутнього”.

Сіратегічний менеджмент

гає у використанні концепції “Від майбутнього до сучасного, а не від минулого до майбутнього”.

Предметом стратегічного управління є наступні проблеми:

1. Безпосередньо пов’язані з основними цілями організації. Стратегічний характер носять рішення про створення нових і ліквіда-ції старих виробницгв, освоєння нової продукції, технології, ринків. Рішення, стосовно економії матеріальних, енергетичних або трудових ресурсів не відносяться до стратегічних.

2. Пов’язані з деякими елементами організації, які необхідні для досягнення поставленої цілі. До стратегічних цілей відносяться планування розробки і випуск нової продукції, придбання нового те-хнологічного обладнання, запрошення нових спеціалістів тощо.

3. Пов’язані з неконтрольованими зовнішніми факторами. При обранні стратегії важливо визначити, які економічні, політичні, соці-альні та інші фактори впливають на майбутнє організації, що вимагає постійного моніторингу зовнішнього середовища.

Формування стратегії здійснюється наступним чином. Спочат-ку визначають стратегічну ціль; оцінюють ринкові можливості та ре-сурси організації; розробляють загальну концепцію стратегії, а в її рамках варіанти для обговорення. Потім розроблені варіанти доопра-цьовують, аналізують і оцінюють. Кращий з них приймають в якості базового, який слугує основою створення спеціальних і функціональ-них стратегій, підготовки стратегічних і оперативних планів, про-грам.

На вибір стратегії справляють вплив різні фактори:

Вид бізнесу і особливості галузі в якій працює організація (pi-Beta, конкуренції з боку організацій, які виробляють аналогічну про-дукцію).

Стан зовнішнього оточення (стабільність або змінність зовні-шнього середовища, передбачуваність змін).

Характер цілей, які ставить перед собою організація (цінності, при прийнятгі рішень менеджерами).

Рівень ризику як фактора діяльності організації (допустимий рівень ризику).

Внутрішня структура організації (сильні і слабкі сторони орга-нізації, які дозволяють успішно конкурувати на ринку).

Досвід реалізації минулих стратегій (дозволяє уникнути мину-лих помилок, але обмежує вибір).

Розділ 14. Сіратегічний менеджмент

Фактор часу (сприяє успіху або невдачі при впровадженні но-вої технології, поставці на ринок продукції та ін.).

Багатофакторність вибору стратегії вимагає розробки декіль-кох стратегічних альтернатив, з яких обирасться краща.

Стратегічні альтернативи - це набір різних стратегій, які до-зволяють досягги стратегічних цілей організації в рамках обраної ба-зової стратегії та обмежених ресурсів. Кожна стратегічна альтернати-ва надає організації різні можливості й характеризується різними ви-тратами і результатами.

Виділяють два основних напрямки розвитку стратегічного ме-неджменту: регулярне стратегічне управління і стратегічне управлін-ня в реальному масштабі часу.

Регулярне стратегічне управління представляє собою логіч-ний розвиток стратегічного планування і складається з двох взаємо-доповнюючих підсистем: аналізу і планування стратегії, реалізації стратегії.

Стратегічне управління в реальному масштабі часу пов’язано з вирішенням несподівано виникаючих стратегічних задач. Воно виникає і розвивається в тих галузях, де зміни в зовнішньому оточенні проходять надто швидко і є непередбачуваними, що вимагає термінової адекватної реакції і організація просто не має часу на пе-регляд своєї стратегії. Ця система стратегічного управління передба-чає наступні методи вирішення проблеми: примусовий, адаптивний, кризовий, управління опору.

Примусовий метод використовується в умовах гострого дефі-циту часу, коли вимагається швидка реакція і передбачає застосуван-ня сили для подолання опору. Цей метод надто дорогий і небажаний в соціальному аспекті, але він дає переваги в часі стратегічного реагу-вання.

Труднощі у використанні цього методу наступні: відсутність до початку перемін достатньої інформаційної бази; нездатність пе-редбачити джерела і силу опору змінам; нездатність усунути першоп-ричину опору; передчасні структурні переміни в результаті сповіль-нення темпів змін; саботаж змінам; нерозуміння необхідності підви-щення компетентності і створення нового управлінського потенціалу.

Адаптивні зміни - це поступові незначні переміни, які на про-тязі тривалого часу впливають на традиційні критерії, структуру вла-ди і компетентність управляючих.

Поиск по сайту: