Міжнародні системи управління якістю продукції

Починаючи вивчення наступного блоку питань, треба спочатку з’ясувати сутність системи якості, її підсистем та елементів і звернути увагу на міжнародний досвід управління якістю продукції.

Система якості являє собою сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.

Сучасні взаємовідносини між постачальником і споживачем, а також посередником ґрунтуються на можливостях вибору виробників, системи якості котрих здатні забезпечувати впевненість у тому, що якість товарів, які надходять, буде такою, яка потрібна.

Ураховуючи світовий досвід ринкових відносин, Міжнародна ор­ганізація зі стандартизації розробила і в 1987 р. видала перші п’ять стандартів ІSО серії 9000 (ІSО — 8402; ІSО — 9000; ІSО — 9001; ІSО — 9002; ІSО — 9003; ІSО — 9004), в основу яких було покладено концепцію «кола (петлі) якості».

З урахуванням практики застосування й вимог конкуренції в 1994 р. стандарти ІSО серії 9000 було переглянуто з позицій «життєвого циклу» продукції. Стандартами було встановлено, що кожне підприємство повинно вирішувати три головні завдання в галузі якості: досягати й підтримувати якість продукції та послуг на рівні, що забезпечує постійне задоволення встановлених ним вимог споживача, які передбачаються; забезпечувати керівництву впевненість у тому, що необхідна якість досягається та підтримується на заданому рівні; забезпечувати споживачу впевненість у тому, що запланована якість продукції, що постачається, досягається або її буде досягнуто, якщо це передбачено контрактом.

Для забезпечення відповідності продукції вимогам ринку та підтримання її конкурентоспроможності на певний період часу кожне підприємство-виготовлювач повинно запроваджувати систему якості, яка забезпечує контроль усіх чинників, що впливають на якість продукції (послуг).

Система якості складається з трьох взаємопов’язаних підсистем: забезпечення якості, управління якістю, поліпшення якості [2, 11, 17].

Забезпечення якості продукції являє собою сукупність заходів, що плануються та систематично здійснюються, які створюють необхідні умови для виконання кожного етапу петлі якості таким чином, щоб продукція відповідала певним вимогам за якістю.

Управління якістю включає методи та оперативну діяльність з управління процесами, виявлення невідповідностей у продукції, виробництві або системі якості, причин виникнення та своєчасне їх усунення.

Поліпшення якості передбачає постійну діяльність, спрямовану на підвищення технічного рівня продукції, якості її виготовлення, удосконалення елементів виробництва й системи якості.

Функціонування системи якості здійснюється одночасно за всіма видами виробничої діяльності, які впливають на якість продукції та взаємодіють з ними.

В основу всіх систем якості було покладено так звану «петлю якості», яка охоплює всі етапи життя продукції: маркетинг; проекту­вання; закупівлю; розроблення виробничих процесів; виробництво; контроль і випробування; пакування та збереження; реалізацію та розподіл продукції; монтаж і експлуатацію; технічну допомогу в обслуговуванні; сервіс після продажу; утилізацію після використання.

Процеси формування, управління та поліпшення якістю починаються й закінчуються етапом маркетингу, який посідає одне з провідних місць у системі якості. На весь персонал підприємства покладається відповідальність, повноваження й ресурси, необхідні для забезпечення якості, управління якістю та поліпшення якості.

У 2000 р. Технічний комітет ISО/ТС 176 Управління якості і забезпечення якості вдруге переглянув стандарти ISO 9000. У результаті цього було розроблено й видано нову редакцію Міжнародних стандартів, заснованих на «процесному підході»:

― ISO 9000: 2000 «Системи управління якістю. Основні положення та словник»;

― ISO 9001: 2000 «Системи управління якістю. Вимоги»;

― ISO 9004: 2000 «Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності».

Разом вони формують узгоджену серію стандартів на системи управління якістю, яка сприяє взаєморозумінню в національній та міжнародній торгівлі.

Держстандартом України, його Технічним комітетом ТК 93 «Управління якістю і забезпечення якості» здійснено ідентичний їх переклад, де внесено редакційні зміни: термін «міжнародний стандарт» замінено на «державний стандарт» [2, розд. 12]. Даними стандартами сформульовано нові концептуальні підходи та принципи щодо управління якістю.

Успіх підприємства (організації) досягається завдяки впровад­женню й актуалізації певної системи управління, розробленої для постійного поліпшення показників діяльності, з урахуванням потреб усіх зацікавлених сторін. Управління підприємством (організацією) поряд з іншими аспектами охоплює управління якістю.

Для поліпшення показників діяльності підприємства (організації) встановлено вісім принципів управління якістю, які найвище керівництво може використовувати: орієнтація на замовника; лідерство; залучення працівників; процесний підхід; системний підхід до управління; ідентифікування; постійне поліпшення; прийняття рішень на підставі фактів; взаємовигідні стосунки з постачальниками [2, розд. 12].

Ці вісім принципів управління якістю формують основу стандартів на системи управління якістю, які входять до стандартів серії ІSО 9000 редакції 2000 р.

Системи управління якістю доцільні тим, що можуть сприяти підприємствам (організаціям) у підвищенні задоволеності замовників. Замовники вимагають продукцію, характеристики якої задовольняють їхні потреби та очікування. Ці потреби та очікування оформлюють разом у вигляді технічних умов на продукцію та позначають як вимоги замовників у контракті. Саме замовник остаточно визначає прийнятність продукції. Зміна потреб та очікувань замовників, а також конкурентний тиск і технічний прогрес змушують підприємства (організації) постійно вдосконалювати свою продукцію та процеси.

Підхід, що базується на застосуванні систем управління якістю, спонукає організації аналізувати вимоги замовників, визначати процеси, які сприяють отриманню продукції, прийнятної для замовника, і забезпечувати постійний контроль цих процесів. Система управління якістю може бути основою для постійного поліпшення, яке дозволяє збільшити ймовірність підвищення задоволеності замовника та інших зацікавлених сторін. Вона дає організації та замовникам упевненість у її спроможності поставляти продукцію, яка постійно відповідає вимогам.

Процесом вважається діяльність, у якій використовуються ресурси та якою можна управляти для того, щоб перетворювати входи на виходи. Часто вихід одного процесу є входом наступного. Майже вся продукція та (або) діяльність із надання послуг та виконання операцій є процесами. Для функціонування підприємства (організацій) необхідно керувати численними взаємозалежними процесами. Отже принципи управління якістю можуть бути поширеними на всі рівні підприємства (організації).

Перевагою процесного підходу є забезпечуваний ним без­перервний контроль зв’язків окремих процесів у межах системи процесів, а також їхніх сполучень та взаємодій.

Застосування процесного підходу в межах системи управління якістю підкреслює важливість: розуміння виконання вимог; необхідність розглядати процеси з погляду створення додаткових ціннос­тей; отримання результатів функціонування процесу та його ефективності; постійного поліпшення процесу об’єктивних вимірювань.

«Модель процесу» відбиває інтеграцію основних найменувань розділів 4—8 стандартів ISO 9001 та ISO 9004 щодо системи управління якістю: «Відповідальність керівництва», «Управління ресурсами», «Випуск продукції», «Вимірювання, аналіз та поліпшення», «Аналіз з боку керівництва».

Уперше в явній формі розглядається моніторинг роботи системи, процесів, продукції, відзначається необхідність визначення методів і критеріїв збору й використання інформації про задоволеність і (або) незадоволеність споживачів, аналіз удосконалювання системи, пов’язаний з визначенням її ефективності та ін.

В останні роки набула поширення система ТQM (Total Qality Management) — Всезагального управління якістю (ще має назву «менеджмент якості»), яка має за мету досягнення більш високої якості продукції та послуг, орієнтує всі підрозділи підприємства на оптимальне використання всіх ресурсів підприємства, збільшення прибутку, продуктивності та на задоволення очікування покупців (споживачів).

Конкурентоспроможність — це комплексна багатоаспектна характеристика товару, що визначає його переваги на ринку порівняно з аналогічними товарами — конкурентами як за ступенем відповідності конкретній потребі, так і за витратами на їх задоволення. Методи розрахунку викладено в навчальних посіб­никах [2, 17].

Поиск по сайту: