Поняття, зміст і принципи регулювання біржової діяльності

ГЛАВА 2. Регулювання біржової діяльності

Успішний розвиток біржового ринку, значне розширення його учасників, як продавців, так і покупців, зниження їх підприємницьких ризиків неможливе без формування відповідного управлінського механізму регулювання, що забезпечує дотримання інтересів усіх учасників біржової торгівлі. Суб’єкти ринку повинні бути впевнені у тому, що ризик, який пов’язаний з їх участю у біржових торгах, зведений до мінімуму.

А тому, регулювання біржової діяльності – це нормативно врегульована система способів і прийомів щодо відповідного впорядкування діяльності біржових інститутів й укладання біржових угод за встановленими правилами і вимогами.

Регулювання біржової діяльності, як до речі і біржового ринку, передбачає впорядкування поведінки на ньому його учасників та процедури укладання угод між ними зусиллями окремих інституцій, уповноважених на це суспільством чи окремим колективом.

Виходячи з принципу суб’єктності, виділяють:

- державне регулювання біржової діяльності, яке здійснюється державними органами, до компетенції яких входить виконання тих чи інших функцій регулювання;

- регулювання з боку професійних учасників ринку цінних паперів, або саморегулювання ринку. Тут може бути два варіанти. З одного боку, держава може передавати частину своїх повноважень щодо регулювання ринку уповноваженим нею (державою) організаціям чи професійним учасникам біржового ринку, як то Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку(назва змінена відповідно до закону №3610-VI від 7.07.11) у встановленому нею порядку може делегувати окремі повноваження саморегулівним організаціям. При чому, рішення про делегування саморегулівній організації повноважень підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт та оприлюдненню відповідно до законодавства. З іншого боку, біржові інститути можуть самі домовлятися про те, що створена ними організація (суб’єкт) одержує від них самих окремі права щодо регулювання стосовно всіх засновників чи учасників даної біржі чи всіх бірж;

- громадське регулювання чи регулювання через громадську думку; в кінцевому рахунку саме реакція широких верств населення є першопричиною, з якої починаються ті чи інші регулятивні дії держави чи професіоналів ринку.

Метою регулювання біржової діяльності є забезпечення стабільності, збалансованості та ефективності функціонування біржового ринку. Більш широкий зміст мети регулювання полягає у:

- підтриманні порядку на біржовому ринку, створенні нормальних умов для роботи всіх учасників ринку;

- захисті учасників ринку від недобросовісності і шахрайства окремих осіб чи організацій, від злочинних організацій і злочинців загалом;

- забезпеченні вільного та відкритого процесу біржового ціноутворення на основі концентрації попиту і пропозиції;

- створенні ефективного ринку, на якому завжди присутні стимули для підприємницької діяльності і кожний ризик адекватно винагороджується;

- створенні нових біржових ринків, підтримка біржових структур, починань, нововведень та ін.; вплив на біржовий ринок з метою досягнення відповідної мети (наприклад, зниження біржових цін)[1].

Що стосується мети державного регулювання ринку цінних паперів, то законодавець її визначив такою:

- реалізація єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

- одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

- забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

- гарантування прав власності на цінні папери;

- захисту прав учасників фондового ринку;

- інтеграції в європейський та світовий фондові ринки;

- дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;

- запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

- контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів[2].

Як складний окремий інститут біржового права, механізм біржового регулювання передбачає правове, нормативне, інформаційне та кадрове забезпечення. Зупинимося на їх характеристиці.

Правове забезпечення – це система впорядкованих законодавчих актів, постанов, указів та інших правових актів органів управління, наділених повноваженнями у сфері регулювання біржової діяльності.

Нормативне забезпечення включає нормативні акти професійних учасників біржового ринку, як то інструкції, нормативи, норми, методичні вказівки та роз’яснення, а також правила біржової торгівля.

Інформаційне забезпечення передбачає можливість пошуку, формування та використання учасниками біржового ринку економічної, комерційної, фінансової, банківської та іншої інформації.

Кадрове забезпечення – це система підготовки, що передбачає навчання та виховання фахівців біржової справи, здатних розв’язувати складні господарсько-правові завдання у сфері біржової діяльності.

Завдяки вищезазначеним забезпечуючим складовим механізму біржового регулювання стає можливим:

- формування нормативно-правової основи функціонування біржового ринку, як то розроблення та прийняття законів, постанов, указів, інструкцій та інших правових актів відомчого характеру;

- відбір професійних учасників біржового ринку, адже сучасний ринок не можливий без професійних посередників, які мають задовольняти відповідні вимоги щодо базових знань, досвіду й етиці поведінки;

- здійснення контролю відповідними контролюючими органами за дотриманням виконання всіма учасниками ринку норм і правил функціонування ринку;

- застосування санкцій за відхилення від норм і правил, визначених біржею, як то: усні та письмові попередження; штрафи, виключення із членів біржі, адміністративна чи кримінальна відповідальність.

Досягнення результатів регулювання можливе лише за умови дотримання відповідних принципів, що підтверджують практику передового досвіду світового біржового ринку.

Зарубіжний досвід свідчить, що державне регулювання біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів:

- суспільної корисності;

- гласності й відкритості біржових торгів;

- довіри;

- саморегулювання;

- гарантії прав учасників біржової торгівлі.

На увагу заслуговує й інша група принципів, що їх пропонують дослідники біржової справи:

- розподіл підходів до регулювання стосовно позабіржових учасників ринку, з одного боку, і до професійних учасників біржового ринку – з іншого;

- максимально можливе інформування про все, що відбувається на біржовому ринку. Завдяки цьому досягається не лише можливість отримання учасниками інформації, необхідної для прийняття ділових рішень, але й зростає рівень довіри до біржі та її членів;

- забезпечення конкуренції як механізму об’єктивного підвищення якості послуг і зниження їх вартості;

- недопущення поєднання нормотворчості і нормо застосування в одному органі управління або регулювання;

- забезпечення гласності нормотворчості, публічне обговорення проблем ринку;

- принципи наступності світового досвіду вітчизняної системи регулювання біржового ринку[3].

Регулювання біржової діяльності є проявом управлінської діяльності уповноважених суб’єктів на біржовому ринку, відтак дана система управління містить дві підсистеми:

- керуюча, що передбачає використання державних і недержавних (громадських) методів регулювання

- керована, ‑ реалізує методи регулювання керуючої підсистеми та забезпечує:

◦ організацію руху фінансових ресурсів;

◦ якість біржових товарів;

◦ інформаційне сприяння біржовому ринку.

Керуюча підсистема за своїм змістом є складним елементом системи управління біржовою діяльністю, оскільки містить в собі:

- державні органи та саморегулівні організації (біржі), що здійснюють на біржовому ринку нормотворчу, реєстраційну, ліцензійну та контрольну діяльність;

- законодавчу інфраструктуру (законодавчі акти, постанови, укази, нормативні документи та ін.);

- етику біржового ринку (правила біржової торгівлі, що затверджуються загальними зборами відповідної біржі);

- традиції та звичаї біржового ринку.

Поиск по сайту: