Принципи пізнання

РОЗДІЛ: Г Н О С Е ОЛ О Г І Я

Тема: СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ПІЗНАВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

ПЛАН

1. Проблема пізнання у філософії, його рівні і форми.

2. Проблема істини та її критеріїв. Істина і правда

3. Єдність чуттєвого і раціонального, логіки та інтуїції у пізнанні.

ПРЕДМЕТ І МЕТОД ГНОСЕОЛОГІЇ.

Теорія пізнання (гносеологія, епістемологія) – це розділ філософії, який досліджує процес пізнання в його цілісності, тобто загальні механізми і закономірності людської пізнавальної діяльності.

Предметом гносеології як філософської дисципліни стають: процес досягнення істинного знання; способи доведення істини; структура, форми і методи пізнавальної діяльності. Гносеології притаманний методологічний плюралізм, відсутність обмежень на використання будь-яких методів і прийомів пізнання, прагнення використовувати ті з них, які виявляються найбільш ефективними в даній пізнавальній ситуації. До них відносяться:

філософські методи (діалектичний, герменевтичний, феноменологічний та ін.)

загальнонаукові методи (структурно-функціональний, системний, імовірнісний та ін.)

загальнологічні прийоми (аналіз і синтез, індукція та дедукція, моделювання та ін.) тощо.

ПІЗНАННЯ –процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. Це взаємодія суб’єкта і об’єкта.

В основі пізнавальної взаємодії суб’єкта і об’єкта лежить практична взаємодія (суб’єкт виходить за свої межі і тоне в об’єкті).

Принципи пізнання.

1. Принцип активності суб’єкта (пізнання це активне творення образу).

2. Активність проявляється вже на чуттєвому рівні.

3. Активність суб’єкта виступає в самому процесі пізнання.

4. Результати пізнання активно застосовуються в практиці.

ТЕОРІЯ ПІЗНАННЯ (гносеологія) – це розділ філософії, що вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності.

АГНОСТИЦИЗМ – вчення, що заперечує можливість пізнання сутності дійсності. Проте слід зазначити, що агностицизм виявив важливу проблему гносеології – що я можу знати? Це питання стало провідним у праці Канта «Критика чистого розуму».

Сучасна наукова гносеологія грунтується на таких основоположеннях

1. Принцип об"єктивності, тобто визнання об"єктивного існування дійсності як об"єкта пізнання, її незалежності від свідомості та волі суб"єкта.

2. Принцип пізнаванності, тобто визнання того факту, що людські знання в принципи здатні давати адекватне відображення дійсності, її об"єктивно істинну картину

3. Принцип активного творчого відображення – творче відображення дійсності в свідомості людини.

4. Принцип діалектики, тобто визнання необхідності застосування до процесу пізнання основних законів, категорій діалектики.

5. Принцип практики, тобто визнання суспільно-історичної предметно-чуттєвої діяльності людини, спрямованої на перетворення природи.

6. Принцип історизму, який вимагає розглядати усі предмети та явища в їхньому історичному виникненні і становленні.

7. Принцип конкретності істини, який наголошує, що абстрактної істини не може бути, істина завжди конкретна.

Суб"єкт пізнання – це реальна людина, суспільна істота, наділена свідомістю, насамперед у таких її проявах, як мислення, чуття, розум, воля.

Об»єкт пізнання – це те, на що спрямовується пізнавальна діяльність суб"єкта. Об"єктом пізнання може бути в принципі вся дійсність в якій вона увійшла в сферу діяльності суб"єкта.

Поиск по сайту: