 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Архітектура та робота ОС Windows Linux
| Windows | Linux | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Модель ос | Виконуваний модуль Windows NT, містить наступні компоненты:
| UNIX-подібна операційна система система використовує монолітне ядро Лінукс, яке управляє процесами, мережевими функціями, периферією і доступом до файлової системи. Драйвера пристрою або інтегровані безпосередньо в ядро, або додані у вигляді модулів, що завантажуються під час роботи системи. Окремі програми, взаємодіючи з ядром, забезпечують функції системи більш високого рівня. Наприклад, призначені для користувача компоненты GNU (бібліотеки мови Сі, популярних оболонок операційної системи і т.д) Графічний інтерфейс користувача (або GUI) в більшості систем Лінукс побудований на основі X Window System. концепция микроядра | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| не існує поняття ієрархії процесів. Потоки працюють в режимі користувача, але при системних викликах перемикаються в режим ядра. Із-за перемикання в режим ядра і назад, дуже сповільнюється робота системи. Тому було введено поняття волокна. В кожного потоку може бути декілька волокон. | Закладена жорстка ієрархія процесів. Кожен новий процес створений системним викликом fork, є дочірнім до попереднього процесу. Дочірньому процесу дістаються від батьківського змінні, регістри і тому подібне Після виклику fork, як тільки батьківські дані скопійовані, подальші зміни в одному з процесів не впливають на іншій, але процеси пам'ятають про те хто є батьківським. Iснує і “прародитель” всіх процесів - процес init Підтримка потоків на рівні ядра. У Linux є новий системний виклик clone для створення потоків | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Файлові системи | FAT16, FAT32,NTFS | имеет более ста различных файловых систем. Самые популярные это EXT3, reiserfs и другие. Распознает файловые системы Windows. Файловую систему reiserfs разработали сотрудники МГУ. Файлы всех пользователей в Linux хранятся раздельно, у каждого пользователя есть собственный домашний каталог, в котором он может хранить свои данные. Доступ других пользователей к домашнему каталогу пользователя может быть ограничен. Информация о домашнем каталоге обязательно должна присутствовать в учётной записи, потому что именно с него начинает работу пользователь, зарегистрировавшийся в системе. Файловая система не только систематизирует данные, но и является основой метафоры "рабочего места" в Linux. Каждая выполняемая программа "работает" в строго определённом каталоге файловой системы. Такой каталог называется текущим каталогом, можно представлять, что программа во время работы "находится" именно в этом каталоге, это её "рабочее место". В зависимости от текущего каталога может меняться поведение программы: зачастую программа будет по умолчанию работать с файлами, расположенными именно в текущем каталоге -- до них она "дотянется" в первую очередь. Текущий каталог есть у любой программы, в том числе и у командной оболочки (shell) пользователя. Поскольку взаимодействие пользователя с системой обязательно опосредовано командной оболочкой, можно говорить о том, что пользователь "находится" в том каталоге, который в данный момент является текущим каталогом его командной оболочки. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Структура файлової системи | Файл представляет собой последовательность байт, объединенных по какому-то признаку и имеющих имя. Система хранения и работы с файлами в компьютере называется файловой системой. Для удобства файлы хранятся в различных папках, которые расположены на дисках. В компьютере может быть установлено несколько дисков. Любой гибкий диск, жесткий диск, компакт-диск, цифровой видеодиск или сетевой диск мы будем называть просто диском, так как принципы организации хранения файлов на них идентичны. Каждому диску присваивается буква латинского алфавита от А до Z, причем существуют некоторые правила обозначения. Буквой А обозначается гибкий диск, буквой С - основной диск вашего компьютера, где расположена система Windows. Буквой D и последующими буквами обозначаются остальные диски. После буквы, обозначающей диск, ставится символ двоеточия “:”, чтобы показать, что буква обозначает именно диск, например А: или С:. Кроме буквы, каждый диск имеет свое уникальное имя, также называемое меткой. Чаще всего при указании диска используется метка и буквенное обозначение в скобках. Например, надпись Main (С:) означает, что основной диск вашего компьютера имеет метку Main.
На каждом диске помещается множество различных файлов. Любой файл может располагаться как прямо на диске, так и в произвольной папке, которая в свою очередь также может располагаться в другой папке (Рис. 1.1).
Рис 1.1. Структура хранения информации на дисках
| Файловая система Linux, в отличие от файловых систем DOS и Windows(tm), является единым деревом. Корень этого дерева - каталог, называемый root (рут), и обозначаемый "/". Части дерева файловой системы могут физически располагаться в разных разделах разных дисков или вообще на других компьютерах, - для пользователя это прозрачно. Процесс присоединения файловой системы раздела к дереву называется монтированием, удаление - размонтированием.
Файловая система root
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Файлові системи які підтримує | FAT16; FAT32; NTFS 5.0 — якщо на диску малися томи з більш ранньою версією NTFS, те вони будуть обновлені до версії 5.0; CDFS — компакт диски стандарту ISO 9660; UDF — стандарту ISO 13346, для доступу в режимі читання DVD-ROM; DFS — розподілена файлова система, для об'єднання ресурсів декількох серверів. | exт2fs ext3fs reiserfs tmpfs | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Організація пам’яті | Сторінкова процессу выделяется виртуальное адресное пространство в 4 Гбайт (ограничение 32 разрядов). Нижние 2 Гбайт доступны для процесса, а верхние 2 Гбайт отображаются на память ядра. В Advanced server и Datacenter server процесс может использовать до 3 Гбайт. Страницы имеют фиксированный размер (на процессорах Pentium 4 Кбайт, на Itanium 8 или 16 Кбайт) и подгружаются по требованию. У страниц есть три состояния: · свободное - не используется · фиксированное - данные отображены в странице · зарезервированное - зарезервировано, но не занято данными (при создании потока) Файлы свопинга может быть до 16, разделов свопинга нет. В файлах свопинга хранятся только изменяемые страницы. Опережающая подкачка в Windows не используется. В Windows используется понятие рабочий набор. Страничный демон в Windows состоит из: · менеджера балансового множества - проверяет, достаточно ли свободных страниц. · менеджера рабочих наборов - который исследует рабочие наборы и освобождает страницы. Также в Windows есть следующие демоны: · свопер-демон · демон записи отображенных страниц - запись в отображенные файлы · демон записи модифицированных страниц | Сторінкова на 32-разрядной машине каждый процесс получает 3Гбайта виртуального пространства для себя, и 1Гбайт для страничных таблиц и других данных ядра. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Віртуальна пам’ять | Пам¢ять як оперативна так і логічний адресний простір кожного процесу – розбита на фрагменти називаємі сторінками. Розмір сторінки залежить від можливостей встановленого обладнання (для Windows 95 на Intel сумісній машині сторінки займають 4 Кб кожна). Ядро Windows переміщує сторінки в сторінковий файл на диску. Фізичні адреси цих сторінок відображаються в адресний простір процесу, картки сторінок постійно оновлюються. Ядро Windows диференціює сторінки, відправляя давно не використовуємі з пам’яті у сторінковий файл. Ця схема орієнтована на те, щоб у Windows завжди було достатньо оперативної пам¢яті для програм, при умові, що на диску достатньо вільного простору. Доступ програм до пам¢яті відбувається завжди через їх власний віртуальний адресний простір, без використання фізичних адрес. Примітка: типи адрес бувають логічні – присвоює користувач при написанні програм Віртуальні – виробляє транслятор, який переводе програму на машинну мову. Так як під час трансляції в загальному випадку невідомо в яке місце оперативної пам¢яті буде завантажена програма, то транслятор присвоює змінним і командам віртуальні адреси, вважая за замовчуванням що програма буде розташована, починая з 0 –го адреса. Сукупність адрес- віртуальний адресний простір. Система управління пам¢ятю Windows дозволяє програмам резервувати сторінки пам’яті для подальшого використовування. Сторінка віртуального адресного простору може бути в одному з трьох станів: Вільному – Доступ до сторінки не відбувається, але вона готова щоб перейти в стан зарезервованої або виділеної. Доступу до такої сторінки немає. Зарезервована – Сторінка резервується процесом для використання в майбутньому. Пам’ять не виділяється, і процес не має доступу до зарезервованої сторінки, резервується тільки діапазон адрес. Виділена – Сторінка для якої виділяється фізична пам¢ять, в оперативній пам¢яті або на диску. Виділена сторінка може мати статус без доступу, тільки для читання, або читання та запису. Мінімальний вказаний об¢єм озу для Windows дорівнює 4 Мб. Windows виділяє єдиний набір сторінок для всіх процесів. Таблиці сторінок постійно оновлюються для кожного потоку в системі де є власні сторінки процесів. Windows використовує сторінкову пам¢ять для того, щоб надати всю пам’ять поточним у системі процесам. | поддеpживает использование виpтуальной памяти, то есть использование жеского диска как pасшиpение опеpативной памяти для повышения ее объема. Ядpо записывает на диск содеpжимое текущего неиспользуемого блока памяти. Тепеpь освободившаяся память может быть использована для дpугих целей. Пpи обpащении к данным, котоpые были там изначально, они считываются обpатно. Все эти действия полностью пpозpачны для пользователя, только пpогpаммы, выполняемые под Linux, могут обнаpужить больший pазмеp доступной памяти и не заметить, что некотоpые ее части вpемя от вpемени пеpемещаются на диск. Конечно обpащение к жесткому диску медленнее (пpимеpно на тpи поpядка), чем к опеpативной памяти, поэтому пpогpаммы выполняются не так быстpо. Часть жесткого диска, используемая в качестве виpтуальной памяти, называется swap областью. Linux может использовать для swap области как обычный файл, так и отдельный pаздел диска. позволяет одновpеменно использовать несколько swap pазделов и/или swap файлов. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Файл и раздел подкачки | Розділ підкачки не підтримує | Linux автоматически использует всю пам'ять Размер места на диске для подкачки может быть любого размера, какого вам хочется, только с учетом того, что вся виртуальная память (подкачка, плюс оперативная) не должна превышать 4 Гбайта. Но если создать раздел подкачки размером свыше 128 Мбайт, это будет пустой тратой ресурсов жесткого диска, так как Linux не может использовать на одном разделе подкачки больше 128 Мбайт. Если вдруг понадобится больше, создайте несколько разделов по 128 Мбайт. Например, 16 таких разделов дадут в сумме уже 2 Гбайта, выделенныхдля подкачки. Не следует создавать область подкачки, которая будет превышать объем оперативной памяти более чем в три раза, разве что вы будете основательно использовать графические возможности системы X. Помните, что размер подкачки можно изменять по мере необходимости. Linux поддерживает подкачку в двух видах. 1Раздел подкачки. Раздел на жестком диске, помеченный Linux для использования под подкачку (ID=82). Раздел подкачки резервируется только для подкачки и при этом используются смежные блоки диска. 2Файл подкачки. Файл, помещенный где-то в файловой системе Linux. Отдельные фрагменты этого файла размещаются на несмежных блоках жесткого диска, что отрицательно сказывается на производительности. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Алгоритм вивантаження сторінки | LRU В таблице страниц добавляется запись - счетчик обращений к странице. Чем меньше значение счетчика, тем реже она использовалась. У Windows системахсегментація не підтримується. Тому кожному процесу виділяється віртуальний адресний простір в 4 Гбайт (обмеження 32 розрядів). Нижні 2 Гбайт доступні для процесу, а верхні 2 Гбайт відображаються на спомин ядра. У Advanced server і Datacenter server процес може використовувати до 3 Гбайт. Сторінки мають фіксований розмір (на процесорах Pentium 4 Кбайт, на Itanium 8 або 16 Кбайт) і підвантажуються на вимогу. У сторінок є три стани: a. вільне - не використовується b. фіксоване - дані відображені в сторінці c. зарезервоване - зарезервовано, але не зайнято даними (при створенні потоку) Файли свопінгу може бути до 16, розділів свопінгу немає. У файлах свопінгу зберігаються тільки змінні сторінки. Випереджаюча підкачка в Windows не використовується. В Windows використовується поняття робочий набір. Сторінковий демон в Windows складається з: a. менеджера балансової множини - перевіряє, чи досить вільних сторінок. b. менеджера робочих наборів - який досліджує робочі набори і звільняє сторінки. Також в Windows є наступні демони: a. свопер-демон b. демон запису відображених сторінок - запис у відображені файли c. демон запису модифікованих сторінок | У UNIX системахпослідовність запуску процесів, наступна: процес 0 - це свопер процес 1 - це init процес 2 - це сторінковий демон Сторінковий демон прокидається кожні 250мс, і перевіряє кількість вільних сторінкових блоків, якщо їх менше 1/4 пам'яті, то він починає вивантажувати сторінки на диск. Він використовує модифікований алгоритм годинника, і він є глобальним (тобто він не розрізняє, якому процесу належить сторінка). Кожні декілька секунд свопер перевіряє, чи є на диску готові процеси для завантаження в пам'ять для виконання. При цьому сам код програми в своп-файлі не зберігається, а підкачується безпосередньо з файлу програми. У LUNIX системінемає попереднього завантаження сторінок і концепції робочого набору. Тексти програм і файли, що відображаються, підвантажуються прямо з файлів розташованих на диску. Все інше вивантажується в розділ свопінгу або файли свопінгу (їх може бути від 0 до 8). Алгоритм вивантаження сторінок заснований на сторінковому демоні (kswapd), він активізується раз в секунда і перевіряє чи досить вільних сторінок. Демон може бути активізований і примусово, при не хватці пам'яті. Демон складається з трьох процедур: ? У першій використовується алгоритм годинника, вона шукає рідко використовувані сторінки сторінкового кеша і буферного кеша файлової системи. ? Друга процедура шукає спільно рідко використовувані сторінки. ? Третя шукає рідко використовувані сторінки одиночних користувачів. Спочатку скануються сторінки у того процесу, у якого їх найбільше. У LINUX є ще один демон - bdflush. Він регулярно прокидається і перевіряє чи не перевищило певне значення кількість змінених сторінок, якщо та те він починає їх примусово зберігати на диск. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Робота буферу обміну | Буфер обмена Windows (от англ. clipboard) – область оперативной памяти, которая специально выделяется для хранения временной информации в виде файлов, папок, картинок, отрывков текста, скопированной либо вырезанной из одного места и предназначенной для вставки в другое. файл clipbrd.exe. Системный диск:/WINDOWS/system32. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Завантаження ос | Файли необхідні для успішного завантаження Windows 2000/ХР
| При включенні комп'ютера, спочатку BIOS проводить тестування устаткування, а потім запуск операційної системи. Спочатку вибирається пристрій, з якого буде проводиться запуск (звичайно перший дисковод, якщо в нього вставлена дискета, інакше - перший жорсткий диск, якщо він встановлений, хоча порядок вибору може бути настроєний) і прочитується найперший сектор, який називається завантажувальним. Його також називають MBR (Master Boot Record), оскільки у жорсткого диска може бути декілька розділів і у кажодого може бути свій завантажувальний сектор. У завантажувальному секторі знаходиться невелика програма (відносно невелика щоб вона могла розміститься в одному секторі), яка завантажує і запускає операційну систему. При завантаженні з дискети, в завантажувальному секторі знаходиться код, який забезпечує тільки прочитування ядра системи у визначену наперед область пам'яті. Завантажувальна дискета для Linux не містить ніяких файлових систем. Ядро записане на дискеті як послідовність блоків, оскільки це значно спрощує процес завантаження. Проте, цілком можна завантажуватися з дискети, на якій встановлена яка-небудь файлова система, використовуючи завантажувач LILO. При завантаженні з жорсткого диска, код, розташований в MBR, перевіряє таблицю розділів (також розташовану в MBR), визначає активний розділ (розділ, використовуваний при завантаженні), прочитує завантажувальний сектор цього розділу і запускає лічений код. Код, розташований в завантажувальному секторі активного розділу жорсткого диска, виконує ті ж функції, що і код, що знаходиться в завантажувальному секторі дискети: він прочитує ядро з вибраного розділу, а потім запускає його. Після того, як ядро системи завантажене в пам'ять (з жорсткого диска або з дискет) і запущено, виконуються приблизно наступні дії: 1. Оскільки ядро Linux встановлене в запакованому вигляді, то перш за все воно саме себе розпаковує. Це виконує невелика програма, розташована на самому початку коду. 2. Потім ядро тестує апаратне забезпечення (жорсткі диски, дисководи, мережеві адаптери і ін.) і конфігурує відповідні драйвери пристроїв. Під час цього процесу на екран видаються підказуючі повідомлення. 3. Після цього, ядро намагається змонтувати файлову систему root. Місце, куди вона буде змонтована, встановлюється під час компіляції або за допомогою rdev або LILO. Тип файлової системи визначається автоматично. Якщо система root не вмонтовується, наприклад унаслідок того, що ядро не містить драйвер відповідної файлової системи, то система зависає. Файлова система root звичайно вмонтовується в режимі read-only (це встановлюється таким же чином як і вузол монтування). Це робить можливою перевірку файлової системи тоді як вона змонтована, хоча перевірка файлової системи, встановленої в режимі read-write не рекомедуєтся. 1. Потім ядро запускає програму init у фоновому режимі (вона розташована в каталозі /sbin/init) яка стає головним процесом. init виконує різні функції, потрібні при установці системи. 2. Врешті-решт init запускає програму getty для віртуальних консолей і послідовних ліній. Ця програма дозволяє підключатися до системи за допомогою віртуальних консолей і терміналів, підключених через послідовні порти. init може бути конфігурована також для запуску і інших програм. 3. Після цього процес запуску системи вважається завершеним і система готова до роботи. При працюючій системі, два найважливіші завдання програми init - це упевниться, що всі програми-демони getty працюють (тобто є можливість підключення до системи) і адаптація orphan-процесів (тобто процесів, чий батьківський процес був знищений; у системі UNIX всі процеси повинні належати одному дереву процесів, тому orphan-процеси повинні бути адаптовані). При завершенні роботи системи і перезапуску, init знищує процеси, що все залишилися, демонтує файлові системи і зупиняє процесор. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| характеристика | без прав администратора практически вообще невозможно, следовательно там легко резидентно устанавливаются шпионские модули и трояны в систему | не имеет единой «официальной» комплектации нет беспризорных процессов, в линуксе нет необходимости работать рутом (то есть с правами администратора), тем самым уже этим защищая свою систему от несанкционированного доступа | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| дестрибутиві | 1) deb-base (Debian, Mint, Ubuntu), RPM-base (RedHat, Fedora, OpenSUSE), Source-base (Slackware, Gentoo) Собственные дистрибутивы Linux выпускаются различными компаниями и энтузиастами со всего мира, в том числе, например, из России и Украины. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ядро ос | Windows имеет ядро MS DOS, которое состоит из BIOS-базовая система ввода\вывода, Io.sys-файл командной загрузки, comand.com – интерпретатор информации в машинный код и других компонентов. графический интерфейс встроен в ядро Режим ядра содержит все привилегированные процессы, которые выполняются на уровне 0 архитектуры Intel x86. Режим ядра Windows NT состоит из трех основных подсистем. Уровень аппаратных абстракций. Ядро Windows NT. Выполняемый модуль Windows NT. | Ядро Linux поддерживает многозадачность, динамические библиотеки, отложенную загрузку, производительную систему управления памятьюи многие сетевые протоколы. Так же у Linux самостоятельное ядро В настоящее время параллельно всегда разрабатывается два варианта ядра. Стабильная версия, считающаяся достаточно надёжной и пригодной для пользователей, её номер заканчивается на четное число, например, “2.4”. Номер соответствующей экспериментальной версии ядра оканчивается на нечётное число — “2.5”. Экспериментальная версия адресована в первую очередь разработчикам ядра, тестирующим новые возможности. Ядро поддерживает загрузку только нужных страниц. То есть с диска в память загружаются те сегменты программы, которые действительно используются. Возможно использование одной страницы, физически один раз загруженной в память, несколькими выполняемыми программами. Для увеличения объема доступной памяти Linux осуществляет также разбиение диска на страницы: то есть на диске может быть выделено до 256 Мбайт "пространства для свопинга" (swap space). | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Работа с файлами | У Windows исполняемые файлы являются с расширением имя_файла.ехе Довжина імені файлу залежить від ОС, може бути від 8 (MS-DOS) до 255 (Windows, LINUX) символів. WINDOWS і windows для MS-DOS одне і теж, але для UNIX це різні файли. У багато ОС ім'я файлу складається з двох частин, розділених крапкою, наприклад windows.exe. Частину після крапки називають розширенням файлу. По ньому система розрізняє тип файлу. У MS-DOS розширення складає 3 символи. По ньому система розрізняє тип файлу, а також можна його виконувати чи ні. абсолютне ім'я шляху- указує шлях від кореневого каталога, наприклад: - для Windows \usr\ast\mailbox | В Linux нет расширения. Есть тип файла. Типы файла следующие: r-чтение w-запись x-исполняемый. Маска у них следующая: User - может просматривать только 1 пользователь Group - файл может просматривать определенная группа пользователей All- все пользователи У UNIX розширення обмежене розміром імені файлу в 255 символів, також у UNIX може бути декілька розширень, але розширеннями користуються більшим прикладні програми, а не ОС. По розширенню UNIX не може визначити виконуваний це файл чи ні. для UNIX /usr/ast/mailbox | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Структура файлу | Три основні структури файлів: 1. Послідовність байтів- ОС не цікавиться вмістом файлу, вона бачить тільки байти. Основна перевага такої системи, це гнучкість використання. Використовуються в Windows і UNIX. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Установка програм | установка ПО ведется при помощи setup.exe | программы устанавливаются при помощи пакетов rpm. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Алгоритми планування процесів | Витісняюча багатозадачність | Витісняюча багатозадачність | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Розподіл пам’яті | Розподіл пам¢яті WINNT.
Диспетчер пам¢яті Windows NT використовує сторінкове відображення і 32 розрядну лінійну адресацію пам¢яті. Адресний простір поділений на 4 секції – дві старші і дві молодші області.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Характеристики файлових систем | Основні характеристики файлової системи FAT32
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ПідсистемА введення - виведення | Подсистема ввода-вывода имеет модульную структуру (как и все остальные компоненты Windows NT) и состоит из следующих компонентов: 1. программный интерфейс приложений ввода-вывода (I/O API); 2. диспетчер ввода-вывода; 3. драйверы файловых систем; другие драйверы (например, драйверы клавиатуры и драйверы дисков). свойственные ему функции перечислены ниже. * Создание пакетов запроса ввода-вывода (IRP) и направление их соответствующему драйверу, а также перенаправление пакетов запроса ввода-вывода между драйверами. * Удаление и освобождение пакетов запроса ввода-вывода после завершения операции ввода-вывода. * Взаимодействие с диспетчером кэша и другими компонентами NT Executive. * Взаимодействие с диспетчером виртуальной памяти для предоставления файловым системам функций ввода-вывода с записью данных в память. * Мониторинг загруженных файловых систем и их вызов по требованию. * Предоставление поддержки синхронного и асинхронного ввода-вывода. Асинхронный ввод-вывод особенно важен для приложений хранения данных. Например, приложение резервного копирования может использовать асинхронный ввод-вывод для размещения в очереди нескольких запросов, что позволяет полностью загрузить устройство записи на ленту. * Управление буферами для операций ввода-вывода. 4. | Розрізняють два типи пристроїв: символьні(принтер), блокові (диск) Всього існує чотири типу файлів: • Звичайні файли. (текстові, файли даних, сценарії (містять команди Unix), програми.) • Каталоги. - містять інформацію про інші файли. • файли пристроїв. - управляють взаємодією операційної системи з фізичними пристроями. • Посилання. - дозволяють помістити один файл в декілька каталогів під різними іменами. Декілька користувачів можуть використовувати один і той же файл замість того, щоб зберігати копії файлу в своїх домашніх каталогах. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особливості областей використання | системи поділу часу |
Поиск по сайту: