Тема: Спадкові хвороби та вади розвитку

ЛЕКЦІЯ

Питання:

1. Аномалії та дефекти розвитку (геномної і хромосомної природи)

2. Порушення метаболізму вуглеводів, білків, ліпідів, мінералів

3. Порушення інших видів метаболізму

Генетичні дефекти генної природи надзвичайно сильно порушують ембріональний розвиток і найчастіше є смертельними і ведуть до спонтанних абортів. Збільшення кількості хромосом, кратне гаплоїдному набору (різні види поліплоїдії). Триплоїдія – кількість хромосом – 69 замість 46 – описані окремі випадки мертвонароджених або ранньої постнатальної смерті.

Летальними також є аномалії окремих хромосом – моносомія і трисомія. Виживають в ембріональному розвитку і народжуються діти зі зміненою кількістю статевих хромосом:

1. Синдром Шерешевського-Тернера (45, ХО),

2. Полісомія Х (47, ХХХ), (48, ХХХХ),

3. Синдром Клайнфельтера (47, ХХУ; 48, ХХУУ; 48, ХХХУ),

4. Трисомний варіант хвороби Дауна (47, ХХ(ХУ) + 21).

Синдром Тернера: коротка шия або її відсутність. Волосяний покрив по потилиці спускається на плечі, великі низько розміщені вуха. Ріст низький, фенотип жіночий. Але грудних залоз немає або вони недорозвинені, оволосіння слабке або відсутнє, остеопороз. Часті аномалії розвитку – вивернуті лікті, звуження аорти, гіпоплазія нижньої щелепи (пташине обличчя), полікістоз яйників та ін. Дуже рідко спостерігається у чоловіків. При біохімічному обстеженні виявляється підвищена кількість гонадотропного гормону в сечі.

Синдром Клайнфельтера: спостерігається у чоловіків: гінекомастія, гіпоплазія яєчок, аспермія або олігоспермія, євнухоідна конституція, відсутність волосяних покривів.

Хвороба Дауна. Голова куляста і невеликих розмірів, обличчя сплощене, язик великий, рот відкритий, очі мають монголоїдний розріз. Прояви психічної відсталості: радісна безхмарна ідіотія. Відтопирений товстий перший палець стопи. На кисті мізинець зігнутий у нігтевій фаланзі. Можуть бути інші вади розвитку. Ріст зупиняється в період статевого дозрівання. Часто мають позитивну реакцію на австралійський антиген, підвищена частота лейкозів.

Причиною цих захворювань вважають успадкування факторів, які зумовлюють нерозходження хромосом у мейозі.

Серед трисомій, які проявляються від народження слід зазначити синдром Едвардса (47, ХХ(ХУ), синдром Патау (47, ХХ(ХУ) + 13).

До хромосомних хвороб, зумовлених порушенням структури хромосом, належать чисельні природжені вади розвитку. Для них характерні аномалії розвитку черепа, кінцівок, дефекти розвитку очей, вух, твердого і м’якого піднебіння (заяча губа, вовча паща), відставання в розумовому і фізичному розвитку, недоношеність і гіпотрофія при народженні.

До множинних вад розвитку, успадкованих за аутосомно-домінантним типом відносять:

1. Ахондроплазія,

2. Синдром Трічера – Коллінза – Франческетті,

3. Синдром Фрімана – Шелдона,

4. Синдром Рубінштейна та інші.

Для ахондроплазії характерна карликовість (у зв’язку з укороченням кінцівок), великий череп, основа його вкорочена, зменшений потиличний отвір. Трубчасті кістки вкорочені і потовщені.

Синдром Трічера – Коллінза характеризується витрішкуватістю очей, верхня і нижня щелепи недорозвинені, на нижній повіці вії майже відсутні, недорозвинені вуха, щілиною верхнього піднебіння.

Синдром Фрімана – Шелдона – косоокість, збільшення відстані між носом і верхньою губою, маленький рот, клишоногість.

Синдром Рубінштейна – розширені кінцеві фаланги пальців кисті і стопи, затримка росту, розумова відсталість.

Частота різних вроджених вад розвитку на 1000 новонароджених становить: США – 90, Угорщина – 60, Україна – 50.

2. Уся патологія обміну речовин, за винятком інфекційного і травматичного ушкодження органів, має генетичну природу і певний тип успадкування. В залежності від різних факторів (виду гена, функціональних особливостей алелей, умов існування) захворювання може проявитись у різні періоди життя людини. При створенні необхідних умов захворювання може взагалі не проявитись.

Розрізняють патологію вуглеводного, амінокислотного, жирового і мінерального обмінів. В залежності від функції ушкодженого гена виділяють:

1. ензимопатії;

2. дефекти рецепторних білків;

3. дефекти білків-переносників необхідних речовин;

4. дефекти системи виділення продуктів метаболізму.

2.1. Патологія вуглеводного метаболізму

Основна маса порушень вуглеводного обміну успадковується за аутосомно-рецесивним типом.

Виділяють такі види порушень:

1) Аглікогеноз;

2) Галактоземія;

3) Синдром Беквіта – Відемана;

4) Гіпоглікемія;

5) Цукровий діабет.

Аглікогеноз виникає в результаті ушкодження ферментів, відповідальних за синтез глікогену в печінці і м’язах. Супроводжується гіпоглікемією, судомами вранці, яких можна уникнути частим годуванням, в т.ч. вночі. Успадковується за АР-типом.

Галактоземія пов’язана зі зниженням активності ферменту галаптозо-І фосфат-уридинтрансферази в еритроцитах і в тканині, в результаті галактоза не розщеплюється.

Клінічно проявляється блюванням, жовтяницею, збільшенням печінки, асцитом невдовзі після народження дитини. Немовлята відказуються від грудей. Лікування полягає в вилученні молока і переведення дитини на суміші, що не містять молока. Успадковується за АР-типом.

Синдром Беквіта – Відемона – гігантський плід і гіпоглікемія та інші порушення. Причина невідома. Успадковується за АД.

Гіпоглікемія новонароджених. Діти великі, гіпотонічні м’язи, судоми, гіпоглікемія. Успадковується АР-типом, причина невідома.

Гіпоглікемія сімейна проявляється до 2-х років, частіше у хлопчиків. Спостерігається: слабкість, упрівання, підвищений апетит, тремор, судоми, провокує гіпоглікемію амінокислота лейцин. Припускають, що причиною є дефекти ф-ту інсулінази, що веде до сповільнення розпаду інсуліну.

Цукровий діабет. Зв’язують з мутаціями в структурній та регуляторній ділянках інсуліну, дефектами рецепторів клітинних мембран, наявністю інгібіторів інсуліну в крові та ін.

2.2. Порушення метаболізму амінокислот

Це переважно аутосомно-рецесивна патологія

1. Алкаптонурія;

2. Фенілкетонурія;

3. Аргининемія;

4. Альбінізм;

5. Целіакія.

Алкаптонурія проявляється темною сечею відразу після народження дитини. Пізніше темніють склери й слизові оболонки. У віці 10 – 12 років розвиваються артрит і захворювання серцево-судинної системи. В результаті генетичного дефекту ф-ту гомогентизиноксидази порушується метаболізм фенілаланіну і тирозину.

Лікування – застосування великих доз аскорбінової кислоти і обмеження продуктів, що містять фенілаланін і тирозину. Успадковується за АР-типом.

Фенілкетонурія – порушення метаболізму фенілаланіну на більш ранніх його стадіях. Проявляється в 6 – 9 місяців затримкою розвитку. В результаті порушення синтезу пігменту – біле волосся, очі, непігментована шкіра. Олігофренія, судоми, мишачий запах, екзема, дерматит, косоокість, ністазм. Причина: відсутність або зниження активності ф-ту фенілаланін-4-гідроксилази. Має місце гліозне переродження головного мозку. Успадковується за АР-типом. Лікування: дієта.

Без дотримання дієти в 100 % випадках розвивається тяжка розумова відсталість.

Целіакія – спадкова патологія, що спостерігається досить часто (1: 3000). Пов’язана з дефіцитом ферментів, які розщеплюють білок глютен, який входить до складу пшениці, жита, ячменю, вівса, тобто усіх зернових. Патологія проявляється після введення прикорму у вигляді каш, хліба. В результаті інтоксикації гине війчастий епітелій кишок. Порушується всмоктування всіх поживних речовин. Спостерігаються: поноси, втрата рідини, гіпотрофія. Лікування полягає у виключенні каш і хліба. Є зараз агліодинові зернові, виведені шляхом селекції сортів, мутантних за відповідним геном. Продукти з таких круп і борошна можна давати дітям, що страждають на целіакію. Успадковується за АР-типом.

2.3. Порушення ліпідного обміну

У цій групі спадкової патології розрізняють хвороби накопичення (внутрішньоклітинне накопичення продуктів метаболізму – сфінголіпідози) та ліпоідози, що супроводжуються збільшенням ліпідів у сироватці крові.

До першої групи відносяться:

1. Хвороба Тея – Сапса;

2. LМ2 – гангліозидоз ІІ типу;

3. LМ3 – гангліозидоз ІІ типу;

4. Ідіопатія Куфса;

5. Хвороба Нормана – Ландінга;

6. Хвороба Дері.

До другої групи:

1. Ліпоідоз плазматичний І типу;

2. Ліпоідоз плазматичний ІІ типу;

3. Ліпоідоз плазматичний ІІІ типу;

4. Ліпоідоз плазматичний ІV типу;

5. Ліпоідоз плазматичний V типу.

Перша група характеризується зниженням гостроти зору або сліпотою, деградацією інтелекту, іншими неврологічними розладами, судомами, паралічем, затримкою розвитку.

Ліпоідози проявляються ксантомами, збільшенням печінки, селезінки, панкреатитом. В крові підвищений рівень холестеролу, тригліцеридів, натще в ній з’являються хіломікрони. Можуть бути артроматози, ксантоми на стопах. На долонях – жовто-оранжеві смуги. Знижена толерантність до вуглеводів.

2.4. Порушення обміну металів

До них відносяться:

1. Синдром Коновалова – Вільсона;

2. Анемія і гемосидероз;

3. Синдром Менкеса.

Обидва захворювання пов’язані з генетичним дефектом обміну міді.

1. Синдром Коновалова – Вільсона зумовлений мутацією в гені, розташованому на хромосомі 13, який бере участь в обміні міді в організмі. Це веде до накопичення міді в крові та відкладанні її в клітинах печінки, головного мозку, нирок, селезінки, райдужки, рогівці і кришталику ока. Хвороба починається у віці 12 – 20 років. У хворих спостерігається слабкість, біль у животі, жовтяниця, тремор, м’язова ригідність, гіперкінези, дисфагія, дизартрія. По зовнішньому краю рогівки з’являється кільце зелено-бурого кольору.

2. Анемія і гемосидероз викликається дефектом білка церулоплазміну (ген на хромосомі 6). При цьому має місце порушення переходу F_е2 F_е3.

3. Синдром Менкеса – генетичний дефект обміну міді зумовлений дефектом всмоктування і транспорту міді з кишок, що пов’язано з мідьвмісним ферментом – цитохромоксидазою. У печінці знижується вміст міді, а в сироватці крові – рівень церулоплазміну. Проявляється судомами, порушенням терморегуляції, жовтяницею, відмовою від їжі, летаргією в період новонародженості.

Інші види порушення метаболізму.

Спадкова форма патології метаболізму мукополісахаридів називається мукополісахаридозом. Має 8 самостійних форм. Це група спадкових захворювань сполучної тканини. Вона характеризується ураженням опорно-рухового апарату, внутрішніх органів, очей, нервової системи. Це синдроми: Гурлєра, Гантера, Санфіліппо, Маркіо-Брайлсфорда, Шейє, Морото-Ламі, хвороба Слая, синдром Вінчестера.

Спадкові порушення пуринового і піримідинового обміну можуть перебігати дуже тяжко з самого народження (синдром Леша-Найгана) або нагадувати хворобу похилого віку – подагру.

Адреногенітальний синдром пов’язаний зі спадковим ушкодженням обміну андрогенних гормонів, а, саме дефектом обміну стероїдів.

У новонароджених дівчаток спостерігається маскулінізація, гіперпігментація, зниження рівня статевого хроматину при каріотипі 46 ХХ. Без спеціального лікування – вторинний статевий розвиток не настає.

У хлопчиків навпаки, спостерігається передчасний статевий розвиток, низький зріст. Це може супроводжуватись артеріальною гіпертензією.

Гіпофізарна карликовість пов’язана з недостатністю усіх тропних гормонів гіпофіза і проявляється пропорційною затримкою росту, зниженням тереотропної та адренокортикотропної функцій. Можлива повна затримка росту, відсутність статевого дозрівання, олігофренія.

Порфірії – спричинені порушенням обміну порфіринів і гема. В тканинах накопичуються різні порфірини, які частково виводяться з сечею і калом.

Захворювання до 5 років проявляється вираженим фотодерматозом (міхурці, пухирі від денного світла і бактерицидних ламп – УФО), кератитом, кон’юнктивітом, зміною пігментації шкіри, появою в крові нормобластів кісткового мозку, збільшення вмісту порфірину в сечі. Зуби мають червоно-коричневе або фіолетове забарвлення.

Спадкові хвороби

(класифікація)

хромосомні генні

Порушення числа хромо-сом

Моногенні

Полігенні

Порушення метаболізму

Порушення структури хромосом

Поиск по сайту: