Екологія людини та соціальна екологія

Екологію людини розглядають як аналог аутекології у межах екології тварин (вплив на організм та його реакції) так і з позиції взаємодії антропосистеми із середовищем існування.

Дуже неоднозначно розуміння соціальної екології. Поділ цих екологічних дисциплін досить умовний.

Коли мова йде про індивіда, репродуктивну групу і т. д. - це екологія людини; коли ж розглядається соціальний ряд: особистість, сім'я і т. д. - це соціальна екологія.

Можливо провести розмежування за особливостями середовища існування: екологію людини можна обмежити домінантою природних факторів, соціальну - соціально-економічних.

До соціальної екології тісно примикає екологія культури. Накопичене людством багатство не вичерпується суто матеріальними цінностями. Воно включає масив певним чином організованої інформації. Це і образи міст, парків, і бібліотеки, музеї, тощо.

Для кожного народу або будь-якого соціального шару весь матеріальний культурний світ специфічний. Це створює передумови для розвитку етноекологіі, яка включає в себе і ставлення етносів до природних ресурсів.

Національна специфіка все ж дуже помітна і скидати її з рахунків не варто. Це стосується і важко уловимого національного духу, включаючи релігійні системи. Атеїзм ще не означає позбавлення від тиску суспільно асимільованих релігійних догм. Соціальна спадковість дуже чіпко тримає людей в своїх руках.

«Екологія духу» у складі екології культури вельми помітний елемент і цілком може бути об'єктом пізнання. Національна ворожнеча або хоча б роз'єднаність, іноді лише підспудна, найкращий доказ актуальності проблем «екології духу». Якщо всередині суспільства, його соціальної структури відносини між людьми значною мірою предмет соціології та соціальної психології, то весь комплекс світосприйняття ближче до «екології духу». Правда, в цьому комплексі присутній і елемент екології людини як такої - екологічне сприйняття іншого, фізичне відчуття від його присутності (вид, запах, манери і т. п.). Прийняття чи неприйняття іншого не просто соціально-культурна набута установка, але і психофізіологічна реакція.

Як приклад успішної реалізації завдань екології людини у світлі екології культури можна навести «екологію дитячого розвитку» американського психолога Урі Бронфенбренера, де розглядається вплив на формування психології дитини мікросистем (родини, дитячого колективу, школи), мезосистем (середовища мешкання та спілкування) та макросистем (національних звичаїв та культурних цінностей).

4.Прикладна екологія. Вивчає питання антропогенного перетворення екосистем та створення нових, запобігання їх руйнування, розробки принципів раціонального природокористування.

Поиск по сайту: