Охарактеризуйте фізичні НШВФ, що впливають натепловий баланс людини та навколишнього середовища

Терморегуляцією називається здатність організму людини регулювати теплообмін з навколишнім середовищем і зберігати температуру тіла на постійному рівні t0 = 36,6 (± 0,5 0С) незалежно від зовнішніх метеорологічних умов і важкості виконуваної роботи.
Таким чином, терморегуляція організму людини здійснює баланс між виробництвом тепла в організмі й витратою теплової енергії на роботу й життєдіяльність, тим самим забезпечуючи підтримку постійної температури тіла людини.

Конт роль за терморегуляцією виконує центральна нервова система, яка забезпечує рівновагу між кількістю тепла, що безупинно утворюється в організмі в результаті хімічного обміну речовин внаслідок окислювально-відновних реакцій, і його надлишками, що віддаються безупинно в навколишнє середовище.
Існує два види терморегуляції: хімічна й фізична. Хімічна є терморегуляцією теплотворення, а фізична – теплообміну організму людини з навколишнім середовищем.

Хімічна терморегуляція реалізується зміною активності обміну речовин (ослабленням при загрозі перегрівання і посиленням – при охолодженні).
Фізична терморегуляція є терморегуляцією теплообміну організму людини з навколишнім середовищем. Вона здійснюється шляхом теплообміну тіла людини з навколишнім середовищем (передачею або сприйняттям тепла) Терморегуляція - це сукупність процесів в організмі, які забезпечують рівновагу між теплопродукцией і тепловіддачею, завдяки якому температура тіла людини залишається постійною.
Теплопродукция організму (вироблене тепло) в стані спокою становить для «стандартного людини» (маса 70 кг, Зростання 170 см, Поверхня тіла 1,8 м кв) до 283 кДж на годину. При легкій фізичній роботі - більше 283 кДж на годину, при роботі середньої важкості - до 1256 кДж на годину і при важкій - 1256 і більше кДж на годину. Метаболічне, зайве тепло має віддалятися з організму.
Життєдіяльність людини супроводжується безперервним виділенням теплоти в навколишнє середовище. Її кількість залежить від ступеня фізичного напруження в певних кліматичних умовах. Для того щоб фізіологічні процеси в організмі протікали нормально, що виділяється організмом теплота повинна повністю відводиться в навколишнє середовище. Порушення теплового балансу може призвести до перегріву або до переохолодження організму і як наслідок до втрати працездатності, швидку стомлюваність, втрату свідомості і теплової смерті.
Нормальна життєдіяльність здійснюється в тому випадку, якщо тепловий баланс (теплове рівновагу), тобто відповідність між теплопродукцией разом з теплотою, одержуваної з навколишнього середовища, і тепловіддачею досягається без напруження процесів терморегуляції. Віддача тепла організмом залежить від умов мікроклімату, який визначається комплексом факторів, що впливають на теплообмін: температурою, вологістю, швидкістю руху повітря і радіаційної температурою оточують людину предметів.
Температура, швидкість, відносна вологість і атмосферний тиск навколишнього повітря отримали назву параметрів мікроклімату. Щоб зрозуміти вплив того чи іншого показника мікроклімату на теплообмін, потрібно знати основні шляхи віддачі тепла організмом. При нормальних умовах організм людини втрачає приблизно 85% тепла через шкіру і 15% тепла витрачається на нагрівання їжі, вдихуваного повітря і випаровування води з легень. 85% тепла, що віддається через шкіру, розподіляється наступним чином: 45% припадає на випромінювання, 30% на проведення та 10% на випаровування. Ці співвідношення можуть змінюватися залежно від умов мікроклімату.
Одним з важливих інтегральних показників теплового стану організму є середня температура тіла (внутрішніх органів) порядку 36,6 градусів за Цельсієм. Вона залежить від ступеня порушення теплового балансу та рівня енерговитрат при виконанні фізичної роботи. При виконанні роботи середньої важкості і важкої при високій температурі повітря, температура тіла може підвищуватися від кількох десятих градуса до 1... 2 градусів за Цельсієм. Найвища температура внутрішніх органів, яку витримує людина, становить +43 градусів за Цельсієм, мінімальна +25 градусів за Цельсієм. Температурний режим шкіри грає основну роль у тепловіддачі. Її температура змінюється в досить значних межах і за нормальних умов середня температура шкіри під одягом становить 30... 34 градусів за Цельсієм. За несприятливих метеорологічних умовах на окремих ділянках тіла вона може знижуватися до 20 градусів за Цельсієм, а іноді і нижче.
При комфортному мікрокліматі фізіологічні процеси терморегуляції не напружені, тепловідчуття хороше, функціональний стан нервової системи оптимальне, фізична та розумова працездатність висока, організм стійкий до впливу негативних факторів середовища.
Дискомфортний мікроклімат викликає напругу процесів терморегуляції, має місце погане тепловідчуття, погіршується умовно-рефлекторна діяльність і функціяаналізаторів, знижується працездатність і якість праці, знижується стійкість організму до впливу несприятливих факторів.
При дискомфортно мікрокліматі спостерігається напруження процесів терморегуляції. При змінах мікроклімату, що виходять за межі пристосувальних фізіологічних коливань, дискомфорт проявляється у вигляді зміни самопочуття. З'являється апатія, шум у вухах, мерехтіння перед очима, нудота, затьмарення свідомості, підвищення температури тіла, судоми та інші симптоми.
Рекомендовані нормами параметри мікроклімату повинні забезпечити в процесі терморегуляції таке співвідношення фізіологічних і фізико-хімічних процесів, при якому підтримувалося б стійке тепловий стан протягом тривалого часу, без зниження працездатності людини.

Поиск по сайту: