ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОБУДОВИ СТАТИСТИЧНИХ ТАБЛИЦЬ

Основіні прийоми побудови статистичних таблиць закладено у ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки»

Таблиці

7.6.1 Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць відповідно до рисунка 2.

Таблиця _____________ -_____________________________________________

номер назва таблиці

Головка				Заголовки граф
				Підзаголовки граф
						Рядки (горизонтальні рядки)
	Боковик (графа для заголовків рядків)	Графи (колонки)

Рисунок 2

7.6.2 Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

7.6.3 Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті звіту.

7.6.4 Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.

7.6.5 Якщо у звіті одна таблиця, її нумерують згідно з вимогами 7.6.4.

7.6.6 Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

7.6.7 Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну ча­стину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її го­ловку і бокових.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або бокових заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх араб­ськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово “Таблиця __” вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці __” з зазначенням номера таблиці.

7.6.8 Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а під­заголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

7.6.9 Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

7.6.10. Інші вимоги до виконання таблиць – відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.

7.6.11 Таблиці, за необхідності, можуть бути перелічені у змісті з зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.

До того ж існує низка усталених прийомів, що визначають техніку формування статистичних таблиць. До них слід віднести наступні:

1. Таблиця повинна бути компактною і містити тільки ті вихідні дані, що безпосередньо характеризують досліджуване соціально-економічне явище в статиці і динаміку і необхідні для пізнання його сутності. Тому слід уникати другорядної інформації, що має обмежене відношення до даного об’єкту дослідження. Цифровий матеріал слід наводити таким чином, щоб при аналізі таблиці сутність явища розкривалася читанням рядків зліва направо та зверху вниз.

2. Перед наведенням таблиці в тексті робиться посилання на таблицю, після чого безпосередньо приводиться сама таблиця. Наведення таблиці починається зі слів „Таблиця” з абзацного відступу, далі вказується номер таблиці без знака номера, далі ставиться тире і записується назва таблиці. Нумерація таблиць може проводитися в межах розділів і бути складною. Наприклад, таблиці 1.1, тобто перша таблиця 1 розділу тексту. Якщо на даній сторінці недостатньо місця для наведення таблиці то вона наводиться на наступній сторінці з самого її початку.

3. Заголовок таблиці, назви граф і рядків повинні бути чіткими, короткими, лаконічними, являти собою закінчене ціле, що органічно вписується в зміст тексту. Якщо назва таблиці складається з двох і більш речень, крапка ставиться з метою відділення речень одне від одного, але не після останнього. Слід уникати значної кількості крапок та ком у назві таблиці та її граф, що ускладнюють процес її читання.

У заголовках граф допускаються крапки тільки при необхідних скороченнях. Загальний заголовок до таблиці слід будувати таким чином, щоб відобразити у ньому об’єкт, ознаку, місце та час дій. Тому назва таблиці має будуватися таким чином, щоб відповідати на запитання: „Хто чи що, де та коли”. Заголовки пишуться повністю без скорочень.

4. Інформація, розташовувана в графах таблиці, завершується підсумковим рядком. Існують різні способи з'єднання граф з їх підсумком:

• рядок "Всього” або "Разом" завершує статистичну таблицю (спосіб від одиничного до загального);

• підсумковий рядок розташовується першим рядком таблиці і з'єднується із сукупністю складових словами "У тому числі"(застосовується найчастіше у тих випадках, коли приводяться не всі складові, а лише найважливіші). За умови наведення складових за другим рівнем деталізації використовують слова «з них» з метою їх з’єднання з сукупністю.

У групових і комбінаційних таблицях завжди необхідно давати підсумкові графи і рядки.

5. У досить великих таблицях (за кількістю приведених рядків) доцільно залишати подвійний проміжок після кожних п'яти (і далі кратних п'яти) рядків, що сприяє зручності читання й аналізу таблиці.

6. Якщо назви окремих граф повторюються між собою, містять повторювані терміни або несуть єдине змістовне навантаження, то до них, необхідно застосовувати загальний об'єднуючий заголовок. Даний прийом використовується і для підмета, і для присудка таблиці.

7. Взаємозалежні і взаємозалежні дані, що характеризують одну зі сторін досліджуваного явища (наприклад, число підприємств і питома вага заводів (у % до підсумку), абсолютний приріст і темп росту і т.д.), доцільно розташовувати поряд у графах таблиці.

8. Графи і рядки повинні містити одиниці виміру, що відповідають наведеним показникам. При цьому використовуються загальноприйняті скорочення одиниць виміру (чол., грн., квт/год и т. д.).

9. Найкраще розташовувати в таблицях цифрову інформацію, що зіставляється в ході аналізу одну під іншою, що значно полегшує процес їхнього порівняння. Тому в групових таблицях, наприклад, групи за досліджуваною ознакою більш грамотно розташовувати в порядку зростання-зниження значень при збереженні логічного зв'язку між підметам і присудкам таблиці.

10. Для зручності роботи числа в таблицях варто представляти в середині граф, одне під іншим: одиниці під одиницями, кома під комою, чітко дотримуючи при цьому їх розрядності. По можливості числа доцільно округляти. Округлення чисел у межах однієї і тієї ж графи або рядка варто проводити з однаковим ступенем точності (до цілого знака або до десятого і т.д.). Якщо всі числа однієї і тієї ж графи (строки) наведені з одним десятковим знаком, а одне з чисел має два і більш знаків після коми, то числа з одним знаком після коми варто доповнювати нулем, тим самим підкресливши їхню однакову точність.

11. Відсутність даних про аналізоване соціально-економічне явище може бути обумовлено різними причинами, що по-різному відзначається в таблиці:

а) якщо дана позиція взагалі не підлягає заповненню, то ставиться знак "X";

б) коли з якої-небудь причини відсутні зведення,то ставиться три крапки "...";

в) при відсутності явища ставиться "-" або ячейка залишається порожньою.

12. Для відображення дуже малих чисел використовують позначення (0,0) або (0,00), що передбачає можливість наявності числа.

Дотримання правил побудови й оформлення статистичних таблиць робить їх основним засобом представлення, обробки й узагальнення статистичної інформації про стан і розвиток аналізованих соціально-економічних явищ.

4.ТАБЛИЦЯ ВЗАЄМНОЇ СПРЯЖЕНОСТІ:ЗАСТОСУВАННЯ, ЧИТАННЯ, АНАЛІЗ

Таблицею спряженості називається таблиця, що містить зведену числову характеристику досліджуваної сукупності за двома чи більше атрибутивними (якісними) ознаками або комбінацію кількісних і атрибутивних ознак. Найбільше поширення зазначені таблиці одержали при вивченні соціальних явищ і процесів: суспільної думки, рівня і способу життя, суспільного ладу. Найбільш простим видом таблиць спряженості є таблиця частот 2х2.

Побудова даної таблиці виходить із пропозиції, що відповіді респондентів або аналізовані атрибутивні ознаки будуть приймати тільки два значення А1 і А2, В1 і В2. Внутрішньо цифрове наповнення таблиці представляють частоти, що володіють одночасно значеннями ознак А и В. Підсумковий рядок і графа містять інформацію про кількісний розподіл сукупності відповідно А и В атрибутивним ознакам. Принцип взаємної спряженості найбільш ефективно прявляється при виявленні та оцінці взаємозв’язків та взаємозалежності між соціальним явищами та процесами. Наприклад, дані таблиці частот розміром 2х2 дають змогу встановити взаємозв’язок між ознаками шляхом розрахунку коефіцієнтів контингенції та асоціації. Для їх розрахунку будується таблиця, що відображає зв’язок між явищами, кожне з яких має бути альтернативним, тобто складатися з якісно відмінних значень ознаки.

Розрахунок зазначених коефіцієнтів виходить з наступного читання таблиці.

Розрахунки ж коефіцієнтів контингенції та асоціації проводяться за наступними формулами.

Коефіцієнт асоціації розраховується:

Коефіцієнт контингенції розраховується:

К _конт =

Коефіцієнт контингенції при цьому завжди менший за коефіцієнт асоціації

Для більш повного опису й аналізу явищ і процесів використовуються таблиці спряженості більшої розмірності.

Поиск по сайту: