Визначення оптимального варіанту розв’язання проблем на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Масштаб проблем та складність завдань, які описані вище, не дають підстав вважати, що у разі збереження МСУ в сучасному стані, загрози відносно музеїв поступово зникнуть. Навпаки, критична ситуація, у якій перебуває МСУ, незабаром може призвести до катастрофічних наслідків.

Одним з можливих варіантів державної стратегії у музейній справі може бути збільшення обсягів бюджетного фінансування на утримання музейних закладів, розв’язання нагальних проблем МСУ. Позитивним наслідком від збільшення обсягів бюджетного фінансування може бути підвищення посадових окладів музейних працівників, що частково вирішить проблему кваліфікованих кадрів, а також тимчасове покращення матеріально-технічного стану окремих музеїв. Однак, без здійснення реформування галузі такий підхід не забезпечить вирішення системних проблем МСУ, призведе до збільшення нераціональних витрат бюджетних коштів.

Акцент на залучення позабюджетних коштів, у першу чергу – від благодійників та меценатів, в об’ємах, порівняних з масштабом проблем, є малореалістичним. По-перше, в країні відсутня традиція широкої недержавної підтримки музеїв. До того ж, світовий досвід музейної справи свідчить, що за рахунок благодійників музеї спроможні переважно здійснювати лише окремі наукові чи просвітницькі проекти, вирішувати окремі господарчі проблеми, здійснювати поповнення колекцій тощо.

Ставка на комерціалізацію музейної справи з визначенням самофінансування в якості головного пріоритету роботи музеїв в нинішніх умовах призведе до радикального скорочення музейної мережі, фактичної ліквідації більшості закладів районного рівня та відомчого підпорядкування, що позбавить значну частину населення доступу до історико-культурного надбання.

З огляду на зазначене, оптимальним варіантом державної стратегії розвитку музейної справи є системне поєднання різних підходів, зокрема, поступове підвищення бюджетного фінансування галузі, створення умов для ефективної самостійної господарської діяльності музеїв та ефективного залучення позабюджетних ресурсів. Реалізація такого комплексного підходу передбачає виконання таких завдань:

- концентрацію зусиль центральної, місцевої виконавчої влади і органів самоврядування по реалізації положень Закону України “Про музеї та музейну справу” та широке залучення недержавного сектора до вирішення проблем галузі;

- вирішення на загальнодержавному рівні ключових, стратегічних питань діяльності музеїв та індивідуальний підхід до кожного закладу з огляду на його роль і місце у житті громади.

- модернізацію нормативно-правової бази та створення національних стандартів;

- розвиток музейної мережі, формування її загальнодержавного реєстру;

- створення галузевого науково-дослідного інституту музеєзнавства;

- забезпечення дієвого захисту майнових комплексів музейних установ;

- модернізація матеріально-технічної бази музеїв, покращення умов зберігання музейних зібрань;

- розвиток реставраційної галузі;

- підготовка кадрів та підвищення престижу музейної професії;

- впровадження електронного обліку музейних предметів;

- покращення професійної міжмузейної комунікації;

- активізація обміну виставками між музеями різних регіонів;

- запровадженням конкурсних механізмів фінансування музейних проектів.

Запорукою успішної розробки та ефективної реалізації Державної цільової програми розвитку музейної справи є позиціонування її як невід’ємної складової частини програми гуманітарного розвитку України.

Реалізація варіанту, що передбачатиме комплексний підхід у розвитку МСУ, дозволить виробити алгоритми діяльності музеїв, які дадуть їм можливість оперативно і гнучко реагувати на зміни у суспільстві, відповідати його нагальним потребам і одночасно виконувати свою стратегічну місію.

Поиск по сайту: