АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ТЕМА: Страхові ризики та їх оцінення

Читайте также:
  1. Валютні ризики та їх види
  2. Вопрос №19 Экономическая система: сущность, элементы, теоретические концепции.
  3. Дата:__________ Урок 2. Тема: Формирование навыков чтения, говорения.
  4. Диффузная эндокринная система: АПУДоциты
  5. Дослідження попиту на страхові послуги (необхідність, сутність, значення).
  6. Европейская валютная система: проблемы
  7. Економічна безпека як багаторівнева система: поняття та базові елементи
  8. Загальні страхові поняття
  9. ЗАДАНИЕ N 1 Тема: Нелинейные цепи переменного тока
  10. ЗАДАНИЕ N 24 Тема: Методы анализа нелинейных резистивных цепей постоянного тока
  11. ЗАДАНИЕ N 25 Тема: Нелинейные цепи переменного тока
  12. Закон и Система: Добро и Зло

План

1. Необхідність і сутність страхування ризиків підприємства

2. Страхування від вогневих ризиків і та ризиків стихійних явищ

1. Страхування — один з найважливіших елементів ринкових відносин, що належить до фінансових відносин, пов'язаних з виконанням особливих (специфічних) функції в економіці.

Збиток майновим інтересам суб'єкта, що хазяйнує, звичайно відображається в знищенні чи частковому ушкодженні його майна, виникненні у власника непередбачених фінансових зобов'язань, що випливають з володіння цим майном чи діяльністю по його використанню, а також у зв'язку з втратою прибутку по непередбачених обставинах. Збиток майновим інтересам фізичних і юридичних осіб може бути викликаний недбалістю самого власника, непередбаченими обставинами та інше.

В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю.

Негативними наслідками непевної події можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, скажімо, недоотримана (втрачена) очікувана користь, якої планувалося досягти у процесі господарської діяльності. Звідси випливає такий висновок: ризик — це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства.

За своїм походженням ризики поділяються насамперед на природні та антропогенні. Причини природних ризиків — випадкові події та стихійні явища — зовсім не залежать від діяльності людини, тоді як антропогенні ризики виникають лише внаслідок різноманітної господарської та науково-технічної діяльності людей. З постійним розширенням сфери діяльності людини вплив її на появу ризиків стає дедалі відчутнішим. Антропогенні ризики давно є предметом спеціальних наукових досліджень, оскільки їм, на відміну від природних ризиків, які мають статичний характер, притаманна надзвичайна динамічність. Динамізм антропогенних ризиків зумовлюється економічними, технологічними та організаційними змінами, що супроводжують розвиток суспільства. У деяких випадках поділ ризиків на природні та антропогенні стає умовним. Так, ризик аварії ядерного реактора можна одночасно вважати антропогенним, оскільки людина започатковує ядерну реакцію, і природним — тією мірою, якою така реакція може відбуватися далі неконтрольовано під дією природних сил.

Ризики, ототожнювані з ризикогенними об’єктами, можуть класифікуватися згідно з критерієм сутності їх безпосередніх носіїв. З огляду на це ризики поділяються на майнові та особисті. Незалежно від випадкової події майнові ризики стосуються майнових об’єктів та майнових інтересів відповідних власників, а особисті — конкретних осіб. Особа як об’єкт ризику є незрівнянно складнішою за майновий об’єкт. Адже вона є одночасно фізичним, фізіологічним та соціальним тілом і здатна генерувати відповідно ширшу гаму ризиків. Залежно від того, якій із зазначених субстанцій завдала шкоди випадкова подія, особисті ризики можуть виявлятися як ризики фізичного, фізіологічного та соціального походження. Оскільки ризики сприймаються здебільшого за кількісними параметрами, то дуже важливим є їх поділ на класи за критерієм розміну. За цим критерієм розрізняють катастрофічні, великі, середні, малі та незначні ризики. Ризик відносять до однієї із цих категорій залежно від імовірності настання більших чи менших матеріальних втрат, які можуть виникнути в кожному конкретному випадку. Очевидно, що втрати в разі катастрофічних ризиків найбільші, а в разі незначних — найменші. Проте частота появи катастрофічних ризиків набагато менша, ніж малих чи незначних. З огляду на це сукупність ризиків можна подати у вигляді піраміди, основу якої становлять незначні ризики, а вершину — катастрофічні (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Поділ ризиків на класи за критерієм розміру

Особливістю катастрофічних ризиків є не лише великомасштабність негативних наслідків, а й неможливість їх передбачити й розрахувати. Поняття катастрофи пов’язується, як правило, з природними катаклізмами: землетрусами, циклонами, виверженнями вулканів, повенями та іншими стихійними явищами. Причинами катастрофічних ризиків можуть бути й різні види людської діяльності: винахідницька, політична чи економічна. Катастрофічний ризик означає загрозу появи численних негативних наслідків однієї події. Проте до катастрофічних наслідків може призвести також збіг у часі та просторі багатьох окремих незначних подій. Катастрофічні ризики називають «ризиками існування», оскільки вони можуть загрожувати нормальному існуванню людського суспільства. Згідно з оцінками експертів у ХХ столітті сталося понад 400 великих катастроф, головним чином природного, стихійного походження. Залежно від причин структура (частка у % до загальної кількості) катастроф була така:

Повені........................................... 52

Землетруси........................................ 17

Урагани (циклони, тайфуни, бурі тощо)................... 15

Посухи............................................ 7

Виверження вулканів................................. 3

Інші причини........................................ 6

Одне з поширених визначень катастрофічного ризику характеризує його як «явище природи або людської діяльності, котре може зумовити численні кумульовані окремі ризики та призвести до майнових і особистих збитків у особливо великих розмірах».

Великі ризики порівняно з катастрофічними менш відчутні економічно, але виявляються з більшою закономірністю, а тому піддаються точнішому передбаченню й розрахунку. З огляду на це Міжнародна комісія з великих ризиків дійшла висновку, що великий ризик — це можливість появи події, котра завдає великих збитків, які значно перевищують середній рівень збитків від порівнянних, тобто однакових за походженням ризиків.

З метою уніфікованого підходу до страхового обслуговування великих і катастрофічних ризиків усі ризики спеціальними директивами ЄС були умовно поділені на дві основні категорії: великі та масові.Масовими визнаються такі ризики, які немає підстави відносити до великих. У свою чергу, до великих ризиків віднесені ті ризики, які генеруються в найбільш ризикогенних галузях господарської діяльності. Це — транспортні та повітряні ризики, ризики кредиту і застави, ризики загальної відповідальності та майнові, що виявляються на великих підприємствах.

Наслідками випадкових подій, передусім антропогенного походження, можуть бути не лише негативні, а й позитивні результати. Тобто в цих випадках альтернативою ризику стає його протилежність — шанс.

Імовірність настання при цьому негативних результатів також набуває ознак ризику, але особливого, спекулятивного характеру. Отже, враховуючи можливі наслідки випадкових подій, ризики можна поділити на чисті та спекулятивні— згідно з критерієм можливих наслідків (рис. 3.3). Коли ризики чисті, наслідок випадкової події завжди альтернативний: збитки або їх відсутність.

Спекулятивні ризики, як правило, виникають під час азартних ігор, лотерей, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків.

Рис. 3.3. Класифікація ризиків за критерієм можливих наслідків

Системний поділ ризиків на види, зумовлений як практичними, так і теоретичними потребами, визначає їх видово-просторову структуру променевого типу (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Види ризиків за критеріями наслідків, об’єкта, обсягу та причин

 


 

2.Вогневе страхування — найпоширеніший вид майнового страхування. Воно захищає підприємство від втрат унаслідок пошкодження або знищення майна через непередбачувані випадки (пожежа, вибух та ін.), що призводять до його спалаху.

Як відомо, вогневе страхування виникло в Англії. Поштовхом до розвитку цього виду страхування були постійні пожежі, особливо у містах, де будинки переважно в той час були дерев'яними.

Перше Російське страхове товариство від вогню було створене у 1827 році, а в 1913-му таке страхування вже здійснювали 13 акціонерних товариств. Активно діяли в містах взаємні товариства від вогню, що обслуговували інтереси домовласників, фабрикантів і купців. Одне з таких товариств було створене в 1863 році у Полтаві, а згодом вони з'явилися в Києві та Харкові. Зазвичай їх діяльність обмежувалася територією міста.

У період ринкових перетворень і розвитку недержавних форм власності в Україні з’явилися комерційні страхові компанії, які пропонували різноманітні послуги щодо захисту майна підприємств. Сьогодні найпоширенішими видами страхування, які пропонують страхові компанії щодо захисту майна підприємств, є страхування від вогню та ризиків стихійних явищ, страхування виробничого обладнання від поломок, страхування втрати прибутку внаслідок вимушеної зупинки виробництва.

Страхування майна підприємств насамперед пов'язане з класичним видом страхування - вогневим страхуванням, що давно проводиться в західних країнах, саме тому його умови стали вже своєрідними стандартами.

Суб'єкти страхування. За сучасних умов страхове покриття від вогню надають усі страхові організації, які займаються майновим страхуванням. Як свідчать статистичні дані, надходження страхових премій з вогневого страхування щорічно в Україні становить приблизно 15-17 % загального обсягу всіх наданих страхових послуг.

Страхувальниками можуть виступати будь-які підприємства: заводи, фабрики, магазини, фірми, будівлі, лісові господарства тощо. Зрозуміло, що названі підприємства мають свою специфіку — відмінності в потребах страхування, процесі виробництва, збуті продукції тощо. Це зумовлює певні особливості в умовах страхування кожного суб'єкта підприємницької діяльності. Тому викладені тут умови страхування від вогневих ризиків відображають специфіку діяльності, головним чином промислових і комерційних підприємств.

У страхуванні від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ страхувальник має право укласти договір на користь третьої особи (вигодонабувача}. Страхувальник повинен довести наявність у вигодонабувача інтересу щодо збереження цього майна.

Об'єкт страхування. Стандартний страховий поліс забезпечує страховий захист як майна, яке перебуває у власності страхувальника, так й у його розпорядженні, управлінні на умовах оренди або лізингу.

Об'єктами страхування можуть бути: будівлі, споруди, об'єкти незавершеного виробництва, обладнання, інвентар, продукція, сировина, матеріали, товари, паливо та інше майно.

Для цілей страхування майно підприємств поділяють на такі групи:

1) будівлі, споруди;

2)обладнання, машини, інвентар;

3)продукція та незавершене виробництво;

4)товари.

Застрахованим може бути як усе майно підприємства, так і його окрема частина.

Якщо інше не обумовлено договором страхування, захист не поширюється на такі об'єкти: готівка; акції, облігації та інші цінні папери; моделі, монети, зразки; дорогоцінні метали в злитках і коштовне каміння; рукописи, планова та бухгалтерська документація; технічні носії інформації комп'ютерних систем, магнітні плівки, диски, касети; картини, скульптури або інші витвори мистецтва; вибухові речовини; товари на зберіганні чи комісії; майно, що знаходиться у застрахованому приміщенні, але не належить страхувальнику.

Страхові ризики. Основними ризиками в страхуванні від вогню є:

· пожежа (Fіге);

· удар блискавки (Lignhing;

· вибух (Ехрlosiоn).

Під ризиком «пожежа» розуміють ймовірність виникнення збитку внаслідок знищення або пошкодження об'єкта страхування вогнем, здатним самостійно поширюватись за межі місць, спеціально призначених для його розведення та підтримання. При цьому не обов'язкова поява вогню у вигляді відкритого полум'я, достатньо тління та горіння (напалювання). Не покриваються страховим захистом і не підлягають відшкодуванню збитки через пошкодження вогнем, що виникли не в результаті пожежі, а також збитки спричинені застрахованому майну під час обробки вогнем, теплом та іншим термічним впливом на нього з метою переробки або в інших цілях (наприклад сушіння, гарячої обробки, переплавляння).

Під ризиком «удар блискавки» розуміють збиток, спричинений безпосереднім знищенням, пошкодженням майна внаслідок влучення блискавки, а саме збиток від теплової дії блискавки (зокрема й збитки від спалення та уламків) та збиток через руйнівну дію на майно тиску повітря, викликаного блискавкою.

Під ризиком «вибух» розуміють ймовірність виникнення збитку внаслідок знищення або пошкодження майна через стрімкий прояв енергетичної сили від потягу газів або пари до їх розширення. Вибух резервуара (парового котла, газосховища, газопроводу, машин, агрегатів та інших аналогічних пристроїв) має місце тоді, коли стінки цього резервуару розриваються так, що виникає миттєве вирівнювання різниці тиску всередині та із зовні резервуару. Відшкодуванню не підлягають збитки, завдані майну вибухами самих вибухових речовин. Ця група ризиків позначається абревіатурою FLEX Пізніше, коли значного поширення набули літаки, а також пов'язані з їх падінням небезпеки, ця група ризиків була доповнена ще одним ризиком — падінням повітряного судна (Аігсгаft сгаst lаnding), а стандартний поліс отримав назву FLEXA

За додатковими умовами та додаткову плату до стандартного вогневого полісу можуть бути включені такі ризики:

· стихійні явища: землетрус, виверження вулкана, дія підземного вогню, гірський обвал, буря, град, селі, повінь;

· пошкодження застрахованого майна водою з водогінних, каналізаційних, опалювальних і протипожежних систем;

· вибух парових котлів, газосховищ, газопроводів та інших машинних апаратів;

· крадіжка зі зламом;

· биття віконного скла, дзеркал, вітрин;

· зловмисні дії третіх осіб;

· перерви у виробництві після пожежі або втрата в зв'язку з цим прибутку;

· від інших причин.

Відшкодовуються також розумні та доцільні витрати, які страхувальник зробив у результаті настання збитків з метою їх запобігання або зменшення (у межах страхової суми).

Якщо договором не передбачено інше, не відшкодовуються збитки, що були наслідком:

а) військових дій, громадянської війни, народних заворушень, страйків, конфліктів; конфіскації, арешту, знищення або пошкодження майна за розпорядженнями військових або громадських влад, дії мін, бомб та інших знарядь війни;

б) ядерного вибуху, радіації та радіоактивного забруднення;

в) навмисних дій або грубої необережності страхувальника, вигодонабувача;

г) спалаху, бродіння, гниття та інших природних властивостей застрахованих об'єктів;

ґ) обвалу будівель або їх частин, якщо руйнування не викликано страховим випадком;

д) крадіжки майна під час або безпосередньо після страхового випадку.

Страхова сума. Визначення страхової суми майна, що приймається на страхування, є доволі складним, оскільки для кожного виду майна існують свої особливості. Але береться до уваги основний принцип страхового захисту — страхування не може бути джерелом збагачення для страхувальника. Тому страхова сума щодо застрахованого об'єкта повинна відповідати його дійсній вартості й не перевищувати ринкову вартість аналогічного майна.

Для раніше виокремлених груп майна страхові суми визначаються:

1) для обладнання, машин, інвентарю згідно суми, необхідної для придбання майна аналогічного загиблому, за вирахуванням зношення;

2) для будівель і споруд — це вартість будівництва або зведення будівель і споруд повністю аналогічних зруйнованій з урахуванням місцевості, зношення та експлуатаційно-технічного стану знищеної (пошкодженої) будівлі, споруди.

3) для продукції та незавершеного виробництва, виходячи з витрат, які необхідно зробити страхувальнику для повторного виготовлення цих товарів (готових або незакінчених у процесі виробництва), але не вище ціни їх продажу.

4) для товарів, якими торгує страхувальник, а також сировини, що придбана ним — за цінами, необхідними для їх закупівлі, але не вище ціни, за яку вони можуть бути продані на дату страхового випадку.

Страховий тариф і страхова премія. Під час укладення договору страхування страховиком визначається розмір страхового тарифу, що залежить насамперед від виду майна та обсягу відповідальності страховика.

Істотний вплив на розмір тарифу справляють і такі чинники, як галузь, до якої належить підприємство, характер виробничої діяльності, інтенсивність виробництва, місцезнаходження об'єкта страхування тощо.

Зазвичай тариф розраховується страховиком окремо на кожний вид ризику (групу майна). Загальний тариф складається з окремих тарифів за кожний ризик.

Розмір тарифів є диференційованим залежно від групи майна та страхових випадків:

1) обладнання, машини, інвентар від 0,1—2,5 %;

2)будівлі, споруди від 0,1—0,25 %;

3)продукція та незавершене виробництво від 0,3—3,0 %;

4)товари від 1,0—4,0 %.

Найвищими страхові тарифи є за ризиком «протиправні дії третіх осіб» 0,5—5 %, меншими за ризиком «стихійне лихо» 0,05—0,1 %.

У період дії договору страхування страхувальник за згодою страховика може внести в страхову угоду зміни щодо розміру страхової суми. У разі збільшення страхової суми розмір доплати страхового платежу (ДСП) розраховується за формулою (1) для кожного об'єкта страхування окремо:

ДСП = (П2-П,)х К/Т,
де Пі, П2 — страхові платежі за першочерговою та кінцевою страховими сумами відповідно; К — кількість повних місяців, що залишилися до кінця дії договору страхування, при цьому неповний місяць приймається за повний; Т — строк дії договору страхування в повних місяцях.

Стандартний термін укладення договору — один рік. Договір страхування набуває чинності після сплати страхувальником страхової премії (частини страхової премії), а закінчується у вказаний в полісі строк. Якщо договір укладається на термін, більший як один рік, він автоматично продовжується на наступний рік (тоді, коли однією із сторін не буде повідомлено в письмовій формі про його розірвання).

Фрапшиза. Договір страхування може передбачати франшизу, яка встановлюється як певний відсоток від страхової суми застрахованого майна або в абсолютній сумі. Франшиза розраховується відповідно до страхової суми загалом або за окремими групами майна. За умовами договору страхування від вогню може бути передбачено застереження, що страхувальник повинен сам нести частину збитку на своїй відповідальності (франшиза) й не має права укладати будь-які інші договори страхування щодо цих частин збитку. Застосовування франшизи покликане: по-перше, підштовхнути страхувальника до прийняття заходів підвищеної безпеки; по-друге, обмежити випадки шахрайства під час укладення договору страхування.

Порядок укладення й ведення страхової угоди. Права та обов'язки сторін. Договір страхування майна укладається на основі заяви про страхування в письмовій формі. Заява повинна містити всі необхідні відомості щодо об'єктів страхування. Крім заяви про страхування страхувальник зобов'язаний надати такі документи: баланс або довідку про фінансовий стан страхувальника за останній рік; документи, що посвідчують право власності (розпорядження, користування) страхувальника на майно, яке підлягає страхуванню; копію договору застави майна (у разі страхування майна як предмета застави); опис майна та інші документи за вимогою страховика.

Страхувальник під час укладення страхової угоди зобов'язаний інформувати страховика про всі інші договори страхування щодо майна, яке страхується.

Обов'язки страхувальника в разі настання страхового випадку такі:

· страхувальник зобов'язаний без затримки, у встановлений у договорі строк, сповістити страховика або його представника в письмовій формі про настання страхового випадку;

· прийняти всі можливі заходи щодо запобігання, зменшення збитку або рятування застрахованого майна;

· надати страховику можливість проводити огляд пошкодженого майна, розслідування причин і розміру збитку, приймати участь у заходах щодо зменшення збитку й рятування застрахованого майна;

· за вимогою страховика повідомити йому в письмовій формі всю інформацію, необхідну для визначення розміру та причини пошкодження або знищення застрахованого майна;

· у разі знищення або пошкодження рухомого майна, обладнання й товарів на складі — надати страховику опис пошкодженого, знищеного або втраченого майна.

· зберегти пошкоджене майно у тому вигляді, в якому воно опинилося через страховий випадок.

Після отримання страховиком заяви страхувальника про страховий випадок, страхова компанія направляє свого експерта для огляду місцезнаходження об'єкта страхування та складання страхового акта про пошкоджене або знищене майно. В акті зазначається причина страхового випадку; наводяться відомості про знищене, пошкоджене майно та його залишки; попередньо розраховується розмір збитків.

Розмір збитку визначається страховиком на підставі даних огляду пошкодженого майна, раніше визначених страхових сум та інших документів, що підтверджують розмір збитків.

Страховий акт підписують представники компетентних органів, страховика й страхувальника (представники страховика та страхувальника).

Якщо між сторонами виникають суперечки про причини та розмір збитків, то умовами страхування передбачається можливість проведення незалежної експертизи, за рахунок тієї сторони, яка вимагає цієї експертизи. Витрати на проведення експертизи з випадків, які визнаються після її проведення не страховими, відносяться на страхувальника.

Страховик має право відстрочити виплату страхового відшкодування через:

·сумніви в правомірності щодо отримання страхувальником страхового відшкодування — доти, поки не будуть подані необхідні докази;

·порушення органами внутрішніх справ кримінальної справи проти страхувальника або його уповноважених осіб — до закінчення розслідування.

Страхове відшкодування виплачується страхувальнику в разі повного знищення майна — у розмірі його дійсної вартості за вирахуванням вартості залишків, але не більше страхової суми.

У разі часткового пошкодження майна — у розмірі витрат на його відновлення. Витрати на відновлення становлять:

· витрати на матеріали та запасні частини для ремонту;

· витрати на оплату робіт з ремонту;

· витрати з доставки матеріалів до місця ремонту та інші витрати, необхідні для відновлення застрахованих об'єктів до того стану, в якому вони знаходилися безпосередньо перед настанням страхового випадку.


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.012 сек.)