Архітектура. Процеси урбанізації і зростання чисельності населення мали наслідком значне збільшення обсягів будівництва

Процеси урбанізації і зростання чисельності населення мали наслідком значне збільшення обсягів будівництва. Пануючими в архітектурі залишилися класичні традиції. Водночас в архітектурі і декорі з'явилися нові тенденції, які отримали назву «модерн» («тіффані» в США, «ар-нуво» и «fin de siecle» у Франції, «югендштіль» в Німеччині, ін.). Характерними рисами нового стилю були:

§ відмова від прямих ліній і кутів на користь більш природних ліній

§ використання нових технологій і матеріалів (метал, скло)

Віктор Орта (1861—1947, бельг.

Антоніо Гауді (1852-1926, ісп.). Будинок Бадольо, 1906

§ прагнення поєднати художність і функціональність

§ велика увага не лише до зовнішньому вигляду, але й до інтер’єру будинку

§ художня обробка усіх конструктивних елементів: сходів, дверей, балконів тощо

§ значна увага до декору, меблів, інших предметів інтер’єру, що набули більш художньої форми, що призвело до розквіту прикладного декоративного мистецтва.

Художнє скло, вітражі Луїса Тіффані, амер.

Прикладом архітектури в стилі модерну на Всесвітній виставці в Парижі 1889 р. стали Ейфелева вежа і Галерея машин.

Ейфелева вежа, 1887-1889, арх. Г.Ейфель

§300 м. (суч. - 324), до 1930 – найвища споруда в світі

§Для Всесвітньої виставки 1889 р. (на 20 років)

§12 000 металічних деталей, 2,5 млн. скріпок для зборки

§Нова конструкція, матеріали, технології

§Протест 300 діячів мистецтв (1887) з приводу її потворності

В США набуло поширення будівництво хмарочосів, що стало можливим завдяки розвитку технологій сталі, залізобетону, водяних насосів; винайденню ліфтів (1870, Нью Йорк).

Перший хмарочос побудований в Чикаго в 1885 р. (до 1931 р.), спочатку як 10-поверховий будинок, ще 2 поверхи добудовані в 1891 р. Архітектор Уільям Дженни (амер.) застосував новаторську технологію будівництва –використання металевого каркасу як основи будівлі, що зменшило її вагу на третину (хоч все ще зберіг задню стіну, колони).

Повністю перехід на базовий сталевий каркас здійснено в 1891 р., 11-поверховий будинок в Сент-Луїсі (арх. Л.Салліван)

§ Перший сучасний хмарочос - Вудворт в Нью Йорку, 1913 р., висота 241 м., 57 поверхів, стиль неоготики.

Статуя свободи, Нью Йорк, о. Свободи, 1886

§Арх. Ф.О.Бартольді, фр. – подарунок до 100-ліття Декларації Нез-ті (1876)

§Постамент –Р.Хант, амер.

§З тонких пластинок міді – на стальний каркас (Ейфель).

§Товщина мідного покриття - 2,37 мм.

§Висота від землі до верх-ки факела - 93 метра. Висота статуї - 46 м

Білтмор Хауз, будинок Вандербільтів, 1897

Гуманітарні науки. В сфері організації гуманітарних наук велике значення мав досвід німецьких університетів, застосований в інших країнах.

Всі гуманітарні науки отримали історичну форму, оскільки розвивалися на основі історичного дослідження документів. Вивчення сучасності відбувалося на основі безпосереднього спостереження. Як наслідок виникли історія мов, історія релігій, історія права, економічна історія, історія цивілізацій, історія мистецтв, історія філософії, історія науки.

Для історичного вивчення документів виявилася необхідність створення великих бібліотек (вперше в Німеччині), каталогів праць античних авторів, описів архівних документів. Історичні дослідження стали більш систематичними, важливу роль почала відігравати історіографія. Виникла критика історичних джерел, намітилася тенденція на перетворення праці істориків на колективну.

Для вивчення давнини вже не обмежувалися археологічними експедиціями – в Римі, Афінах і Єгипті створено постійні археологічні школи; почали відбуватися методичні розкопки пам'яток і могил, зйомки планів давніх споруд. Результатом стали значні відкриття в історії єгипетської, ассирійської, халдейської, інших цивілізацій. Нова система розкопок (глибиною до 15 м) та ентузіазм дозволили Генріху Шліману (1822-1890, нім.) зробити сенсаційні відкриття в Трої і Мікенах.

Серед видатних історичних праць ІІ половини ХІХ ст. – 5-томна «Римська історія» Теодора Моммзена (1817-1903, нім.), за яку він в 1902 р. отримав Нобелівську премію в галузі літератури.

Видатний німецький історик Леопольд фон Ранке (1795-1886) розробив методологію сучасної історіографії, основану на абсолютизації першоджерел, на прагненні до історизму, критичному аналізі джерел, поєднанні методичного дослідження з філософськими поглядами і творчою фантазією, що робить історика одночасно і вченим і художником.

Зміни в філософії відбулися під впливом більш точного вивчення природи і людського суспільства. Провідним напрямком в методології філософії став позитивізм, який оголосив єдиним джерелом істинного знання емпіричні дослідження (чуттєве сприйняття, дослідне пізнання на противагу раціоналізму і містицизму) в поєднанні з методом логічного аналізу, відкинувши пізнавальну цінність філософського дослідження.

На противагу позитивізму в рамках філософської школи інтуїтивізму (Анрі Бергсон, 1859-1941, франц., ін.) розвивається ідея про інтуїцію як найбільш достовірний засіб пізнання.

Один з найвидатніших філософів того часу - Герберт Спенсер (1820-1903, брит.), один з перших соціологів і родоначальників еволюціонізму (вперше термін «соціологія» використав Огюст Конт (1798-1857), розуміючи під ним всю сукупність знань про суспільство). В той час, коли ідеї Дарвіна про природний відбір не виходили за межі біологічних процесів Г.Спенсер сформулював теорію соціальної еволюції, на яку також діють два фактора – боротьба за існування і виживання найбільш пристосованих (природний відбір). Одним з напрямків еволюціонізму став соціальний дарвінізм.

В ІІ половині ХІХ ст. розроблено інші основоположні соціологічні доктрини, авторами яких стали Карл Маркс (1818-1883, нім.), Фердинанд Тенніс (1855-1936, нім.), Георг Зіммель (1858-1918, нім.), Макс Вебер (1864-1920, нім.), Еміль Дюркгейм (1858-1917, франц.), Вільфредо Парето (1848-1923, італ.).

В США соціологія одразу отримала доступ на університетські кафедри. Її особливість – орієнтація на практичну роботу, її ототожнення значною мірою з соціальною роботою, головні характеристики – емпіризм і прагматизм. Перша кафедра соціології в світі з'явилася в Чиказькому університеті.

В 1879 р. зародилася психологія як наука, коли Вільгельм Вунт відкрив першу в світі психологічну лабораторію, в якій досліджувалися феномени свідомості. На початку ХХ ст. значного розвитку отримали такі напрямки психології як психоаналіз (оснований на роботах Зігмунда Фрейда, Альфреда Адлера, Густава Карла Юнга) та біхевіоризм (Джон Уотсон, амер.).

На рубежі століть психологізм в соціології став загальною тенденцією, оскільки психологи почали враховувати соціальні фактори, а соціологів не задовольняли біологічні аналогії в соціології.

Поиск по сайту: