III. ЗАДАЧІ

ТЕМА: СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ.

1. Асистент аптеки Соколенко помилково відпустила Антоновій замість ліків, які вказані в рецепті, екстракт беладони в кількості 18 г. Лікар терапевтичного відділення Крак, не перевіривши ліки, відпущені аптекою, видала їх хворим по 5 г кожному. Троє з них отруїлись. Внаслідок вжитих заходів, їх життя було врятовано.

В чому полягає суб’єктивний зв’язок між співучасниками? Чи можна Соколенко, Антонову і Крак визнати співучасниками злочину?

Суб’єктивний зв’язок між співучасниками полягає у необережності, яка поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість.

У їхньому діянні немає умислу, а відповідно до ст. 26 Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Що є відсутнім у діях Соколенка, Антонова та Крака.

2. Петрів запросив 13-літнього Федора і 12-літнього Кондратюка до себе на квартиру, де разом з ними розпивав спиртні напої, а коли ті вже були в нетверезому стані, запропонував їм вчинити злочин.

Перебуваючи під його психічним впливом, ці неповнолітні на автобусній зупинці зірвали з голови потерпілого А. хутряну шапку і передали її Петріву, який дав їм вказівку заволодіти нею.

Варіант: Неповнолітнім Федору і Кондратюку було по 16 років.

Визначте об’єктивні і суб’єктивні ознаки співучасті у злочині. Хто такий виконавець злочину? Чи є ознаки співучасті у першому випадку? Як вирішується питання про відповідальність Петріва, Федора і Кондратюка у варіанті?

Ознайомтесь зі статтею 186 КК України.

Відповідь: Федір і Кондратюк не будуть нести кримінальної відповідальності за скоєне. Тому що вони не є суб’єктами злочину передбаченого ст. 185, а виступатимуть засобами вчинення злочину. Кв нестиме Петрів відповідно до ч. 1 ст. 186 та ч. 1 ст. 304 ККу.

Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.

У випадках використання для вчинення злочину осіб, які відповідно до закону не піддягають кримінальній відповідальності за скоєне, зазначені особи у правовому розумінні виконують роль своєрідного знаряддя чи засобу вчинення злочину - співучасник, який фактично діє як організатор, пособник або підбурювач, за допомогою їх дій (бездіяльності) досягає злочинного результату. Оскільки особи, які фактично вчинили злочин, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за скоєне, а вчинене ними діяння як за об'єктивними, так і суб'єктивними ознаками є злочинним, то виконавцем злочину визнається суб'єкт злочину, який спрямовував дії зазначених осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб'єктами злочину.

Якщо для виконання об'єктивної сторони злочину використовувалась неповнолітня особа, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, організатора чи підбурювача слід не лише визнавати виконавцем злочину, який вона вчинила, а й додатково кваліфікувати його дії за ст. 304 як втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.

У другому варіанті Петрів, Федор і Кондратюк будуть притягнуті до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 186 КК України.

3. Фуртак перебуваючи у неприязних стосунках з Колодієм вирішив помститися йому за образу. Для цього він підмовив Науменка, який був визнаний неосудним через слабоумство, вдарити Колодія ножем, коли той повертатиметься з роботи. Науменко виконав прохання Фуртака. Від поранення, завданого Науменком, Колодій в лікарні помер.

Чи можна Фуртака і Науменка вважати співучасниками злочину? Як слід вирішити питання про їх відповідальність?

Фуртака і Науменка не можна вважати співучасниками злочину, оскільки Науменко був визнаний неосудним через слабоумство, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, відтак не є суб’єктом злочину (ст. 18 ККУ).

Науменко не буде нести кримінальної відповідальності, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

У випадках використання для вчинення злочину осіб, які відповідно до закону не піддягають кримінальній відповідальності за скоєне, зазначені особи у правовому розумінні виконують роль своєрідного знаряддя чи засобу вчинення злочину - співучасник, який фактично діє як організатор, пособник або підбурювач, за допомогою їх дій (бездіяльності) досягає злочинного результату. Оскільки особи, які фактично вчинили злочин, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за скоєне, а вчинене ними діяння як за об'єктивними, так і суб'єктивними ознаками є злочинним, то виконавцем злочину визнається суб'єкт злочину, який спрямовував дії зазначених осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб'єктами злочину (ч. 2 ст. 26 ККУ).

Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел слід вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, у випадку заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, ставлення до настання смерті проявляється в необережності. Відтак, Фуртак буде нести кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 115 або за ч. 2 ст. 121 КК України.

4. Солтис під час полювання помітив на світанку, що в кущах поблизу річки щось ворушиться і побачив якусь чорну тінь в тумані на фоні зелені. Гадаючи, що то ведмідь, Солтис побіг будити свого товариша Куліша. Обидва вони взяли рушниці і, підкравшись до берега річки, зробили постріли в кущі, звідки чутно було тріск гілок.

Кулею з рушниці Солтиса був убитий Біловол, який знаходився в кущах. Куля з рушниці Куліша не зачепила потерпілого.

Як слід вирішити справу?

Чи є в діях Солтиса і Куліша співучасть у вчиненні злочину?

Солтис буде нести кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 119 КК України (вбивство через необережність), оскільки мав притримуватись відповідних правил полювання на відкритій місцевості та передбачити можливість знаходження в кущах людей. (ст. 25 КК України-необережність та її види). Об'єктом злочину є життя особи. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - посяганням на життя іншої людини; 2) наслідками у вигляді й смерті; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням і наслідками.

В діях Солтиса і Куліша співучасть у вчиненні злочину відсутня, оскільки у них не було умисної спільної участі у вчиненні умисного злочину. (ст. 26 КК України-поняття співучасті).

5. Яновець попросив Іванюка – водія автомобіля нафтобази викрасти на базі і привезти йому за винагороду три бочки солідолу. Той погодився і домовився зі своїм напарником Королем викрасти солідол в його зміну, що вони й зробили.

Через кілька днів Іванюк привіз солідол Яновцю, за що той заплатив 150 грн.

Чи можна вважати дії Яновця, Іванюка та Короля як вчиненні за попередньою змовою групою осіб?

Які ознаки характеризують вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб?

Слід зазначити, що відповідно до ст. 28 КК України - Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Група осіб без попередньої змови - це двоє або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленності між собою про це. Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до моменту його вчинення не обговорювали питання про його вчинення, не домовлялися про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об'єднання зусилль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи можуть бути не знайомі між собою. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об'єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем вже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погоджені стосовно об'єкта та об'єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати,що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому члени такої групи можуть застосовувати різні засоби і знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потерпілих одночасно. У судовій практиці як зґвалтування, вчинене групою осіб, кваліфікуються дії кожного із винних, які діли погоджено щодо кількох потерпілих, хоча кожен із них зґвалтував одну потерпілу.

Відсутність попередньої змови не виключає можливості змови між членами такої групи під час виконання ними об'єктивної сторони злочину. Безпосередньо вчинюючи злочин, вони можуть домовлятися при цьому про характер спільних дій, розподіляти ролі, узгоджувати свою подальшу (у т. ч. посткримінальну) поведінку тощо.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Як випливає із ч. 2 ст. 28, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.

Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. При цьому можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль.

6. Лучко Олег побився на дискотеці з Куликом і його друзями. Про це він розповів своєму брату Андрію.

Одного вечора Олег і Андрій Лучки зустріли Кулика, який гуляв зі своїми товаришами. Олег, підійшовши до Кулика, вдарив його ногою. Між ними виникла бійка, під час якої на допомогу Олегові втрутився його брат Андрій і вдарив Кулика два рази в груди ножем, який він носив з собою, про що Олег не знав. Від ножових поранень Кулик у лікарні помер.

Дайте правову оцінку діям братів Лучків.

Чи є в їх діях ознаки співучасті у вчиненні умисного вбивства Кулика?

Ознайомтесь зі статтею 121 КК України.

Перш за все слід з’ясувати умисел братів Олега і Андрія Лучків. Так, вважаю, що в діях Олега – непрямий умисел, а в діях Андрія – прямий умисел. Тобто, відповідно до ст. 24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Дії Олега слід кваліфікувати за ст. 296 КК України (хуліганство), оскільки діяння Андрія не охоплювалось їхнім спільним умислом, а дії Андрія (в залежності від мотиву і умислу) за ст. 121 ч. 2 ККУ або за ст. 115 п. 7 ч. 2 КК України. Але, оскільки Андрій два рази наніс удар ножем Кулику, він мав умисел на вбивство і саме з хуліганських спонукань.

7. Раніше судимі Трак і Сафарян запропонували Петречкові який разом з ними відбував покарання, вчинити кілька пограбувань літніх громадян, у яких, на їхню думку, можуть бути значні цінності. Петречко відмовився, але пообіцяв нікому не повідомляти про вчинені Траком і Сафаряном пограбування.

Дайте юридичну оцінку вчинених вказаними особами дій. Визначте об’єктивні і суб’єктивні ознаки підбурювання до злочину.

Трак і Сафарян будуть нести кримінальну відповідальність за ст. 186 ч. 2 КК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 не є співучастю обіцяне до завершення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний чи вчинюваний злочин. Такі особи підлягають відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить склад іншого злочину (наприклад, передбаченого ч. 3 ст. 243 ККУ).

Відповідно до ч. 4 ст. 27 КК України - підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Підбурювачем, визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Схиляння до вчинення злочину передбачає збудження бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити злочин. Оскільки у ч. 4 ст. 27 йдеться про схиляння "іншого співучасника", то підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення злочину особи, яка може бути суб'єктом злочину. Схиляння ж до вчинення злочину, наприклад, неосудної особи не є підбурюванням у кримінально-правовому смислі. У разі вчинення останньою злочину відповідальність за його вчинення як виконавець несе особа, яка схилила до нього. Не може розглядатися як підбурювання і свідоме введення іншої особи в оману для того, щоб, використавши помилку такої особи, досягти певного злочинного результату. У такому випадку відсутня психічна спільність, характерна для співучасті.

З об'єктивної сторони підбурювання характеризується лише активними діями, однак воно не передбачає участі підбурювача у самому злочині як виконавця. Воно можливе на стадії підготовки або під час вчинення злочину. Схвалення злочину після його вчинення за загальним правилом не є кримінальне караним, за винятком випадків, коли у ньому самому містяться ознаки підбурювання до іншого злочину або воно утворює склад іншого закінченого злочину (наприклад, порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії (ст. 161). Суб'єктивна сторона підбурювання передбачає наявність у винного прямого умислу.

8. 9 липня Вожок повідомив Уленка про вчинене ним вбивство. Того ж дня Вожка було затримано, а 10 липня - встановлено слідчими органами, що вбивство вчинив саме він. Уленко на допитах 10 липня і 7 серпня про зізнання Вожка слідчому не повідомив.

Дайте юридичну оцінку діям Уленка. Чи є в його діях склад злочину?

Стаття 396 КК України передбачає відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин; коло яких визначається законом. Об'єктом злочину є діяльність суду, органів досудового слідства та дізнання з своєчасного виявлення, присікання та розкриття злочинів. Об'єктивна сторона злочину полягає у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Оскільки Уленко свідомо не повідомив слідчі органи про вчинений тяжкий злочин, він буде нести відповідальність за цією ст. ККУ.

9. Начальник підготовчого цеху виписав фактуру на вивіз із фабрики на адресу її філії 23 копи фланелі. Одночасно він виписав одну перепустку на дві автомашини, у тому числі і на ту, в якій була вкрадена тканина.

Сторож фабрики, не перевіривши вантаж, дозволив обом автомашинам виїхати за територію фабрики.

Чи можна визнати сторожа співучасником викрадення чужого майна?

Сторожа фабрики не можна визнати співучасником викрадення чужого майна, оскільки він не був обізнаний у тому, що начальник підготовчого цеху вчиняє крадіжку чужого майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 КК України співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними. Відхилення від такої домовленості може призвести до ситуації, за якої вчинене виконавцем не підпадає під ознаки співучасті. Йдеться про ексцес виконавця, тобто вчинення ним діяння, яке не охоплюється умислом інших співучасників. Оскільки у такому випадку між виконавцем та іншими співучасниками відсутній суб'єктивний зв'язок (єдність умислу) стосовно вчиненого, відповідальність за цей злочин несе тільки його виконавець. Інші співучасники повинні відповідати лише за злочини, вчинені виконавцем у межах домовленості з ними.

10. Гуляев, Зайцев і Сидоренко, перебуваючи у стані сп'яніння, зустріли на центральній вулиці міста Волкова і Користильова та вчинили сварку. Працівник міліції припинив порушення громадського порядку. Через декілька годин вони знову зустріли Волкова і Користильова і почали їх ображати нецензурними словами, затіяли бійку, під час якої Сидоренко вихопив з кишені ніж і декілька разів ударив Волкова в груди та живіт. Потерпілий помер на місці події.

Вироком суду Сидоренко був визнаний виконавцем убивства, а Зайцева і Гуляєва – винними в сприянні Сидоренку у вчиненні цього злочину.

Чи можна визнати Гуляєва і Зайцева співучасниками вбивства?

У даній ситуації Гуляєв і Зайцев будуть співучасниками вбивства. Відповідно до ст. 29 КК України, організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.

11. Працівник морської гавані Щеглов на території вантажного пірсу помітив пошкоджений контейнер. Через пролом у ньому він витягнув три пари взуття і забрав їх. Пізніше цей контейнер помітили вантажники Дубін, Яценко і Усов. Вони також взяли собі по декілька пар взуття. Усього було викрадено товарів на суму, яка перевищувала більш як 110 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установлених на момент вчинення злочину.

Чи можна визнати вказаних осіб співучасниками викрадання чужого майна шляхом крадіжки, вчиненої за попередньою змовою групою осіб? Ознайомтесь зі ст. 185 КК України.

Щеглов буде нести кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 185 КК України, а Дубін, Яценко і Усін за ч. 3 ст. 185 КК України. Визнати співучасниками викрадання чужого майна шляхом крадіжки, вчиненої за попередньою змовою групою осіб можна лише Дубіна, Яценко і Усова, оскільки Щеглов не був об’єднаний з ними співучастю у злочині (ст. 26 КК України).

12. Репета попросив Голубенка, який перевозив насіння соняшника від комбайна на колгоспний двір, відсипати для нього частину насіння в лісосмузі. Голубенко виконав це прохання і висипав насіння на суму більш як 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Визначте види співучасників. Чи можна притягнути Репету до кримінальної відповідальності за придбання майна, яке було здобуте злочинним шляхом? Ознайомтесь зі ст. 198 КК України.

Виконавцем злочину (крадіжка) буде Голубенко, а Репета підбурювачем.

Слід перш зазначити, що починаючи з 01.01.2011 року у відповідності з прийнятим Податковим кодексом України змінився і порядок розмежування крадіжки, що передбачає кримінальну відповідальність і дрібної крадіжки, за яку настає адміністративна відповідальність.

Так, за статтею 185 КК України, настає кримінальна відповідальність при скоєні крадіжки майна, у випадках, якщо крадіжка майна є не дрібною.

Відповідно до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян відповідно до пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу для цілей кваліфікації вчиненого за нормами адміністративного та кримінального законодавства встановлюється на рівні соціальної пільги.

Соціальна пільга підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПК дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних, який встановлюється на 1 січня звітного року. Законом про Держбюджет-2013 цей мінімум з 1 січня 2013 року становить 1147,00 гривень. Таким чином, кримінальна справа може бути порушена тільки в тому випадку, якщо вартість викраденого майна перевищує 229 гривень 40 коп.

Але, п. 1 розділу XIX встановлено, що соціальна податкова пільга, встановлена підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПК Україні, набуває чинності з 01 січня 2015 року. А до 31 грудня 2014 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається у розмірі 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних, який встановлено на 1 січня звітного року, тобто не 1147,00 грн., а 573 грн. 50 коп.

Таким чином, в 2013 році кримінальна відповідальність за крадіжку буде виникати при вартості майна на суму, що перевищує 114 грн. 70 коп. (0,2 податкової соціальної пільги).

Розмір майна, яке було предметом цього злочину, на кваліфікацію не впливає. У тих випадках, коли предметом заздалегідь не обіцяного придбання або збуту чи зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, було майно у незначних розмірах (невелика кількість речей, незначна їх вартість тощо), вчинене діяння через малозначність (ч. 2 ст. 11) може і не визнаватися злочином.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 не є злочином вчинене суб'єктом злочину винне діяння, прямо передбачене КК, якщо воно через малозначність не становить суспільної небезпеки. Крім того, що це положення конкретизує зміст суспільної небезпеки як загальної ознаки злочину, метою його введення до КК є намагання законодавця підкреслити, що правосуддя в Україні має здійснюватися на засадах принципів справедливості та індивідуалізації кримінальної відповідальності, за яких формальний момент - кримінальна протиправність типового діяння - не може превалювати над фактичним - відсутністю суспільної небезпеки конкретного діяння.

Злочинний спосіб, у який здобуто таке майно, для кваліфікації діяння за ст. 198 ККУ значення не має. Це можуть бути: викрадення майна, його привласнення, вимагання, заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, одержання хабара, контрабанда, шахрайство з фінансовими ресурсами, вбивство з корисливих мотивів тощо. Розмір майна, яке було предметом цього злочину, на кваліфікацію не впливає.

Відповідальність за ст. 198 ККУ настає лише за таке придбання, зберігання або збут зазначеного вище майна, яке не було заздалегідь обіцяне. Якщо виконання зазначених дій було заздалегідь обіцяне виконавцю або співучаснику злочину, відповідальність настає не за ст. 198 ККУ, а за співучасть у конкретному злочині.

Злочин вважається закінченим з моменту одержання зазначеного у ст. 198 ККУ майна у володіння або для зберігання, чи з моменту його збуту.

Суб'єкт злочину загальний. Заздалегідь не обіцяне придбання, збут та зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (за умови спричинення істотної шкоди або тяжких наслідків), потребує кваліфікації за сукупністю злочинів - за ст. 198 і відповідною частиною ст. 364 ККУ.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що придбаває, збуває або зберігає майно, здобуте злочинним шляхом, і бажає вчинити такі дії. Усвідомлення того, що майно здобуте злочинним шляхом, є обов'язковою ознакою інтелектуального моменту умислу винного. При цьому точна обізнаність про характер та конкретні обставини вчиненого так званого предикатного злочину не вимагається. У разі, коли особа вважає, що вона придбаває, зберігає або збуває майно, здобуте злочинним шляхом, яке не є таким насправді, її дії за спрямованістю умислу можуть розцінюватись як замах на цей злочин.

За наявності сумніву особи щодо законності походження придбаного нею майна описані у диспозиції ст. 198 дії не утворюють складу цього злочину. Відповідно до цивільного законодавства така, особа є недобросовісним набувачем майна і може нести цивільноправову відповідальність.

13. Саленко, Стукалець і Гавриленко піднялись на п'ятий поверх дев'ятиповерхового будинку. Саленко залишився в ліфті для того, щоб ним ніхто не зміг скористатися, а Сту­калець і Гавриленко, під виглядом працівників телеательє, проникли в квартиру Гаккеля. Там Стукалець приставив до шиї господаря квартири ніж і зажадав видачі йому грошей та інших коштовностей, а Гавриленко в цей час складав у сумку вироби з кришталя та інші цінні речі.

Яка форма співучасті мала тут місце?

З суб'єктивної сторони співучасть характеризується умисною формою вини, що передбачає: 1) наявність умислу кожного із учасників стосовно їх власних дій (бездіяльності); 2) наявність умислу стосовно діянь інших співучасників, у т.ч. виконавця чи співвиконавця; 3) єдність наміру всіх співучасників вчинити один і той самий злочин; 4) єдність злочинного інтересу для всіх співучасників, тобто спрямованість їх умислу на досягнення загального злочинного результату. У своїй сукупності зазначені ознаки утворюють спільність психічної діяльності співучасників.

Залежно від ступеня узгодженості співучасників можна виокремити такі форми співучасті: 1) співучасть без попередньої змови; 2) співучасть за попередньою змовою.

Залежно від характеру участі окремих співучасників у вчиненні злочину співучасть може мати просту і складну форму. Виділення форм співучасті має істотне значення для кримінальної відповідальності співучасників, оскільки: а) дає змогу обґрунтувати з правової точки зору відповідальність не лише виконавця, а й інших учасників спільного вчинення злочину; б) впливає на кваліфікацію дій співучасників.

Проста форма співучасті (співвиконавство) передбачає таке об'єднання зусиль співучасників, за якого кожен з них вчинює однакові з правової точки зору діяння і виступає як виконавець злочину. Вона характеризується тим, що всі співучасники безпосередньо беруть участь у виконанні об'єктивної сторони злочину. При цьому можливі такі ситуації: 1) кожен із співучасників виконує всю об'єктивну сторону злочину; 2) окремі співучасники, діючи за розподілом ролей, виконують лише частину об'єктивної сторони злочину. Як у першому, так і в другому випадках злочинні наслідки настають в результаті сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них. Так, співвиконавцями умисного вбивства судова практика визнає і тих осіб, які хоча і не здійснювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілого, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу.

Складна форма співучасті передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. За наявності складної форми співучасті дії (бездіяльність) учасників виходять за рамки співвиконавства і утворюють різні види співучасників. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Не обов'язково, щоб співучасники при вчиненні певного злочину виконували всі перелічені ролі - достатньо наявності виконавця і ще хоча б одного з названих інших видів співучасників (виконавець і організатор, виконавець і підбурювач тощо).

На практиці форми і види співучасті можуть переплітатися між собою. Наприклад, в рамках вчинення злочину організованою групою за наявності організатора, підбурювача і пособника можливе виконання об'єктивної сторони злочину (повністю чи частково) двома або більше учасниками, які діють як співвиконавці. У таких випадках з'ясування форми і виду співучасті, ролі кожного із співучасників злочину має значення для визначення характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого кожним із співучасників, для кваліфікації злочину та їх відповідальності.

У даному випадку маємо співучасть за попередньою змовою. Проста форма співучасті.

14. Клонер схилив Іванченка вчинити крадіжку речей із квартири Японського. Наступного дня він показав тому, де знаходиться квартира, намалював її план, повідомив про наявність у ній речей, які цікавлять його, про час, коли Японський буде вдома один, і про те, як проникнути в квартиру за допомогою Овсеєнко. Клонер порадив також Іванченку взяти з собою ніж або викрутку, щоб відкрити замок, якщо господарів не буде вдома. Біля 22-ї години Овсеєнко під виглядом робітниці ЖЕКу попросила відчинити їй двері, потім разом з Іванченком увійшла в квартиру. Там Іванченко, погрожуючи Японському ножем, відібрав у нього 10 старовинних золотих монет і 9 ікон.

Визначте форму співучасті та види співучасників.

Ознайомтесь зі статтею 187 КК України.

У даному випадку маємо співучасть за попередньою змовою. Складна форма співучасті.

Клонер – організатор. Іванченко – виконавець. Овсеєнко – пособник.

15. Солдатик часто пиячив, бив дружину, а потім вирішив її вбити. Щоб виконати свій намір, він вступив у злочинну змову із раніше судимими Часовікіним, Ларіним і Чортенком, які за гроші дали згоду вчинити на дружину Солдатика напад і вбити її. Солдатик докладно виклав учасникам нападу план вчинення злочину, порадив взяти у потерпілої золотий годинник, гроші, показав стежку, по якій буде йти з нею, де треба вчинити напад, хто повинен наносити удари.

Визначте форму співучасті та види співучасників.

У даному випадку маємо співучасть за попередньою змовою. Складна форма співучасті.

Солдатик – організатор. Часовікін, Ларін і Чортенко – виконавці.

16. Зінченко організував озброєну групу в складі чотирьох чоловік. Протягом п'яти місяців вони нападали на магазини і окремих громадян. Переховувати викрадені речі їм допомагали Єременко і Моргунов.

Визначте форму співучасті і види співучасників.

Ознайомтесь зі статтею 257 КК України.

У даному випадку маємо співучасть за попередньою змовою. Відповідно до ст. 30 ККУ організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом. Інші учасники організованої групи чи злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них. Правила кваліфікації діянь учасників організованої групи чи злочинної організації залежать від виду співучасника - є він організатором чи іншим учасником таких об'єднань. Відповідно до закону (ч. 1 ст. 30) організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальність за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювались його умислом. Такими, що вчинені організованою групою або злочинною організацією, слід визнавати злочини, вчинення яких здійснювалось усіма чи частиною членів таких об'єднань або хоча б одним із них.

Об'єктивним критерієм інкримінування організатору злочинів, вчинених членами вказаних групи або організації, виступає те, що ці злочини є зрештою наслідком і його діяльності щодо організації цих злочинних об'єднань, керівництва ними чи забезпечення їхньої злочинної діяльності.

Суб'єктивним критерієм інкримінування є усвідомлення організатором злочинного характеру діяльності членів таких об'єднань і бажання чи свідоме допущення того, щоб така діяльність ними була здійснена. Тобто стосовно вчинюваних членами вказаних груп та організацій злочинів умисел організатора може бути прямим або непрямим. Важливо, щоб при цьому був відсутній ексцес виконавця, при якому вчинене ним виходить за рамки умислу організатора групи чи організації.

На відміну від організатора інші учасники організованої групи чи злочинної організації не несуть відповідальності за всі злочини, вчинені такими об'єднаннями, навіть за умови, що вони усвідомлювали факт їх вчинення. Вони підлягають відповідальності лише за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен з них. У цьому виявляється принцип індивідуальної відповідальності.

Діяння організатора, а також інших учасників організованої групи у випадках, коли така група передбачена в законі як ознака конкретного злочину, слід кваліфікувати за відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК без посилання на ст. 27. За таких обставин ці особи визнаються виконавцями відповідного злочину. За таким правилом правова оцінка вчиненого організатором та іншими учасниками здійснюється і тоді, коли організація, керування організованою групою чи злочинною організацією, участь у них або у вчинюваних ними злочинах утворює самостійний склад злочину, у т. ч. кваліфікований (див. ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ст. 257, ч. 4 ст. 258, ч. ч. 1-5 ст. 260, ч. 4 ст. 303, ст. 392).

Створення організованої групи у випадках, не передбачених статтями Особливої частини КК, тягне кримінальну відповідальність за готування до тих злочинів, для вчинення яких вона була створена.

17. Між подружжям Черновими склались неприязні стосунки. Після чергової сварки Чернова вирішила вбити чоловіка. Для здійснення свого наміру вона залучила Губенка. Той погодився на це за грошову винагороду. Чернова привела його до себе на квартиру, передала йому сокиру і показала кімнату, де в цей час спав її чоловік. Після вбивства Чернова разом з Губенком, кинули тіло вбитого в озеро.

Визначте види співучасників.

Ознайомтесь зі статтею 115 КК України та Постановою Пленуму Верховного Суду від 7 лютого 2003р. №2 (п.16).

Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи є або підбурювачем, або організатором (якщо він не є співвиконавцем цього вбивства), і його дії слід кваліфікувати за ч. ч. 3 або 4 ст. 27 і п. 11 ч. 2 ст. 115. Дії замовника умисного вбивства, який був співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за п. 11 і 12 ч. 2 ст. 115 як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб, а за наявності підстав - і за іншими пунктами цієї статті. Якщо ж замовник умисного вбивства, який не є співвиконавцем вбивства, керується корисливими, а виконавець - якимись іншими мотивами, дії замовника необхідно кваліфікувати за ч. 3 чи 4 ст. 27 і п. 6 та 11 ч. 2 ст. 115. П. 11 ч. 2 ст. 115 не може застосовуватися, коли замовлено не умисне вбивство, а будь-який інший насильницький злочин. Якщо, наприклад, замовник доручив виконавцеві заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив потерпілого, то замовник підлягає кримінальній відповідальності за співучасть у злочині, який він організував або до вчинення якого підбурював, а виконавець - за умисне вбивство.

Чернова – співвиконавець вбивства. Губенко – виконавець.

18. Група підлітків — Маслов, Симоненко, Решетов та інші пішли увечері до парку, щоб побити своїх знайомих, з якими вони знаходились в неприязних стосунках. Не знайшовши необхідних їм осіб, Маслов взяв у Решетова обріз рушниці та набої і разом з Симоненком на мотоциклі поїхали їх шукати.

Варіант 1: По дорозі Маслов і Симоненко домовились, що як тільки знайдуть своїх суперників, то Маслов застосує зброю і Симоненко негайно відвезе його. За пропозицією Маслова Симоненко заїхав у двір одного з будинків, де стояла група підлітків. Один з них став підходити до мотоцикла. Коли між ними залишалося близько п'яти метрів, Маслов зробив прицільний постріл, яким спричинив підлітку тяжкі тілесні ушкодження. Після вчиненого Симоненко і Маслов від'їхали.

Варіант 2: Маслов попросив Симоненка заїхати у двір, в якому можуть бути хлопці, які їх цікавлять. При цьому він сказав, що у випадку виникнення конфлікту, треба негайно тікати. У дворі Маслов несподівано вистрелив у хлопця, який підходив до них, і крикнув: ”Поїхали!” Постріл виявився смертельним. Коли поверталися додому Симоненко сказав, що не було необхідності вбивати людину.

Чи є Симоненко співучасником спричинення тілесних ушкоджень (варіант 1) і вбивства (варіант 2)?

Ознайомтесь зі статями 115 та 121 КК України.

Варіант 1 – Симоненко буде співучасником спричинення тілесних ушкоджень, оскільки вони з самого початку були об’єднані одним умислом, спричинити тілесні ушкодження.

Варіант 2 – Симоненко не буде співучасником вбивства, оскільки про наміри Маслова застосувати зброю нічого не знав.

19. Скачко і Мальований проникли в квартиру Чак і стали збирати речі. Скачко складав їх у мішок, Мальований — обшукував кишені одягу. У цей час повернулась сусідка по квартирі Чак. Мальований ударив її палицею по голові і коли та впала, став обшукувати її кишені. Скачко, почувши якийсь грюк у вітальні, вийшов із кімнати і, побачивши жінку, що лежить на підлозі, вибіг на вулицю. За ним вибіг з викраденими речами і Мальований. Суд визнав Скачка і Мальованого співучасниками розбійного нападу.

Чи правильно вирішив суд?

Суд вирішив неправильно, оскільки раптово виниклий умисл на вчинення розбійного нападу був тільки у Мальованого. У Скачко був умисл лише на крадіжку з проникненням в житло.

20. Мироненко, повернувшись додому із місця позбавлення волі, дізнався від Спиридонова про те, що його подруга була в інтимних стосунках з іншим чоловіком. Це повідомлення викликало у нього приступ ревнощів. Домовившись вчинити розправу над суперником, Мироненко і Спиридонов викликали його на вулицю, завели в кущі, де Мироненко збив останнього з ніг, потім наніс йому велику кількість ударів ножем, від яких той помер на місці. Спиридонов взяв у Мироненка ніж, яким було вчинено вбивство, і, йдучи додому, вики­нув його у рівчак. Мироненко і Спиридонов визнані винними у вбивстві з особливою жорстокістю.

Визначте види співучасників вчиненого злочину.

21. Блохіна звернулась до Фузіка з проханням побити Любченка, за що обіцяла щиро віддячити. Фузік залучив до участі у виконанні злочину свого сусіда Григоренка, сказавши йому про обіцянку Блохіної. Остання пояснила Фузіку і Григоренку як проникнути в дім, порадила спровокувати сварку, а сама залишилася на вулиці. Побиття Любченка продовжувалося 10 хвилин. Смерть настала внаслідок великої кількості тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння.

Визначте форму співучасті і види співучасників.

22. Сильченко одержав повістку про призов на строкову військову службу. За порадою знайомого під час проходження медичного огляду симулював сліпоту на одне око, але був викритий.

Визначте види співучасників. Чи є знайомий Сильченка співучасником ухилення від призову на строкову військову службу?

Ознайомтесь зі ст. 335 КК України.

23. Козиба, Амелін і Межуєв протягом року вчиняли крадіжки. Раніше судимий Даниленко порадив їм проникнути в будинок директора магазину і з цією метою дав їм „фомку”. Нею злочинці виламали двері, забрали різні речі, господарю нанесли декілька ножових поранень, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.

Визначте форму співучасті і види співучасників.

24. З метою перевірки документів інспектор ДАІ зупинив автомашину, що рухалась на великій швидкості. З неї вийшли два пасажири. Один з них зненацька вдарив автоінспектора ножем у груди, а другий — по голові пляшкою. Інспектор знепритомнів і впав. Нападники зі словами „готов” сіли в автомашину і зникли. Автоінспектору були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Внаслідок вжитих заходів злочинці були затримані і притягнуті до кримінальної відповідальності.

Визначте форму співучасті і види співучасників.

25. Бровченко і Литвин шахрайським шляхом відібрали в трьох КСП (колективне сільськогосподарське підприємство) 19 корів. Для їх продажу була залучена Лебеденко, яка вписала в підготовлені Бровченком фіктивні довідки, що начебто корови належать їй і її родичам. Одержавши від продажу гроші, злочинці поділили їх між собою.

Чи є Лебеденко співучасницею викрадання корів?

26. Коршунов украв зі складу 10 шкурок песця, 17 шкурок чорнобурої лисиці і 267 шкурок норки. Викрадене склав у дві валізи, завантажив їх у таксі, яким керував його знайомий Корнієнко, і відвіз додому. За проїзд дав водієві 7 шкурок норки. Після порушення кримінальної справи Корнієнко залишені для себе шкурки добровільно доставив у міліцію.

Чи можна визначити Корнієнка співучасником злочину?

27. Вороненко, працюючи бухгалтером-ревізором, поверхнево провів ревізію фінансово-господарської діяльності станції автовантажних перевезень, не виявив при цьому факту нестачі грошей на суму 28 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Яка форма причетності до викрадення чужого майна є в діях Вороненка? Чи підлягає він кримінальній відповідальності?

Ознайомтесь зі ст. 367 КК України.

28. Єрохін разом із Сахно їхав на автомашині. По дорозі він погодився підвезти Кузьменка до сусіднього містечка. На шляху до місця призначення він зупинив машину і з хуліганських спонукань став бити Кузьменка монтировкою. Сахно теж наніс попутнику декілька ударів палицею по спині, після чого запропонував більше не бити потерпілого, який спробував утекти. Однак Єрохін наздогнав Кузьменка і ще наніс тому декілька ударів по голові. Залишивши потерпілого, Єрохін і Сахно поїхали. Смерть Кузьменка настала від вдавленого перелому кісток черепа.

Чи є в даному випадку співучасть у вбивстві? Чи можна притягнути Сахно до кримінальної відповідальності за приховування злочину (ст. 396 КК)?

29. Котенко систематично скуповував у крадіїв викрадені речі і перепродував їх на базарі за більш високими цінами.

Чи є Котенко співучасником розкрадання?

30. Завідуючий складом Сидоренко викрав партію підзвітних йому товарів і запропонував їх Францеву. Після недовгого вагання той погодився купити ці товари.

Чи є Францев співучасником викрадення чужого майна?

31. Водій автотранспортного підприємства під час одержання на продовольчій базі консервованої свинини, завантажив автомашину ще 6-ма неврахованими ящиками і намагав­ся їх вивезти. Охоронник бази виявив це. Водій дав йому один ящик консервів і той його пропустив.

Чи можна визнати охоронника співучасником вчиненого водієм розкрадання?

32. Сторож Рибкін побачив, що двоє невідомих виламують двері та намагаються проникнути в склад. Боячись нападу злочинців, він залишив пост і втік. Невідомі викрали товарів на суму більше 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Чи можна визнати сторожа співучасником злочину, вчиненого невідомими?

33. Трошкін помітив невідомого, який намагався вкрасти його теля. За допомогою сусідів він затримав злодія і почав його бити. Односельці припинили розправу і вирішили доставити злодія в міліцію. Але, як тільки вивели його з двору на вулицю, Трошкін знову накинувся на злодія, схопив за горло і задушив. Присутні при цьому сусіди не втручалися в дії Трошкіна.

Чи є в їх бездіяльності причетність до злочину?

34. Котенко вдарив Русанова кулаком в обличчя, від чого той упав. Котенко продовжував ногами бити лежачого на землі Русанова. Почувши голоси людей, що наближалися, Котенко разом з Денисовою і Обросовою, які знаходилися з ним на місці події, втекли. Русанов помер від одержаних ушкоджень. Дізнавшись про його смерть, Денисова і Обросова домовилися приховати вчинене вбивство. На допитах обидві заперечували причетність до цього злочину Котенка.

Чи можна притягнути Денисову і Обросову до кримінальної відповідальності за приховування злочину?

Ознайомтесь зі ст. 396 КК України.

35. Толмаченко розповів Черв’якову про те, що він побив Добриніна і забрав у нього гроші. Про погрозу потерпілому ножем Толмаченко не сказав.

Чи можна Черв'якова притягнути до кримінальної відповідальності за приховування злочину?

36. У міському саду Порошин ударом в обличчя збив Найденка на землю і став бити його ногами. Латишев намагався відтягти того від Найденка. З великими труднощами йому вдалося це зробити і відвести Порошина додому. Наступного дня Латишеву стало відомо, що Найденко від одержаних ушкоджень помер. Про те, що Найденка бив Порошин, Латишев нікому не сказав.

Чи можна притягнути Латишева до кримінальної відповідальності за приховування злочину?

37. Крутий, Коломієць і Ткалич домовились про вчинення вимагання. Крутий запропонував Коломійцю знайти відповідну кандидатуру, а Ткаличу — помічника з машиною. Сам пообіцяв приготувати засоби для впливу на жертву. Коли все було підготовлено, злочинці вчинили напад на одного з керівників ТзОВ, затягли його в машину, завезли в ліс і, погрожуючи вбивством, стали вимагати велику суму грошей. Свій намір розправитися з потерпілим вони підтверджували демонстрацією розпеченої на газовій плиті арматури, натягуванням на голову поліетиленового пакета для припинення доступу повітря і т. ін.

Яка форма співучасті є в діях Крутого, Коломійця і Ткалича?

Ознайомтесь зі ст. 189 КК України.

Поиск по сайту: